Стрїча Русинів і Українцїв

Новозаложена політічна партія Наш край скликала на 18. децембра 2010 у Пряшові-Соліварї стрїчу за округлым столом, главныма ініціаторами котрой были: пред-седнічка партії ПгДр. Люба Кралёва, ПгД., і підпредседа партії Інж. Ян Липиньскый.

На стрїчі взуяли участь представителї Русиньской оброды на Словеньску (РОС) на челї з председом єй выконного выбору Владиміром Противняком, представителї „Союзу Русинів-Українців в СР“ (СРУСР) на челї з председом ёго централной рады Інж. Петром Соколом. Участниками были і далшы актівісты тых културно-сполоченьскых орґанізацій, котры ся анґажують в русиньскім сполоченьскім дїятельстві і културї. Як підкреслила Л. Кралёва, позваня на стрїчу адресовала вшыткым, котры мають інтерес высловити ся к проблемам жывота народностных меншын Русинів і Українцїв і запропоновати партії Наша край можности їх рїшаня в рамках єй політічных актівностей. Заєдно подяковала тым, што на стрїчу пришли. В проґрамі засїданя были высунуты вопросы, котры подля участників інтересують обидві народностны орґанізації, респ. їх поважують за єднакы проблемы народностных меншын, котры репрезентують. За такы были означены асімілація Русинів на Словеньску, словакізація літурґічных обрядів у ґрекокатолицькій церькви, економічне одставаня русиньскых реґіонів, фінанцованя народностных меншын на Словеньску і народностне высыланя словеньского радія і телевізії.

З  позіцій, котры были презентованы з боку участників стрїчі, было ясно, же окрем уведженых вопросів суть темы, якы не можуть быти предметом єднакого погляду а в дїлї розуміня ідентічности Русинів і Українцїв прінціпіално одлишують обидві народностны орґанізації.

На кінцю стрїчі было прияте комуніке (позн. ред.: публікуєме го ниже), в якім РОС і СРУСР вызывають членів своїх народностных меншын, жебы при списованю людей у маю 2011 ся голосили к своїй народности слободно і подля свого сумлїня.

Інформації з того засїданя суть опублікованы на інтернетовій сторінцї політічной партії Наш край із можностёв громадной діскузії.

ЮДр. Петро КРАЙНЯК, Пряшів

КОМУНІКЕ

зо стрїчі за округлым столом зорґанізованой партіёв Наш край

18. 12. 2010 в Пряшові

18. 12. 2010 з ініціатівы політічной партії Нашы край была стрїча челных представителїв русиньскых і україньскых обчаньскых здружінь за округлым столом на Соліварьскій уліцї ч. 70 в Пряшові. Задачов стрїчі было рїшіня проблемів асімілації Русинів і Українцїв на северовыходї Словеньска маёрітным словеньскым народом.

Вшыткы участници округлого стола, т. є. представителї партії Наш край, „Союзу Русинів-Українців в СР“, Русиньской оброды на Словеньску, Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска і далшы вызначны представителї народностной културы і школства в Пряшівскім краю декларують сполочный інтерес у тім, абы жытелї Словеньской републікы з материньскым языком русиньскым або україньскым ся пригласили в списованю жытелїв, квартелїв і домів у роцї 2011 к свому етнічному і конфесіоналному корїню!

Участници стрїчі за округлым столом ся договорили на сполочно орґанізованій кампанї перед списованём людей в роцї 2011 з цїлём укрїпити народностне усвідомлїня жытелїв Словеньска з материньскым языком русиньскым і україньскым. 

К oкруглому столу ...

Кінцём децембра 2010 єм чітав у новинках „Korzár“, же была бісїда за округлым столом представителїв „Союзу Русинів-Українців в СР“, Русиньской оброды на Словеньску, Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска і далшых (не знам котрых) орґанізацій, яку ініціовала нова політічна партія Наш край.

Дале єм ся дочітав, же притомны ся договорили на сполочнім поступі при списованю людей у маю 2011, кідь председкыня партії Люба Кралёва увела, же „по довгых роках незгод в ідеолоґічных вопросах челны функціонарї орґанізацій ся договорили, же дотеперїшнї незгоды дадуть на заднїй план а будуть вєдно просаджовати свої інтересы“.  Было ту штось прияте, але таке важне рїшіня не можуть прияти окремы челны представителї орґанізацій, але найвысшы їх орґаны – членьскы громады.

