organizacii

В мултіфункчных просторах Музею русиньской културы у Пряшові 24. септембра 2008 была презентація двох книжок баёк автора Осифа Кудзея. Книжкы вышли в куртім часовім одступі (єдна під назвов Мудрость жывота зачатком юна 2008, друга такой за три місяцї позад нёй, під назвов Байкы-забавляйкы).

● Далшов презентаціёв русиньскых книжок, была презентація зборників баёк Мудрость жывота і Байкы-забавляйкы О. Кудзея, на котрій 24. септембра 2008 выступили: (злїва зверьху) А. Сервіцька, Й. Пірог, А. Зозуляк, О. Ґлосікова, о. Ф. Крайняк, О. Кудзей, К. Копорова, (долов) О. Кудзей, С. Сметанка, М. Сметанкова і О. Кость. Віриме, же публіцї у Музею русиньской културы в Пряшові ся тота презентація любила. Фоткы: Мґр. П. Крайняк

„Байкы Осифа Кудзея суть погладжінём, порозумінём близкых краян в їх каждоденній трапезї, але і наладжінём на веселу струнку, одлегчінём проблемів і старостей ласкавым гумором,“ характерізує у своїй рецензії новы книжкы в родинї сучасных русиньскых публікацій ПгДр. Кветослава Копорова з Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты. Споміджі десяток публікацій, котры по новембровій револуції зачали по русиньскы выходити, байкы Осифа Кудзея суть може найрепрезентатівнїшым одразом жывота Русинів зо вшыткыма аспектами їх сучасных проблемів і старостей, котры автор выядрив найпростїшым і заєдно найкуртшым способом. Видить ся, же якраз жанер байкы набывать в днешнїй добі свою ренесанцію, бо о Кудзеёвы книжкы баёк проявляють Русины, а нелем Русины, але і Словаци необычайный інтерес.

Тото было видно і на презентації, котру зорґанізовало обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы у сполупраці зо Словеньсков асоціаціов русиньскых орґанізацій і Музеём русиньской културы в Пряшові. Но до істой міры партіціповало на нїй і Общество св. Йоана Крестителя, бо Осиф Кудзей є нелем успішным байкарём, але свій талент, котрым, як то повів о. Франтїшек Крайняк „го обдарив Господь Бог, жебы писав на славу Божу,“ він выужывать і при роботї з церьковнославяньскым текстом, перетлумачує го до русиньского языка, і сам пише духовну поезію.

Але і так сьме о Осифови Кудзеёви не знали іщі вшытко. На презентації несподївав своїм прекрасным голосом і вєдно із своїма краянами з Няґова, з котрыма співать в церьковнім хорї, ся запрезентовали фраґментами з акафісту, котры автор сам зложыв на честь священомученика, благореченого Павла Петра Ґойдіча. Няґівчане просто вказали, же і они в селї жыють актівным културно-народностным жывотом, за што їм можеме лем щіро подяковати, бо кібы сьме мали такых актівных Русинів по нашых селах веце, не мусили бы сьме ся страховати о нашу будучность.

Віриме, же байкы Осифа Кудзея рознесуть народностный дух по многых русиньскых селах і містах і „збудять“ многых Русинів.

- кк -, 6.10.2008

Вышов довгоочекованый препотребный словник,..

... конкретно публікація під точнов назвов Русиньска лексіка на основі змін у правилах русиньского языка про основны і середнї школы з навчалным
русиньскым языком і з нав-чанём русиньского языка і з підназвов (Правописный і ґраматічный словник). Тым ся до істой міры завершыла (ай кідь робота над словником нїґда не є скінчена) высше двойрічна нелегка робота трёх авторів, працовників Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты в Пряшові – доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н., ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД., і ПгДр. Кветославы Копоровой під веджінём языкового редактора В. Ябура і одповідного редактора Мґр. Александра Зозуляка.

Рецензентами той препотребной публікації были лінґвісты: проф. ПгДр. Осиф Сіпко, ПгД. із Пряшівской універзіты і проф. Др. Михал Капраль, к. н. із Нїредьгазькой высшой школы, котры словник оцїнили позітівно.

Так на Словеньску вышов уж другый словник: першый під назвов Орфоґрафічный словник русиньского языка (Русиньска оброда, Пряшів 1994, 304 стор.) а теперь Ґраматічный і правописный словник (Русин і Народны новинкы, Пряшів 2007, 348 стор.) Першый послужыв як єдна з публікацій про кодіфікацію русиньского языка на Словеньска 27. 1. 1995, другый є поправленый подля змін у правилах русиньского правопису, котры суть платны од 1. 9. 2005. Першый помістив у собі высше 40 тісяч слов, тот другый на основі прінціпу творїня словниковых гнїзд – скоро 70 000 (!) Словник послужыть вшыткым тым, котры ся занимають русиньскым літературным языком актівно, но і тым, што пасівно, або іщі лем хотять ся го учіти.

Словник стоїть 980,- Ск, але в редакції го мож купити за 500,- Ск в обмедженій кількости. Зато не вагайте і выужыйте таку можность купити за выгодну цїну потребный словник русиньского языка! Обїднавкы приїмаме на адресї: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, на мобілнім телефонї: 0905 470 884 або на і-мейловій адресї: rusyn@stonline.sk. БУДЕ ТО ЄДНОЧАСНО ДОБРЫЙ І ХОСЕННЫЙ ДАРУНОК.

А. З., 14. 12. 2007

Меморандум
о взаємній сполупраці, помочі і порозуміню при просаджованю інтересів русиньской народностной меншины на Словеньску і за ёго граніцями

Під таков назвов документ быв приятый на конець судного спору міджі обчаньскыма здружінями Русиньска оброда на Словеньску з єдного боку і Русин і Народны новинкы з другого боку, котрый скінчів зміром. Текст публікуєме ниже по словеньскы як факсіміле, бо не хочеме, жебы дошло при перекладї ку даякій хыбі ці неточному тлумачіню. Документ підписали председове обидвох здружінь: Владимір Противняк за Русиньску оброду на Словеньску і Александер Зозуляк за Русин і Народны новинкы.

Русиньскый язык на педаґоґічній академії

З цілём обновити традіцію народностных класів пришли членове обчаньского здружіня Русин і Народны новинкы через презентацію можности выучованя русиньского языка і културы на Педаґоґічній і соціалній академії в Пряшові, котра в рамках выходного Словеньска мать найдовшу традіцію в приправы кваліфікованых учітелёк матерьскых школ.

Презентація ся одбыла такой в першый тыждень школьского рока – 5. септембра 2007 в чотырёх першых класах і штудентам были представлены можности выучованя русиньского языка і културы у їх школї, як і продовжованя того штудія на Пряшівскій універзітї. Предмет русиньскый язык і култура може притягнути інтерес якраз тых штуденток, котры ся по скінчіню школы дістануть учіти на народностно змішану теріторію з перевагов русиньского жытельства. Ту можуть на базї говореного русиньского слова, але і посередництвом фолклору, традіцій і звыків представити шпеціфічности той народности наймолодшій ґенерації, у котрой якраз такым способом мож пестовати чутя народной приналежности.

● О можностях навчаня русиньского языка у їх школї, далшого штудія того языка на Пряшівскій універзітї і уплатніню ся в далшім жывотї по абсолвованю тых штудій першокласникам Педаґоґічной і соціалной академії у Пряшові росповіли: ведуча Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты ПгДр. А. Плїшкова, ПгД., і председа обчаньского здружіня Русин і Народны новинкы Мґр. А. Зозуляк.

Директорка Педаґоґічній і соціалній академії в Пряшові Мґр. Терезія МЫРВОВА таку актівіту барз привітала, бо, як сама сконштатовала, при повиннім выберї двох чуджіх языків, котры мають середнёшколаци у своїм проґрамі, настало навернутя к руському языку і азбуцї, а русиньскый язык буде вгодым росшырінём понукы славяньскых языків у тій школї. Навыше, є пересвідчена, же русиньскый язык як язык народностной меншины, жыючой переважно на теріторії северовыходного Словеньска, мать якраз у тій школї своє місто, бо велика часть єй абсолвентів сама мать русиньске коріня, зато про них штудіум того языка буде природным процесом, у многых навернутём к языку, културї і традіціям своїх предків.

Векшына із штудентів собі уж повыберали з можностей понуканых языків іщі в часї, кідь ся приходили вєдно зо своїма родічами інформовати о можностях штудія у тій школї в рамках акції День отвореных дверей, зато таку презентацію буде треба повторити і в децембрї, як прийдуть далшы потенціалны штуденты із своїма родічами. Кідь ся створить бодай єдна мала ґрупа із вшыткых першокласників, котрых того року школа має понад 120, буде то великый успіх і надїй про Русинів до будучности. Надїй, же молода ґенерація навяже на історічный одказ своїх предків і буде го передавати наступным поколїням, почінаючі од наймолодшой ґенерації – малых школкарїв.

Кветослава КОПОРОВА, фоткы авторкы, 9. 10 2007

Треба нам народный календарь?

● Послїдный Русиньскый народный календарь, выданый у 2004 роцї обчаньскым здружінём Русин і Народны новинкы.

Історія уж давно пересвідчіла Русинів, же НАРОДНЫЙ КАЛЕНДАРЬ в нашім жывотї мав вызнамне місце. Не нагодов нашы будителї вынакладали значны силы і грошы на ёго выдаваня.

Народный календарь быв жрідлом віры, радцём рольникам, інформатором о найновшых трендах літературы, помагав учітелям выховлёвати дїтей і дорослых, быв шырителём і пропаґатором нашых звыків, обычаїв, часто забавляв людей веселым, поучным словом... Быв книжков потребнов і каждоденнов.

