Зъязд Світового конґресу підкарпатьскых Русинів

В Пардубіцях в Чеській републіцї 25. апріля 2009 року быв першый в історії зъязд Світового конґресу підкарпатьскых Русинів, на котрім быв зволеный і першый председа той орґанізації – Василь Джуґан.

Делеґаты, котры ся зышли в салї, презентовали – подля їх властного погляду – волю коло міліона людей. Представителї Україны їх называють злодїями і обвинюють їх зо сепаратізму. Тайна служба Україны офіціално пронаслїдує лідрів підкарпатьскых Русинів. Реакціов русиньского руху є наростаючій одпор. Кідь в р. 2008 ся їм подарило в Мукачові скликати два европскы конґресы, теперь они вырїшыли зорґанізовати світовый зъязд. До чеського міста Пардубіце ся зышли делеґаты із штатів, де жыють Русины: Чехії, Словакії, Мадярії, Польщі, Україны. „Вшыткого 96 делеґатів, дакотрым ся не подарило прийти, бо не дістали візы. Дотыкать ся то, главно нашых україньскых приятелїв. На зъязд пришло 95 процент делеґатів“ – говорить Василь Паук, председа Общества підкарпатьскых Русинів у Чеській републіцї.

Заключна декларація зъязду выголосила „створїня окремой державы – Підкарпатьской Руси“. Підкарпатьска Русь колиська екзістовала на політічній картї світа. Но за менше як сто років Русины стратили свою незалежность, котру жадають назад.

Почінаючі ХІІІ. сторочом, єдна з галузей выходных славян – Русины – мали шыроку автономію в Угорьскім кралёвстві, пізнїше в австро-угорьскій імперії. По єй роспадї в р. 1919 Русины ся зышли на цілонароднім зъяздї, де вырїшыли стати ся частёв Чеськословеньской републікы. Устава ЧСР, прията в р. 1920, офіціално декларовала понята „Пікарпатьска Русь“. Гітлер, якый анектовав у р. 1939 Чеськословеньско, передав Підкарпатьску Русь Мадярьску, яке занедовго окуповало русиньскы теріторії. По другій світовій войнї Підкарпатьска Русь ся стала областёв Україньской совєтьской соціалістічной републікы. Днесь бівша часть Русинів жыє в Закарпатьскій области Україны, а тыж в Чехії, Мадярьску, Словакії і Польщі.

На другім европскім конґресї Русины прияли рїшіня о формованю орґанів містной самосправы. А така самосправа была сформована 4. децембра 2008 року. Видно, в Закарпатьскій области Україны ся обявила нова влада, котра екзістує паралелно з републіковыма орґанами влады. Ту фунґує русиньскый дїтьскый театер, выдають ся новинкы, в областній телевізії высылать ся проґрам о Русинах. Жытелї Закарпатя дістають потверджіня, котры потім будуть вымінены за паспорты. „Уж было выдано 150 000 фалатків. Нас є на Українї 800 тісяч, а на світї – три міліоны!“ – потверджує Ладїслав Лецовіч, председа областного Общества підкарпатьскых Русинів.

Триколора із карпатьскым медвідём ся не находить ани в єднім сучаснім політічнім атласї. Не позераючі на то, она ся все частїше обявлять в телевізных репортажах і на сторінках світовой пресы. То єсть, є інтеґралнов частёв сучасного політічного жывота.                       

Здрой: http://gesko.livejournal.com

Погляд участника конґресу

Засїданя 1. Світового конґресу підкарпатьскых Русинів 25. апріля 2009 в чеськых Пардубіцях мож розуміти як конґрес політічных сил у русиньскім русї, котры ся сформовали на материньскій землї підкарпатьскых Русинів, на теріторії бывшой Підкарпатьской Руси, днесь Закарпатьской области Україны. Лем не розумлю, чом ся одхылюють од културной платформы і досягнутых выслїдків Світового конґресу Русинів під сучасным веджінём Павла Роберта Маґочія. Реалізацію конґресу в Пардубіцях із політічныма амбіціами мож підпорити, але лем за передусловія, же не буде доходити к неґованю дотеперїшнёй скоро 20-річной роботы у русинськім русї (і Світового конґресу Русинів, заложеного в роцї 1991 у Міджілабірцях), котра має свій позітівный вплив на пробуджованя русиньскых сил і на Підкарпатьскій Руси. Очівісно, на сучасній Закарпатьскій Українї треба справды поставити нову репрезентацію Русинів, котра політічно, што є зрозуміле, высуне раціоналны пожадавкы мінімално в школьскій, културній і церьковній сферах, котры по захованю ідентічности Русинів під Говерлов ся являть найважнїшы. О елементарній пожадавцї узнаня Русинів ани не треба говорити. Не треба але неґовати дотеперь зробену роботу, но треба по выбудованых фундаментах пустити ся дравым прудом „розбуреной русиньской рїкы“ і дойти до ціля, котрым є здобытя русиньской самосправы на Підкарпатю.