Кламства в народностных вопросах были лем в часї недемократічной українізації Русинів, кідь проукраїньскы орьєнтованы люде і еміґранты з Україны не узнавали історічны факты і арґументы о тім, же Русины были лем Русинами цїлый час в своїй історії. Русины николи не жыли вєдно з Українцями великой Україны і нїґда не были під Українов. Реалность, же по роцї 1945 нас Русинів на Словеньску, і кідь не вшыткых, насилно поукраїнізовали, а выслїдком того процесу є, же кількость Українцїв на Словеньску є маленька, україньскы школы вшыткы заникли, але на другім боцї на русиньскых селах настала велика асімілація Русинів. O тім говорить чісло Русинів, котры ся голосять к словеньскій народности і є їх скоро 70 %. Задачов русиньскых орґанізацій од року 1989 доднесь  є дїятельство, котре має пробудити вшыткых Русинів, жебы сі усвідомили своє русиньске корїня, а тото і презентовали конкретно – при списованю людей. Тоту роботу робиме властныма силами і не хочеме нияку поміч од україньскых орґанізацій.

Функціонарї проукраїньской орґанізації на Словеньску СРУСР мають іншый замір. Они не пропаґують ани україньску културу, не мають скоро ниякы україньскы орґанізації, але пропаґують културу квазі народности, котрой у нас не є, і дали єй назву „Русины-Українцї“. Під таков назвов зловжывають русиньску културу і споюють єй з україньсков културов. Наприклад, на акції Маковицька струна в децембрї 2010 вшыткы співанкы, окрем єдной, были русиньскы, але на зачатку акції при привітаню участників было повіджено, же собі выслухають піснї РУСИНЬСКО-УКРАЇНЬСКЫ?! Можуть фукціонарї русиньскых орґанізацій такы высловы решпектовати?

Што ся тыкать ідеолоґічных вопросів, о котрых ся говорило за округлым столом, то якы суть дві ідеолоґії в народностных вопросах? Яку ідеолоґію у нас мають Русины і яку Українцї? Moже мі то дахто высвітлити? Нe баламутьте людей, але повіджте людём правду, же проукраїньскы орґанізації на Словеньску за свій материньскый язык поважують язык україньскый, за свою „батьківщину“ узнають Україну, не узнають народность русиньску, не узнають кодіфікацію русиньского языка, русиньску културу поважують за україньску, твердять, же міджі Українцём і Русином не є ниякый роздїл і же Русин фактічно є Українцём, русиньскых дїятелїв поважують за україньскых і под.

Tїшыло бы ня, кібы участници округлого стола повіли, же представителї проукраїньской орґанізації створюють Союз Українцїв у СР. Taкой орґанізації у нас не є. З таков новов орґанізаціов можеме сполупрацовати так, як з іншыма сполупрацуєме. Кідь хочете просаджовати україньску културу, потім глядайте Українцїв орґанізованых в україньскій орґанізації, а Русинам уж дайте покій.            

Mы Русины маме свою властну історію, одлишну од Україны, маме свою русиньску културу, нашым материньскым языком є русиньскый язык, маме своїх русиньскых будителїв, маме свої русиньскы традіції, звыкы і обычаї і сьме горды на то, же Русины суть Русинами. Нїґда у нас до тридцятых років минулого стороча люде ся не голосили к Українцям. Святым одказом про Русинів на Словеньску суть слова Русина, благореченого єпіскопа П. П. Ґойдіча, котрый у роцї 1927 повів: „Не єм Великорос, ани Українець, народив єм ся як Русин а Русином хочу вмерти“.         

Главнов задачов політічной партії Наш край є, котра мать то у своїх становах, підвышіня економічной уровни нашого краю. Мішати ся до народностей подля Уставы СР належыть нашій владї, котра одповідать за народностну політіку на Словеньску. Мы Русины уж сьме были під політічнов партіёв до року 1989. Веце не хочеме быти під нияков.

Наконець, не хотять фукціонарї україньскых орґанізацій споїти нас до єдной народности, жебы при означіню нашых русиньскых сел были україньскы назвы так, як то просадив у Народній радї СР Павел Боґдан у роцї 1994? Я як Русин з тым нїґда не буду согласный.

Кідь з моёв статёв дахто з тых, што были за окрыглым столом, не є согласный, няй напише правду і няй напише правду о тім, што говорять о Русинах без Русинів.

Мій погляд є такый, же мають ся повнити установлїня Уставы СР і не выдумовати то, што бы нам Русинам пошкодило. Мы Русины не потребуєме поміч од тых, котры нас українізовали, а іщі і теперь нас українізують!

Іван БАНДУРІЧ, Бардеёв

Наш край – політічна партія на выходнім Словенску в котрій ся мают сустредити і рости надії  Русинів і Українців на власный народный жывот і на взаёмну сполупрацу меджі Русинами і Українцями. Треба похвалити пані Кралёву, председничку партії Наш край, же ся підуяла на таку тяжку і  моцно ужыточну роботу про жывот і верейне узнаня русинского народа, як самостатной народной єдноткы в середній Європі.  

Сполупраца або капітулація?

