К вопросам вжываня русиньского языка

в конфесійній сферї на Словакії

(Одборный семінарь: Хрістіаньскы церькви выходного обряду і формованя народной ідентічности карпатьскых Русинів, МРК Пряшів, 5. новембра 2009)

Народно-еманціпачный процес Русинів у карпатьскій области по роцї 1989 навернув до жывота много вопросів, о якых бывшый тоталітный режім пропаґандістічно выголошовав, же їх дефінітівно вырїшыв. Досправды але они нїґда дефінітівно вырїшены не были, были лем прияты політічны крокы на їх елімінованя зо жывота. В першім рядї то быв вопрос слободной етнічной самоідентіфікації Русинів а з ним тїсно звязаный вопрос їх списовного языка.

Нове етнокултурне ожывлїня Русинів ся звязує з формованём  русиньского руху і русиньскых културно-общественных орґанізацій,[1] якы в новых політічных условіях зачатком 90-х років 20. ст. задекларовали основны цілї  свого дїятельства: вырїшыти проблем народной ідентіфікації Русинів і проблем їх списовного языка.[2]

Потреба вырїшїня русиньского языкового вопросу путёв кодіфікації русиньского языка все частїше ся підкреслёвала у звязи з жадостями Русинів адресованыма штатным орґанам і інштітуціям – офіціално завести материньскый язык Русинів Словакії до дакотрых сфер жывота, главно до літературы, театру, медій, але і школ і церькви.[3]

далe

Анна Плїшкова

Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові

Смутна справа
Членове Сполку русиньскых писателїв Словеньска 16. фебруара 2009 з великым жалём прияли справу о наглій смерти своёй членкы ПгДр. Марії Хомовой з Братїславы.
Марія Хомова, за слободна Дупканічова, ся народила 8. фебруара 1932 в Габурї, окр. Міджілабірцї, як четверте з восьмох дїтей. По скінчіню гуменьской ґімназії продовжовала в штудіях російского языка на Карловій універзітї в Празї. Довгы рокы робила як высокошкольска учітелька, пізнїше была ведучов катедры на Універзітї Коменьского в Братїславі, де учіла російскый язык.
Марію Хомову добрї знали і любителї русиньской літературы і културы по р. 1989. Была актівнов членков Сполку русиньскых писателїв Словеньска, од взнику Русиньской оброды была актівна у єй дїятельстві, была членков, пропаґаторков і актівістков Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска в Братїславі. Своёв лінгвістічнов і публіцістічнов роботов помагала розвивати културу русиньского літературного языка.
Выслїдкы єй роботы надале будуть помагати утримовати і укріплёвати русиньску ідентічность.
Марія Хомова была похована 20. фебруара 2009 на цінтерю в Славічiм удолю в Братїславі.

Вічная єй память!
За Сполок русиньскых писателїв Словеньска Миколай Ксеняк, председа, 24.02.2009

Цінна публікація про вшыткых русиністів

Кінцём децембра 2008 вышла перероблена і доповнена публікація в русиньскім языку директоркы Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові – ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД.: Русиньскый язык на Словеньску (Короткый нарис історії і сучасности), котру як свою 6. публікацію выдав Світовый конґрес Русинів із центром у Пряшові (204 стор.). Тоту публікацію в скороченій формі (116 сторінок) в словеньскім языку выдав у р. 2007 Методічно-педаґоґічный центер у Пряшові. В роцї 2009 выйде двоязычно – по анґліцькы і русиньскы у Выдавательстві Колумбійской універзіты в Ню Йорку в перекладї до анґліцького языка проф. Патріції Крафчік. Докторка Плїшкова нелем за тоту публікацію, але і іншы, як і за свою дотеперішню научно-педаґоґічну роботу в сферї русиністікы дістала ся в минулім роцї до знамой персоналной енціклопедії Who is Who v Slovenskej republike.

Oбсяг найновшой книжкы Русиньскый язык на Словеньску (Короткый нарис історії і сучасности) творять дві основны капітолы: 1. Списовный язык як інштрумент народной ідентіфікації Русинів, 2. Основны сферы фунґованя русиньского списовного языка на Словеньску, якы суть роздїлены до підкапітол. На кінцї книжкы є образова прилога.

далe

A. З., 27.1.2009

Языковы концепты як елементы културы

(Реферат на конференції Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, Пряшів, 27. септембра 2007.)

• ПгДр. Йозеф Сіпко, ПгД., професор Інштітуту русістікы, україністікы і славістікы Пряшівской універзіты у Пряшові.

Abstract

The article is directed on the research of Linguo-culturological aspects of the studies in the field of philology. It deals mainly with the concepts as units which connect language with its specific ethnic culture and applies them to specific pheno-mena in Ruthenian language. The above mentioned research is using the Ruthenian word “poľana” which can often be found in Ruthenian songs, proverbs and sayings and is creating rich variety of associations with Ruthenian peasant culture and folklore. The same word has also got its connotations in some other Slavonic languages. The article is illustrating its ethno cultural connections in both Slovak and Ruthenian languages. Such comparative element in the research of this type of concepts helps to make the research of individual ethnic cultures more objective.

Язык як комунікачный настрой ся штудує і позорує з многых поглядів, но можеме говорити о двох главных научных приступах ку языку.

1. Семіотіцкый погляд інтерпретує язык як сістему знаків, котры суть обєктівным носителём значіня конкретных языковых єдиніць. Тот погляд на язык є старый, знамый іщі в антічных часах, і операть ся о такзваный семіотіцкый тройуголник. На тій істій основі ся зачав розвивати штруктуралізм, в рамках котрого ся язык скумать во своїм внутрї, во своїй сістемі. Внутролінґвістічны штруктуралістічны выскумы преважовали в 19. і в значній части в 20. ст. Но шырока міджінародна комунікація, богаты контакты во вшыткых областях жывота окреме по першій світовій войнї зачали силно впливати на гуманітны наукы, з котрых в центрї зачали быти наукы філолоґічны. Язык ся зачав штудовати як найглавнїша часть етнокултуры, як єй главный код, через котрый можеме найти обєктівны характерістікы народа.

далe

Проф. ПгДр. Йозеф Сіпко, ПгД., 3.12.2008

К дакотрым проблемам кодіфікації і акцептації русиньского языка на Словеньску

Взнику каждого списовного языка передходить етнокултурне ожывлїня, основов якого є і вырїшіня языкового вопросу, т. є. вопросу вытворїня норматівного, списовного языка. Так то было і у возроднім процесї Русинів по 1989 роцї в бывшім Чеськословеньску і в околитых країнах, де жыють Русины. Етнокултурне ожывлїня Русинів і рїшаня їх языкового вопросуся звязує з формованём русиньского руху і русиньскых културно-сполоченьскых орґанізацій, якы зачатком 90-х років 20. ст. задекларовали основны цілї свого дїятельства: вырїшыти проблем народностной ідентіфікації Русинів в рамках конкретной країны в карпатьскім ареалї і проблем їх списовного языка.

 В Чеськословеньску за вырїшіня тых вопросів ся анґажовала наперед орґанізація Културный рух Русинів у Меджілабірцях (1990), яка з орґанізації локалного характеру ся пізнїше перетрансформовала на културно-сполоченьску орґанізацію Русинів цілоштатного характеру – Русиньску оброду на Словеньску. У своїх становах, опублікованых в часописі Русин, задекларовала ціль своёй роботы – „пропаґовати културу, звыкы, традіції, історію у своїм властнім языку, формов културно-освітной роботы, новинок, розгласу, телевізії і под.“ Потреба кодіфікації русиньского языка все частїше ся підкреслёвала у звязи зо жадостями Русинів, адресованыма штатным орґанам і інштітуціям – завести свій материньскый язык до дакотрых сфер жывота, главно до школ і медій. Вызначну роль у тім процесї мав 1. Світовый конґрес Русинів в Меджілабірцях у р. 1991, якый вырїшыв о скликаню кваліфікованых людей на русиньскый філолоґічный конґрес з цілём обговорити методолоґію і процес кодіфікації русиньского языка.

 далe

ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД.

Русиньскый учeбник-унікат

Унікатна у нашых условіях є русиньскый учебник під назвов Русиньскый язык в образках про І. ступінь основных школ із навчалным русиньскым языком і з навчанём русиньского языка, авторков котрого є тогорічна абсолветка комбінації руськый язык – перекладательство на Філозофічній факултї Пряшівской універзіты, а єдночасно і абсолвентка росшыреной формы штудія русиньского языка і култура – Мґр. Марія Сметанова, родачка з Міджілаборець, де і жыє.