Тот добрый приятель, учітель і помічник сучасного возроджіня і формованя ідентічности Русинів нам днесь хыбує, шкода, же по пятёх річниках у 2006 роцї перестав выходити? Хто є тому на прічінї?

Зато підпорую снагы обновити выдаваня Русиньского народного календаря з фінанчнов помочов Міністерства културы СР.

Миколай КСЕНЯК,

Ружомберок, 9. 10. 2007

Цінный учебник про середнї школы, але ай універзіту

Найновшым русиньскым учебником на Словеньску, котрый вышов тїсно перед 3. Міджінародным конґресом русиньского языка у Кракові (13. – 16. септембра 2007), є Русиньскый язык про 1. – 4. класы середнїх школ із навчалным русиньскым языком і з навчанём русиньского языка (288 стор., Пряшів 2007) реномованых авторів, научно-педаґоґічных працовників Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты – доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н., і ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД. Є то 79. публікація приправлена перед тым редакціов, теперь і обчаньскым здружінём під назвов Русин і Народны новинкы. Учебник буде добрым помічником нелем про штудентів середнїх школ, але і Пряшівской універзіты, котры штудують або вырішыли штудовари русиньскый язык.

Тот цінный учебник у малій кількости маєме у редакції, де го мож купити за 400 Ск. Контакт: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, tel.: 00421-905-470 884, e-mail: rusyn@stonline.sk.

- аз – 31. 8. 2007

Далшы три учебникы про основны школы

В авґустї 2007 вышли у Пряшові на Словеньску три новы учебникы про 3. класу основных школ із навчалным русиньскым языком і з навчанём русиньского языка, а то Русиньскый язык і Чітанка автора векшины русиньскых учебників про ОШ по роцї 1989 – Яна Гриба, і Робочій зошыт із русиньского языка нового автора (минулого року быв першыраз автором Робочого зошыта про 2. класу ОШ), єдного з першых двох абсолвентів росшыреной формы штудія русиньского языка на Педаґоґічній факултї Пряшівской універзіты, теперь учітеля русиньского языка в ОШ у Радванї над Лабірцём – Мґр. Марека Ґая.

Суть то далшы три русиньскы учебникы з новой серії (з якой минулого року вышли першы три про 2. класу ОШ), а то нелем про основны школы з навчанём русиньского языка, але і з навчалным русиньскым языком. Учебникы суть написаны на основі змін правил русиньского правопису, котры суть офіціално платны од 1. септембра 2005. Выдав їх Русин і Народны новинкы як свої 19. – 21. публікації (або 76. – 78. публікації приправлены редакціов під таков істов назвов). Русиньскый язык і Чітанка суть ілустровцаны русиньсков малярьков Аннов Ґаёвов. Віриме, же тоты новы красны учебнькы будуть добрі служыти все векшій кількости учнїв основных школ, котры ся рішыли учіти русиньскый язык, респ. їх родічі порозуміли, же про їх дїтину є потребне знати язык своїх предків.

Тоты найновшы учебникы у малій кількости маєме у редакції, де мож їх купити по 300 Ск. Контакт: Rusín a Ľudové noviny, Duchnopvičovo nám. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, tel.: 00421-905-470 884, e-mail: rusyn@stonline.sk.

- аз – 31. 8. 2007

Русиньскый народный календарь і ёго судьба

Чітателї Народных новинок і Русина, як і нашы сімпатізанты часто ся звідують на то, ці не быв выданый наш традічный Русиньскый народный календарь на 2007 рік. На нёго собі за пять років звыкли інтересуючі ся нелем зо Словеньска, але і з остатнїх країн, де россіяно жыють нашы Русины. При 15. роковинах Народных новинок у своїм приговорі і Петро Трохановскый, вызнамный поет і културный дїятель Лемковины, высоко оцінив нашу пресу, а міджі іншым повів тото: „Де ся подїли тоты вашы русиньскы народны календарї, котры і мы Лемкы, за пять років з інтересом чітали, а з них выберали велё хосенного і про нашу лемківску културу? Велика шкода, же їх не выдавате. Были бы барз потребны про сучасне русиньске возроджіня.“ Озывають ся подобны голосы і з розлічных кутів Словеньска, але і споза граніцї од нашых чітателїв і сімпатізантів.

В редакції Народных новинок і Русина в Пряшові мають такый звык, же на столику в ходбі ся находять на громадцї новы книжкы, новинкы, часописы і інша актуална література нелем зо Словеньска, але і з іншых штатів, де жыють нашы люде. Недавно єм на тім столику обявив і часопис Русиньскый світ, котрый выдають Русины в Мадярьску. Перелистуючі окремы чісла, пришов єм на то, же в дакотрых з них суть перебраны інтересны статї з нашых Народных новинок і Русина. В Русиньскім світї із 16. 1. 2005, на стор. 18 єм прочітав статю Др. Степана Лявинця під назвов Пятьрічный юбілей календаря. Выберам з той статї: „Русины на Словеньску выпущають уж пятый за шором русиньскый народный календарь. Зоставитель календаря Александер Зозуляк, одповідный редактор журнала Русин і Народных новинок. В роботї му помагав Мґр. Гавриїл Бескид і кол. Выдавателём календаря є Русин і Народны новинкы. Не позераючі на фінанчны і іншы тяжкости, Русины Словеньска продовжують возродну традіцію – публікацію Русиньского народного календаря, што є дуже важным дїлом про сохранїня і возроджіня русиньской културы нелем про Русинів на Словеньску, але про нас вшыткых, де бы сьме мы Русины не были розметаны по вшелиякых державах світа. Русиньскый народный календарь на 2005 рік уж, мож повісти, традічно обсягує: світьскый календарь, історічный календарь, церьковный ґрекокатолицькый і православный календарь. Дале ту можеме увідїти хосенны публіцістічны статї, стишкы русиньскых поетів, міджі многыма і лавреатів премії А. Духновіча.“ Авторами тых статей, подля Др. С. Лявинця, суть „знамы науковцї і теперішнї носителї нашой културы“. Їх погляды і документарны факты з русиньской історії мають великый вызнам нелем на научнім полю, но і на полю освітной роботы в днешнїм жывотї Русинів. Автор статї споминать 12 тем з нашого календаря, о котрых пише тото: „Зато варта їх холем перераховати.“ На кінцї автор пише: „Русиньскый народный календарь на 2005 рік займе достойне місце у русиньскій бібліотецї в Мадярьску, котра ся находить в Будапештї.“

Про тых нашых чітателїв, якы ся інтересуть о судьбу нашого традічного русиньского каледаря, треба повісти тілько: на 2006 было зробленый проєкт до ґрантового сістему Міністерства културы СР і проєкт на выданя календаря. Але, шкода, тогдышня одборна комісія, складаюча ся уж зо знамых нам особ, фінанції на ёго выданя не схвалила. Кідьже сьме ся дізнали, же в у одборній комісії на посуджованя ґрантів на рік 2007 засіли тоты істы особы, зато сьме проєкт на Русиньскый народный календарь на 2007 рік ани не давали. Была бы то марна робота.

І так, дорогы чітателї і інтересуючі ся о нашы русинькы народны календарї, дякуєме вам, же сьте не забыли на них з недавной минулости. Треба повісти, же і од вас, од вашого рішучого голосу, залежить судьба, ці ся в будучности на вашых столиках обявить у вас так облюбленый Русиньскый народный календарь. Рады бы сьме ся дознали прямо од вас, што собі о тім думате. Предусловія на выдаваня суть, найде ся і потребный авторьскый колектів, але, добрі знате, же без фінанчной підпоры не є можне выдати календарь.

Мґр. Гавриїл БЕСКИД, Пряшів, 8. 8. 2007

По 13 роках вышов другый том бібліоґрафії

Звідате ся якой? Іде о Бібліоґрафію народных співанок і народной поезії Русинів выходного Словеньска ІІ. небогого ПгДр. Михайла Гиряка, к. н., робота над выданём котрой ся зачала іщі за ёго жывота, але не дочекав ся єй выходу на світло Боже. Но кедь сьме го выпроваджали на послїдню путь 23. марца 2007, так у прощалнім приговорі єм пообіцяв за себе і за ёго сына Слава, же тота книжка выйде. Стало ся, а то за помочі фінанцованя Славоміра Гиряка і за редакторьской помочі Александра Зозуляка.

Также першый день акції в рамках 9. Світового конґресу Русинів 21. юна 2007 у Мармарош-Сіґетї в Румуньску была тота книжка представлена як єдна з двох з найновшых, котры вышли на Словеньску. Выдало ю наше обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы як свою 18. публікацію (або 75. публікацію приправлену редакціов під таков істов назвов).

Другый том бібліоґрафії мать 376 сторінок. Мож ю обїднати на адресі: Русин і Народны новинкы, Духновічово нам. 1, 081 48 Пряшів, або на ч. тел.: 0905 470 884, і-мейлом: rusyn@stonline.sk за суму 300 Sk. Книжка послужыть вшыткым тым, котры ся занимають і інтересують русиньскыма народныма співанками і народнов поезіов Русинів. Є ту і часть присвячена запису русиньскых співанок знамой і днесь покійной Анцї Ябуровой із Стащіна.