Достати верейне узнаня од Українців, же Русины сут самостатній народ з власным русинскым материнскым языком, то є прекрасна представа, яку  уж Василь Турок хотіл реалізувати в праксі, по кодифікації русинского языка.  Але, Богу жаль, Василёві ся  то неподарило дотягнути до кінця, ай  про нашы власны хыбы.  Мали зме проблемы не лем самі зо собов, але цітили зме одпор і непорозуміня зо страны представителів, ані не так Українців і Україны, але зо страны Русинів, котры были членами КСУТу а потім ся переменували на Союз Русинів-Українців Словенска. Не є до тепер ясно, чі маме до чініня з Русинами, чі Українцями, чі уж зо Словаками. Бо народность Чехо-Словак непризнали, ани народность Русин-Українец не признали.  З назву Союзу СРУС не є ясне, с кым власні в партії Наш край, мы Русины їднаме?  Най собі членове того Союзу самі подумают о што власні їм иде? І най ся самі ідентифікуют, як добросердечны люде а не як даякы закукленці. То предса непотребуют робити. Сут то слушны люде. Мы Русины ся їх  будеме фурт просити хто сут і кого СРУС репрезентує. Союз чі народ? Про нас то є важне.  Може пані Кралёва за Українців бы мала закликати їднати з Русинами і Прятелів Україны зо Свидника.  Они не сут членами СРУСу. У Приятелів Україны  сут членами  і правы Українці а мы зме з нима добры камаратя, сполу співаме в хорі, выступаме сполу в проґрамох. Оні узнавают нас, як Русинів а мы їх, як Українців. Подля них народность Русин-Українец не є. То є подля них штоскай смішне і ненормалне. Приятелі Україны у Свиднику себе не поважуют за Русинів.  Про правых Українців  не є приємне, же хтоскай їм так но, як то повісти, ганобит? Мено народности. Они з Русинами не хочут мати конфлікты. Хочут з Русинами жыти в мирі.    Союз бы мал  заступувати Українців і Русинів, але зо сугласом єдных і другых. Без сугласу наприклад Русинів, якый то є Союз? Союз кого с кым?  Союз то є власні догода о сполупраці. То не є народность.  Союз може быти ай Союз Словак-Русин-Поляк-Мадяр-Українец. Але народность така быти не може.  Тот проблем уж давно мал  РОС рішыти на суді або на НР СР, бо ту ся їднат лем о шпекулацію зо словами.   На тім проблемі  удайні працує Іван Бандуріч в РОС.  Він потребує поміч і сполупрацу нелем од політичной страны Наш край, але зо страны русинскых обчанскых здружінь, і зо страны правых Українців.

