back

К вопросам вжываня русиньского языка в конфесійній сферї на Словакії

Смутна справа

Цінна публікація про вшыткых русиністів

Языковы концепты як елементы културы

К дакотрым проблемам кодіфікації і акцептації русиньского языка на Словеньску

Русиньскый учeбник-унікат

Норматівность і чуджоязычны впливы

Русиньскый язык у конфесійных текстах

Презентація русиньского языка в школах

Вышов довгоочекованый препотребный словник,..

Занимали ся устнов подобов русиньского языка на Словеньску

Списовный язык як інштрумент етнічной орьєнтації Русинів

Зближованя ґрафікы і орфоґрафії єднотливых варіантів русиньского языка

Акцептація норматівности в русиньскій публіцістіцї в Словакії

Гляданя консензу при формованю койне на прикладЇ переКЛАду тексту книжкы „Народ нивыдкы“

Формуваня койне з літературных штандардів

Орфоґрафічны проблемы і корекції в русиньскім языку в Словакії

Жебы ся Русин не ганьбив за свій язык

„Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку“

Русиньске койне – утопія?­!

Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку

Резолуція із ІІІ. Міджінар. конґресу русиньского языка, Краків, 13. – 16. 9. 2007

III. Міджінародний конґрес русиньского языка

Цінный учебник про середнї школы, але ай універзіту

Далшы три учебникы про основны школы

Русиньскый язык як предмет інтересу світовых лінґвістів

Іншпірованый Народныма новинками

Материньскый язык не може быти заосталым

Найвышшый час, історічна шанса

Обгаєна перша докторьска робота у світї  написана русиньскым списовным языком

Основны сферы функціонованя кодіфікованого русиньского языка на Словеньску

Юбілуючій вызнамный русиньскый лінґвіста

Зачали ся приправы 3. конґресу русиньского языка

В рoцї 2006 вышли далшы 3 русиньскы учебникы

Русиньскый язык: дотеперь досягнуты выслїдкы і задачі до будучности

Нoвы учебникы русиньскoгo языкa

Русиньскый язык в світлї першыx змiн прaвил прaвoпису

Каждый язык собі заслужить підпору

Обновили ся діскузії о єдинім правописї

Карпатьскы русиньскы діалекты

Цeрькoвнoслaвяньскый язык

Язычіє

К вопросам вжываня русиньского языка

в конфесійній сферї на Словакії

 

(Одборный семінарь: Хрістіаньскы церькви выходного обряду і формованя народной ідентічности карпатьскых Русинів, МРК Пряшів, 5. новембра 2009)

 

Народно-еманціпачный процес Русинів у карпатьскій области по роцї 1989 навернув до жывота много вопросів, о якых бывшый тоталітный режім пропаґандістічно выголошовав, же їх дефінітівно вырїшыв. Досправды але они нїґда дефінітівно вырїшены не были, были лем прияты політічны крокы на їх елімінованя зо жывота. В першім рядї то быв вопрос слободной етнічной самоідентіфікації Русинів а з ним тїсно звязаный вопрос їх списовного языка.

Нове етнокултурне ожывлїня Русинів ся звязує з формованём  русиньского руху і русиньскых културно-общественных орґанізацій,[1] якы в новых політічных условіях зачатком 90-х років 20. ст. задекларовали основны цілї  свого дїятельства: вырїшыти проблем народной ідентіфікації Русинів і проблем їх списовного языка.[2]

Потреба вырїшїня русиньского языкового вопросу путёв кодіфікації русиньского языка все частїше ся підкреслёвала у звязи з жадостями Русинів адресованыма штатным орґанам і інштітуціям – офіціално завести материньскый язык Русинів Словакії до дакотрых сфер жывота, главно до літературы, театру, медій, але і школ і церькви.[3]

далe

Анна Плїшкова

Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові

 

Смутна справа
Членове Сполку русиньскых писателїв Словеньска 16. фебруара 2009 з великым жалём прияли справу о наглій смерти своёй членкы ПгДр. Марії Хомовой з Братїславы.
Марія Хомова, за слободна Дупканічова, ся народила 8. фебруара 1932 в Габурї, окр. Міджілабірцї, як четверте з восьмох дїтей. По скінчіню гуменьской ґімназії продовжовала в штудіях російского языка на Карловій універзітї в Празї. Довгы рокы робила як высокошкольска учітелька, пізнїше была ведучов катедры на Універзітї Коменьского в Братїславі, де учіла російскый язык.
Марію Хомову добрї знали і любителї русиньской літературы і културы по р. 1989. Была актівнов членков Сполку русиньскых писателїв Словеньска, од взнику Русиньской оброды была актівна у єй дїятельстві, была членков, пропаґаторков і актівістков Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска в Братїславі. Своёв лінгвістічнов і публіцістічнов роботов помагала розвивати културу русиньского літературного языка.
Выслїдкы єй роботы надале будуть помагати утримовати і укріплёвати русиньску ідентічность.
Марія Хомова была похована 20. фебруара 2009 на цінтерю в Славічiм удолю в Братїславі.