А. З., 16. 7. 2007

Русиньска місія в двох русиньскых селах

Єдным Iз найуспішнїшых почінів обчаньского здружіня Русин і Народны новинкы за минулый рік было выданя книжкы русиньскых приповідок двох гендікепованых сестер – Марії і Ерікы Костовых з Курова. Цілём того проєкту было нелем книжку выдати, але главно єй спропаґовати, што в нашім припадї значіть донести єй прямо до матерьскых і основных школ і тым мотівовати дїтей, родічів, але і учітелїв к розвиваню народностной свідомости у молодой ґенерації. Хоць фінанції на ґрантовый проєкт серії бісід по русиньскых селах на рік 2007 не были схвалены одборнов комісіёв про русиньску културу при Міністерстві културы СР, русиньскы ентузіасты вырішыли довести свій задум до кінця і зачали орґанізовати серії бісід о народностній приналежности, презентуючі притім і нововыдану книжку Приповідкы на добру ніч. Сестры Костовы, лем привітали таку ініціатіву, бо і про них є незабытным зажытком стрітити ся з дїтьскым чітателём, про котрого суть приповідкы написаны.

• Бесіда зо сестрами Еріков і Маріёв Костовыма з Курова, авторками книжкы Приповідкы на добру ніч, котру выдало обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы. Тота бесіда была в просторах Матерьской школкы в Біловежі, Бардеёвского окресу, і взяли на ній участь дїти з той школкы, але і з основной школы. Окрем споминаных сестер, на бесідї были і редакторы Русина і Народных новинок: ПгДр. Кветослава Копорова (главна орґанізаторка выдареной акції), ПгДр. Марія Мальцовска і Мґр. Александер Зозуляк. Бесіда є зо серії, на яку одборна комісія МК СР про русиньску народностну меншину не запропоновала дати фінанції. Але она, як і далшы ся зреалізують! І без фінанцій од Міністерства културы СР і „милости панїв“ із спомянутой „одборной“ комісії.

Біловежа мать в почливости традіції своїх предків, але...

Перша стріча з русиньсков приповідков в Біловежі буде про містну дїтвору наісто памятна, так як ся їм запамятають і дві сестры – Маріка і Еріка, котры пришли міджі школкарїв і школяриків біловезькой основной школы. Приповідка о мерзенім коцурови, котру з приповідковой книжкы прочітала писателька – колеґыня двох гендікепованых авторок Марія МАЛЬЦОВСКА, ся дїтём полюбила і такой ся розвинула „важна діскузія“ – хто мать дома мачку або коцура, дознали сьме ся і то, же єден коцур в Біловежі мать поламану лабку і хто знать, як то з ним дале буде...

Не знаме, як то дале буде і з дїточками в Біловежі, бо хоць русиньскій комунікації добрї порозуміли, скоро ани єдна дїтина не знала по русиньскы реаґовати на нашы вопросы. Родічі (холем тоты, што были участниками бісіды) допустили, же годину русиньской комунікації формов приступнов школкарям бы прияли. То значіть, через приповідкы, віршикы, наслїдну комунікацію о прочітанім, але і через фолклор, русиньскы традіції – великодны, ріствяны і т. д., може, і біловезька дїтвора приближыла бы ся к своїм предкам і зачала утримовати і пестовати тото найціннїше духовне богатство, котре з каждым наступным поколінём занепадать. Передшколаци бы попри латиньскій ґрафіцї спознавали і буквы азбукы. Будеме натїшены, кідь учуєме, же нелем русиньскым фолклором є Біловежа вірна традіціям своїх предків, але же і школярї в біловезькій школї знають, хто то быв А. Духновіч, А. Павловіч, же будуть знати, же в їх селї є велика традіція кошикарьства, або і то, же вызначный умелець Енді Варгол быв тыж Русин, так як быв Русин їх недавно помершый краян, вызначный фолклоріста В. Федор, і т. д...

А же суть жытелї Біловежы і днесь способны, але і щіры люде, о тім нас пересвідчіла панї старостка Інж. Ева ПОБОРЖІЛОВА, котра нашу русиньску місію належно спропаґовала, але постарала ся і о то, жебы і біловезькы подникателї припомогли своїм краянкам з Курова сповнити їх сон – выдати далшу книжку. Зато хочеме добрым словом ся одвдячіти сільскому уряду, панови Й. СОРОКОВИ, котры фінанчно приспіли дївчатам, але і подникателям П. МІКУЛОВИ, Я. ПІПАСОВИ, Б. ВЛАСТЇМІЛОВИ і Й. КОСТУРОВИ. Видно, же Русины іщі і днесь, хоць як є тяжко, знають сі помочі.

• Друга бесіда в тот самный день была в далшім селї Бардеёвского окресу – Хмелёвій, де уж не выступали сестры Костовы, бо то бы было про них уж нарочне в єден день, але редакторы Народных новинок і Русина – ПгДр. Кветослава Копорова, ПгДр. Марія Малцовска (вправо) і Мґр. Александер Зозуляк, котрых у школї привітала єй директорка Анна Дзубакова (на фотцї стояча).

Хмелёва: Старый млин, русиньскый фолклор і „Днї хлїба“, україньскый язык, православна церьков із пословенченов літурґіёв, а жытелї села – Словаци...

З такыма парадоксами сьме ся стрітили при своїй русиньскій місії в далшім селї Бардіёвского окресу – Хмелёвій. Пан староста Ян ЖЕЛЕЗНЫЙ (поводом Словак, але ёго бесхыбна русиньска комунікація свідчіть о тім, же з Хмелївчанами ся зжыв на сто процент) нам хотїв якнайвеце поповідати о своїх актівітах у вшыткых областях жывота села. З тых найвызначнїшых то є здобытя 3,5 міліона корун на реалізацію домовых чістічок одпадовых вод – тот проєкт одпозерали зо села Пыхнї (окр. Снина), котре тыж подля чісла жытелїв не мало можность інакше порішыти свою сітуацію з одпадовов водов. Зреконштруована будова недалеко школкы є приправлена про потенціалных турістів, котры ту можуть переночовати, місце ту мать і клуб молодых із сателітным кіном, але і книжніця, котру наісто при нашій далшій навщіві доповниме і тітулами з русиньской літературы. Такой з другого боку – за водов нас заінтересовав старый млин, в котрім накручала єдну серію о варіню і телевізія Папріка (самособов варили ся русиньскы народны їдла), пан староста прозрадив, же каждый рік в септембрї орґанізують в селї Днї хлїба – русиньскый фолклорный фестівал, сучастёв котрого є і демонштрація процесу печіня хлїба в старім млинї, так як то колись робили нашы предкове.

Не дало ся обыйти ани недалеку матерьску школку, до котрой ходить 16 по словеньскы комунікуючіх дїточок. Учітелькы лем безрадно стискають плечами – так хотять родічі...

У школї, де сьме ся выбрали на бісіду, была сітуація подобна, но з іщі векшым парадоксом. Школа є веджена як народностна – з выучованём україньского языка, но видить ся, же тот україньскый язык ту є скоріше про містных жытелїв як страшак, а не як їх материньскый язык, котрый бы од щірого сердця хотїли і тым демонштровали свою народностну приналежность. Як нам повів староста села, школярїв є ту мало і мають надїй, же бы ту поприходили дїти з недалекого Зборова, де є велика концентрація ромской популації, но подакотрых одраджує якраз україньскый язык. А як допала наша бісіда в єдиній „народностній школї“ в Бардіёвскім окресї? Школярї – Словаци. Не чули сьме од них єдиного русиньского слова (жебы ту дахто комуніковав по україньскы – то в ниякім припадї), хоць єдно дївча ся нам признало, же єй старша сестра ходить до школы до Бехерова і зачала бісідовати по русиньскы. Зініціовали сьме школярїв, жебы нам посылали до редакції свої статї, може і даякы творы – поезію або прозу. Учать ся предці азбуку, може і ту выростають даякы таленты, лем їх треба підхопити...

Панї директорка Анна ДЗУБАКОВА є смутна з того факту, так як єй мерзить і то, же православный священик, як попершыраз пришов до села, вів літурґію по словеньскы... Єй пріорітов є але утримати школу в селї за кажду ціну, вопрос материньского языка, кідь боюють о кажду коруну, є в даній сітуації другорядный.

З Хмелёвой сьме одышли з надїёв, же холем на годинах україньского языка панї учітелькы як демонштрацію їх материньского языка будуть чітати школярям з приповідковой книжкы їх краянок – сестер з недалекого Курова. З директорков сьме ся згодли на фактї, же до школ треба якнайчастїше з такыма актівітами приходити, бо учітелї суть в тім дїлї безрадны, осамочены...

Кветослава КОПОРОВА, фоткы А. З., 18. 4. 2007

Бог поблагословив їх путь
Новинкы – тварь жывота Русинів

Днесь нихто не похыбує о тім, якый великый вызнам мають новинкы в жывотї чоловіка, сполочности. Тота сема „вельмоц“ може робити великы дїла, і ку доброму, і ку гіршому. В припадї русинства друковане слово занимать своє шпеціфічне місце. В минулости вшелиякоязычны новинкы писали о Русинах і протїв Русинів. Аж по новембрї 1989 року, кідь ся ідентіфіковали Русины як народность, першыраз настала історічна сітуація, кідь зачали выходити новинкы на языку, якый быв тот справный, русиньскый, материньскый. Были то якраз Народны новинкы, перше чісло якых вышло 21. авґуста 1991 року. Очелив новинкы бывшый шефредактор Нового життя Александер Зозуляк, заступкынёв шефредактора ся стала Анна Плїшкова, редакторками были Анна Кузмякова, Кветослава Копорова і Марія Мальцовска. Скоро в такім самім зложіню, аж на Анну Кузмякову, робить творчій колектів доднесь. Ай кідь формално выдавателём новинок была Русиньска оброда, редакція все прагла быти незалежнов. По розлічных періпетіях, якы приносить жывот творчому орґанізму, якым новинкы суть, о чім ся нераз писало на сторінках Народных новинок, новинкы од 1. 1. 2004 року выдає обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы.