Унікатна є тота книжка тым, же є образкова, на основі котрых ся дїти будуть учіти словну засобу. При каждій парї двох фаребных образків суть з єдного боку стoрінкы по дві знамы або знамішы слова про школярїв 1. – 4. клас ОШ у русиньскім і словеньскім списовных языках, а з другого боку суть по дві менше знамы або цалком незнамы слова ку тым образкам – а то в російскім і анґліцькім языках. Также такым способом (порівналнов методов) школярї можуть набывати нову словну засобу: поступати будуть од слов знамых з материньского русиньского языка, через слова уж знамы зо штатного словеньского языка, потім к словам близкого славяньского языка – російского, аж по слова анґліцького языка, котрый теперь „владне світом“. Тот учебник можеме назвати малым штириязычным словничком про школярїв низшых клас ОШ, котры при учіню будуть поступати од близького, знамого, к незнамому, што є в згодї з методами навчаня учітеля народів – Яна Амоса Коменьского. Образкы і слова к образкам суть роздїлены до частей, котры суть поскладаны так, як дїтина по порядку приходить з нима до контакту. У книжцї найдеме такы части: Фамелія, Ізба/Хыжа (Їдалня, Дітьска ізба, Кухня, Спалня, Купелка), Потравины, Облечіня/Лахы, Мода, Школа, Тїло, Фауна, Флора, Музика, Фарба, Контінент, Сонечна сістема, Ґеометрія а наконець – Алфавіт русиньскый, Аbeceda slovenská, Алфавит русский i Alphabet English. Книжка крачать рука в руцї з пословіцёв: Кілько языків знаш, тілько раз єсь чоловіком, то значіть – чоловік є веце штудованым, має векшу освіту, а тым ся може у практічнім жывотї лїпше уплатнити. Але нїґда не треба забывати, же і кідь не все ся з русиньскым языком дасть уплатнити, же тот язык треба мати в почливости, бо є то родный язык нашых родічів і нашых русиньскых предків.

Хоць на книжцї требало поробити, але напад молодой авторкы треба высоко оцінити. Зато сьме го такой привітали і, думаме, жe выслїдок є добрый. Але то няй посудять тоты дїти, школярї, родічі і учітелї, котры учебник будуть хосновати. Директоры школ, де ся учіть предмет русиньскый язык і култура, можуть го про своїх школярїв обїднати і задарьмо дістати (платить за них Міністер-ство школства СР) у панї Яны Конрадовой в дістібучній аґентурї AD REM, P. О. Bох 32, 830 00 Bratislava, тел./факс: 02/444 518 45, і-мейл: adremss@centrum.sk. Родічі і вшыткы тоты, котры не мають можность тот учебник дістати бесплатно і мусили бы у споминаній аґентурї заплатити за нёго выробну ціну 650 Ск, можуть го в нашій редакції дістати за половину – 325 Ск, а то на адресї: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, тел.: 0905 417 884, і-мейл: rusyn@stonline.sk. Є то 31. самостатна публікація, котру выдав Русин і Народны новинкы, або 88. публікація приправлена редакціов під таков істов назвов. Книжка мать 60 сторінок і ціла є фаребна.

А. З.

Норматівность і чуджоязычны впливы

(Реферат на конференції Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, Пряшів, 27. септембра 2007.)

• Мґр. Алена Блыхова, асістентка Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты. Фотка: А. З.

В даній статї хочеме описати актуалный став, дінаміку лексічной сістемы сучасного русиньского языка, респ. русиньскых діалектів на теріторії Словакії. К тій проблематіцї не хочеме підходити з погляду списовности – несписовности, ці норматівности – ненорматівности языковых средств. Хочеме реаґовати на актуалный став жывого языка і ёго хоснованя в русиньскій языковій средї.

Лексічна сістема каждого, значіть і сучасного русиньского языка, є актуалным одразом сполоченьско-політічной і културной сітуації, як і одразом научно-технічного розвоя а тыж одразом історічного контексту і ґеоґрафічного поставлїня, в котрім ся даный язык оддавна формовав. Высше споминаны факторы мали великый вплив на формованя русиньскых діалектів цалково. Тоты впливы найвеце видно на уровни лексікы русиньскых діалектів, зато бо лексіка є найдінамічнїшым компонентом языка, котрый найфлексібілнїше реаґує на цілосполоченьскы зміны, покы фонетіку, морфолоґію і сінтаксіс можеме поважовати за релатівно найстабілнїшы компоненты языка, котры ся лем в малій мірї приспособлюють впливам вонкашнїх факторів.

 Наслїдком реакції на вонкашнї мімоязыковы факторы ся в славяньскых языках – враховано русиньского языка – проглублюють процесы, котрых опис собі выжадує, жебы сьме перекрочіли рамкы сістемового розуміня языка, а при описї языковых средств є потрібне смотрити на язык і з комунікачного, соціолінґвістічного і лінґвокултуролоґічного аспекту. Значіть, є потрібне заміряти ся на жывый народный язык і актуалны процесы, котры в нїм фунґують. Праві сполоченьскы і комунікачны потребы діктують основны вывоёвы процесы і тенденції в днешнїй лексіцї русиньскых діалектів.

далe

Mґр. Алена Блыхова, 05.09.2008

Русиньскый язык у конфесійных текстах

(Реферат на ІІІ. Міджінароднім конґресї русиньского языка 14. септембра 2007 в Кракові.)

Говорити на тему Русиньскый язык в конфесійных текстах є про мене велика честь, бо тота тема дотеперь резоновала веце в практічній пасторачній сферї церьковного жывота, як в науковых сферах научных конференцій ці конґресів.

● Найвыразнїша особность міджі русиньскыма священиками сучасности в Ґрекокатолицькій церькви у Словакії, парох у селї Камюнка, Старолюбовняньского окресу – о. ТгЛіц. Франтїшек Крайняк. Фотка: А. З.

Є то тема інтересна, шырока, но і комплікована, жадаюча собі много часу на пояснїня пасторачных і історічных фактів з нёв звязаных. Зато спробую коротко одкрыти холем фундамент даной проблематікы. Бо іде о то, жебы тоты церьковны переклады ся хосновали і в праксї.

Потреба русиньского языка в церьковных обрядах церьквей як ґрекокатолицькой, так і православной, є дїло нове. Но єм пересвідченый, же про народ, котрый хоче жыти і розвивати ся націонално і реліґійно і не пропадати внаслїдку асімілації, є то дїло неминуче.

Є то і дїло проблематічне, а то зато, бо скоро тісяч двасто років наш народ, як і остатнї славяньскы народы, хосновав у церькви язык старославяньскый, зроснув з ним і прияв го за свій. Но тот язык зістав лем языком церьковных обрядів, законзервованый в рамках реліґійного жывота. Правда є така, же старославяньскый язык в днешнїх часах не є літературным языком ниякого славяньского народа. Каждый народ часом сформовав свій літературный язык на основі свого материньского языка. Не є на тім ніч плане, но тот факт одсунув старославяньскый язык лем до сферы реліґійно-літурґічной. А і то лем до якогось часу.

Русины ся дотеперь тримлять літурґічного старославяньского языка а не жадають собі зміны. То але може быти (а жывот свідчіть, же і так є) прічінов їх асімілації з іншым літурґічным языком, як є їх материньскый. Восточны церькви навколо них переходять зо старославяньского языка на язык державный: Українцї на україньскый, Словаци на словеньскый, Чехы на чеськый, Мадяре на мадярьскый, Румуне на румуньскый, Нїмцї на нїмецькый, Америчане на анґліцькый. Всягды, де прийде наш Русин до ґрекокатолицькой або православной церькви, видить, же каждый народ мать літурґію у своїм материньскім (або повіджме, же в державнім) языку.

далe

Презентація русиньского языка в школах

Послїднї децембровы днї  Педаґоґічна і соціална академія у Пряшові  каждорічно орґанізує Днї отвореных дверей, на котрых попершыраз была презентована ай можность штудовати русиньскый язык і културу у даній школї і можность высокошкольского штудія даного предмету. Акція є адресована будучім штудентам той середнёй школы і їх родічам. Родічі потенціалных штудентів (многы з них походять з русиньскых сел і міст выходного Словеньска) з інтересом выслухали презентацію, в рамках котрой ся дізнали нелем о русиньскім языку, але і о другых актівітах русиньской народностой меншины на Словеньску, котра  свою народно-будительску роботу розвивать в пятнадцятёх  орґанізаціях.  Про многых з них то были цалком новы інформації,  многы родічі были несподїваны і задавали вопросы главно оглядом штудія русиньского языка на педаґоґічній академії.  Інтерес збудив факт, же тот язык мож штудовати нелем як материньскый язык, але і як выберовый в рамках понукы  чуджіх языків.

● Бесіда з родічами і учітелями Основной школы в Пчолинім, Сниньского окресу, котра ту была 12. фебруара 2008 і на якій говорили о потребі навчаня русиньского языка як повинного предмету і о можностях ту створіня школы з навчалным языком русиньскым: (справа) шефредактор Русина і Народных новинок Мґр. А. Зозуляк, старостка села Інж. З. Ґайдошова, директорка школы Мґр. А. Миндошова і асістентка Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты ПгДр. К. Копорова (не є на фотцї, бо фотоґрафовала).

Кус інакшой сорты была презентація русиньского языка в Основній школї в Пчолинім (окр. Снина) 12. фебруара 2008.  Пчолиньска ОШ патрить ку невеликому чіслу тых, в котрых ся уж пару років учіть русиньскый язык як неповинный предмет. Наша презентація ся дотыкала можности переходу даной школы на штатут народностной школы, в котрій бы ся русиньскый язык учів як материньскый.  І ту родічі сі з інтересом выслухали, што бы про їх дїтей значів факт, кібы ся зачали учіти русиньскый язык як материньскый і якый бы то быв принос і про школу.  Як нам повіла старостка села Інж. Зузана Ґайдошова, по нашій навщіві ся в селї роспрудила жыва діскузія на тоту тему.  Старостка і директорка школы Мґр. Анна Миндошова, на котрых лежыть одповідность за  ход школы і котры боюють за кажду коруну, порозуміли окрем іншого і фінанчный принос про школу з такой зміны,  зато підпорили таку думку. Но розгоднутя є на родічах, котрым, віриме, наша навщіва  поможе при вырїшіню того важного кроку.

