Наперек намаге русиньскых орґанізацій, актівістів надале продовжує латинізація русиньского жытельства. Може найвеце то болїт, і найвеце то чути в переходе зо старославяньского богослужбового языка на словеньскый богослужбовый язык, т.є. на заводіню ґрекокатолицькой, або православной службы Божей в словенчыні. В той звязаности єм дістал дакілько мейлів з котрых дакотры частины цітую і пробую на них дати одповідь.

A) «... в селі ... была заведена словеньска православна служба Божа і швеґерына собі повыхвалёвала, же як є то добрї, бо вже конечнї вшыткому розуміт, бо мы в ... маме по старославяньскы і многым співом нерозумлю ...»
Швеґерына одосылателя мейлу є єдна з многых нашых русиньскых жен, котры невытримали латинізачну пропаґанду (в форме словакізації) злучену зо вшыткыма нам знамыма кривдами і обидами (нечудо нихто їм непомих) і так їх наостаток ламают єдну по другей, село за селом. Ту мож видїти же нашы русиньскы орґанізації, їх воджатаї, так і ґрекокатолицька Церьков і в меншой частіне православна Церьков (накілько обідві суть словацькы Церьквы). Значіть вшыткы, котры ся голосят ку заповіту св. братів Кіріла і Мефодія, і мали бы мати інтерес на ёго обгаёбе, утриманю і розвитку, собі з різных причін тоту задачу неполнят. Признайме собі, є то робота навеце (знам латинку - є робота навеце учіти ся кіріліцю, немаме молитвеник на кіріліці - є навеце написати петіцію на біскупский уряд, неучат нашы дїти кіріліцю - є навеце написати петіцію на міністерство школства ...) Борьба за святу старославяньску літурґію є так як бой о кіріліцю частью нашого боя за прожытя Русинов, за прожытя заповіта св. братів Кіріла і Мефодія. Немали бы сьме ся піддавати латинізачной пропаґанде. Треба ся знати обороняти, треба знати вжывати проти латинізачным арґументом нашы кіріло мефодськы або русиньскы арґументы. Треба знати обороняти СВОЄ. Недозволме ганити НАШЕ. Попробую сформуловати дакілько нашых арґументов:
+ Покля ма быти ведена серьёзна діскузія є треба собі одповісти на вопрос: Є віра дїло розуму або сердця? Покля знам, так кідь не вшыткы, так дырвива векшость фахівців і вірників одповідат же віра є річ сердця. І я то так чую, же віра є дїло сердця. Прото є барз важна умелецька – артістічна, естетічна вартость св. Літурґії (службы Божей), же бы віра – любов Божа проникла к сердцю каждого вірника – участвуючого на службе Божей.
+ Кідь бы то так небыло, старчіло бы собі перечітати або лем одрапкати тексты св. Літурґії. Про приближне порівнаня є можно навести (про тых, што дазраз были на опере, або холем собі выслухали даколи поєдну оперну арію), же про повність їх естетічного досьвіду їм нетреба было переклад (видїли, што ся дїє на явіску і сердцём прочувствовали цїле дїяня). Аналоґічно нашей молоджаве про повне прочувствованя анґлосаськых гітов так само не є треба переклад, шак часто є то і так, же і з фахівского перекладу не є ясный смысел співанки. Мі особні (і думам собі і векшынї вірникам) вадит, кідь при св. Літурґії бы єм ся мал задумовати над смыслом тексту. Ани нашы молоды ся незадумуют при модерных співанках над смыслом тексту, але внимают музику, рітм, мелодію, щірость співу, a очіма цїле аранжман (декорації, рух – світловы ефекты, ...)
+ І того, кого досправды інтересує переклад (основа, ці дословный фахівскый переклад) тот собі сам переведе (і навчіт ся і тоты словічка што незна) або собі найде одповідный переклад на русиньскым ці словеньскым языку. К тому не є треба отправляти службу Божу на кодіфікованым русиньскым ці словеньскым языку (мінити богослужбовый язык).
+ Нетреба забывати ани на предности СВОЁГО обряду:
1. Нашы предки дістали Євангелия прямо з Візантії – принесли нам їх св. братя Кіріл і Мефодій. Так сьме набыли св. літурґію на найвысшёй ровні - вєдно с режією, декораціями і рясамі. Уровень обряду свідчіл о силе і богатстве ёго сотворителя т.є. Візантії.
2. Мы як єдиный народ сьме набыли перевод Євангелий до свойого списовного языка прямо з ґрецького а то од св. Кіріла. Вынятковость естетічного выслїдку сёго дїла полїгат в тім, же перевод св. літурґії был реалізован в полной згоде с прозодіцкыми правилами ґрецького оріґінала, як і то же при єй переводі ся успішно споїл дар співности нашого народа с даром компонованя св. Кіріла. Може найпрекрасніша є в подобе «Карпатьского простопінія»[1]).
3. Окрем кіріліці, є старославяньскый обряд асі єдине наше споїня з остатнїма восточнославяньскыма народами.
+ Уровень обряду самособов залежыть і од священика a вірників. А покля ровень старославяньского обряду была слаба, так мож зрозуміти швеґеріну одосылателя мейлу, же єй потім залежыть вже лем на зрозумілости обряду.