● Погляд на участників Стрічі дописователїв Народных новинок і Русина і русиньскых писателїв з нагоды 15 років обидвох русиньскых періодічных выдань, котра была сімболічно – 17. новембра 2006 в рештаврації „Гвіезда“ на ул. 17. новембра у Пряшові: (верьхнїй ряд злїва) главна особность передкодіфікачного, кодіфікачного і покодіфікачного прoцесу розвитку русиньского літературного языка на Словеньску – доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н., якого на зачатку стрічі шефредактор новинок і часопису поздравив із ёго недавныма 70. народенинами і передав му дарунок на памятку ● Дакотры дописователї русиньскых періодік і русиньскы писателї ● За челный стіл засіли позваны гостї: директор ТАД М. Марко, ведуча одбору културы МсУ в Пряшові М. Путноцка, гоститель, шефредактор Народных новинок і Русина А. Зозуляк, посланець НР СР М. Лукша і пріматор Пряшова М. Бенч ● (Спіднїй ряд злїва): шефредактор Русиньского вседержавного вістника і довгорічный дописователь Русина Т. М. Поповіч з Будапешту, під ним председкыня петічного выбору протїв несправедливому роздїлїню штатной дотації на нашы періодічны выданя в 2005 роцї А. Дзурёва з Міджілаборець, шефредактор Бесіды і довгорічный дописователь Русина П. Трохановскый із Криніцї в Польску, члены фолклорного колектіву Шаріш ЗУШ М. Мойзеса у Пряшові зо своїм ведучім Й. Пірогом, котрый їх допроводив гров на акордеонї, в центрї зо знамов інтерпретаторков русиньскых народных співанок А. Порачовов (у чіпцю). Фоткы К. Копоровой і П. Крайняка, мол.

Не нагодов, же стріча дописователіїв Русина і Народныx новинoк за фінанчнoй пoмoчі Міністерства културы СР і Пряшівского самосправного краю з нагоды їх пятнадцятых народенин, была 17. новембра 2006 року в Пряшові. Тадь не быти новембра, не было бы, може і нашых новинок. Тото підкреслив і шефредактор А. Зозуляк, кідь ся коротко приговорив вірным дописователям, актівным передплатителям і сампатізантам, якы ся в тот день зышли скоро з цілого Словеньска, але главно, з выходного, де жыє найвеце Русинів. Він сердечно привітав на актіві пріматора м. Пряшова Мілана Бенча, ведучу оддїлїня културы МсУ Марію Путноцьку, директора театру Александра Духновіча Маріана Марка, посланця НР СР Михала Лукшу і вшыткых притомных. Свою неучасть оправдали председа Пряшівского самосправного краю Петро Худїк і штатный таёмник МК СР Авґустін Ланґ. Притомны на зачатку минутов тиха дали чесь помершому Василёви Туркови, першому председови Світовой рады Русинів, довгорічному председови Русиньской оброды на Словеньску, закладателёви новинок, і скінчавшій ся 26. юла 2006 року народній писательці Аннї Галчаковій, родачцї з Міджілаборець, яка была актівнов дописовательков нашых русиньскых выдань. Як то уж бывать, смутне ся черять з приємным. Василя Ябура, єдного з кодіфікаторів русиньского языка в 1995 роцї А. Зозуляк поздравив із ёго 70-річом з пукетов квіток і скромным подарунком. Шефредактор у своїм слові, кідь говорив о юбілею новинок, підкреслив, же є барз важне, абы ся русиньскый язык учів од матерьской школкы аж по высоку школу, бо лем в тім припадї ся захранить русинство, в тім чіслї і азбука. Апеловав, главно на молодых людей, якы ся презентують на сторінках Народных новинок. Знав, што гварить, бо Народны новинкы суть єдиныма чістоазбучныма русиньскыма народностныма новинками на Словеньску, а роблять много про културу і возроджіня Русинів. Суть яковсь формов дзеркалом жывота Русинів дома, але і за граніцями. Роблять много про захрану русиньской ідентіты. Высоко квітовав позваня на актів пріматор міста Мілан Бенч, якый подяковав А. Зозулякови, тогдышнёму председови Світовой рады Русинів, же 7. Світовый конґрес Русинів ся одбыв якраз в Пряшові, чім збогатив і звідителнив місто у світї. Він пожелав колектіву редакції много успіхів у роботї і чім менше проблемів, главно фінанчных.
По приємнім музичнім выступі Анны Порачовой, яка своїм фарбистым голосом лем підсилила русиньскый дух акції, ся роскрутила богата діскузія. Димітрій Крішко підкреслив вызнам новембра 1989 про взник новинок і про роскрытя забытых сторінок історії Русинів. „Были то якраз Андрій Шлепецькый і Гавриїл Бескид, што підняли карпатістіку на сторінках Народных новинок, другый з них доднесь продовжує в тім дїлї і піднимать своїма статями русиньскый возродный рух,“ повів. Цінный гість з польской Криніцї, бард лемківской літературы і журналістікы Петро Трохановскый тїшыв ся, як мала дїтина, з нашых новинок. „Пришов єм ку вам, бо єм хотїл прийти,“ были ёго слова. По шістьгодиновім путованю автобусом, влаком, автостопом і пішо, предці, ся поставив міджі нами, жебы поздравити Нарoдны новинкы, Русина і побыти міджі нашыма людми, з чого сьме мали вшыткы велику радость. Далшый гость споза граніцї Тібор Міклош Поповіч з Будапешта высоко оцінив толерантность і обєктівность Народных новинок, што подля нёго не роблять ани єдны русиньскы новинкы за граніцями. Подяковав вшыткым, хто підпорує русиньскый рух в Мадярьску на сторінках Народных новинок і справно підкреслив, же Русины на Словеньску найвекшу опору мають глядати у Словаків, бо ту жыють, а в минулости їх зъєдиняв сполочный народностный бой. Збогатили своїма діскузныма выступами актів Петро Крайняк, мол., якый говорив о Народных новинках як о образї, документї історії, Гавриїл Бескид, Анна Дзурёва, якы підкреслили вызнам азбукы про молоду ґенерацію. Поздравили Народны новинкы Марія Ґірова, Михал Янцура, коротко і мудро говорив добродитель нашых выдань, добрый сердцём і скромный чоловік Мірослав Джупінка, якый припомянув, же мали бы сьме о собі знати вшыткы Русины, знати ся з вышного і з нижнёго кінця. Михал Бурцін говорив о зачатках выдаваня новинок, о їх колпортації по 36-тісячовім містї Гуменне, в котрім третя часть суть Русины. Федор Віцо реаґовав на приправлёваны зміны в словеньскім розгласї, што ся дотулить і русиньского высыланя, о розгласовій радї, де не суть представителї за Русинів. В діскузії выступили і писателї Осиф Кудзей і Штефан Сухый, знамы і своїма полемічныма выступами на сторінках Народных новинок. Од Ш. Сухого сьме застигли записати: „Новинкы змінили судьбу Русина. Новинкы нас вытягли з мышачой дїркы. Є красно быти Русином. Полеміка в новинках є барз добра річ.“
Над вопросом писаной і говореной подобы русиньского языка ся наголос задумовав Василь Ябур, якый повів, же екзістує Одділїня русиньского языка і културы ІРіНШ ПУ, якого компетенціёв як научно-педаґоґічной інштітуції є занимати ся нормов русиньского языка. Потребно вшытко про тото зробити, абы тоты нормы ся дістали до устной подобы, в чім суть резервы в розгласї і в театрї. Анна Плїшкова, одборна асістентка Оддїлїня русиньского языка і културы говорила о ґенезї акредітації русиньского языка, яка ся подарила в комбінації з 12 предметами аж у 2005 роцї і вызвала представителїв русиньскых обчаньскых здружінь, жебы при предкладаню своїх проєктів мінімалізовали акції фолклорного характеру і преферовали акції освітового характеру міджі Русинами, цілём якых буде пропаґовати потребу штудованя материньского русиньского языка од матерьской аж по высоку школу.
Досправды, было видно, же нашых людей болять проблемы, што ся дотыкають русинства. Законно, же не могли не говорити о проблемах, якы їх трапили. Народны новинкы, актів дописователїв, то была теріторія, де мож было говорити. На добре підготовленій акції, де не хыбила і співанка в інтерпретації уж споминаной Анькы Порачовой, Станка Гомічка і співацькой ґрупы Шаріш на челї із Йозефом Пірогом, де прозвучали суперлатівы і вінчованя на адресу Народных новинок і Русина, але і слова крітікы на довгы статї, на дрібне письмо, проблематіку дістрібуції ку шыршым масам і под. Але як нам вышло з діскузії, наперек тому Народны новинкы і Русин, якы ся подарило дотеперь утримати, суть єдиныма русиньскыма періoдіками, якы ся снажать о всеохоплюючій русиньскый проґрам. Може, досправды, было щастне рішіня, кідь ся осмостанили, а тым ся стали веце незалежныма, веце слободныма.

