(Вступне слово едіторкы недавно выйдженого зборника під таков назвов.)
Семінары карпаторусиністікы здобыли певне місце в презентації научных бадань шпеціалістів з розлічных областей жывота карпатьскых Русинів. Кідь бы сьме представили спектрум выступаючіх на четвертім річнику, опроти попереднёму быв збогаченый нелем о новы выслїдкы научных бадань, але ай о новы особности, котры на семінарі выступили з выслїдками своїх довгорічных бадань в дотеперь непознаных, або лем барз зошырока познаных областей выскуму карпаторусиністікы як научной дісціпліны. Таков особностёв є бесспорно ПаедДр. Франтїшек Данцак, котрый своє баданя уж довго замірює на конфесійну сферу а рамках того контексту став ся обявителём многых літературных особностей з церьковного жывота Русинів як на Словакії, так і за граніцями. За понад тридцять років баданя жывота і творчости ґрекокатолицького священика, поета, прозаіка, публіцісты, лексікоґрафа Еміліана Кубека, котрый жыв довгы рокы в США, де і творив літературу про америцькых Русинів, собі правом выслужив тітул кубеколоґ. Якраз тематіка звязана з дїятельством того ґрекокатолицького священика, але передовшыткым выслїдкы ёго роботы як літерата-прозаіка – автора першого русиньского роману під назвов Марко Шолтыс, ся стала предметом ёго выступлїня на семінарі (Еміл Кубек: душпастырь, родолюб i першый русиньскый романописець в пряшівскій области). Свій реферат доповнив і ілустровав короткым документарным філмом о Емілови Кубекови і о селї Снаків (окрес Бардеёв), де о. Еміл Кубек одслужыв 19 років своёй душпастырьской роботы. Одты він еміґровав до Споєных штатів америцькых, де дале продовжовав свою як літературну, так і душпастырьску роботу міджі русиньсков еміґраціов. Тота комуніта в США ся стала тыж іншпіраціов на продовжованя літературной творчости, дала імпулз на взник ёго куртых проз а тыж споминаного роману.

Не менше інтересныма были выступаючі споза граніць Словакії. Русины-Лемкы в Польщі все суть про многых прикладом неустанной завзятости в утримованю і пестованю своёй културной дїдовизны, і хоць не жыють компактно на своїх історічных теріторіях.Одбитя їх богатого внуторного жывота в літературї, котрый в найвекшій мірї траґічно позначіло їх насилне выселїня з етнічных теріторій, де ґенераціями компактно жыли їх предкове, представила Др. габ. Олена Дуць-Файфер з Яґелоньской універзіты у Кракові (Основны явы етнічного руху Лемків в Польщі на початку ХХІ. столїтя). Тїсно по новембровій револуції в роцї 1989 были про зміцнёваня народной ідентіты Русинів на Словакії іншпіраціов войводиньскы Русины. В тім часї представляли назорный приклад, же і народ без властной державы ці політічных амбіцій може пестовати свою народну ідентіту, кідь му на то держава, в котрій жыє, створить належны условія. Войводиньскы Русины были в практіцї овіреным моделом модерного малого народа в рамках тогдышнёй Югославії, де ся без перервы розвивали і контінуално пестовали свою ідентіту од часів приходу на теріторії Бачкы і Сриму. Мґр. Гелена Медєші, лінґвістка і урядна тлумачнічка з Нового Саду, і проф. Др. Михайло Фейса з оддїлїня русиністікы Новосадьской універзіты в Сербії, в своїм рефератї (Войводиньскы Русины: став і перспектівы розвоя в културї, языку і школстві) представили сучасный став розвоя войводиньскых Русинів, котры по обчаньскій войнї в бывшій Югославії ся нашли в новій політічній реалітї – стали ся сучастёв розлічных держав, і вказали на основны проблемы в розвою културы і языка Русинів у Сербії.

Додатковыма штудіями зборник Studium Carpato-Ruthenorum 2012 збогатили проф. ПгДр. Юлія Дудашова-Крішшакова, др. н., ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД., і Мґр. Валерій Падяк, к. н., вшыткы з Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты. Шпеціално перша з менованых – проф. ПгДр. Юлія Дудашова-Крішшакова, др. н., представила тему (Фонолоґічна сістема старославяньского языка в шыршім славяньскім контекстї), з котрой можуть перспектівно черьпати лінґвісты-бадателї шпеціалізуючі ся на розвой славяньскых языків од праславяньского языка, через роспад праславяньской єдности і формованя єднотливых славяньскых языків. Є то бесспорно цїнна і неперебадана область, на котру ся на Словакії шпеціалізує лем мало лінґвістів. Доволиме собі твердити, же професорка Дудашова патрить к найлїпшым з них і в контекстї того, же заєдно єй предметом научного баданя є, окрем іншого, компаратівный приступ к славяньскым діалектам на стыку выходо- і западославяньского діалектного ареалу.

Не менше інтересныма про далше баданя у сферї карпаторусиністікы суть послїднї дві штудії – ПгДр. Кветославы Копоровой, ПгД. – з области русиньской фонолоґії (Дакотры порушованя норматівной высловности в русиньскім языку), на котру была заміряна і єй успішно обгаєна дізертачна робота (2012). Штудія є вольным продовжінём першой части проблематікы порушованя орфоепічной нормы, опублікованой в попереднїм річнику зборника – Studium Carpato-Ruthenorum 2011.

Штудія Мґр. Валерія Падяка, к. н. (Русиньске недїльне школованя на Закарпатьскій Українї) може быти іншпіраціов про словацькых Русинів: як мож ефектівно реалізовати навчаня русиньского языка, історії, културы, етноґрафії в школах, котры фунґують в селах і містах на северовыходї Словакії, компактно заселеных Русинами, то значіть на теріторіях, де фунґує білінґвізм уж од наймолодшого віку дїтины. Якраз тот было бы треба вывжыти як природный потенціал на паралелне навчаня материньского языка і штатного языка, што ся Русинам на Словакії до того часу не дарить. І в тім зборнику суть матеріалы надрукованы в языках, в котрых были презентованы на семінарах.