О што ся снажме мы, Русины? Снажме ся  представу о взаёмнім народнім узнаню і о взаёмній сполупраці, обидвох народів, реалізувати як, ровный з ровным. То є найглавніше. Представу ровный з ровным наповнийме скутком так, жебы то был рай про обидві страны. Неможе то быти рай про єдну страну а капітулація чі отроцтво народного жывота про другу страну. Мы неможеме сполупрацувати з Українцями, як однож Українців, бо в тім припаді  бы тот взтяг  была лем повина служба слугы Русина своёму панові Українцёві. То бы не был взтяг  ровный з ровным. То бы не была сполупраца, але отроцка служба. Капітулація Русинів.  То бы в праксі  про нас знаменало, же зме ся здали своёй представы, же зме самостатный народ а же сме прияли капітулацію в нашій ідеї русинского народного оброджіня нелем на Словенску, але на цилім світі.  Вірьме, же пані Кралёва то так не думала, жебы мы вступили до того взтягу Русин верзус Українец, як народностна однож Українців, але же Русинів і Українців поважує за два ровноправны народы. Нам тото мусит декларувати пані Кралёва сама, ясно, уж тепер, на зачатку.  Не мам на мыслі економіку, але наш народный взтяг Русин верзус Українец. Тото  пані Кралёва на далшім стрітнуті Русинів з Українцями, най нам задефінує про Народны новинкы. То нас інтересує. Пан Сокол і пан Противняк, сут добры люде, доброй дякы, інакше бы на тото стрітнутя не пришли.  А є важне то, жебы їх участь репрезентував зауєм упевнити поставіня того народа, котрый офіціялно представуют і заступуют. Є нам ясно же, Русины і Українці суть і можуть дале быти і без взаёмной комунікації. Але не є ліпша дружба, як тиха война меджі нами?  В статі Стріча Русинів і Українців в НН з 26 януара 2011, не є ясно чого ся тоты два народы стрітли.  Мы Русины зме в Унії Європы, можеме Українцям зробити добру службу. Але дашто за дашто. Най буде догода. Най поможут Українці нам Русинам,  а мы Русины поможеме їм, Українцям.  Же уж є проблем на першім засідані, то нам сіґналізує выраз слов в новинках: „суть темы, якы не можуть быти предметом єднакого погляду в ділі розуміня ідентичності Русинів і Українців, принціпіально одлишують обидві народностны орґанізації.„ Не можеме допустити, жебы тоты темы де неконечна дахто наношал, як нерішытельну тему. Кажда тема є рішытельна. Тема узнаня Русинів Українцями  є рішытельна. На стрітнутя  треба закликати такого математика зо страны Русинів і зо страны Українців, котрый тот математичный приклад буде знати вырішыти. А такы люде сут, што то знают вырішыти.  Лем треба тым людям дати шанцу ся высловити і тот проблем рішыти. Кед ласка і добро выграт над злом, втоди тот проблем буде вырішеный. Лем зло повідат, же Русин є  проблем, і не може быти предметом єднакого погляду на жывот чловека. То є голокауст.  Добро повідат, же Русин є чловек з мяса і кості, як і Укрїнец.  Русин має такы права на жывот, як і Українец. То є справодливость. На їднаня о сполупраці меджі людми, не треба кликати зло, але добро.  Як найдеме схопных, добрых діпломатів і зналців даного проблему, котры справні, лоґічно высвітлят розумным, добрым Українцям, же Русины неогрозуют Україну ани Українців, потім  тема о Русинові ся стане легко рішытельнов. Саша Дулеба, Василь Хома, Саша Франко, Яро Сисак, Аня Плішкова, Іван Русинко, Сашо Зозуляк, Франтішек Крайняк, Янко Лыґа, Петро Крайняк мл. То сут вгодны кандидаты на їднаня за Русинів. Ай за Українців треба мати не конфлітных, але розумных кандидатів. У Свинику такы розумны Українці сут.   Треба гледати можності і знати, як на то. То є шытко. Не плачме, отворьме двері до світа сполочні Русины і Українці. Не звадом міджі собом, але порозумінём і взаёмнов комунікаціёв. Выберати конзултантів мусит пані Кралёва, бо она є тот главный режісер. Якых герців выбере, таку уровень буде мала єй гра. До той темы  треба выберати розум і ведомості,  не силу. Функціонарів буде треба аж на конец, підписати догоду о сполупраці.  Але догоду і подмінкы сполупраці най  приправуют  одборниці на дану тему. Не функціонаре. Тема є рішытельна. Тема є ужыточна про Словенско, про Україну, про середню Європу і про Європску Унію. То є высока політика, важна вец а обровска шанца про народный жывот Русинів.  СРУС най ся неснажыт робити на Русинах голокауст, але най ся покушат вести з Русинами мирову політику о народній підпорі, бо і СРУС потребує Русинів до свого Союзу. Без Русинів ані Союз небуде. Дашто за дашто. Поможме собі.

Ян КАЛИНЯК, Свідник

Зъязд Світового конґресу підкарпатьскых Русинів

В Пардубіцях в Чеській републіцї 25. апріля 2009 року быв першый в історії зъязд Світового конґресу підкарпатьскых Русинів, на котрім быв зволеный і першый председа той орґанізації – Василь Джуґан.

Делеґаты, котры ся зышли в салї, презентовали – подля їх властного погляду – волю коло міліона людей. Представителї Україны їх называють злодїями і обвинюють їх зо сепаратізму. Тайна служба Україны офіціално пронаслїдує лідрів підкарпатьскых Русинів. Реакціов русиньского руху є наростаючій одпор. Кідь в р. 2008 ся їм подарило в Мукачові скликати два европскы конґресы, теперь они вырїшыли зорґанізовати світовый зъязд. До чеського міста Пардубіце ся зышли делеґаты із штатів, де жыють Русины: Чехії, Словакії, Мадярії, Польщі, Україны. „Вшыткого 96 делеґатів, дакотрым ся не подарило прийти, бо не дістали візы. Дотыкать ся то, главно нашых україньскых приятелїв. На зъязд пришло 95 процент делеґатів“ – говорить Василь Паук, председа Общества підкарпатьскых Русинів у Чеській републіцї.

Заключна декларація зъязду выголосила „створїня окремой державы – Підкарпатьской Руси“. Підкарпатьска Русь колиська екзістовала на політічній картї світа. Но за менше як сто років Русины стратили свою незалежность, котру жадають назад.

Почінаючі ХІІІ. сторочом, єдна з галузей выходных славян – Русины – мали шыроку автономію в Угорьскім кралёвстві, пізнїше в австро-угорьскій імперії. По єй роспадї в р. 1919 Русины ся зышли на цілонароднім зъяздї, де вырїшыли стати ся частёв Чеськословеньской републікы. Устава ЧСР, прията в р. 1920, офіціално декларовала понята „Пікарпатьска Русь“. Гітлер, якый анектовав у р. 1939 Чеськословеньско, передав Підкарпатьску Русь Мадярьску, яке занедовго окуповало русиньскы теріторії. По другій світовій войнї Підкарпатьска Русь ся стала областёв Україньской совєтьской соціалістічной републікы. Днесь бівша часть Русинів жыє в Закарпатьскій области Україны, а тыж в Чехії, Мадярьску, Словакії і Польщі.