М. МАЛЬЦОВСКА

22.11.2006

Маме здатных дописователїв
З нагоды 15-річного юбілею взнику першых в пореволучній історії русиньскых періодік – Народных новинок і часопису Русин зорґанізовав шефредактор обидвох тітулів Александер ЗОЗУЛЯК стрічу редакчного колектіву з дописователями, сімпатізантами і спонзорами. День стрічі быв сімболічный – 17. новембра 2006. Якраз 17. новембер перед сімнадцятьма роками одштартовав возродный процес Русинів як народности, котра ся поступно зачала самоідентіфіковати і формовати свої погляды, позіції, пожадавкы. З цілого Словеньска, але і споза граніць поприходили честны Русины, котры за тоты рокы ся стали „сполубоёвниками“ в часах добрых і злых, припомагали вєдно з редакчным колектівом формовати думаня, зъєдиняти погляды, але і полемізовати на темы, дотуляючі ся возродного процесу русиньской народности. Была то стріча хосенна, але і приємна як про нас, редакторів, так і про нашых дописователїв, бо многы сьме ся знали лем через друковане слово, особна стріча в многых припадах прo мене была першов за тых довгых 15 років сполупрацы. Было приємне стрітити ся з паном Штефаном Раком з Чорной над Тісов, Осифом Кудзеём з Няґова, Василём Ковачом з Гуменного, Маріёв Ґобановов зо Штефурова, Петром Трохановскым з Криніці, з Польщі, котрый путовав 6 годин лем жебы ся стрітити із своїма знамыма, колеґами, дописователями і добродителями русиньской пресы на Словеньску, але і з єй шыршым досягом далеко за граніцї нашой републікы. За 15 років сформовав ся з той ґрупы людей єден тім, котрый мать солідный перегляд о жывотї Русинів на вшыткых полях їх дїятельства, знать цалком конкретно діскутовати, формуловати свої погляды на конкретны річі, розумить, якы суть цілї, але і пріоріты на полю русиньского народностного жывота. Особно єм была несподївана, але і горда на тых нашых людей зо сел і містечок, котры суть часто осамочены у своїх поглядах (села суть в значній мірї пословакізованы, дакторы з них жыють і в іншонароднім оточіню – напр. мадярьскім), но не страчають надїй і віру в русиньскый народ, в ёго пережытя. А про многых з них то суть праві Народны новинкы і Русин, што до них тоту надїй вливають, зато і многы высловили вдяку шефредакторови, же сохранив тото русиньске друковане слово в азбуцї до днешнїх днїв. Од сердця ся вызнали, же чекають на кажде єдно чісло, котре їм додавать силу і чутя сполуналежности. Такы слова загріли на сердцю і утвердили і нас, редакторів, же тоты люде нас потребують, потребують нашы періoдіка, нашу роботу...
А што ся їм в Народных новинках і часописї Русин любить і наопак, з чім не суть спокійны, або што їм там хыбить, на тото одповіли в малій анкетї, котру сьме на стрічі зробили.

Марія ПОЛЧОВА, Пряшів:
– Належу к тым, котры чекають на кажде єдно нове чісло, шкода лем, же обидва тітулы выходять так рідко. В засадї єм спокійна. Наперед чітам короткы, інформачны статї, жебы єм знала, што ся дїє, потім ся пущам до полемічных матеріалів або до статей о історії, котры выжадують векшу концентрацію. Мерзить ня факт, же молода ґенерація ся не учіть азбуку і не знать прочітати русиньске друковане слово. Вірю, же ся то оберне ку лїпшому.

Мґр. Марія ҐОБАНОВА, Штефурів:
– Новинкы передплачам од їх початку, видить ся мі, же мають добру уровень. Хыбить мі там місце про молоды ґаздынї – даякы рецепты народных їдел, здравотницька рубрика – як ся лїчіти, припадно охороняти перед хворотами. Требало бы друковати і перегляд о народностнім высыланю Радія Патрія, бо многы люде го слухають.

Інж. Михал ЯНЦУРА, Гуменне:
– Новинкы суть конціпованы добрї, суть в них цінны історічны матеріалы, котры люблю чітати, бо мы Русины знаме о своїй історії барз мало. Мали бы сьме ся вываровати матеріалів, котры суть конфронтачны, бо вносять міджі Русинів непорозуміня. Полеміка є добра, кідь приносить штось позітівне, бо розлічны погляды людей нас можуть посувати допереду, можуть приносити добры ідеї і рішіня проблемів, але матеріалы з підтоном „хто з кого“ не суть на хосен нашого народа.

Мґр. Марек ҐАЙ, Міджілабірцї:
– Крітізовати не буду, бо думам сі, же сам бы єм ани новинкы, ани часопис не робив лїпше. Обидва тітулы роками выпрофіловали свій штіл і уровень, котру высоко оцінюю. Як учітель русиньского языка єм рад, же ту мають місце на публікованя школярї, але і молоды люде і видить ся мі, же бы їм было треба дати іщі веце місця, бо з оглядом на будучность праві молода ґенерація є нашов силов.

Осиф КУДЗЕЙ, Няґів:
– Народны новинкы выходжають мало, дакотры матеріалы суть довгы і суть писаны барз дрібныма буквами. Може ся треба задумати над адресатом, респ. яку ґрупу новинкы хотять ословити, ці дешіфруєме назву Народны новинкы як „Národné noviny” – новинкы про цілый русиньскый народ (од обычайных людей аж по інтеліґенцію) – ту можуть мати місто і высоко одборны матеріалы, але і інформаціїї о жывотї Русинів, і даякы оддыховы темы – тых є в послїднїм часї менше; або як „Ľudové noviny”, то значіть, новинкы про обычайный люд, бо в залежности од того мож зволити і тематіку, і штіл писаня. Кідь бы то были новинкы про обычайный люд, хыбують мі там оддыховы темы – анекдоты, фіґлї, кус даякой забавы, жартів, стишків. Не думам, же бы требало давати великый простор матеріалам о фестівалах (то є але проблем періодіка InfoРусина – позн. ред.), бо на фестівалах є то все тото істе, лем ся мінять особы, час місця і терміны і думам, же то є в нашій сітуації нерозумно выужытый новинковый простор.

Вшыткым дописователям і респондентам анкеты дякує: К. КОПОРОВА,
фоткы авторкы, 22.11.2006

Позітівна одповідь з Міністерства културы СР...

... пришла на мої писма iз 3. мая 2006 штатній таёмнічцї Аґнес Біро і реакція на статю „Сьме неспокійны із несправедливым роздϊлїнём штатных фінанцій“.

Уваджав єм, же на мої письма односно підвышіня штатной дотації на Народны новинкы (жадав єм 300 тісяч) і часопис Русин (269 тісяч) не была дана до 30 днїв писомна одповідь, хоць є уж 6. юна 2006, што є порушінём закона. Теперь мушу Вас інформовати, же одповідї на мої дві писма пришли од ґенералного директора Секції меншиновых култур МК СР Роберта Даганёша 8. юна 2006, але были з датумом написаня 2. юна 2006, што є точно подля закона. Наслїдно 10. юла 2006 пришли два додаткы к договорам міджі МК СР і мнов як штатутарьным представителём обчаньскых здружінь Русин і Народны новинкы і Світовый конґрес Русинів. Додаткы были з датумом 30. юна 2006 і підписаны компетентнов особов Аґнес Біро, а мы їх дістали 10. юла 2006. В них ся уводить, же нам попереденю дотацію на Народны новинкы звышыли o 150 тісяч кoрун і на Русина – 50 тісяч корун. Не є то тілько, кілько єм жадав, але і то добрї. Также дякуєме і уваджам тоты факты подрібно зато, жебы єм дав дїло на праву міру.

А. ЗОЗУЛЯК,

11.7.2006

Сьме неспокійны із несправедливым роздїлїнём фінанцій...

... одборнов комісіёв про русиньску народностну меншину як порадным орґаном ґенералного директора Секції меншиновых култур Міністерства културы СР, котра засідала 27. апріля 2006 у Братїславі в такім зложіню:

Маріан Марко (председа) за Театер А. Духновіча, Мґр. Анна Тренченіёва (підпредседнічка) за одбор културы Пряшівского самосправного краю, ПгДр. Анна Плїшкова (членка) за Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты і Яна Сива-Трущіньска (членка) за русиньскый тім Главной редакції народностно-етнічного высыланя Словеньского розгласу в Кошіцях і Ян Липиньскый із Братїславы (не знати за яку інштітуцію, кідь ся того року при складаню комісії решпектовав прінціп інштітуцій, котры „мають до дїла з Русинами“, бо одповідї на то з МК СР сьме ся не дочекали?!)

Як штатутарный представитель обчаньского здружіня Русин і Народны новинкы єм ся обернув на компетентну особу в тім дїлї, котра може становити дефінітівну суму штатной дотації із МК СР на окремы проєкты – штатну таёмнічку Аґнес Біро письмом 3. мая 2006 із жадостёв звышыти дотацію про єдиный културно-сполоченьскый тыжденник Русинів Словеньска – Народны новинкы, котры 21. aвґустa 2006 ославить 15 років од выданя свого першого чісла. Так істо в тот день єм послав спомянутій таёмнічцї далше письмо як штатутарный преставитель обчаньского здружіня Світовый конґрес Русинів, конкретно жадость о звышіня штатной дотації про єдиный културно-хрістіаньскый часопис Русинів Словеньска – Русин і на придїлїня дотації на выданя про Русинів Словеньска барз важной і потребной одборной публікації, главно про штудуючу молодеж і вшыткых, котры ся інтересують русиньскым языком – Язык Русинів на Словеньску.

На тоты дві письма подля закона мала бы одповісти до 30 днїв, т. є. коло 3. юна 2006, aле днeсь мaмe 6. юнa 2006, нo oдпoвідь oд нёй сьмe нe дістaли. A тo пoвaжуємe зa нeзaкoнный пoступ a іґнoрaцію пoтрeб Русинів нa Слoвeньску! Уж aсі нe одповість, кідь перед вольбами каждый із політічных номінантів мать властны проблемы, як „собі найти загуменку“ у новім парламентї, владї ці в штатній справі?! Увидиме, може ся стане несподїваня, а іщі векшым бы было, кібы єй одповідь на нашы письма была позітівна! Aлe нeспoдївaнкы ся діють лeм у прикaзкax.