Вічная єй память!
За Сполок русиньскых писателїв Словеньска Миколай Ксеняк, председа, 24.02.2009

 

Цінна публікація про вшыткых русиністів

Кінцём децембра 2008 вышла перероблена і доповнена публікація в русиньскім языку директоркы Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові – ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД.: Русиньскый язык на Словеньску (Короткый нарис історії і сучасности), котру як свою 6. публікацію выдав Світовый конґрес Русинів із центром у Пряшові (204 стор.). Тоту публікацію в скороченій формі (116 сторінок) в словеньскім языку выдав у р. 2007 Методічно-педаґоґічный центер у Пряшові. В роцї 2009 выйде двоязычно – по анґліцькы і русиньскы у Выдавательстві Колумбійской універзіты в Ню Йорку в перекладї до анґліцького языка проф. Патріції Крафчік. Докторка Плїшкова нелем за тоту публікацію, але і іншы, як і за свою дотеперішню научно-педаґоґічну роботу в сферї русиністікы дістала ся в минулім роцї до знамой персоналной енціклопедії Who is Who v Slovenskej republike.

Oбсяг найновшой книжкы Русиньскый язык на Словеньску (Короткый нарис історії і сучасности) творять дві основны капітолы: 1. Списовный язык як інштрумент народной ідентіфікації Русинів, 2. Основны сферы фунґованя русиньского списовного языка на Словеньску, якы суть роздїлены до підкапітол. На кінцї книжкы є образова прилога.

далe

A. З., 27.1.2009

 

Языковы концепты як елементы културы

(Реферат на конференції Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, Пряшів, 27. септембра 2007.)

 

• ПгДр. Йозеф Сіпко, ПгД., професор Інштітуту русістікы, україністікы і славістікы Пряшівской універзіты у Пряшові.

Abstract

The article is directed on the research of Linguo-culturological aspects of the studies in the field of philology. It deals mainly with the concepts as units which connect language with its specific ethnic culture and applies them to specific pheno-mena in Ruthenian language. The above mentioned research is using the Ruthenian word “poΎana” which can often be found in Ruthenian songs, proverbs and sayings and is creating rich variety of associations with Ruthenian peasant culture and folklore. The same word has also got its connotations in some other Slavonic languages. The article is illustrating its ethno cultural connections in both Slovak and Ruthenian languages. Such comparative element in the research of this type of concepts helps to make the research of individual ethnic cultures more objective.

 

Язык як комунікачный настрой ся штудує і позорує з многых поглядів, но можеме говорити о двох главных научных приступах ку языку.

1. Семіотіцкый погляд інтерпретує язык як сістему знаків, котры суть обєктівным носителём значіня конкретных языковых єдиніць. Тот погляд на язык є старый, знамый іщі в антічных часах, і операть ся о такзваный семіотіцкый тройуголник. На тій істій основі ся зачав розвивати штруктуралізм, в рамках котрого ся язык скумать во своїм внутрї, во своїй сістемі. Внутролінґвістічны штруктуралістічны выскумы преважовали в 19. і в значній части в 20. ст. Но шырока міджінародна комунікація, богаты контакты во вшыткых областях жывота окреме по першій світовій войнї зачали силно впливати на гуманітны наукы, з котрых в центрї зачали быти наукы філолоґічны. Язык ся зачав штудовати як найглавнїша часть етнокултуры, як єй главный код, через котрый можеме найти обєктівны характерістікы народа.

далe

Проф. ПгДр. Йозеф Сіпко, ПгД., 3.12.2008

 

К дакотрым проблемам кодіфікації і акцептації русиньского языка на Словеньску

Взнику каждого списовного языка передходить етнокултурне ожывлїня, основов якого є і вырїшіня языкового вопросу, т. є. вопросу вытворїня норматівного, списовного языка. Так то было і у возроднім процесї Русинів по 1989 роцї в бывшім Чеськословеньску і в околитых країнах, де жыють Русины. Етнокултурне ожывлїня Русинів і рїшаня їх языкового вопросуся звязує з формованём русиньского руху і русиньскых културно-сполоченьскых орґанізацій, якы зачатком 90-х років 20. ст. задекларовали основны цілї свого дїятельства: вырїшыти проблем народностной ідентіфікації Русинів в рамках конкретной країны в карпатьскім ареалї і проблем їх списовного языка.