На другім европскім конґресї Русины прияли рїшіня о формованю орґанів містной самосправы. А така самосправа была сформована 4. децембра 2008 року. Видно, в Закарпатьскій области Україны ся обявила нова влада, котра екзістує паралелно з републіковыма орґанами влады. Ту фунґує русиньскый дїтьскый театер, выдають ся новинкы, в областній телевізії высылать ся проґрам о Русинах. Жытелї Закарпатя дістають потверджіня, котры потім будуть вымінены за паспорты. „Уж было выдано 150 000 фалатків. Нас є на Українї 800 тісяч, а на світї – три міліоны!“ – потверджує Ладїслав Лецовіч, председа областного Общества підкарпатьскых Русинів.

Триколора із карпатьскым медвідём ся не находить ани в єднім сучаснім політічнім атласї. Не позераючі на то, она ся все частїше обявлять в телевізных репортажах і на сторінках світовой пресы. То єсть, є інтеґралнов частёв сучасного політічного жывота.                       

Здрой: http://gesko.livejournal.com

Погляд участника конґресу

Засїданя 1. Світового конґресу підкарпатьскых Русинів 25. апріля 2009 в чеськых Пардубіцях мож розуміти як конґрес політічных сил у русиньскім русї, котры ся сформовали на материньскій землї підкарпатьскых Русинів, на теріторії бывшой Підкарпатьской Руси, днесь Закарпатьской области Україны. Лем не розумлю, чом ся одхылюють од културной платформы і досягнутых выслїдків Світового конґресу Русинів під сучасным веджінём Павла Роберта Маґочія. Реалізацію конґресу в Пардубіцях із політічныма амбіціами мож підпорити, але лем за передусловія, же не буде доходити к неґованю дотеперїшнёй скоро 20-річной роботы у русинськім русї (і Світового конґресу Русинів, заложеного в роцї 1991 у Міджілабірцях), котра має свій позітівный вплив на пробуджованя русиньскых сил і на Підкарпатьскій Руси. Очівісно, на сучасній Закарпатьскій Українї треба справды поставити нову репрезентацію Русинів, котра політічно, што є зрозуміле, высуне раціоналны пожадавкы мінімално в школьскій, културній і церьковній сферах, котры по захованю ідентічности Русинів під Говерлов ся являть найважнїшы. О елементарній пожадавцї узнаня Русинів ани не треба говорити. Не треба але неґовати дотеперь зробену роботу, но треба по выбудованых фундаментах пустити ся дравым прудом „розбуреной русиньской рїкы“ і дойти до ціля, котрым є здобытя русиньской самосправы на Підкарпатю.

• Погляд на участників 1. Світового конґресу підкарпатьскых Русинів, котрый быв 25. апріля 2009 у чеськім містї Пардубіце.

В тых інтенціах мож видїти і засїданя конґресу в Пардубіцях, котрый мать свої візії, але быв приправленый барз наскоро. Кідь ся то думать важно з екзістенціов такого конґресу а має мати і належну політічну авторіту, тогды мав бы быти приправленый за участи якнайвекшого чісла політічных підпорователїв зо вшыткых країн, де жыють Русины. На конґресї в Пардубіцях ся тоту підпору не подарило (затля) здобыти.

далe

Текст і фоткы: Мґр. Петро КРАЙНЯК, Пряшів

В пряшівскім реґіонї выграв
Іван Ґашпаровіч

У волебных окресах пряшівского реґіону выґрав у вольбах на місце презідента Словеньской републікы Іван ҐАШПАРОВІЧ. Івета Радїчова ословила скоріше містьскых волічів, к вітязові ся кількостёв голосів приближыла у Пряшівскім окресї.

Іван Ґашпаровіч мав в окресах пряшівского реґіону высше 70-процентну підпору. В Пряшівскім окресї здобыв 56,01% голосів, Радїчова 43,98%. В самім містї Пряшові тїсно выграла Радїчова перед Ґашпаровічом у порівнаню 50,81% ку 49,18% голосів. В далшых окресах были роздїлы выразнїшы. Наприклад, у Бардеёвскім окресї Ґашпаровічови ся подарило здобыти 70,25% голосів, іщі веце прихыленцїв мать сучасный презідент в окресї Свідник, де го підпорило 77,79% волічів. Подобно то было і в окресах Сабінов (72,05%), Вранов над Топлёв (77,55%) або Стропків (74,61%). В далшых окресах пряшівского реґіону на северовыходї Словеньска, де жыють у великій мірї Русины, мав значну перевагу Іван Ґашпаріч. Конкретно: в окр. Гуменне – 71,28%, Стара Любовня – 74,9%, Снина – 81,25% і Міджілабірцї – 83,45%.