Подобной сорты презентації про середнёшколаків планує Оддїліня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій ПУ реалізовати і  в будучности, але  намного масовіше, жебы ословити чімнайвекше чісло штудентів.  Од того календарьного року працовници оддїліня бы хотїли зачати орґанізовати за помочі проєктів предложеных до ґрантового сістему Міністерства културы СР акцію День отвореных дверей на Пряшівскій універзітї. В рамках той акції будуть штудентам, переважно ґімназій, але і другых середнїх школ  северовыходного Словеньска, презентовати можности штудія русинького языка і културы нелем в рамках Словеньска, але  і в шыршім европскім контекстї. Будучі матуранты – потенціалны штуденты высокых школ – на тых акціях дістануть тыж комплексный образ о пореволучнім розвитку Русинів і їх возроднім процесї нелем на Словеньску і в сусїднїх штатах – в Польску, Мадярьску,  на Українї, але  дізнають ся і о актівітах Русинів в Сербії, Хорватьску, Румуньску, Чеську, як і о краянах в Америцї і Канадї.  Такый комплексный образ, котрый буде одразом нелем актівіт в области языка, але і далшых, не менше важных компонентів културно-сполоченьского жывота  Русинів як малого народа  Европы,  наісто  буде приносом нелем про самотных молодых  Русинів, але і про Словаків, котры жыють  з Русинами  в сполочній державі а може мало о своїх найблизшых сусїдах знають.  Презентації, віриме, поможуть нелем пробудити інтерес о штудіум русиньского языка і културы, але і зближыти молодых людей,  взаємно  ся порозуміти і толеровати єден другого в їх културных розлічностях.

Кветослава КОПОРОВА, фоткы авторкы, 3. 3. 2008

Вышов довгоочекованый препотребный словник,..

... конкретно публікація під точнов назвов Русиньска лексіка на основі змін у правилах русиньского языка про основны і середнї школы з навчалным
русиньскым языком і з нав-чанём русиньского языка і з підназвов (Правописный і ґраматічный словник). Тым ся до істой міры завершыла (ай кідь робота над словником нїґда не є скінчена) высше двойрічна нелегка робота трёх авторів, працовників Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты в Пряшові – доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н., ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД., і ПгДр. Кветославы Копоровой під веджінём языкового редактора В. Ябура і одповідного редактора Мґр. Александра Зозуляка.

Рецензентами той препотребной публікації были лінґвісты: проф. ПгДр. Осиф Сіпко, ПгД. із Пряшівской універзіты і проф. Др. Михал Капраль, к. н. із Нїредьгазькой высшой школы, котры словник оцїнили позітівно.

Так на Словеньску вышов уж другый словник: першый під назвов Орфоґрафічный словник русиньского языка (Русиньска оброда, Пряшів 1994, 304 стор.) а теперь Ґраматічный і правописный словник (Русин і Народны новинкы, Пряшів 2007, 348 стор.) Першый послужыв як єдна з публікацій про кодіфікацію русиньского языка на Словеньска 27. 1. 1995, другый є поправленый подля змін у правилах русиньского правопису, котры суть платны од 1. 9. 2005. Першый помістив у собі высше 40 тісяч слов, тот другый на основі прінціпу творїня словниковых гнїзд – скоро 70 000 (!) Словник послужыть вшыткым тым, котры ся занимають русиньскым літературным языком актівно, но і тым, што пасівно, або іщі лем хотять ся го учіти.

Словник стоїть 980,- Ск, але в редакції го мож купити за 500,- Ск в обмедженій кількости. Зато не вагайте і выужыйте таку можность купити за выгодну цїну потребный словник русиньского языка! Обїднавкы приїмаме на адресї: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, на мобілнім телефонї: 0905 470 884 або на і-мейловій адресї: rusyn@stonline.sk. БУДЕ ТО ЄДНОЧАСНО ДОБРЫЙ І ХОСЕННЫЙ ДАРУНОК.

А. З., 14. 12. 2007

Занимали ся устнов подобов русиньского языка на Словеньску

● Главныма протаґоністами другой части семінаря Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, котра служыла главно практічным поужывателям того языка в говореній подобі – русиньскым учітелям і новинарям, главно радія, были доц. ПгДр. В. Ябур, к. н., і ПгДр. К. Копорова.

14. децембра 2007 року была друга часть семінаря під назвов Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, котру приправив Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты.

Перша часть научного семінаря  была 27. – 28. септембра 2007 і мала міджінародный характер. Ёго участници – языкознателї, але і учітелї ОШ і люде, котры нарабляють з  русиньскым языком ці уж в устній або писаній подобі зо Словеньска, але і споза граніць, представили дакотры проблемы, з котрыма ся стрічають у своїй практіцї. Заєдно были назначены конкретны візії, як  дотеперь скодіфікованы  варіанты „скапчати“ до єдиной, цїлорусиньской нормы – коіне, котра бы мала быти сполочнов про вшыткы державы, де жыють Русины, так як то было плановане на першім языковім конґресї  у Бардіовскых Купелях у р. 1992.

Друга часть споминаного семінаря была заміряна лем на словеньскый варіант русиньского языка – а то на ёго устну подобу. Зато ся ту зышли учітелї русиньского языка, але і тоты, котры хоць не учать русиньскый язык як предмет у школах, але приправлюють русиньскы дїти на вшелиякы конкурзы – у співі, у декламації і т. д. Участниками были і редакторы русиньского высыланя радіа Патрія.

Три рефераты лекторїв доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н. і ПгДр. Кветославы Копоровой наісто были приносныма главно в тім, же векшына з участників ся русиньскый язык учіть „за походу“ і не суть професіоналами-русиністами. Зато сі реферуючі приправили тематіку лекцій такым способом, же розаналізовали найчастїше порушованы нормы у высловности і на конкретных прикладах  вказали, як справно высловлёвати нелем ґрупы споїнь гласных і согласных в єднотливых словах і словных споїнях, але і де класти в єднотливых словах притиск, жебы то было справно – подля нормы, были їм высвітлены  і зміны в правилах, котры вступили до платности oд 1. 9. 2005 року.

Такы семінарї мать інштітут в планї орґанізовати сістематічно і поступно приправлёвати темы нелем з области фонетікы, але і морфолоґії, лексіколоґії і сінтаксісу, жебы поужывателї русиньского языка (холем тоты, што з ним нарабляють на професіоналній уровни) выступали як професіоналы, жебы знали хосновати справны слова, справны конштрукції речінь, жебы їх язык быв култівованый.          

К. КОПОРОВА, фоткы А. З., 19.12.2007

ПгДр. Анна ПЛЇШКОВА, ПгД., Iнштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты

Списовный язык як інштрумент етнічной орьєнтації Русинів

Културны потребы каждого народа в сучасній Европі уж дакілько сторіч  успокоюють нелем етнічны языкы,  але і єдна з вышшых форм їх екзістенції – списовный язык. У звязи з конштітуованём нового славяньского языка – карпаторусиньского на зачатку 20. ст. сьме были свідками настолёваня вопросу: ці в сучасній Европі і в сучасных Славян є можный взник новых списовных языків? Знаме, же у звязи з русиньскым языком такый вопрос ся розумів – холем в карпатьскім ареалї – як барз делікатный, бо ту од 50-х років 20. ст. тоталітны режімы прокламовали „дефінітівне вырішіня“ етнічно-языкового вопросу Русинів. Але факты з културно-языкового жывота і іншых Славян, нелем Русинів, документують, же в них є много неосвітленых міст, на якых за приязных условій ся можуть вытворити новы списовны языкы. Формованя карпаторусиньского списовного языка поважуєме за єден з позітівных прикладів повідженого.

Вывой списовного языка карпатьскых Русинів має довгу історію і свої шпеціфічности, выплываючі з абсенції властной штатной формації. Але ани в условіях  іншонародных штатных формацій Русины як етнічна меншина нїґда не перестали боёвати за свої етнічны і языковы права. Но аж на кінцю 20. ст. в звязи з демократізачным процесом посттоталітных країн вывой їх языка  міг досягти найвышшу форму екзістенції – кодіфікацію на основі жывой бісїды Русинів, а їх языковы права – практічной реалізації  в подобі функціонованя в розлічных сферах жывота.

Література о історії языкового вопросу карпатьскых Русинів документує, же  вшыткы пробы вытворити списовный язык в 17. – 20. ст. ся  операли о штирї основны языковы основы: церьковнославяньску, (велико)руську, україньску, карпаторуську, респ. в сучасній термінолоґії карпаторусиньску.

далe

Доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к. н., Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты

Зближованя ґрафікы і орфоґрафії єднотливых варіантів русиньского языка
 

(Реферат у секції Проблематіка вытворіня цїлорусиньской нормы на ІІІ. Міджінароднім конґресї русиньского языка, Краков, 15. септембра 2007.)