 В Чеськословеньску за вырїшіня тых вопросів ся анґажовала наперед орґанізація Културный рух Русинів у Меджілабірцях (1990), яка з орґанізації локалного характеру ся пізнїше перетрансформовала на културно-сполоченьску орґанізацію Русинів цілоштатного характеру – Русиньску оброду на Словеньску. У своїх становах, опублікованых в часописі Русин, задекларовала ціль своёй роботы – „пропаґовати културу, звыкы, традіції, історію у своїм властнім языку, формов културно-освітной роботы, новинок, розгласу, телевізії і под.“ Потреба кодіфікації русиньского языка все частїше ся підкреслёвала у звязи зо жадостями Русинів, адресованыма штатным орґанам і інштітуціям – завести свій материньскый язык до дакотрых сфер жывота, главно до школ і медій. Вызначну роль у тім процесї мав 1. Світовый конґрес Русинів в Меджілабірцях у р. 1991, якый вырїшыв о скликаню кваліфікованых людей на русиньскый філолоґічный конґрес з цілём обговорити методолоґію і процес кодіфікації русиньского языка.

 далe

ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД.

 

Русиньскый учeбник-унікат

 

Унікатна у нашых условіях є русиньскый учебник під назвов Русиньскый язык в образках про І. ступінь основных школ із навчалным русиньскым языком і з навчанём русиньского языка, авторков котрого є тогорічна абсолветка комбінації руськый язык – перекладательство на Філозофічній факултї Пряшівской універзіты, а єдночасно і абсолвентка росшыреной формы штудія русиньского языка і култура – Мґр. Марія Сметанова, родачка з Міджілаборець, де і жыє.

Унікатна є тота книжка тым, же є образкова, на основі котрых ся дїти будуть учіти словну засобу. При каждій парї двох фаребных образків суть з єдного боку стoрінкы по дві знамы або знамішы слова про школярїв 1. – 4. клас ОШ у русиньскім і словеньскім списовных языках, а з другого боку суть по дві менше знамы або цалком незнамы слова ку тым образкам – а то в російскім і анґліцькім языках. Также такым способом (порівналнов методов) школярї можуть набывати нову словну засобу: поступати будуть од слов знамых з материньского русиньского языка, через слова уж знамы зо штатного словеньского языка, потім к словам близкого славяньского языка – російского, аж по слова анґліцького языка, котрый теперь „владне світом“. Тот учебник можеме назвати малым штириязычным словничком про школярїв низшых клас ОШ, котры при учіню будуть поступати од близького, знамого, к незнамому, што є в згодї з методами навчаня учітеля народів – Яна Амоса Коменьского. Образкы і слова к образкам суть роздїлены до частей, котры суть поскладаны так, як дїтина по порядку приходить з нима до контакту. У книжцї найдеме такы части: Фамелія, Ізба/Хыжа (Їдалня, Дітьска ізба, Кухня, Спалня, Купелка), Потравины, Облечіня/Лахы, Мода, Школа, Тїло, Фауна, Флора, Музика, Фарба, Контінент, Сонечна сістема, Ґеометрія а наконець – Алфавіт русиньскый, Аbeceda slovenskα, Алфавит русский i Alphabet English. Книжка крачать рука в руцї з пословіцёв: Кілько языків знаш, тілько раз єсь чоловіком, то значіть – чоловік є веце штудованым, має векшу освіту, а тым ся може у практічнім жывотї лїпше уплатнити. Але нїґда не треба забывати, же і кідь не все ся з русиньскым языком дасть уплатнити, же тот язык треба мати в почливости, бо є то родный язык нашых родічів і нашых русиньскых предків.

Хоць на книжцї требало поробити, але напад молодой авторкы треба высоко оцінити. Зато сьме го такой привітали і, думаме, жe выслїдок є добрый. Але то няй посудять тоты дїти, школярї, родічі і учітелї, котры учебник будуть хосновати. Директоры школ, де ся учіть предмет русиньскый язык і култура, можуть го про своїх школярїв обїднати і задарьмо дістати (платить за них Міністер-ство школства СР) у панї Яны Конрадовой в дістібучній аґентурї AD REM, P. О. Bох 32, 830 00 Bratislava, тел./факс: 02/444 518 45, і-мейл: adremss@centrum.sk. Родічі і вшыткы тоты, котры не мають можность тот учебник дістати бесплатно і мусили бы у споминаній аґентурї заплатити за нёго выробну ціну 650 Ск, можуть го в нашій редакції дістати за половину – 325 Ск, а то на адресї: Rusνn a Όudovι noviny, Duchnoviθovo nαm. 1, 081 48 Prešov, тел.: 0905 417 884, і-мейл: rusyn@stonline.sk. Є то 31. самостатна публікація, котру выдав Русин і Народны новинкы, або 88. публікація приправлена редакціов під таков істов назвов. Книжка мать 60 сторінок і ціла є фаребна.

А. З.

 

Норматівность і чуджоязычны впливы

(Реферат на конференції Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, Пряшів, 27. септембра 2007.)