В обидвох письмах-жадостях сьме высловили неспокійность із рішінём, респ. пропозіціёв споминаной одборной комісії (як і попереднёй) на роздїлїня становленых 4,9 міліона словеньскых корун на розвой русиньской културы в роцї 2006. Споминаны члены комісії переважно преферовали проєкты Русиньской оброды на Словеньску, самособов по 100-процентнім успокоїню своїх властных пожадавок (ниже публікуєме таблічку роздїлїня, котра є на інтернетовій сторінцї МК СР). Вдяка тому найвекшу суму, конкретно 2 міліоны 880 тісяч словеньскых корун, ся запропоновало придїлити Русиньскій обродї на Словеньску, а то на єдны новинкы і 16 културных акцій, векшинов фолклорных. Также як за соціалізму в рамках україньской културной орґанізації, так теперь за капіталізму в рамках русиньской орґанізації ся буде векшинов співати і танцёвати, без актівной културно-освітной роботы міджі Русинами?! Співати і танцёвати ся буде і по нас, на то не треба нияку орґанізацію, бо фолклорны фестівалы і так орґанізують главно міста і села, а Русиньска оброда на Словеньску мать лем таку роль, же приспіє на них фінанчно а приспіє фінанчно і собі, конкретно тым (подля даных і „неданых“ крітерій), што приправили проєкт і даяков, холем малов, частков ся подїляли на приправі і ходї такых акції!

Также обчаньскы здружіня Русин і Народны новинкы і Світовый конґрес Русинів уж третїй рік ся чують быти укривдженыма, бо з пожадованых фінанцій і предложеных проєктів комісія дасть все таку пропозіцію, жебы штонайлїпше забезпечіла Русиньску оброду на Словеньску і свої орґанізації або інштітуції, а аж потім „дашто“ шмарить „як обгрызену кість“ остатнїм русиньскым орґанізаціям, значіть, і споминаным двом русиньскым обчаньскым здружіням. Кібы вшыткы подали проєкты, та з цілковой сумы (окрем Русиньской оброды, котрій пропоновали дати найвеце, т. є. выше 50 процент) остатнїм пропоновали лем по 10 процент! Докінця дві обчаньскы здружіня – Русин і Народны новинкы і Світовый конґрес Русинів председа комісії споїв до єдной орґанізації, т. є. каждій з них бы придїлив лем по 5% із цілковой сумы! Также конкретно бы то значіло, же обидві бы мали дістати довєдна 490 тісяч довєдна. А чом такы рахункы, нихто не знать?! Ведь іде о дві орґанізації, або може дахто не знать раховати до двох? Нащастя, наконець обидвом орґанізаціям было запропоновано веце фінанцій, але лем зато, бо дакотры обчаньскы здружіня не подали свої властны проєкты! То суть тыж „одборны“ арґументы“. Сценарістом такого „проєкту роздїлёваня“ штатных фінанцій, „подля даных індіцій“, не є теперішнїй председа комісії, але бывшый і може дожывотный член той і іншых комісій і выборів – Ян Липиньскый, котрый роздїлїня фінанцій „конзултовав“ із председом Дозорной рады РОС Павлом Дупканічом.

Наісто є веце інтересных моментів у „кухни“ споминаной „одборной“ комісії як порадного орґану на МК СР, але не вшытко бы Вас, нашы чітателї, інтересовало, а я уж ани сам не мам барз дяку о тых дїлах писати, але мусив єм холем даяку інформацію о такій важній подїї написати і кус ю скоментовати. Также, кідь Вас то нудило, не інтересовало або дакого і назлостило, нашы дорогы чітателї, та перебачте. Уж о тім ся того року нa нашій вeбoвій стoрінцї писати не буде. Може, зась о рік? Але уж за новой влады і нового зложіня міністерства културы, а може – і нового зложіня комісії про русиньску народностну меншину на МК СР?!

А. ЗОЗУЛЯК

Музей русиньской културы В ПРЯШОВІ

Выставка Зузаны Осавчуковой-Гапаковой

Музей русиньской културы у Пряшові 11. децембра 2008 одкрыв выставку 102 вытварных робот (главно пастелїв, менше оліовых образів і ґрупу скулпторьскы робот) русиньской малярькы і скулпторкы Зузаны Осавчуковой-Гапаковой. Выставку одкрыла директорка музею ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н., котра привітала главно авторку і єй мужа (на фотцї). Самособов, же не міг хыбовати ани красный културный проґрам, в котрім, окрем іншых, выступила Марія Мачошкова в допроводї гры на акордеонї Іґора Креты. Выставку мож попозерати до кінця юна 2009 в часї од 8.30 до 14.30 год.

Фотка: Й. Конєчні

22.02.2009

Достойна акція в книжніцї Словеньского народного музею...

• Участници святочной презентації словеньской верзії книжкы Народ нивыдкы (Národ znikadiaľ): (злїва впередї) проф. П. Р. Маґочій, Др. О. Ґлосікова, Мґр. В. Падяк, проф. П. Мештян, М. Павук, М. Шлосерова, П. Лебек, Я. Кресакова, Н. Кушко, Й. Ареґґер і Др. О. Ґарков.

... у Братїславі была 16. юна 2008, а то презентація словеньской верзії книжкы Народ нивыдкы (Národ znikadiaľ) за участи автора, професора Торонтьской універзіты в Канадї – Павла Роберта Маґочія. Того як першого привітав „домашнїй пан“, заступця ґенералного директора споминаного музею – проф. ПгДр. Павол Мештян, др. н., а потім привітав і далшых честных гостїв, главно двох амбасадорів, а то Швейцарії – Йозефа Ф. Ареґґера, і Булгарії – Оґніана Ґаркова, ґенералну директорку секції меншыновых і реґіоналных култур Міністерства културы СР ПгДр. Яну Кресакову і іншых. Міджі притомныма гостями были і першый таёмник Посолства Польской републікы Піотр Лебек і третїй таёмник Посолства Руськой федерації Іґор Колєсенков.

На зачатку добру атмосферу зробила молода русиньска співачка з Братїславы, родачка з русиньского села Потічкы – Марія Шмайдова, а урывкы з книжкы П. Р. Маґочія прочітала Марія Шлосерова. Потім „модератор“ акції П. Мештян повів пару речінь о великім вызнамі презентованой книжкы і подяковав авторови, же така потребна книжка узрїла світло світа і є презентована в главнім містї СР – Братїславі. Потім поступно давав слово вшыткым тым, котры сидїли за „председ-ницькым“ столом: Мґр. Валеріёви Падякови, к. н., Мґр. Александрови Зозулякови, проф. Павлови Робертови Маґоічіёви і ПгДр. Ольґі Ґлосіковій, др. н. Вшыткы тоты ся подїляли на створїню книжкы, а послїдня з них – на приправі достойной презентації той книжкы.

Конець той акції належав участникам културного проґраму: співачцї Марії Шмайдовій у допроводї знамого акордеоністы Раймунда Каконія і віолончелістцї Янї Шішковій-Енґлеровій. Но а як то звыкне быти на такых презентаціях, завершінём все є автоґраміада, также каждый участник дістав задарьмо книжку із підписом автора. А самый саменькый конець ся нїґда не заобыйде без погара доброго вина і даякой той закускы, в тім припадї ю забезпечіла директорка Музею русиньской културы у Пряшові, панї Ґлосікова, і жены з книжніцї Словеньского народного музею в Братїславі.

Также презентація серії книжок у різных языках під назвов Народ нивыдкы дотеперь была нелем у Братїславі, але і в Пряшові, Ужгородї, Києві, Мараморош-Сіґетї. Выданя той книжкы у хорватьскім, чеськім і польскім языку може увидить світло світа того року, так потім презентація той барз ужыточной книжкы (ужыточной зато, же служить як інформатор о історії карпатьскых Русинів про маёрітный народ і остатнї народностны меншыны в тій-котрій державі) буде в далшых містах і країнах, чім ся лем потвердить, же тото выданя можеме сміло назвати русиньскым меґапроєктом.

А. З., фоткы автора, 1.7.2008

Книжка про шырокый круг чітателїв

(Выступ автора книжкы Národ znikadiaľ – ПРОФ. П. Р. МаҐочія на ЄЙ презентації в СЛОВЕНЬСКІМ НАРОДНІМ МУЗЕЮ у БРАТЇСЛАВІ 16. ЮНА 2008.)

На самый перед бы єм хотїв высловити глубоку вдячность Словеньскому народному музею в Братїславі, главно заступцёви ґенералного директора того музею проф. Павлови Мештянови, котрый у сполупраці з Музеём русиньской културы у Пряшові під веджінём директоркы Др. Ольґы Ґлосіковой зорґанізовав тоту нашу стрїчу на честь словеньского выданя книжкы Народ нивыдкы. Тото выданя бы не могло выйти без підпоры двох особ: Душана Чапловіча, віцепремєра Словеньской републікы, і Стівена Чепы, презідента Norstone Corporation з Торонта в Канадї. Дізайн і публікацію оріґіналного выданя книгы Народ нивыдкы реалізовало Выдавательство Валерія Падяка в Ужгородї, котре сполупрацовало з Александром Зозуляком із редакції Русин і Народны новинкы в Пряшові на публікації словеньского выданя. Переклад до словеньского языка зробила Др. Анна Плїшкова з Пряшівской універзіты. Барз дякую вшыткым тым особам і інштітуціям. Може дакотры з вас уж знають, же автором книжкы є Америчан, професор Торонтьской універзіты в Канадї. Інакше повіджено, выданя той книжкы ся досправды стало міджінародным проєктом.