Проблематіка єднотливых варіантів русиньского языка, далшого їх самостатного розвиваня, детайлнїшый опис єднотливых языковых ровин (уровней), просаджованя до норм тых языковых ровин лем явів тіпічных про діалект ці говор, котрый є основов вытворїня кодіфікачной норматівной подобы даного варіанту – то є путь збівшованя роздїлів міджі нима. Є і друга путь – робити якысь компромісы на пути зближованя, што треба дефінітівно ці в позітівнім або в неґатівнім змыслї чім скорїше рішыти. Треба сі выяснити, ці в своїх нормах (в нормах свого варіанту языка) брати огляд і на т. зв. цїлорусиньскы языковы явы, або інакше повіджене – на другы варіанты русиньского языка. Бо хто добрї познать нашы правила правопису (як першы, так і другы), так знає, же мы там маєме дакілько одказів на тзв. цілорусиньскый аспект. Кідь го не будеме брати до увагы, роздїлы міджі нашыма варіантами ся будуть збівшовати. Лемже мы чім дале тым веце пересвідчены, же Русины бы мали мати снагу ся в языковій области зближовати, а писомный прояв (писомна реч) є к тому найпригоднїшый. Зато бы сьме ся могли і мали догоднути спочатку хоць лем на єднакій ґрафіцї, жебы роздїлны знакы (т. є. роздїлны буквы) уж в азбуцї (а наслїдно в писомнім текстї) не сіґналізовали роздїлы міджі єднотливыма варіантами. Азбука бы мала быти єднотна і што до наслїдованя ці розложіня букв в становленім порядку, што во вшыткых варіантах можеме позоровати як неєднотне. Ясно, же тото потім має вплив на порядок розложіня слов у словниках, в одказовых зазначках, в порядку жрідел, в порядку скорочіня і т. п. Зближінём а може і зъєдночінём азбукы бы ся поступно на основі того могла зачати зближовати і орфоґрафія. Ясно, же ани єден, ани другый процес не буде простый і не можеме чекати, же рішінём даякого конґресу ці даякой научной конференції од якогось терміну будуть мати вшыткы Русины єднаку ґрафічну сістему або єднакый правопис. Тот процес зближованя мусить быти поступный, не нанученый, мусить выплынути з діскузії одборників-лінґвістів. Бо як справно твердить професор Г. Фонтаньскі „ідея єдиного русиньского языка є єдна річ, але конкретна реалность – друга. Тот вопрос мусять рішыти Русины – то значіть поужывателї языка.“1 На зачатку мож раховати нелем з уніфікаціов алфавіту, але і з уніфікаціов в одборній термінолоґії, напр. ґраматічній, літературній, методічній і т. п., але бісїдовати о єднотній формі цїлого языка є іщі скоро. Даякы спробы треба зробити уж теперь і почекати, яка буде реакція на практіцї. Язык має служыти на комунікацію а нанучовати людём якесь готове койне і выголосити го за літературный язык вшыткых Русинів не може принести ніч добре. Зато зближованя єднотливых языковых ровин мусить быти поступне, але єднотный язык – то є задача мінімално єдного наступного поколїня, а скорїше веце наступных поколїнь.

далe

Мґр. Александер ЗОЗУЛЯК, шефредактор Русина і Народных новинок, одповідный редактор неперіодічных выдань в русинькім языку в Словакії

Акцептація норматівности в русиньскій публіцістіцї в Словакії

(Реферат на міджінароднім научнім семінарї під назвов Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, Пряшів, 27. 9. 2007.)

К даній темі єм приступив як каждоденный поужыватель русиньского літературного языка в писаній подобі, не як теоретічный лінґвіста, хоць без знаня теорії ся нияк не заобыйдеме, зато ся на ню буду і часто операти. Міру акцeптації норматівности русиньского літературного языка у русиньскім писаній публіцістіцї єм увів на конкретных прикладах із русиньской періодічной пресы в Словакії, конкретно з културно-сполоченьского тыжденника Русинів СР – Народны новинкы, културно-хрістіаньского часопису Русин, iнформачного місячника Русинів Словеньска – InfoРусин, „časopîsu Obščestva sv. Joana Krestîteľa“ – Artos, Русиньского народного календаря, Русиньского літературного алманаху і Grekokatolîc´koho rusîňskoho kalendar´a / Ґрекокатолицького русиньского календаря.

Мож спомянути дость много проблемів, котры ся обявляють в русиньскій писаній публіцістіцї, але я ся зосереджу главно на штирї, подля мене, важны проблемы:

1. проблем: ПОУЖЫВАНЯ БУКВ „Ё“ І „Ї“ В РУСИНЬСКОЯЗЫЧНІЙ ПУБЛІЦІСТІЦЇ НА ОСНОВІ СУЧАСНОЙ  ПЛАТНОЙ НОРМЫ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА В СЛОВАКІЇ

Як на єднім боцї редакторы Народных новинок, Русина, Русиньского народного календаря, Русиньского літературного алманаху, Artosa i Grekokatolîc´kоho rusîňskohoj kalendar´a дотримують поужываня буквы ё у вшыткых позіціях, так редакторы InfoРусина прінціпіално ні, а в дакотрых припадах і в алманасї є непослїдовность в єй поужываню, котра выходить наісто лем із непрецізной текстовой коректуры. В InfoРусинї не поужывають ґрафему ё, але споїня букв  й + о у словах: його, йойкати, мойов, войовати, крайовый, Йолкін, Соловйов і т. д., але в єдній статї Русиньского літературного алманаху слово ёго ся поужывать правилно з ё, але тыж неправилно з є або е на зачатку того слова. InfoРусин не поужывать на місцї, де мать быти подля нормы ґрафема ё, але споїня мнягкого знаку і о (ьо) у словах по парных по твердости і мнягкости согласных т, д, н, л, з, р, ц, дз на означіня мнягкости согласных, напр.: мальовати, кральовати, цукрьованый, теперішнього, переціньовати, трьох, од нього і т. д. У норматівнім русинськім языку в Словакії ся в спомянутых прикладах всягды пише йотована ґрафема ё. Суть і выняткы, де ся ё не пише, а то є зафіксоване в найновшых правилах русиньского правопису (Ябур, В., Плїшкова А.: Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка, Русин і Народны новинкы, Пряшів 2005). Іде главно о чуджоязычны (перевзяты) слова, де як на зачатку слова, так по гласных місто єдной ґрафемы ё ся пишуть дві: й + о, напр.: йоґін, йоґурт, йод, йодоформ, Йоркшір, йотація,  йон, йоносфера, Йоан (але і Іоан), Йоакім (але і Іоакім), Йозеф ці Йосиф, майонеза, майор  і ін.

далe

ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты

Гляданя консензу при формованю койне на прикладЇ переКЛАду тексту книжкы „Народ нивыдкы“

(Реферат у секції Проблематіка створіня общорусиньской нормы на ІІІ. Міджінароднім конґресі русиньского языка, Краков, 15. септембра 2007.)

У процесї возроджованя русиньской ідентіты пріорітне місто од самого зачатку належало вырішіню вопросу літературного языка. З ним ся по р. 1989 пасують Русины у вшыткых посткомуністічных країнах, де жыють – в Польску, на Словеньску, на Українї, в Мадярьску. Вырішіня вопросу літературного языка найвеце выжадовала практіка выдаваня періодічной пресы, книжок і іншых публікацій, заведжіня выучованя русиньского языка до школ, електронічных медій, ёго вжываня в церьквах і под. Кодіфікачны роботы, котры ся реалізовали в розлічных штатах, спочатку были ізолованыма творчіма скутками індівідуалных авторів, выслїдком чого быв взник розлічных норм – в залежности од кількости авторів, якы писали по русиньскы, зоставователїв, редакторів.

Внести порядок до языкового хаосу было цілём Першого міджінародного конґресу русиньского языка в Бардіовскых Купелях 6. – 7. новембра 1992, на якім ся діскутовало о теоретічных проблемах языкового сістему тзв. малых народів і о практічных способах коордінації кодіфікачных робот. Рішінём конґресу было прияти тзв. „романшскый модел“ творіня літературного языка, подля котрого ся мали розвивати штирї русиньскы нормы (уж екзістуюча в бывшій Югославії, і новы на Словеньску, в Польску, на Україні, евентуално і в Мадярьску), якы в далшій етапі бы ся мали зближовати, жебы вытворити основу про „пяту“ – сполочну про вшыткы реґіоны русиньску літературну норму – койне. І хоць діскузії о єдиній правописній русиньскій нормі ся зачали іщі в самых зачатках возродного процесу, в 1991 – 1992 р., по резолуції приятій на 1. языковім конґресї ся перерушыли, і вшытка енерґія ся концентровала на приправу окремых реґіоналных норм. Аж по веце як 12 роках тот самый вопрос є настоленый знова. До жывота го навернули практічны потребы – в подобі сполочных русиньскых проєктів, де ся выжадує мати єдину, респ. сполочну русиньску правописну норму, яка бы, окрем іншого, презентовала Русинів як єднотный цілок.

Проблем сполочной правописной русиньской нормы быв у послїднїх двох роках главнов темов двох акцій, орґанізованых у двох країнах: 5. – 6. юла 2005 в Празї (Чеська републіка) была конференція під назвов Русины у новій Европі: Єдина Европа – єдине русиньске писмо, яку орґанізовало Общество Русинів у Чеській репуб-ліцї і Выскумный центер карпатістікы, якый дїє при Выдавательстві В. Падяка в Ужгородї, а 13. – 14. юла 2005 в Ужгородї (Україна) было далше робоче засіданя к даній проблематіцї, ініціатором якого быв тот самый выскумный центер.