Б) «... Як бы сьме ся мали научіти співати Парастас і Панихіду i Чін погребный на погрібе по русиньскы, так бы нас то требало перше научіти, бо мелодія котру поужываме на старославяньскый Парастас на русиньскый текст непасує. І "Отче наш" ся треба научіти і т.д. ... І взяти за те бы ся мал священик a не лаік. Священик має повісти котрый звук і як треба натягнути або скоротити в спеві. Як ся ненаучіме співати літурґічны співы по русиньскы, так за короткый час нас дахто dachto научіт їх співати по словеньскы ...» Cвященик нам то неповіст. То бы нам мох повісти компетентно лем св. Кіріл. Но тот бы ся вас істо спросіл: чом хочете перекладати зо старого русиньского языка на новый русиньскый язык ? А іщі думам собі же „другый св. Кіріл“ ся лем так скоро ненародит. Некомпетентно нам може дахто повіст як «співати літурґічны співы», або собі сам придумате як їх співати, так як собі в корчмі хлопи придумают корчмову співанку. Але вше тот „переклад“ буде лем пашквіл. Но може вас тїшыти, же то будут знати лем фахівці або стары вірници очевидці котры собі іщі будут памятати старославяньскый обряд. Тоты може повідят дакому і правду. Так як мі в моїм родным селі, моя тета згорбена скоро по саму землю од роботы і тяжкого жытя, по переходе вірників на словенчіну, повіла: «то вже є нич». Значіть або зістанете при старославяньском обряде, або наступите путь запроданьця княза Святополка і станут ся з вас латиніки. То єсть кідь годночу у вас сітуацію за тым што пишете, так векшына в селі вашей швеґерины асі є нападнута отровом біскупа Віхінґа. Дакотры з тых што мі написали мі написали русиньскы – латинкой. То є на практіці суть за русиньску бісїду писану латинкой. То є якбач были і суть за русиньску бісїду в меджах словеньского языка. Вера кідь бы ся як богослужбовый язык завел кодіфіковаый русиньскый язык, так ся бою же бы вам то нестарчіло. Думам, же вже ни тому бы сте нерозуміли. Выходит так же скоре ці пізнїше бы сте і так перейшли на словенчіну. Наша захрана не є в тім, єдностайно ся приспособлёвати стану латинізації - словакізації. Шак знате як вывой йшол і як іде – самоперше церьковный русскій язык, потім україньскый, нынї кодіфікованый русиньскый язык пак русиньска бісїда як наріча в меджах словеньского языка і потім словеньскый язык а наконець анґліцькый язык. Мы бы сьме мали розвинути русиньске школство, вчіти дїти кодіфікованому русиньскому языку. І од дїтей най бы ся вчіли кодіфіковану русиньску бісїду і родічі. А то так, як ся вчат од своїх дїтей - на тых днях анґліцькый язык.
+ Треба ся боронити проти продуманой латинізації. В тому звязку мож спомнянути:
- зрушіня навчаня русского языка на школах і наша мож повісти нияка реакція на тоту реаліту;
- друкованя молитвенників на латиніки, і наша мож повісти нияка реакція на тоту реаліту. Сам єм был веце раз свідок сітуації, кідь вірници собі хотїли купити молитвенники друкованы на кіріліці в склепе Петра в Пряшіве, бо вже як повідали тоты што мають, суть вже опотребованы. Но все самособов дістали запівперечну одповідь.
Мій назор є в тому вопросу такый: св. Літурґія – на старославяньском = на нашом старом русиньском языку a казаня на сучасном кодіфікованом русиньском языку.

В) Любило ся мі кідь єм собі в єдным мейли прочитал як отець повіл сынові, «... Але най ся научат – так єм му одповіл ». Треба але повісти, же молоды суть такы, якых сьме їх выховали. Тым хочу повісти, же за минувшых двадцять років сьме з різных прічін уснули – неуможнили сьме, недали сьме, непередали сьме заповіт св. братів Кіріла і Мефодія нашім дїтям. І то треба направити. Ґ Немож крітіковати атеїстів. І міджі Русинами суть атеісты. Немож брати на зубы лем священиків, же нич неробят. Мали бы сьме робити єднотно – вшыткы, котры хотят сохранити заповіт св. братів Кіріла і Мефодія. Я вижу хыбу в тім, же до того часу не зме зъєдинены. Єм згоден с тым же треба мати не лем світьскых но і церьковных учітелїв. А цасу вже немаме. За хвілю зачне новый школьскый рік ...
Одказ:
[1] «Карпатьске простопініє є унікатна форма вокалной літурґічной музикы в Карпатьскій Руси. ...» посмо