Але чом тілько позорности книжцї зо 120 сторінками, з помірно куртым текстом і веце як 180 фотоґрафіями, мапами ці іншыма ілустраціями? Думам сі, же одповісти на то мож так, же карпатьскы Русины сі заслужыли таку позорность. Міджітым, вышли уж тісячі книг ці статей о карпатьскых Русинах. Чім ся тогды одлишує од тых публікацій Народ нивыдкы?

далe

Історічна подїя: Отворїня першой експозіції

Музея русиньской културы в Пряшові

● На отворїню першой експозіції Музея русиньской културы в Пряшові главны приговоры мали: заступця ґенералного директора Словеньского народного музея П. Мештян (за мікрофоном) і директорка Музея русиньской културы О. Ґлосікова (влїво од нёго). Єднов частёв експозіції была выставка 19 аквареловых портретів од Народного умелця Україны В. Скакандія, котра заінтересовала і русиньского маляря А. Смоляка (на фотцї при Портретї Гавриїла Костельника).

21. фебруара 2008 року про навщівників были отворены мултіфункчны просторы Словеньского народного музея – Музея русиньской културы в Пряшові, на ул. Масаріковій ч. 10. Навщівници, якы пришли здалека і зблизка, і споза граніцї, главно Русины, были позваны до музейных і клубовых просторів з бібліотеков, на отворїня выставкы Русиньска ідентіта у світлї ікон і старых церьковных писменностей у Словакії, на презентацію книжок авторів Павла Роберта Маґочія Народ нивыдкы, ёго словеньской верзії „Národ znikadiaľ“ в перекладї ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД., і І. части книжкы 100 вызнамных Русинів очами сучасників зоставителькы Марії Мальцовской. Вызнамнов частёв славностной акції была переносна выставка Русины Словеньска, яку свого часу орґанізовала Русинська оброда іщі на челї з паном Штефаном Ладижіньскым, выставка русиньскоязычных книжок і тых найвызнамнїшых публікацій о Русинах, яка представляла найлїпшу продукцію научной, учебниковой, научно-популарной і красной літературы за 15 років і была доповнерна портретами лавреатів Премії Александра Духновіча за русиньску літературу, як і выставка портретів вызнамных Русинів, якы принїс із собов Народный умелець Україны Василь Скакандій, самособов выставка церьковных артефактів, пожыченых од Ґрекокатолицькой і Православной єпархії в Пряшові, із сел Тополя, Камюнка і ін..

далe

М. МАЛЬЦОВСКА, фоткы К. КОПОРОВОЙ

Русиньска експозіція СНМ – МРК в Пряшові мала успіх

Выгравала жовта грудка

● При великодній експозіції Музею русиньской културы (МРК) в Пряшові, котра была в Словеньскім народнім музею в Мартінї, ся приставило много обдивлятелїв, котрым ся любили нелем выставлены артефакты, але собі і посмаковали на файных великодных їдлах, з чого мала велику радость главно директорка МРК ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н. (перша справа).

28. новембра 2007 року в Словеньскім народнім музею в Мартінї была отворена выстава під назвов Смакы і пахы Словакії – традіції кулінарной културы Словакії, котра ся реалізовала в рамках довгодобого проєкту Музеї і етніка, замірянoгo на документацію културы народностных меншын, што жыють у Словакії. Од року 1995 ся такым способом презентовала свадьба, ремесла і їх продаваня, традічна архітектура і бываня, обряды і звыкы звязаны із смертёв чоловіка. А того року выстава была заміряна на традічну страву народностных меншын у Словакії.

Также Смакы і пахы Словакії.., а з нима і страва. Їдло – на першый погляд – просте дїло, але яке важне в нашім жывотї! Тяжко сі без нёго представити жывот. Кажда ґаздынька знає свої їдла, а єдна їх знає приготовити лїпше, друга гірше. А кідь сі представиме, же на Словакії, окрем маёрітного народу Словаків, жыють ай люде розлічных народностей, дасть ся говорити о розлічных смаках і пахах, о пестрій мозаіцї їдел. А представити тоту пестру мозаіку як часть културы окремых народів і народностей мала за цїль споминана выстава в Мартінї. Під одборнов ґаранціов проф. ПгДр. Растїславы Столічной, др. н. з Інштітуту етнолоґії САН в Братїславі на реалізації выставкы і конференції ся подїляли слїдуючі музеї Словеньского народного музею: Музей културы Мадярів на Словакії в Братїславі, Музей културы Ромів на Словакії в Мартінї, Музей русиньской културы в Пряшові, Музей україньской културы у Свіднику, Музей културы карпатьскых Нїмцїв у Братїславі, Музей жыдовской културы в Братїславі, Музей културы Хорватів на Словакії в Братїславі, Музей културы Чехів на Словакії в Мартінї, Словеньскый народный музей в Мартінї.

далe

Была установлена Научна і одборна рада
СНМ – МРК у Пряшові

17. септембра 2007 в адміністратівных просторах Словеньского народного музея – Музея русиньской културы (СНМ – МРК) на ул. Масаріковій ч. 10 в Пряшові было перше засіданя Научной і одборной рады СНМ – МРК, яке скликала ёго директорка ПгДр. Ольґа Ґлосікова, Др. н. Цілём першого засіданя было в згодї зо штатутом той штатной інштітуції офіціално установити Научну і одборну раду музея, што ся стало актом святочного переданя декретів окремым членам, і діскутовати о перспектівных планах і замірах заты наймолодшой інштітуції як в народностній културї Русинів на Словеньску, так і в музейній културї в нашім штатї.

● Главныма особами першого засіданя новоствореной Научной і одборной рады Словеньского народного музею – Музею русиньской културы (МРК) у Пряшові 17. септембра 2007 были: (злїва) директорка того музею ПгДр. О. Ґлосікова, Др. н., і заступця ґенералного директора Словеньского народного музею в Братїславі про народностны музеї проф. ПгДр. П. Мештян, Др. н. На фотцї вправо: участны на першім засіданю члены Рады як порадного орґану директоркы МРК у Пряшові: (справа) Інж. Й. Конєчні, проф. ПгДр. П. Мештян, др. н., ПгДр. А. Плїшкова, ПгД., ПгДр. О. Ґлосікова, др. н. , проф. Др. П. Р. Маґочій, ПгД., Мґр. Е. Арваёва, Мґр. А. Ыоыуляк, о. П. П. Галько і ПгДр. С. Конєчні, к. н.

Як знаме, Музей русиньской културы в Пряшові взникнув як далша інтеґрална часть Словеньского народного музея в Братїславі на основі рішіня Міністерства културы СР – од 1. януара 2007. О два місяцї пізнїше (1. марца 2007), по попереднїм успішнім абсолвованю конкурзу в Братїславі (26. фебруара 2007), на пост першого директора музея была установлена родачка з русиньского села Камюнка (окр. Стара Любовня), ПгДр. Ольґа Ґлосікова, Др., н., высокошкольска учітелька на Катедрї гуманітных наук Пряшівской Факулты выробных технолоґій, яка належить під Технічну універзіту в Кошіцях, розговор з яков опубліковали НН в ч. 21 – 24/2007 (М. Мальцовска: Чекать ю велика робота на ниві културы Русинів, стр. 3 ). Подля єй слов, шпеціфічностёв русиньского музею в порівнаню з іншыма народностныма музеями на Словеньску є, же од самого зачатку зачав фунґовати як самостатный орґанізачный субєкт. Іншы народностны музеї в своїй історії мусили перейти тзв. приправнов фазов формованя, почас котрой фунґовали лем як оддїлїня СНМ в Братїславі. Такый способ взнику інштітуції – як ся говорить, шмарінём до воды – може мати свої выгоды і невыгоды. Але як директорка повіла, она ся не може скаржыти, покы при реалізації своїх робочіх планів ся може оперти на людей і інштітуції од самого зачатку підтримуючіх ідею створіня музею в Пряшові і маючіх інтерес на ёго розвою якраз ту, в історічнім центрї културы Русинів, ці о людьску і професіоналну поміч веджіня СНМ в Братїславі. В такых условіях має реалну шансу зачати вести конштруктівну роботу і ефектівно наповнёвати свою концепцію будованя і фунґованя музею. К тому єй має припомочі і Научна і одборна рада музею як порадный орґан директора музею, членами якой ся стали професіоналны робітници одборных, научно-педаґоґічных, народностных, културных і конфесійных інштітуцій, якы мають до дїла з розлічныма аспектами жывота Русинів.