• Погляд на участників 1. Світового конґресу підкарпатьскых Русинів, котрый быв 25. апріля 2009 у чеськім містї Пардубіце.

В тых інтенціах мож видїти і засїданя конґресу в Пардубіцях, котрый мать свої візії, але быв приправленый барз наскоро. Кідь ся то думать важно з екзістенціов такого конґресу а має мати і належну політічну авторіту, тогды мав бы быти приправленый за участи якнайвекшого чісла політічных підпорователїв зо вшыткых країн, де жыють Русины. На конґресї в Пардубіцях ся тоту підпору не подарило (затля) здобыти.

далe

Текст і фоткы: Мґр. Петро КРАЙНЯК, Пряшів

В пряшівскім реґіонї выграв
Іван Ґашпаровіч

У волебных окресах пряшівского реґіону выґрав у вольбах на місце презідента Словеньской републікы Іван ҐАШПАРОВІЧ. Івета Радїчова ословила скоріше містьскых волічів, к вітязові ся кількостёв голосів приближыла у Пряшівскім окресї.

Іван Ґашпаровіч мав в окресах пряшівского реґіону высше 70-процентну підпору. В Пряшівскім окресї здобыв 56,01% голосів, Радїчова 43,98%. В самім містї Пряшові тїсно выграла Радїчова перед Ґашпаровічом у порівнаню 50,81% ку 49,18% голосів. В далшых окресах были роздїлы выразнїшы. Наприклад, у Бардеёвскім окресї Ґашпаровічови ся подарило здобыти 70,25% голосів, іщі веце прихыленцїв мать сучасный презідент в окресї Свідник, де го підпорило 77,79% волічів. Подобно то было і в окресах Сабінов (72,05%), Вранов над Топлёв (77,55%) або Стропків (74,61%). В далшых окресах пряшівского реґіону на северовыходї Словеньска, де жыють у великій мірї Русины, мав значну перевагу Іван Ґашпаріч. Конкретно: в окр. Гуменне – 71,28%, Стара Любовня – 74,9%, Снина – 81,25% і Міджілабірцї – 83,45%.

Также презідентом Словеньской републікы буде і в далшім 5-річнім волебнім періодї Іван Ґашпаровіч. Вырїшыло о тім у другім колї волеб 4. апріля 2009 скоро 52 процент із цілкового чісла 4 339 257 волічів. Сучасна глава штату дістала 1 234 787 голосів, што было веце як 55 процент зо вшыткых участників тогорічных волеб. Ёго протикандідатка, Івета Радїчова, здобыла 988 808 голосів, то є 44,46 процента, што є про ню тыж немалым успіхом.

А. З., 10.04.2009

ОТВОРЕНЕ ПИСМО-ВЫГОЛОШІНЯ

о діштанцованю ся од екстремізму в карпаторусиньскім русї

За послїднї рокы карпаторусиньскый рух у світї досяг немалых успіхів. Під жывотодарныма лучами слободы по Револуції 1989 року і падї тоталіты в Централній і Выходній Европі русиньскый народ помалы, але істо розвивать свою, скоро страчену, културу. Карпатьскы Русины суть узнаны як самостатна націоналность в пятёх державах Европы, русиньскый язык, історія і култура ся учіть у школах на розлічных уровнях освіты, в тім чіслї і на універзітах. Учены з цїлого світа проявляють інтерес о розлічны аспекты минулого і сучасного карпатьскых Русинів. В тім одношіню много бездержавных народів Европы і світу можуть в добрім завидїти карпатьскым Русинам.