Также презідентом Словеньской републікы буде і в далшім 5-річнім волебнім періодї Іван Ґашпаровіч. Вырїшыло о тім у другім колї волеб 4. апріля 2009 скоро 52 процент із цілкового чісла 4 339 257 волічів. Сучасна глава штату дістала 1 234 787 голосів, што было веце як 55 процент зо вшыткых участників тогорічных волеб. Ёго протикандідатка, Івета Радїчова, здобыла 988 808 голосів, то є 44,46 процента, што є про ню тыж немалым успіхом.

А. З., 10.04.2009

ОТВОРЕНЕ ПИСМО-ВЫГОЛОШІНЯ

о діштанцованю ся од екстремізму в карпаторусиньскім русї

За послїднї рокы карпаторусиньскый рух у світї досяг немалых успіхів. Під жывотодарныма лучами слободы по Револуції 1989 року і падї тоталіты в Централній і Выходній Европі русиньскый народ помалы, але істо розвивать свою, скоро страчену, културу. Карпатьскы Русины суть узнаны як самостатна націоналность в пятёх державах Европы, русиньскый язык, історія і култура ся учіть у школах на розлічных уровнях освіты, в тім чіслї і на універзітах. Учены з цїлого світа проявляють інтерес о розлічны аспекты минулого і сучасного карпатьскых Русинів. В тім одношіню много бездержавных народів Европы і світу можуть в добрім завидїти карпатьскым Русинам.

Таке поставлїня є выслїдком каждоденной дрібной роботы многых особ, жен і мужів, патріотів свого народу і културы. То было досягнуто чісто еволучнов путёв, без схоснованя силы і проллятя кровли, а тыж без грозбы насилства. І тот факт є великым позітівом, што підтверджує тезу о „мірній нашій русиньскій пути“, высловлену іщі перед „третїм карпаторусиньскым націоналнім возроджінём“ такой по 1989 роцї.

На превеликый жаль, в послїднїм часї зачали ся обявлёвати выголошіня з боку дакотрых особ і орґанізацій, котры ставлять під вопрос основный прінціп вірности ідеалам демокрації, ненасилства і слободы, якый вообще доміновав у карпаторусиньскім русї почас послїднїх десятьріч. Може не выкликує зачудованя факт, же такого роду декларації чути на Українї – в єдиній державі, яка не узнала карпатьскых Русинів за самостатну націоналность.

далe

Проф. Др. Павел Роберт МАҐОЧІЙ,

председа Світовой рады Русинів, академік Канадьского кралёвского общества – Канадьскых академій уменя, гуманітарных і природознательскых наук, академік Міджінародной славяньской академії наук (Києв, Україна)

Стівен ЧЕПА,

председа Світовой академії русиньской културы,

презідент корпорації „Norstone Financial

Corporation“ (Торонто, Канада), 6.12.2008

Русины у Мукачові выголосили републіку Підкарпатьска Русь: акт зуфалства або?...

… прояв рїшучости невыслуханых Киёвом підкарпатьскых Русинів, або акція „сепаратістів“ на челї з председом Сойму підкарпатьскых Русинів, о. Димітріём Сидором з Ужгорода, підпорована Москвов. Векшына статей в україньскій пресї ці на ураїньскых інтернетовых сторінках єднозначно говорить, же іде о третїй варіант. Але ніч не є таке просте, ніч не є лем чорне або лем біле, так то є і в тім припадї. Я бы повів, же у Выголошіню ІІ. Европского конґресу підкарпатьскых Русинів 25. октобра 2008 у Мукачові ся зышли вшыткы три елементы, але мій погляд найвеце ся приклонять к тому, жебы єм то назвав актом зуфалства.

далe

Александер ЗОЗУЛЯК, 1.12.2008

Презідент СР ся стрїтив у США
і з Русинами

• Щіре приятя нашого презідента было 9. октобра 2008 у Білім домі у Вашінґтонї, де з презідентом Джорджом Бушом вели хосенну бісїду, выслїдком котрой бы мало быти главно зрушіня візовой повинности про обчанів СР при навщіві США.

На позваня америцького презідента Джорджа В. Буша 7. – 11. октобра 2008 быв на офіціалній навщіві Споєных штатів америцькых презідент Словеньской републікы Іван Ґашпаровіч. Спроваджали го міністер внутрішнїх дїл СР Роберт Калиняк, міністер загранічных дїл СР Ян Кубіш і міністер културы СР Марек Мадяріч. І. Ґашпаровіч поважує тоту навщіву за доказ барз доброй сполупрацы міджі обидвома країнами в многых сферах і стрїча з презідентом США зась підтвердила довіру США у добру сполупрацу зо Словеньском. Найочекованїшым выслїдком той стрїчі мало быти зрушіня візовой повинности про обчанів СР, якы планують як турісты навщівити США. З послїднїх інформацій, публікованых по уведженій навщіві, уж америцька сторона зрушыла про обчанів СР віза од 17. новембра 2008, сімболічно к 19. річніцї „нїжной“ револуції в бывшім Чеськословеньску. Также добре дїло ся наконець подарило.