Очівісно, то не є нагода, же праві выдавателї русиньскоязычной літературы суть мушены ініціовати діскузії о русиньскім правописї, – і самы до них актівно вступати (лем недавно сьме спід пера В. Падяка чітали інтересну аналітічну статю Закарпатя (Підкарпатьска Русь): проблемы і шпеціфічности фунґованя русиньского літературного языка в контекстї націоналного возроджіня, І., Русин 1, 2007; ІІ., Русин 2, 2007)) – бо каждоденна робота їх, властно, к тому прямо вызывать. Часто мусять конштруктівно рішати орфоґрафічны проблемы, главно кідь іде о неустояны воды правописных норм, чого русиньскый язык скоро у вшыткых русиньскых варіантах є найлїпшым прикладом. A на Підкарпатю – як на найроссяглїшій русиньскій теріторії – окреме, што выпливать як з діалектных діференціацій, так з якойсь „конкуренції“ міджі прихылниками выходных (марамороськых), централных і западных (ужаньскых) діалектів. Єдным з основных проблемів, якый не доволять стабілізації нормы, очівісно, є ту ай абсенція професіоналных філолоґів.

далe

 Проф. ПгДр. Юрій ВАНЬКО, к. н.

Формуваня койне з літературных штандардів

(Реферат у секції Статус русиньского языка од ІІ. Міджінародного конґресу русиньского языка в 1999 роцї очами вызначных славістів на ІІІ. Міджінароднім конґресї русиньского языка,  Краков, 14. септембра 2007.)                            

● Проф. ПгДр. Юрій Ванько, к. н., на ІІІ. Міджінароднім конґресі русиньского языка 14. – 16. септембра в Кракові выступив з єдным рефератом і мав пару діскусных выступів. Фотка: А. З.

Назва мого реферату назначує, же то буде лінґвістічна рефлексія з амбіціов указати, як ся на базї пару діалектів вытварять койне як сполочный язык, в якім ся стерають діалектны роздїлы на хосен явів сполочных векшому чіслу діалектів. Но думам, же нас, участників конґресу русиньского языка, інтересує конкретнїша тема, а то головно як койне, котре ся стало основов русиньского літературного языка, фунґує в русиньскім языковым контекстї на выходнім Словеньску. Коротко – нашым замыслом є в кондензованій подобі рефлектовати став русиньского літературного языка на выходнім Словеньску і скусености з ёго хоснованя. В тым контекстї бы было треба дослїдити і одношіня ёго поужывателїв як носителїв різных діалектів к свому новому літературному языку.

Тото одношіня є важным феноменом: Русины на выходнім Словеньску уж 12 років мають свій літературный язык, а тым ся про лінґвістіку, головно тоту­, яка ся інтересує о новы словяньскы языкы, отварять нова тема: як фунґує русиньскый літературный язык в языковій практіцї ёго поужывателїв, якы патрять к двом основным діалектным ареалам – выходному і западному. Тот вопрос, на жаль, в моїм рефератї не може быти в повній мірї зодповіданый, бо на то нам хыблять соціолінґвістічны даны.

В історії языкознательства ся міджі найстаршыма знамыма припадами взнику різных тіпів койне уваджать ґрецькый языковый світ, де ся од половины І. тісячроча перед н. е. зачало проявляти міджінарічове вырівнованя у формі різных тіпів койне. Тоты языковы формы взникали обычайно на основі даякого ужшого політічного, господарьского або културного споїня. Такый розвой в послїднїх сторочах перед н. е. кулміновав взником геленістічного койне, якого основов ся став атіцькый язык перемішаный із дакотрыма ёньскыма елементами; до певной міры в нїм нашов місце і неґрецькый вплив, головно в словнім фондї (чуджі елементы абсорбовав геленістічный ґрецькый язык у новых містьскых центрах Еґіпта, Сірії і Малой Азії). Тото койне мож згруба датовати до періоду Александровых выправ у 4. ст. перед н. е. по владу Юстиніана в 6. ст.

З історії розвоя славяньскых і неславяньскых літературных языків мож увести веце прикладів документуючіх подобный процес створёваня койне обычайнї на базї теріторіално векшого наріча, якого елементы експандовали до другых діалектів, то значіть, же таке наріча надобывало наддіалектну платность.

На першый погляд ся нам може здати, же скусености з розвоя головно близкых славяньскых літературных языків мож хосновати і в процесї планованя (языкового менежменту) русиньского літературного языка (головно) на Словеньску, но на другій сторонї собі усвідомлюєме, же познаткы выпливаючі з вывоя єдного языка не мож механічно переносити на другый язык, бо скоро каждый язык ся розвивав в інакшім соціолінґвістічнім контекстї. То значіть, же ёго формованя і ёго етаблованя в данім народнім сполоченстві было детерміноване цілым рядом шпеціфічных сполоченьско-політічных і културных факторів. Но шпеціфічность літературного языка не є в роспорї зо сполочныма рисами, якы видиме в розвої літературных языків. На основі сполочных і роздїлных знаків ся робить тіполоґія літературных языків а становлїня приналежности літературного языка к даному тіпу мать значный вызнам і при рішіню конкретных проблемів даного літературного/списовного языка, головно в области нормы і кодіфікації.

далe

Доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к. н., Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты

Орфоґрафічны проблемы і корекції в русиньскім языку в Словакії

(Реферат у секції Актуалны проблемы русиньскых кодіфікованых варіантів на ІІІ Меджінароднім конґресі русиньского языка, Краков, 14. септембра 2007.)

.

Як є многым участникам конґресу знаме, языкова комісія при Оддїлїню русиньского языка і културы Інштітуту
реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты вырішыла реалізовати в правилах правопису з 1994-го року дакотры зміны од 1-го септембра 2005 року.

Уж од самого зачатку, т. є. од кодіфікації языковых норм 1995 року сьме просили вшыткых чітателїв русиньскых текстів розлічного характеру, слухателів русиньского говореного слова, вшыткых тых, што люблять русиньске слово, русиньскый язык, абы нам заганяли свої припоминкы, свої рекомендації на зміны, вылїпшованя нашого варіанту языка, бо все сьме говорили, же кодіфікаціов лем зачінать властна серьёзна робота над языком. О тім, же інтерес з боку ужывателїв языка є дость великый, свідчіть і факт, же пришло выше пятьдесять припоминок главно к области ґрафікы, орфоґрафії, формотворіня, словотворїня і ужываня лексікы як термінолоґічной, так і общого характеру.

Може сьме не были (главно я) цалком пересвідчены, ці є 10 років уж дость на тото, жебы ся робили в правилах правопису зміны. Чекали сьме главно на реакцію молодшого поколїня, про котрых властно тоту норму твориме. Акурат в роцї 2005 быв закінченый цікл учебників од першой аж по девяту класу основных школ і про першу аж четверту класу середнїх школ, де сьме нашы правила овірёвали а погляды молодых сьме до увагы брали, бо бы сьме хотїли, жебы ся їм наш і їх язык любив. Ясно, же сьме овірёвали фунґованя правил і у штудентів одбору русиньского языка, з якого уж быв удїленый маґістерьскый тітул веце як 15-ём з них.

Довєдна было зроблено коло 30 змін в языковій нормі, што є дость великый засяг до дотеперїшнїх правил. Треба признати, же сьме мали приготовленых іщі веце алтернатів змін, але повностёв сьме ся на них не уєднотили і будеме чекати на далшу реакцію. Кідь будуть і надале жаданы, при далшій змінї правил їх будеме реалізовати. Реакції на зміны были і суть як позітівны, так і неґатівны. Дякуєме за єдны і другы, бо з того видно, же людём не є єдно, якый язык поужывають.

При єднім з послїднїх розговорів в Народных новинках ся ня редактор позвідав, якый є мій погляд главно на крітічны припоминкы на дакотры із змін в правописных нормах. Одповідь на такый вопрос не є проста, зато єм одповів кус діпломатічно: каждый ужыватель русиньского языка, котрый є нашым народным языком, має право высловити ся к ёго норматівній подобі уж хоцьбы лем зато, же літературный язык бы мав быти найдоконалїшов формов народного языка. Як є каждому знаме, каждый кодіфікованый літературный язык бы мав діспоновати двома комунікачныма нормами: говоренов (бісїднов) і ґрафічно (писомнов). Я як автор норм ґрафічной (писомной) подобы языка не можу і не хочу никому заказовати ся к тым нормам высловлёвати, главно тогды, кідь їх чоловік высловлює із заміром, же тыма крітічныма припоминками поможе вылїпшыти даны правописны нормы. Припоминкы писаны або высловлёваны з такым заміром приїмам вдячно, бо з них видно, же їх авторам проблематіка языка не є чуджа, же їм не є єдно, як пишеме

Лемже суть і припоминкы высловлёваны з іншакым заміром, котры мають за цїль ранити, зосмішнити, уразити, а то нелем мене як автора, але іщі і моїх краянів із сниньской, убляньской ці уліцькой долины, якобы я через них, хоснуючі даякы явы їх говорів, не вылїпшовав, але засмічовав (!) русиньскый язык. А може іщі веце ня гнївать факт, же дакотры з крітіків нароком не дотримують літературны нормы, бо суть уразены, же не были акцептованы при змінах правил їх пропозіції. Нащастя, такых припоминок не є много.

далe

Жебы ся Русин не ганьбив за свій язык

Мы, Русины, терьпиме єднов хворотов. Лем што сьме в сполочности Словаків (при отворіню выстав русиньскых малярїв, семінарїв о русиньскім языку, русиньскых фестівалів), росколыше ся наше народне усвідомлїня до такой міры, же гнедь маме тенденцію перейти на словеньску комунікацію з высвітлінём, жебы нам притомны Словаци розуміли. Дасть ся то похопити, кідь є на акції притомна векшына Словаків, або суть то културно-сполоченьскы акції словеньского характеру, орґанізованы словеньскыма културныма інштітуціями, але не розумлю справованя нашых Русинів на нашых – русиньскых културных акціях або в сполочности, де є евідентно перевага русиньского жытельства.