Перше засіданя Научной і одборной рады СНМ – МРК ся несло в неформалнім духу і было позначене святочнов атмосферов першости як і участёв конкретных людей. Засіданя отворила директорка музею, котра подля штатуту СНМ – МРК ся стала зарівно і председкынёв ёго Научной і одборной рады. Декрет о менованю О. Ґлосковій передав професор ПгДр. Павол Мештян, Др. н., намістник ґенералного директора СНМ про народностны музеї. В своїм приговорї здокументовав путь, яка вела к створіню русиньского музею, успішне завершіня якой видить в приязній політічній волї аж сучасной влады тот довгорічный проблем – настоленый в самых зачатках ревіталізачного процесу Русинів, в р. 1990 – вырішыти. Але сучасно з тым высловив тыж росчарованя над актівітами і контроверзныма діскузіями дакотрых особ і субєктів з рядів Русинів, якы зрод музею в Пряшові спроваджали і все іщі спроваджають, але не з цілём дїло підпорити і розвивати, але навспак. „Быв то кус болячій процес, але кідь ся розбігнуть конкретны актівіты музея, вірю, же тоты тенденції перестануть,“ повів П. Мештян на адресу протиходных поглядів і тенденцій в процесї конштітуованя музею, подля якых русиньскый музей бы мав быти не в Пряшові, але у Свіднику, Міджілабірцях або в Бардіові. П. Мештян высвітлив, же „о центрї Музею русиньской културы вырішыла влада СР конкретным узнесінём, к зрушіню якого не настали ниякы доводы“. Наопак, з боку влады і конкретно підпредседы влады СР про народностны меншины Душана Чапловіча ся чекать реална підпора практічной реалізації того узнесіня, а то в першім рядї в подобі якнайскоршого здобытя будовы про музей у Пряшові (яка в сучасности іщі все належить Міністерству обраны СР), єй наслїдной реконштрукції в згодї з потребами музейной роботы, а в далшій етапі і формованя філіалок СНМ – МРК мімо Пряшова. Бо, як повів П. Мештян, „треба собі усвідомити, же Музей русиньской културы не закладуєме лем про русиньску народностну меншину, але жебы сьме ай шыршому обществу высвітлили – хто суть Русины і о што ся усилують“. На ёго слова надвязала директорка музею і спомянула конкретны проєкты, через якы планує реалізовати споминане выховно-освітне посланя інштітуції – „окрем іншого, выбудованём штудійного центра културы, історії, реліґіоністікы і под., будованём книжніцї і архіву, выдаванём властного часопису і іншых публікацій, особнов пропаґаціов нашой роботы в реґіонах ці уж через властны проєкты або участёв у проєктах шпеціалізованых музеїв в рамках СНМ, але й іншых домашнїх і загранічных одборных інштітуцій...“

Факт створіня СНМ – МРК у Пряшові привітав і загранічный гость – професор історії Торонтьской універзіты в Канадї, Др. Павел Роберт Маґочій – председа Світового конґресу Русинів і презідент Карпаторусиньского научного центра в США, якый на пропозіцію директоркы музею ся став честным председом Научной і одборной рады СНМ – МРК. Актуалну сітуацію з протиходныма тенденціями односно центру музею оцінив позітівно в тім аспектї, же „русинство іщі є здраве доты, покы людём лежыть на сердцю і покы ся інтересують о проблемы свого етнічного жывота“. Тыж підкреслив потребу популарізації русиньского музею міджі людми і запропоновав на то два конкретны проєкты: словеньскоязычну верзію книжкы „Народ нивыдкы – ілустрована історія карпатьскых Русинів“ ёго авторства, котра выйде до кінця того року у выдавательстві Русин і Народны новинкы з фінанчнов підпоров якраз підпредседы влады СР Д. Чапловіча, рекомендовав выескпедовати передплатителям Русина і Народных новинок з писмом од директоркы музею, а подобно настїнный календарь, выданый по русиньскы в азбуцї і латиніцї. Професор П. Р. Маґочій приобіцяв помочі русиньскому музею тыж при будованю архіву і бібліотекы, як і при іншых одборных проєктах.

Наконець директорка передала декреты вшыткым членам Научной і одборной рады СНМ – МРК і підкреслила, же музей і через них буде мати амбіцію стати ся нелем одборнов, културно-освітнов і русинство пропаґуючов інштітуціов, але і актівным інтеґруючім елементом етнічного жывота Русинів. Своє подякованя за підпору в зачатках дїятельства музею адресовала як веджіню СНМ в Братїславі і МК СР, так і русиньскым орґанізаціям здруженым в Словеньскій асоціації русиньскых орґанізацій з центром у Пряшові і особно підпредседови Александрови Зозулякови. Высловила надїй, же музей, якый тот рік фунґує лем на основі ґрантовых проєктів, од будучого року зачне фунґовати як ай іншы штатны народностны музеї на базї штатного роспочту, вдяка чому буде мочі зачати будовати ай свою професіоналну базу.

А. ПЛЇШКОВА, 9. 10. 2007

Членове Научной і одборной рады Словеньского народного музея – Музея русиньской културы в Пряшові:

ПгДр. Ольґа Ґлосікова, Др. н. (директорка СНМ – МРК в Пряшові) – председкыня

Проф. Др. Павел Роберт Маґочій, ПгД. (Торонтьска універзіта, Канада) – честный председа

Проф. ПгДр. Павол Мештян, Др. н. (СНМ в Братїславі)

Проф. ПгДр. Марцела Ґбурова, к. н. (Філозофічна факулта ПУ в Пряшові)

Проф. ТгДр. Мілан Ґерка, к. н. (Митрополитна рада Православной церькви в Пряшові)

о. Павел Петер Галько, ЧСВВ, вікарь про Русинів (Ґр.-кат. єпіскопскый уряд в Пряшові)

ПгДр. Станїслав Конєчні, к. н. (Сполоченьско-научный інштітут САН в Кошіцях)

ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. (Інштітут реґіоналных і народностных штудій ПУ в Пряшові)

Мґр. Александер Зозуляк (Словеньска асоціація русиньскых орґанізацій в Пряшові)

ПгДр. Ева Арваёва (Пряшівскый самосправный край)

Інж. Йозеф Конєчні (заступця директоркы СНМ – МРК в Пряшові)

Чекать ю велика робота на ниві културы Русинів

Як уж інформовали Народны новинкы в минулім чіслї (ч. 17 – 20/2007), першов директорков новоствореного Музею русиньской културы в Пряшові по выгратім конкурзї (конкурз быв 26. фебруара 2007 в Братїславі), выписанім Словеньскым народным музеём (СНМ) в Братїславі, ся стала ПгДр. Ольґа Ґлосікова, Др. н., родачка з Камюнкы, Старолюбовняньского окресу. Бывша посланкыня Федералного згромаждїня ЧСФР, цілый час ся занимала педаґоґічно-освітнов роботов, робила з молодежов, а притім, як повіла, ся жыво інтересовала о розвой русиньской културы на Словеньску. Днесь робить на Катедрї гуманітных наук Факулты выробных технолоґій у Пряшові Технічной універзіты в Кошіцях. До функції наступила 1. марца 2007 року і чекать єй велика робота на ниві матеріалной і духовной културы Русинів на Словеньску. Перед наштартованём той важной роботы сьме ся з нёв стрітили і побісїдовали.

● Панї директорко, в першім рядї ґратулуєме к выменованю до функції директоркы Музею русиньской културы в Пряшові. Є то історічна подїя. Росповіджте нам о своїм коріню. Скады выходить Ваш інтерес о русинство?

– Дякую за ґратулацію. Є то приємне чутя, котре не патрить лем мі, але вшыткым Русинам, якы жыють на Словеньску, а має своє місто і в шыршім контекстї. Взник Музея русиньской културы в Пряшові поважуєме за важный історічный передїл в процесї формованя модерной історії Русинів, і за закономірне завершіня актівіт возродного процесу Русинів на Словеньску по 1989 роцї, кідь заложіня такой културной інштітуції належало міджі десять основных пріоріт у дїятельстві Русиньской оброды на Словеньску. Походжу із прекрасного, з богатов історічно-културнов памятёв села – Камюнкы, окрес Стара Любпвня, котре вступило до свідомости шырокой громады нелем на теріторії Словеньска, але і за граніцями, ці вже як село дротарїв, выстяговалецтвом за море, або як село, котре тримать в почливости русиньскый оріґіналный фолклор, чого доказом суть дотеперішнї камюньскы фестівалы. Тоты фестівалы судь одразом силы русиньского духа, формованого через позітівне одношіня к освітї, традіціям і хрістіанству. Также в першім рядї моя родина і традіції села формовали моє одношіня к русиньскій културї, історії і освітї.

далe

ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н. – перша директорка...

... Музею русиньской културы у Пряшові. А же такый музей быв зрядженый, о тім сьме писали в ч. 44 – 46 / 2006 нашых Народных новинок, де окрем іншого было уведжено: „Як повів міністер културы СР Марек Мадяріч, МК СР вырішыло о зряджіню Музею русиньской културы од 1. януара 2007 року в рамках Словеньского народного музея на Словеньску. Вопросом є, де музей буде. Запропонованый є Свідник або Пряшів... Міністерство културы СР із конечнов платностёв вырішыть о центрї нового музею на основі одборных пропозіцій так, жебы термін 1. 1. 2007 быв дотриманый...“

Наконець рішінём міністра културы было, же Музей русиньской културы буде в Пряшові. Тот музей є самостатнов орґанізачнов єдиніцёв Словеньского народного музея, як наприклад сучасный Музей україньской културы у Свіднику, котрый од 1. 1. 2007 так быв переменованый із Музею україньско-руськой културы.

26. фебруара 2007 у Братїславі быв конкурз на місце директора Музею русиньской културы у Пряшові, на котрім взяли участь двоє кандідаты. Конкурз выграла ПгДр. Ольґа Ґлосікова, др. н., на 2. місцї скінчів – Мґр. Ян Калиняк. Наслїдно вітяз конкурзу дістав декрет о менованю за директора Музею русиньской културы в Пряшові з платностёв од 1. марца 2007.

І так новов директорков ся стала бывша посланкыня Федерелного згромаждїня ЧСФР і сучасный высокошкольскый педаґоґ, котрый робить на Катедрї гуманітных наук і чітать лекції з розлічных сполоченьско-научных дісціплін на Факултї выробных технолоґій у Пряшові Технічной універзіты в Кошыцях. Говорить по русиньскы (што было єдным з условій конкурзу, далшыма были: безугонность і главно презентація концепції нового музю), є Русинков, родачков із села Камюнка, Старолюбовняньского окресу.

Сучаснов основнов задачов першой директоркы Музею русиньской културы у Пряшові є найти вгодну будову про новый музей.

Наконець треба додати,