далe

Александер ЗОЗУЛЯК, 1.11.2008

Великы отрошынкы з кешенї револуціонаря

(Памятёпис герця Николая Ляша)

Час є катеґоріов космічнов, бо є неосяжный а тым ай максімално наповенный. Але екзістує ай тот дрібный час, чоловічеськый, якым ся міряють успіхы, щастя, добры рокы і глухы місця нашого жывота. У мірцї весмірній є то отрошынка. А прецінь ай наперек максімогутности часовой плазмы має чоловік єдну зброю, котра часовій ерозії ся не піддавать. А тым елементом є крегке слово людьского роду, но мусить быти словом мудрым ай спомічным. Зато сьме вырішили із Миколаём Ляшом, же ёго часову отрошынку законзервуєме до слова, яке бы од памяткы на чоловіка одбивало ніщівы цунамі часу.

Миколай Ляш три десятьроча і із звышком пару років учінковав на сценї Українського народного театру у Пряшові (теперь Театер Александра Духновіча), быв неоддумным протаґоністом радіовой гуморістічной релації Бісїда кумів (кум Дыня) а наконець почас „нїжной“ револуції 1989 року быв главным речником пряшівского Обчаньского форуму (пізнїше ВПН – Верейность проти насилству).

Повісте собі, кілько такых было, та ай без них бы ся то перебыло. Але так ся бісїдує лем по фунусї. У рішытельных етапах історії частка „бы“ ся просто не ужывать. Масы неодкладно жадають зміны а выбраны єднотливцї мусять думати над тым, як їх досягнути.

Час є ненажерлива паскуда, том нїт коли перед ним выгваряти ся, бо каждый од того очековав лем а лем траґічный конець. Также...

Але Мікі, як звали Миколая Ляша близкы люде, не хоче зачінати нашу бісїду револучныма дїями в роках 1989 – 1990. Гварить, же вшытко тото му припоминать смрід із нечіщеного хлїва.

– Вшыткы тя поважують за особу револуції чісло єден а знають о тобі нелем Пряшівчане, але ай цілорепублікова політічна сметанка.

– Но праві єсь то, Штефо, нехотячі выстигнув. А знаш, хто творить споловины тоту сметанку? Та бывшы комуністічны карьєрісты, ештебаци і їх сполуробітници, просто гавязь вшеліякой файты, котра собі хоче набити кешенї легкыма пінязми а позад того ухылити ся до своїх палаців, збудованых за накраджены пінязї. Політіка, брате, то стораке свинство. Думаш, же чом єм наконець од політікы одышов? Не міг єм ся просто призерати, як тоты говеда, такзваны револуціонарї, ламлють конарї правды на стромі демокрації, котрый сьме так гірко садили у споминаных роках.

– Так чім бы-сь хотїв зачати?

– Шістдесятыма роками. Театром, де-м спознав чудотворного чоловіка Мітя Ладіжіньского.

– А о політіцї коли будеме гварти?

– Як ся верну з операції сердця.

– Так гварь, Мікі, подля своёй мысли, одвивай нитку з клубяти жывота...

далe

Штeфан СУXЫЙ, 14.07.2008

НА ЗАКАРПАТЮ УЗНАЛИ РУСИНІВ

ЗА ОКРЕМУ НАЦІОНАЛНОСТЬ!

По трёх навыдареных попореднїх спробах пробити ся із своїма просьбами кu глухонїмій централній владї в Кієві, 7. марца 2007 року Закарпатьска областна рада в Ужгородї своїм рішінём на теріторії Закарпатьской области Україны, на історічній Карпатьскій Руси – узнала націоналность РУСИН!

Теперь уж Русины узнаны в цілїм світї, в тім чіслї і на Закарпатю, што ся находить в составі Україны лем од 1991 року, рішінём вшыткых Русинів голосовати за незалежну Україну. Але кієвско-галицькы „законны злодїї“ і політіци отворено окрадали Закарпатя і діскріміновали закараптьскых Русинів на їх родній історічній землї! І так 15-річна епопея боя Русинів Закарпатя за свої права была корунована успіхом: 80 % посланців областной рады, выужыючі право орґанів містной самоуправы, і наперек гросьбам з Кієва, сміло прияли рішіня о признаню русиньской націоналности, чім зняли ганьбу з Україны як недемократічной державы.

Ґратулуєме вшыткым Русинам ку вітязтву!