Таке поставлїня є выслїдком каждоденной дрібной роботы многых особ, жен і мужів, патріотів свого народу і културы. То было досягнуто чісто еволучнов путёв, без схоснованя силы і проллятя кровли, а тыж без грозбы насилства. І тот факт є великым позітівом, што підтверджує тезу о „мірній нашій русиньскій пути“, высловлену іщі перед „третїм карпаторусиньскым націоналнім возроджінём“ такой по 1989 роцї.

На превеликый жаль, в послїднїм часї зачали ся обявлёвати выголошіня з боку дакотрых особ і орґанізацій, котры ставлять під вопрос основный прінціп вірности ідеалам демокрації, ненасилства і слободы, якый вообще доміновав у карпаторусиньскім русї почас послїднїх десятьріч. Може не выкликує зачудованя факт, же такого роду декларації чути на Українї – в єдиній державі, яка не узнала карпатьскых Русинів за самостатну націоналность.

далe

Проф. Др. Павел Роберт МАҐОЧІЙ,

председа Світовой рады Русинів, академік Канадьского кралёвского общества – Канадьскых академій уменя, гуманітарных і природознательскых наук, академік Міджінародной славяньской академії наук (Києв, Україна)

Стівен ЧЕПА,

председа Світовой академії русиньской културы,

презідент корпорації „Norstone Financial

Corporation“ (Торонто, Канада), 6.12.2008

Русины у Мукачові выголосили републіку Підкарпатьска Русь: акт зуфалства або?...

… прояв рїшучости невыслуханых Киёвом підкарпатьскых Русинів, або акція „сепаратістів“ на челї з председом Сойму підкарпатьскых Русинів, о. Димітріём Сидором з Ужгорода, підпорована Москвов. Векшына статей в україньскій пресї ці на ураїньскых інтернетовых сторінках єднозначно говорить, же іде о третїй варіант. Але ніч не є таке просте, ніч не є лем чорне або лем біле, так то є і в тім припадї. Я бы повів, же у Выголошіню ІІ. Европского конґресу підкарпатьскых Русинів 25. октобра 2008 у Мукачові ся зышли вшыткы три елементы, але мій погляд найвеце ся приклонять к тому, жебы єм то назвав актом зуфалства.

далe

Александер ЗОЗУЛЯК, 1.12.2008

Презідент СР ся стрїтив у США
і з Русинами

• Щіре приятя нашого презідента было 9. октобра 2008 у Білім домі у Вашінґтонї, де з презідентом Джорджом Бушом вели хосенну бісїду, выслїдком котрой бы мало быти главно зрушіня візовой повинности про обчанів СР при навщіві США.

На позваня америцького презідента Джорджа В. Буша 7. – 11. октобра 2008 быв на офіціалній навщіві Споєных штатів америцькых презідент Словеньской републікы Іван Ґашпаровіч. Спроваджали го міністер внутрішнїх дїл СР Роберт Калиняк, міністер загранічных дїл СР Ян Кубіш і міністер културы СР Марек Мадяріч. І. Ґашпаровіч поважує тоту навщіву за доказ барз доброй сполупрацы міджі обидвома країнами в многых сферах і стрїча з презідентом США зась підтвердила довіру США у добру сполупрацу зо Словеньском. Найочекованїшым выслїдком той стрїчі мало быти зрушіня візовой повинности про обчанів СР, якы планують як турісты навщівити США. З послїднїх інформацій, публікованых по уведженій навщіві, уж америцька сторона зрушыла про обчанів СР віза од 17. новембра 2008, сімболічно к 19. річніцї „нїжной“ револуції в бывшім Чеськословеньску. Также добре дїло ся наконець подарило.

далe

Александер ЗОЗУЛЯК, 1.11.2008

Великы отрошынкы з кешенї револуціонаря

(Памятёпис герця Николая Ляша)

Час є катеґоріов космічнов, бо є неосяжный а тым ай максімално наповенный. Але екзістує ай тот дрібный час, чоловічеськый, якым ся міряють успіхы, щастя, добры рокы і глухы місця нашого жывота. У мірцї весмірній є то отрошынка. А прецінь ай наперек максімогутности часовой плазмы має чоловік єдну зброю, котра часовій ерозії ся не піддавать. А тым елементом є крегке слово людьского роду, но мусить быти словом мудрым ай спомічным. Зато сьме вырішили із Миколаём Ляшом, же ёго часову отрошынку законзервуєме до слова, яке бы од памяткы на чоловіка одбивало ніщівы цунамі часу.