Тот факт свідчіть о чутю меншецінности, малого самоусвідомліня, ганьбы за свій язык, но много раз є то спрічінене і недоконалым знанём материньского языка, што выкликує у бісідуючого чутя неістоты в русиньскій комунікації. Суть то, самособов, асімілачны прічіны, де під впливом словеньского языкового оточіня Русины переходять у своїй денній комунікації на словенчіну і так страчають русиньскы комунікачны способности.  А треба повісти, же многы Словаци внимаюти Русинів як „другокласну“ народностну  меншину, з нижшым ступнём културного розвитку, з языком, котрый є немодерный, може і збыточный, як ся высловив на адресу своїх русиньскых вірників єден прословеньскый священик. Бо ту предці платить правило: „На Словеньску – по словеньскы!“ Так ся Русины ганьблять, затаюють своє походжіня, поєдны ся снажать быти векшыма Словаками як самотны Словаци. На пути к народному усвідомлїню нас Русинів чекать іщі предовга путь, многыма спохыбнёвана, одмітована. Без выучованя русиньского языка в школах, без церькви, котра бы підпоровала своїх русиньскых вірників, без народностного радія, телевізії, але і особной статочности, ку котрій бы мали вести родічі своїх дїтей, не буде мож двигнути народну свідомость Русинів до такой міры, жебы Русин зістав Русином все і всягды.

Др. Петро КРАЙНЯК, Пряшів. 9. 10. 2007

„Языкова култура і языкова норма
в русиньскім языку“

Научный семінарь під уведженов назвов 27. – 28. септембра 2007 у высокошкольскім ареалї Пряшівской універзіты зорґанізовав Інштітут реґіоналных і народностных штудій ПУ в Пряшові з фінанчнов помочов Міністерства културы Словеньской републікы і Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї. Семінарь быв заміряный на проблематіку функціонованя русиньского списовного языка на Словеньску і в остатнїх країнах, де Русины жыють як народностна меншина і де хоснують свої варіанты русиньского языка в розлічных сферах – в Сербску і Хорватьску, в Польску, Мадярьску і на Українї.

● Міджінародный научный семінарь „Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку“ 27. септембра 2007 на Пряшівскій універзітї (ПУ) своїма выступами одкрыли: (злїва) научный секретарь Інштітуту реґіоналных і народностных штудій ПУ ПгДр. М. Гавріла, ПгД. і проректорка ПУ про загранічны одношіня доц. ПгДр. І. Ковалчікова, ПгД. В першый день семінаря з научныма рефератами выступили: (злїва) Мґр. В. Падяк, к. н., ПгДр. А. Плїшкова, ПгД.,  Мґр. Н. Кушко, проф. Др. М. Капраль, к. н., Мґр. Г. Медєші, Мґр. М. Хомяк і проф. Др.  П. Р. Маґочій.

Проєкт приправити  семінарь з языковов проблематіков на споминанім інштітутї, і конкретно на Оддїлїню русиньского языка і културы ІРНШ ПУ,  взникнув з потребы сістематічнїшых і шыршых діскузій о проблемах списовных варіантів русиньского языка і о проблемах языковой културы практічного хоснованя списовного языка окремыма поужывателями, самособов з акцентаціов на русиньскый варіант у Словакії.  Цілём першого проєкту  было представити актуалны языковы проблемы словеньского варіанту русиньского языка не ізоловано, але в цілорусиньскім контекстї, представити дакотры можности рішіня тых проблемів у другых варіантах і  іншпіровати ся ефектівныма способами, котры бы ся дали практічно схосновати і в нас. А так само указати пути, через якы бы ся дав реалізовати процес зближованя окремых варіантів, о чім ся зачало зась діскутовати на базї предложеного Мґр. В. Падяком, к. н. з Ужгорода прикладу койне (переклад тексту книжкы „Народ нивыдкы, ілустрована історія карпоаторусинів“ автора П. Р. Маґочія) на 3. Міджінароднім конґресї русиньского языка в Кракові (13. – 16. 9. 2007), на котрім была обновлена ай робота інтерреґіоналной языковой комісії. З рішіня краківского языкового конґресу лоґічно выплинув єден з практічных цілїв про пряшівскый семінарь – скликати засіданя містной языковой комісії, яка од року 2000 дїє як порадный орґан при ІРНШ ПУ, і зоставити план роботы, якый бы мав корешпондовати тыж з цілорусиньскыма інтересами, представленыма в Резолуції краківского языкового конґресу.

У згодї зо становленыма цілями проєкту быв побудованый і проґрам научного семінаря під назвов „Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку“. Семінарь отворили вступным словом научный секретарь ІРНШ ПУ ПгДр. Марек Гавріла, ПгД. і проректорка ПУ про загранічны одношіня Доц. ПгДр. Івета Ковалчікова, ПгД. Вступный реферат о дїятельстві інштітуту в роках 1999 – 2007 і русиньского оддїлїня в в ёго рамках прочітала ведуча оддїлїня ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., яка представила історічный контекст взнику інштітуту до року 1998, сучасну ёго позіцію в рамках Пряшівской універзіты і указала на роль інштітуту в розвитку школства, окреме высокошкольской освіты, Русинів в СР, представила актівіты Оддїлїня русиньского языка і културы в  сферї старостливости о язык  і участь єй робітників у научных проєктах, а накреслила тыж дакотры перспектівы того оддїлїня, якы суть звязаны в першім рядї з реалізаціов высокошкольского штудійного проґраму русиньскый язык і култура в комбінації предметів на ПУ.  

● Другый день семінаря зачав ся выступами: (злїва) ПгДр. П. Мікулы зо Секції меншиновых култур Міністерства културы СР, директора Інштітуту реґіоналных і народностных штудій (ІРНШ) ПУ проф. ПаедДр. Ш. Шутая, Др. н., ведучой Оддїлїня русиньского языка і кулитуры ІРНШ ПУ А. Плїшковой за участи домашнїх і загранічных гостїв семінаря. Наконець семінаря было перше засіданя обновленой Інтерреґіоналной рады русиньского языка, якого єй члены ся сфотоґрафовали на памятку, а то: (справа) В. Ябур, М. Лявинець, Г. Медєші, М. Капраль, А. Плїшкова (зволена на тім засіданю за коордінатора рады), М. Хома,  В. Падяк, і С. Пю.

Першу часть проґраму семінаря отворив професор Торонтьской універзіты Др. Павел Роберт Маґочій – новым поглядом на кодіфікацію русиньского языка в Словакії. Выкреслив факты, внаслїдку якых дошло ку кодіфікації языка і вказав на місто окремых особ і субєктів в тім процесї. Мґр. Надїя Кушко з Торонтьской універзіты говорила о літературных штандартах русиньского языка в історічнім контекстї і в сучасній сітуації. Далшы выступы лінґвістів з окремых країн были заміряны на проблемы фунґованя русиньскых языковых варіантів, а то: у Сербії – з рефератом професора Др. Михайла Фейсы з Новосадьской універзіты о правописных проблемах і корекціях Правописного словника Миколы М. Кочіша выступила Мґр. Гелена Медєші; в Польску – з рефератом професора Др. габ. Генріка Фонтаньского зо Шлезькой універзіты в Сосновцю выступила Мґр. Мірослава Хомяк; в Українї – о языковій сітуації на Підкарпатьскій Руси говорив Мґр. Валерій Падяк, к. н. з Выскумного центра карпатістікы в Ужгородї; і в Мадярську – о замірах кодіфіковати свій варіант русиньского языка говорив  Др. Михал Капраль, к. н., професор Нїредьгазькой вышшой школы.

Друга часть семінаря была присвячена функціонованю русиньского списовного языка на Словеньску із часточным теоретічным і практічным замірянём на зближованя окремых русиньскых языковых варіантів, о чім у своїм рефератї говорив главно Доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н. з ІРНШ ПУ, котрый ся заміряв на можности зближованя в першім рядї в ровинї ґрафікы і орфоґрафії. Проблематіков перебераня чуджіх слов до літературных штандартів і цілково іншоязычныма впливами на русиньскый язык ся занимали у своїх рефератах професор Сент-Ендрюськой універзіты в Шкотьску Др. Стефан Пю і Мґр. Алена Блыхова з Оддїлїня русиньского языка і културы ІРНШ ПУ. На конкретных прикладах порушованя норматівности русиньского языка і културу речі выбраных медій у своїх рефератах представили: професор ПгДр. Йосиф Сіпко, ПгД. з Інштітуту русістікы, україністікы і славістікы ФФ ПУ, дале Мґр. Александер Зозуляк, шефредактор Русина і Народных новинок – на прикладах друкованого слова в рамках публіцістічной сферы, і ПгДр. Кветослава Копорова з Оддїлїня русиньского языка і културы ІРНШ ПУ – на прикладах  говореного слова у выбраных пєсах професіоналного Театру А. Духновіча в Пряшові.

В другый день семінаря было на Пряшівскій універзітї засіданя Языковой рады як порадного орґану ІРНШ ПУ. На засіданя были позваны репрезентанты вшыткых медій, котры в Словакії практічно хоснують русиньскый списовный язык і суть одповідны за їх языкову  редакцію, але і гостї з Мадярьска, Україны, Сербії, Хорватьска і ін. Добісідовали ся, же в будучности ся буде рада  сходити в ужшім і в шыршім зложіню: в ужшім зложіню суть люде, якы ся з теоретічного боку занимають русиньскым языком, а в шыршім суть заступлены і репрезентанты медій одповідны за їх языкову сторону. Інтерес о сполочны засіданя проявили і загранічны гостї, главно з Мадярьска і Україны.