На рядї суть далшы демократічны зміны на Українї і Закарпатю як в інтересах Русинів, так і Українців і вшыткых іншых націоналностей штату. Жупель україньского сепаратізму, выдуманый в Кієві шпеціалныма службами на обїднавку галицькых націонал-радікалів, довгый час мотав голову многым. Час укаже, же кієвскый жупель – доказ настрашеной влады в Кієві. Ниякый русиньскый семпаратізм Русины собі не желали і не желають! Уж пришов час зняти маску з галицькых злодїїв і кієвскых оліґархів, што мали злодїйскы банды на Закарпатю.

На захрану тых кієво-галицькых банд 11. марца в Ужгородї коло памятника Т. Шевченка ся сходять кієво-галицькы націоналісты-пришельцї, затягнувши до того часть містных штудентів, жебы шыковно розограли обїднане циґаньство о „закарпатьскім сепаратізмі“. То суть противници  демократії, прав і слобод обчанів державы. Няй їх судить Бог.

Слава Українї, а честь і почливость Карпатьскій русиньскій Руси!

Ґратулуєме вшыкым демократічным силам Україны, Европы, Америкы і Руська за підриманя Русинів Закарпатя. То і Ваша вітязтво, приятелї!

Прот. Димитрій СИДОР, председа Сойму подкарпатьскых Русинов,

член Світовой рады Русинів за Україну, 16.3.2007

Є час дашто зробити про свій народ

Небіжчік Василь Турок колись повів: „Рад бы єм ся народив Анґлічаном, або як член родины іншого великого народа. Але кідь єм ся народив як Русин, моёв повинностёв є дашто зробити про свій народ...“

При якійсь діскузії міджі знамыма, векшинов русиньской народности, мі хтось положыв вопрос, ці сі думам, же каждый, хто ся голосить к Русинам, має быти народным будителём..? Вопрос, котрый свідчіть о непорозуміню думкы высловленой у вступі статї.  Народны будителї ся родять раз за сто років, ой, кібы сьме ай мы, Русины, од час Духновіча, Павловіча, Добряньского, Ґойдіча мали і далшых  в днешнїй добі. Повів бы єм, же тоты днешнї бы не мусили быти такы питны, як споминаны особности. Они творили в іншій добі, в часї одсталїшого економічного, соціалного і сполоченьского розвоя, як і іншой културно-освітной уровни людей.

Зробити дашто про свій народ днесь значіть поужывати свої народностны уставны права, указовати на їх порушованя, а не быти пасівнов жертвов асімілації з векшиновым народом в домашнїй словеньскій средї і у світї, слїпо не конвертовати  к силнїшому, популарнїшому народу, к ёго културї, матеріалізму і козмополітізму. То не значіть, же мы Русины ся не маме школовати, спознавати світ, чуджі языкы, але тото основне, што носиме в собі по своїх предках, як є віра, моралны прінціпы, традіції, тото маме мати все на памяти, утримовати і хранити про нашы дїти.

Зробити дашто про нас Русинів значіть тыж заняти ясну позіцію і отворено ся высловлёвати к вопросам націоналной приналежности. То значіть, кідь ся дїє кривда такому чоловікови, што ся проявлять як Русин, є підцінёваный, высміёваный, застрашованый, є нашов повинностёв обгаёвати своє русиньске коріня, не бояти ся вказати пальцём на того, хто нас ображать, є надуманый і повышує ся над другыма. Быти Русином значіть актівно ся залучовати до културно-сполоченьского  русиньского руху. Не каждый може быти функціонарём, публічно выступовати, орґанізовати акції, писати до новинок. Але справовати ся пасівно, крітізовати роботу і анґажованость іншых, спохыбнёвати, а притім затаёвати свою народнсоть, є знаком нігілізму в поглядах такого чоловіка, ёго порожнёй головы, а лем ёго конзумного способу жывота і еґоізму. Шкода, же суть такы люде, а не є їх мало. Ай днесь є час, кідь ся треба ясно высловити  ку кривдї, котра ся творить  нашым Русинам на полї духовного жывота, кідь ся з боку церьковных представителїв перестає акцептовати їх материньскый язык в літурґічных обрядах (додаю, же нихто не спохыбнює богослужобный, старословєнськый язык -- позн. П. К.).

Світло світа узріла Харта, котра ся дістає к нашым Русинам, а є вызвов і шансов высловити ся. Хбалабогу, же ся нашла ґрупа свідомых русиньскых актівістів, котра ся такым способом озвала. В Хартї тлумачать біль нашых вірників, к якому бы не мали зістати компетентны рівнодушныма. Од каждого Русина залежить, як ся поставить к тому дїлу. Стачіть так мало – отворено повісти свій погляд, не справовати ся сервілно, быти слїпым і тактізовати. Без великых будительскых слов, націоналізму і уражок.

Др. Петро КРАЙНЯК, Пряшів, 19.3.2007