Миколай Ляш три десятьроча і із звышком пару років учінковав на сценї Українського народного театру у Пряшові (теперь Театер Александра Духновіча), быв неоддумным протаґоністом радіовой гуморістічной релації Бісїда кумів (кум Дыня) а наконець почас „нїжной“ револуції 1989 року быв главным речником пряшівского Обчаньского форуму (пізнїше ВПН – Верейность проти насилству).

Повісте собі, кілько такых было, та ай без них бы ся то перебыло. Але так ся бісїдує лем по фунусї. У рішытельных етапах історії частка „бы“ ся просто не ужывать. Масы неодкладно жадають зміны а выбраны єднотливцї мусять думати над тым, як їх досягнути.

Час є ненажерлива паскуда, том нїт коли перед ним выгваряти ся, бо каждый од того очековав лем а лем траґічный конець. Также...

Але Мікі, як звали Миколая Ляша близкы люде, не хоче зачінати нашу бісїду револучныма дїями в роках 1989 – 1990. Гварить, же вшытко тото му припоминать смрід із нечіщеного хлїва.

– Вшыткы тя поважують за особу револуції чісло єден а знають о тобі нелем Пряшівчане, але ай цілорепублікова політічна сметанка.

– Но праві єсь то, Штефо, нехотячі выстигнув. А знаш, хто творить споловины тоту сметанку? Та бывшы комуністічны карьєрісты, ештебаци і їх сполуробітници, просто гавязь вшеліякой файты, котра собі хоче набити кешенї легкыма пінязми а позад того ухылити ся до своїх палаців, збудованых за накраджены пінязї. Політіка, брате, то стораке свинство. Думаш, же чом єм наконець од політікы одышов? Не міг єм ся просто призерати, як тоты говеда, такзваны револуціонарї, ламлють конарї правды на стромі демокрації, котрый сьме так гірко садили у споминаных роках.

– Так чім бы-сь хотїв зачати?

– Шістдесятыма роками. Театром, де-м спознав чудотворного чоловіка Мітя Ладіжіньского.

– А о політіцї коли будеме гварти?

– Як ся верну з операції сердця.

– Так гварь, Мікі, подля своёй мысли, одвивай нитку з клубяти жывота...

далe

Штeфан СУXЫЙ, 14.07.2008

НА ЗАКАРПАТЮ УЗНАЛИ РУСИНІВ

ЗА ОКРЕМУ НАЦІОНАЛНОСТЬ!

По трёх навыдареных попореднїх спробах пробити ся із своїма просьбами кu глухонїмій централній владї в Кієві, 7. марца 2007 року Закарпатьска областна рада в Ужгородї своїм рішінём на теріторії Закарпатьской области Україны, на історічній Карпатьскій Руси – узнала націоналность РУСИН!

Теперь уж Русины узнаны в цілїм світї, в тім чіслї і на Закарпатю, што ся находить в составі Україны лем од 1991 року, рішінём вшыткых Русинів голосовати за незалежну Україну. Але кієвско-галицькы „законны злодїї“ і політіци отворено окрадали Закарпатя і діскріміновали закараптьскых Русинів на їх родній історічній землї! І так 15-річна епопея боя Русинів Закарпатя за свої права была корунована успіхом: 80 % посланців областной рады, выужыючі право орґанів містной самоуправы, і наперек гросьбам з Кієва, сміло прияли рішіня о признаню русиньской націоналности, чім зняли ганьбу з Україны як недемократічной державы.

Ґратулуєме вшыткым Русинам ку вітязтву!

На рядї суть далшы демократічны зміны на Українї і Закарпатю як в інтересах Русинів, так і Українців і вшыткых іншых націоналностей штату. Жупель україньского сепаратізму, выдуманый в Кієві шпеціалныма службами на обїднавку галицькых націонал-радікалів, довгый час мотав голову многым. Час укаже, же кієвскый жупель – доказ настрашеной влады в Кієві. Ниякый русиньскый семпаратізм Русины собі не желали і не желають! Уж пришов час зняти маску з галицькых злодїїв і кієвскых оліґархів, што мали злодїйскы банды на Закарпатю.