Научный семінарь присвяченый културї русиньского языка быв першым зо серії семінарїв, якы ІРНШ ПУ планує в будучности орґанізовати сістематічно. Окрем языка, поступно темов далшых з них бы мали література, култура, історія і іншы аспекты жывота Русинів. З того научного семінаря з підпоров МК СР до кінця рока 2007 буде выданый зборник рефератів.

А.П., 8. 10. 2007

Зложіня языковой рады як порадного орґану Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты:

УЖШЫЙ КРУГ (лінґвісты):

ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. (коордінатор),

доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н.,

Мґр. Алена Блыхова,

ПгДр. Кветослава Копорова,

проф. ПгДр. Юрій Ванько, др. н.,

доц. ПгДр. Юрій Панько, к. н.,

проф. ПгДр. Йосиф Сіпко, ПгД.,

ПгДр. Марія Хомова

ШЫРШЫЙ КРУГ:

о. Мґр. Мілан Ясик (Артос),

о. ТгЛіц. Франтїшек Крайняк (Ґрекокатолицькый русиньскый каленрарь),

Мґр. Штефанія Левканічова (Радіо Патрія),

Ярослава Саболова Сисакова (Словеньска телевізія),

Мґр. Анна Кузмякова (ІnfoРусин),

Мґр. Александер Зозуляк (Русин і Народны новинкы),

Йосиф Ткач (Театер Александра Духновіча),

Мґр. Штефан Сухый (Методічно-педаґоґічный центер),

ПгДр. Марія Мальцовска (за лавреатів Премії Александра Духновіча за русиньску літературу),

Ян Гриб (за авторів русиньскых учебників),

Мґр. Марек Ґай (за учітелїв русиньского языка).

На конець двойденного міджінародного научного семінаря в Пряшові было перше засіданя Інтерреґіоналной рады русиньского языка, де были доповнены члены той рады, а то:

ПгДр. Анна Плкїшкова, ПгД. коордінатор (Словеньско),

Др. Маріанна Лявинець (Мадярьско).

В Кракові быв ІІІ. Міджінародный конґрес русиньского языка

Русиньске койне – утопія?­!

Світовый конґрес Русинів, Педаґоґічна академія в Кракові, Фундація на підпору лемківской меншины „Рутенiка“ в Польщі были главныма орґанізаторами ІІІ. Міджінародного конґресу pусиньского языка, якый у просторах спомянутой академії быв од 13. до 16. септембра 2007 року.

Перед 15 роками ся одбыв першый міджінародный русиньскый научный языковый форум у Бардіовскых Купелях – ку кодіфікації русиньского языка, де были прияты засады, же за основу  русиньского языка треба взяти жывый народный русиньскый язык, же ся буде поужывати азбука і мають ся розвивати штандарты русиньскых языків в окремых країнах. В 1999 роцї ся одбыв ІІ. Міджінародный конґрес русинського языка в Пряшові, де ся конштатовав ренесанс русиньского языка і главнов темов была приправа публікаціí Русиньскый язык в едіції „Najnowsze dzieje języków słowinańskich“, котра наконець вышла (Opole: Uniwersytet Opolski – Institut Filologii Polskiej, 2004, 2. выданя 2007, 476 стор.). Од 1989 до 2004 року было выдано выше 260 русиньскых періодічных і неперіодічных выдань, в многых країнах ся учіть русиньскый язык, він ся хоснує в церькви, в радію, в телевізії.

Конґресу передовала выставка сучасных русиньскоязычных выдань, котрой вернісаж была 13. септембра 2007 у просторах знамой Яґелоньской бібліотекы в Кракові і де до 12. октобра 2007 было выставленых коло  250 тітулів выданых творів у русиньскім языку за послїднїх 15 років. Выставка была збогачена фотопортретами в жывотній великости вшыткых дотеперішнїх лавреатів Премії Александра Духновіча за русинську літературу, фотоґрафіями з літературных русиньскых акцій і з навчаня русиньского языка в окремых країнах. Кураторами выставкы были Александер Зозуляк (за фотоґрафічну часть) і Лариса Ільченко (за книжкову часть).

На ІІІ. Міджінародный конґрес русинського языка до Кракова было позваных 40 учітелїв і директорів школ із семох країн, де ся учіть русиньскый язык. Якый быв ёго ціль? Проф. Павел Роберт Маґочій у своїм вычерьпнім вступнім рефератї коншатовав належну уровень окремых приятых штандартів русинського языка, котры были кодіфікованы по роцї 1989: у р. 1995 на Словеньску а р. 2000 у Польску, але і перебераня слов із штатных языків, як і то, же на Підкарпатьскій Руси не быв приятый єдотный штандарт языка, є там пару варіантів, котры ся шырше не хоснують, а в дакотрых країнах панує офроґрафічный хаос. Як дале увів, треба зробити вшытко про то, ай діпломатічны крокы, абы прияты штандарты нашли свою шыроку підпору і жебы проблемы коло языка дати на праву міру. Він высоко оцінив Педаґоґічну академію в Кракові, де ся учіть лемківскый язык (Олена Дуць-Файфер). Академія  прихылила конґрес під свою стрїху, дала ёго участникам страву і уквартелёваня, за што їй треба щіро подяковати.

● На другый день ся зачав языковый конґрес, на якім, окрем іншых із своїма рефератами выступили і одборници з окремых сфер зо Словеньска: (злїва доправа)  проф. ПгДр. Юрій Ванько, Др. н.,  Мґр. Алена Блыхова, о. ТгЛіц. Франтїшек Крайняк і ПгДр. Кветослава Копорова

Як повів в першый день конґресу (14. 9. 2007 р.) проректор Педаґоґічной академії у Кракові проф. Др. габ. Тадеуш Будревіч, є про нёго честёв привітати вшыткых участників русиньского языкового конґресу на теріторії Педаґоґічной академії, бо ту ся учіть лемківскый язык, а задачов академії є підпоровати розвиток і русиньского языка. Як підкреслив, він сам ся занимать лемківсков літературов. Вєра Сандовіч-Бонковска за надацію „Рутеніка“ высловила радость з того, же конґрес ся орґанізує в Польску, де споминана надація выдавать книжкы про лемківскы дїти, учебникы і под.

В тот день ку темі Штатут русиньского языка од ІІ. Міджінародного конґресу русиньского языка в 1999 р. очами знамых славістів  прозвучало пять рефератів. Окрем споминаного академіка, проф. Др. П. Р. Маґочія з Торонтьской універзіты в Канадї, выступили зо своїма рефератами проф. Др. Юрій Ванько, Др. н.,  на тему Формованя койне з літературных штандартів, і проф. Др. Роберт Ротштейн із США, якый говорив на тему Романьскы і нероманьскы алфавіты в модернім світї. Проф. Стефан Пю зо Шкотьска представив проблематіку заводжованя чуджіх слов до літературных языків. Він то продемонштровав на книжцї Марії Мальцовской Зелена фатаморґана. Вызначный славіста проф. Др. Александер Дуліченко, др. н. з Естонії говорив на тему Пережытя мікроязыків у модернім світї. Він уваджать такых 18 языків, з котрых много має свою кодіфікацію, міджі нима і карпаторусиньскый, якый задїлює до катеґорії розвивающіх ся языків. Языкознатель ся дотулив і етічного, і языкового сепаратізму, котрого ся боять великы языкы. Він то поважує за звеличованя, а тот процес треба аналізовати.

● На святочн ій рецепції конґресу єден із кодіфікаторів русиньского языка на Словеньску доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н., вєдно з автором і сполуавтором высше 20 русиньскых пореволучных учебників Яном Грибом зо Словакії із рук председы СРР П. Р. Маґочія перевзяли нову Премію Кіріла і Мефодія за розвиток русиньского языка у формі бронзовой плакеты і фінанчной одміны з Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї.

Далшов темов, котра ся розоберала на конґресї была тема Актуалны проблемы русиньскых кодіфікованых варіантів. Ку тій темі як першый із рефератом выступив проф. Др. габ. Генрік Фонтаньскі з Польщі з темов Актуалны проблемы лемківского языка, де ся зосередив на шпеціфічности варіантів у лемківскім языку. Доц. Др. Василь Ябур, к. н. із Пряшівской універзіты говорив на тему правил русиньского языка на Словеньску, де обернув увагу на зближованя русиньского языкового варіанту на Словеньску з іншыма русиньскыма варіантами. Мґр. Валерій Падяк, к. н.  із Підкарпатя на Українї говорив о тяжкій языковій  практіцї на Підкарпатю, де не є єдности при хоснованю русиньского языка, наперек тому, же ту были створены мінімално три языковы нормы. Проф. Др. Михал Капраль, к. н. із Нїредьгазькой высшой школы ся занимав актуалнов языковов сітуаціов Русинів у Мадярщінї, де правилино підкреслив, же не мала бы ся неґовати ґрупа корінных жытелїв Русинів у Мадярщінї на укор пришедшых Русинів із Підкарпатя. Старожылы мають свій язык, якый треба брати до увагы і выходити з нёго. Іде, главно о жытелїв такых сел, як Комлошка і Мучонь. О актуалных проблемах войводиньского варіанту русиньского яыка в Сербії сьме ся дізнали з реферату проф. Др. Юліана Рамача з Новосадьской універзіты, якый прочітав проф. Др. Михал Фейса.

Ведучім темы Русиньскый язык в окремых функчных сферах быв проф. П. Р. Маґочій. Проф. Михал Фейса із Сербії говорив о русиньскім языку в урядній сферї, Др.Олена Дуць-Файфер ся занимала языком сучасной русиньской літературы в Польщі, Мґр. Александер Зозуляк проаналізовав акцептацію норматівности в русиньскій публіцістіцї на Словеньску і підкреслив розбіжности в окремых русиньскых редакціях новинок і часописів на Словеньску односно дотримованя кодіфікованого русиньского языка. Так само крітічно говорила і ПгДр. Кветослава Копорова з Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты (ІРНШ ПУ) о языковій уровни перекладів у репертоарї професіоналного русиньского Театру А. Духновіча в Пряшові, де є мало сінонімічных варіантів, часто замірна словакізація текстів і под. О. ТгЛіц. Франтїшек Крайняк із Словакії розаналізовва русиньскый язык в конфесійных текстах а лінґвістічны проблемы при перекладах із чуджоязычной красной літературы простерла перед участниками конґресу Мґр. Алена Блыхова з .

В суботу, 15. септембра, в тематічній секції Русиньскый язык в едукачнім сістемі окремых країн, котру вела ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., ведуча Оддїлїня русиньского языка і културы ІРНШ ПУ, выступила Др. Ева Міхна, яка порівновала кашубскый язык і карпаторусиньскым. Язык є найглавнїшый про каждый народ. Важна є ту роль родины при формованю языка меншин. Лекторка припустила велику асімілацію споминаных языків з боку векшиновых народів. Інформацію о актуалній сітуації в навчаню русиньского языка і културы на Словеньску подала ПгДр. Анна Плїшкова. ПгД. Проф. Др. габ. Януш Гензел із Польщі реферовав о навчаню руського і русиньского языка на Педаґоґічній академії в Кракові, де привів і своїх штудентів, штудовав выбраны дідактічны проблемы выучованя лемківского/русиньского языка. На тему двоязычных школ у Войводинї в Сербії говорила Мґр. Марія Сакач-Фейса. Мґр. Мірослава Хомяк, авторка і сполуавторка 11 лемківскых учебників, популарного проєкту Лемківскый язык з компютером, поповідала о учіню лемківского/русиньского языка за помочі учебных помічників про учітелїв русиньского языка. Тема ся продовжовала выступами Мґр. А. Блыховой, котра прочітала реферат Мґр. Марека Ґая із Словакії К проблемам навчаня русиньского языка на І. і ІІ. ступню основных школ у Словакії. Інтересну тему собі выбрала учітелька русиньского языка з Мукачева Мґр. Марія Лендєл, а то Мотівація к навчаню русиньского языка на Українї. Она конштатовала, же на Підкарпатю є 40 недїльных школ, в котрых ся учіть русиньсыкй язык. Як кажда учітелька, і она прагне, абы наконець быв кодіфікованый єдиный русиньскый язык і на Підкарпатю. Інтересно говорила і лемківска учітелька Мґр. Марія Брода о сітуації і перспектівах навчаня лемківского языка в Польщі, а так істо Мґр. Любіця Нярядї о навчаню русиньского языка на середнїх школах Сербії, яка конштатовала, же у них не суть такы проблемы, як в іншых державах, із недостатком школярїв, ці фінанцій. Дале выступила Мґр. Наталія Гнатко, котра інформовала участників конґресу о пролемах выучованя материньского языка Русинів у Хорватії. Др. Маріанна Лявнець выступила з рефератом Русиньскый язык в школах у Мадярщінї.

Ці не найвекшу діскузію выкликала тема Проблематіка створіня цілорусиньской нормы, тзв. койне, котру вела Др. Олена Дуць-Файфер, як домашня, душа ІІІ. Міджінародного конґресу русиньского языка в Кракові. На тоту тему выступили: Доц. Василь Ябур, к .н.,  професор Др. габ. Генрік Фонтаньскі, Мґр. Мірослава Хомяк і ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. Послїдня з них ся занимала можностями консензу при формованю койне на прикладї русиньского перекладу Мґр. Валерія Падяка тексту книжкы „Народ нивыдкы“ проф. П. Р. Маґочія. Як повів професор ПгДр. Юрій Ванько, к. н. із Словакії – койне є процес. Треба глядати єднакы знакы. Є їх много. В каждім припадї ся треба операти о народный ґрунт. З другого боку, о койне як о утопії говорила Др. Олена Дуць-Файфер.

Наконець была вытворена інтерреґіонална рада русиньского языка (єй зложіня публікуєме в резолуції, приятій на самый конець конґресу). Рада буде рішати нелем сучасны проблемы в розлічных варіантах русиньского языка, але буде робити і над формованём койне, респ. зачне реалізовати поступны конкретны крокы к зближованю окремых варіантів русиньского языка.

Кібы єм мала говорити за свою особу, тыж бы єм ся придала к Оленї Дуць-Файфер, же русиньске койне – то утопія, бо собі думам, же варіанты русиньского языка не суть іщі розвинуты на такій высокій уровни, абы вычерьпали свої можности, главно, кідь ся їднать о підкарпатьскы варіанты, де не є єднота. Але приближовати ся ід ідеалови є все доволене, а є ай потребне. Лем абы ся так не стало, же інакше будеме выжадовати од обычайных людей, інакше од учітелїв, інакше од научных працовників. Уж ту были пробы в часах тзв. „русского“ напряму, кідь ся поужывав руськый яык в карпатьскім варіантї, а тогды ся пропаґовало, абы в основных школах ся говорило доступным народным языком, а в середнїх школах і в научній средї высшым научным штілом. Што то была за кастація народа? На малых і великых? На глупых і мудрых? По 1989 роцї, главно по кодіфікації русиньского языка в 1995 роцї, дошло к демократізації условій. Од того часу ся уж не раз доказало, же русиньскый язык може обогосподарёвати публіцістічну, научну і літературну сферу културного жывота без проблемів. Вышла, наприклад, антолоґія Муза спід Карпат, ряд літературных творів, книжкы поезій і прозы, множество учебників. Нам є близкый підкарпатьскый русиньскый язык, але ёго роздрібненость, неєднотность му не дає шансу быти зверьхованым русиньскым языком. Прихылям ся к словеньскому варіанту русиньского языка, якый є близкый і мадярьскій, лемківскій, войводиньскій, підкарпатьскій русиньскій бісідї. Сьме доступны каждому. А при дотримованю орфоґрафії можеме ся приближовати ку койне. То є мій погляд як практічной особы, писателькы, публіцісткы, яка створює язык в діалоґах, монолоґах, авторьскых поступах, в розлічных жанрах... Не быти публіцістічных і літературных творів, не буде аналізів, буде лем мертвый язык, якый буде хосновати лем пару людей із научной сферы. Думам сі, же русиньскый язык має высшы амбіції. Має возродну функцію. Треба му вернути то, што му взяли. Ёго красу, богатство і достойность. О то ся подля своїх можностей усиловав і ІІІ. Міджінародный конґрес русиньского языка в Кракові.

Марія МАЛЬЦОВСКА, фоткы А. З.

8. 10. 2007

(Позн. шефредактора: Решпектую погляд нашой колеґынї на русиньске койне, зато є i опублікованый. Але нелем я, но і векшына в діскузії к тій темі выступаючіх участників конґресу в Кракові была іншого погляду – створіня цілорусиньской нормы (койне) не поважовали за утопію, але за можный выслїдок процесу зближованя окремых варіантів русиньского языка, на конкретных прінціпах якого в окремых языковых ровинах ся дасть добісідовати, бо іде о шпеціфічны знакы русиньского языка як такого, котры лем з розлічных субєктівных прічін не функціонують єднак во вшыткых. Але  хоць то буде выжадовати много часу, много сил, є надїй, же в ниякім припадї ся не може повторяти історія, жебы сполочне койне ся стало мертвым языком, одорваным од людей. Одпорує тому уж лем єден основный факт: кодіфікація русиньскых варіантів є зроблена на базї жывого языка, также і зближованя буде проходити н тій базї. Самособов, акцептація сполочной нормы, як і єй формованя, буде довгый процес. Але без зачатку не є кінця. Робота то буде сізіфовска, але не недосягнутельна. Ведь ай перед нецілыма тринадцятьма роками мало-хто собі подумав, же буде кодіфікованый русиньскый язык на Словеньску. Вшыткы то брали за утопію. Але она ся сталa реалностёв!)          

Почінаючі ІІІ. Міджінародным конґресом русиньского языка (Краків, 2007), ся з Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї зачінать удїлёвати Премія Кіріла і Мефодія  за розвой русиньского языка (плакета і фінанчный дар). По першыраз нёв были оцінены тоты лінґвісты  і учітелї русиньского языка:      

Доц. ПгДр. Василь  Ябур, к. н. і Ян Гриб зо Словакії

Василь Сарканич і Михайло Алмашій iз Україны

Др. Олена Дуць-Файфер і Мірослава Хомяк iз Польщі

Проф. Др. Юліан Рамач зо Сербії

Вшыткым ґратулуєме і жычіме много здоровя і сил в далшій роботї над русиньскым языком.

Резолуція

із ІІІ. Міджінародного конґресу русиньского