На захрану тых кієво-галицькых банд 11. марца в Ужгородї коло памятника Т. Шевченка ся сходять кієво-галицькы націоналісты-пришельцї, затягнувши до того часть містных штудентів, жебы шыковно розограли обїднане циґаньство о „закарпатьскім сепаратізмі“. То суть противници  демократії, прав і слобод обчанів державы. Няй їх судить Бог.

Слава Українї, а честь і почливость Карпатьскій русиньскій Руси!

Ґратулуєме вшыкым демократічным силам Україны, Европы, Америкы і Руська за підриманя Русинів Закарпатя. То і Ваша вітязтво, приятелї!

Прот. Димитрій СИДОР, председа Сойму подкарпатьскых Русинов,

член Світовой рады Русинів за Україну, 16.3.2007

Є час дашто зробити про свій народ

Небіжчік Василь Турок колись повів: „Рад бы єм ся народив Анґлічаном, або як член родины іншого великого народа. Але кідь єм ся народив як Русин, моёв повинностёв є дашто зробити про свій народ...“

При якійсь діскузії міджі знамыма, векшинов русиньской народности, мі хтось положыв вопрос, ці сі думам, же каждый, хто ся голосить к Русинам, має быти народным будителём..? Вопрос, котрый свідчіть о непорозуміню думкы высловленой у вступі статї.  Народны будителї ся родять раз за сто років, ой, кібы сьме ай мы, Русины, од час Духновіча, Павловіча, Добряньского, Ґойдіча мали і далшых  в днешнїй добі. Повів бы єм, же тоты днешнї бы не мусили быти такы питны, як споминаны особности. Они творили в іншій добі, в часї одсталїшого економічного, соціалного і сполоченьского розвоя, як і іншой културно-освітной уровни людей.

Зробити дашто про свій народ днесь значіть поужывати свої народностны уставны права, указовати на їх порушованя, а не быти пасівнов жертвов асімілації з векшиновым народом в домашнїй словеньскій средї і у світї, слїпо не конвертовати  к силнїшому, популарнїшому народу, к ёго културї, матеріалізму і козмополітізму. То не значіть, же мы Русины ся не маме школовати, спознавати світ, чуджі языкы, але тото основне, што носиме в собі по своїх предках, як є віра, моралны прінціпы, традіції, тото маме мати все на памяти, утримовати і хранити про нашы дїти.

Зробити дашто про нас Русинів значіть тыж заняти ясну позіцію і отворено ся высловлёвати к вопросам націоналной приналежности. То значіть, кідь ся дїє кривда такому чоловікови, што ся проявлять як Русин, є підцінёваный, высміёваный, застрашованый, є нашов повинностёв обгаёвати своє русиньске коріня, не бояти ся вказати пальцём на того, хто нас ображать, є надуманый і повышує ся над другыма. Быти Русином значіть актівно ся залучовати до културно-сполоченьского  русиньского руху. Не каждый може быти функціонарём, публічно выступовати, орґанізовати акції, писати до новинок. Але справовати ся пасівно, крітізовати роботу і анґажованость іншых, спохыбнёвати, а притім затаёвати свою народнсоть, є знаком нігілізму в поглядах такого чоловіка, ёго порожнёй головы, а лем ёго конзумного способу жывота і еґоізму. Шкода, же суть такы люде, а не є їх мало. Ай днесь є час, кідь ся треба ясно высловити  ку кривдї, котра ся творить  нашым Русинам на полї духовного жывота, кідь ся з боку церьковных представителїв перестає акцептовати їх материньскый язык в літурґічных обрядах (додаю, же нихто не спохыбнює богослужобный, старословєнськый язык -- позн. П. К.).

Світло світа узріла Харта, котра ся дістає к нашым Русинам, а є вызвов і шансов высловити ся. Хбалабогу, же ся нашла ґрупа свідомых русиньскых актівістів, котра ся такым способом озвала. В Хартї тлумачать біль нашых вірників, к якому бы не мали зістати компетентны рівнодушныма. Од каждого Русина залежить, як ся поставить к тому дїлу. Стачіть так мало – отворено повісти свій погляд, не справовати ся сервілно, быти слїпым і тактізовати. Без великых будительскых слов, націоналізму і уражок.

Др. Петро КРАЙНЯК, Пряшів, 19.3.2007