• Мґр. Алена Блыхова, асістентка Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты. Фотка: А. З.

В даній статї хочеме описати актуалный став, дінаміку лексічной сістемы сучасного русиньского языка, респ. русиньскых діалектів на теріторії Словакії. К тій проблематіцї не хочеме підходити з погляду списовности – несписовности, ці норматівности – ненорматівности языковых средств. Хочеме реаґовати на актуалный став жывого языка і ёго хоснованя в русиньскій языковій средї.

Лексічна сістема каждого, значіть і сучасного русиньского языка, є актуалным одразом сполоченьско-політічной і културной сітуації, як і одразом научно-технічного розвоя а тыж одразом історічного контексту і ґеоґрафічного поставлїня, в котрім ся даный язык оддавна формовав. Высше споминаны факторы мали великый вплив на формованя русиньскых діалектів цалково. Тоты впливы найвеце видно на уровни лексікы русиньскых діалектів, зато бо лексіка є найдінамічнїшым компонентом языка, котрый найфлексібілнїше реаґує на цілосполоченьскы зміны, покы фонетіку, морфолоґію і сінтаксіс можеме поважовати за релатівно найстабілнїшы компоненты языка, котры ся лем в малій мірї приспособлюють впливам вонкашнїх факторів.

 Наслїдком реакції на вонкашнї мімоязыковы факторы ся в славяньскых языках – враховано русиньского языка – проглублюють процесы, котрых опис собі выжадує, жебы сьме перекрочіли рамкы сістемового розуміня языка, а при описї языковых средств є потрібне смотрити на язык і з комунікачного, соціолінґвістічного і лінґвокултуролоґічного аспекту. Значіть, є потрібне заміряти ся на жывый народный язык і актуалны процесы, котры в нїм фунґують. Праві сполоченьскы і комунікачны потребы діктують основны вывоёвы процесы і тенденції в днешнїй лексіцї русиньскых діалектів.

далe

Mґр. Алена Блыхова, 05.09.2008

 

Русиньскый язык у конфесійных текстах

(Реферат на ІІІ. Міджінароднім конґресї русиньского языка 14. септембра 2007 в Кракові.)

 

Говорити на тему Русиньскый язык в конфесійных текстах є про мене велика честь, бо тота тема дотеперь резоновала веце в практічній пасторачній сферї церьковного жывота, як в науковых сферах научных конференцій ці конґресів.

● Найвыразнїша особность міджі русиньскыма священиками сучасности в Ґрекокатолицькій церькви у Словакії, парох у селї Камюнка, Старолюбовняньского окресу – о. ТгЛіц. Франтїшек Крайняк.
Фотка: А. З.

Є то тема інтересна, шырока, но і комплікована, жадаюча собі много часу на пояснїня пасторачных і історічных фактів з нёв звязаных. Зато спробую коротко одкрыти холем фундамент даной проблематікы. Бо іде о то, жебы тоты церьковны переклады ся хосновали і в праксї.

Потреба русиньского языка в церьковных обрядах церьквей як ґрекокатолицькой, так і православной, є дїло нове. Но єм пересвідченый, же про народ, котрый хоче жыти і розвивати ся націонално і реліґійно і не пропадати внаслїдку асімілації, є то дїло неминуче.

Є то і дїло проблематічне, а то зато, бо скоро тісяч двасто років наш народ, як і остатнї славяньскы народы, хосновав у церькви язык старославяньскый, зроснув з ним і прияв го за свій. Но тот язык зістав лем языком церьковных обрядів, законзервованый в рамках реліґійного жывота. Правда є така, же старославяньскый язык в днешнїх часах не є літературным языком ниякого славяньского народа. Каждый народ часом сформовав свій літературный язык на основі свого материньского языка. Не є на тім ніч плане, но тот факт одсунув старославяньскый язык лем до сферы реліґійно-літурґічной. А і то лем до якогось часу.

Русины ся дотеперь тримлять літурґічного старославяньского языка а не жадають собі зміны. То але може быти (а жывот свідчіть, же і так є) прічінов їх асімілації з іншым літурґічным языком, як є їх материньскый. Восточны церькви навколо них переходять зо старославяньского языка на язык державный: Українцї на україньскый, Словаци на словеньскый, Чехы на чеськый, Мадяре на мадярьскый, Румуне на румуньскый, Нїмцї на нїмецькый, Америчане на анґліцькый. Всягды, де прийде наш Русин до ґрекокатолицькой або православной церькви, видить, же каждый народ мать літурґію у своїм материньскім (або повіджме, же в державнім) языку.

далe

 

Презентація русиньского языка в школах

 

Послїднї децембровы днї  Педаґоґічна і соціална академія у Пряшові  каждорічно орґанізує Днї отвореных дверей, на котрых попершыраз была презентована ай можность штудовати русиньскый язык і културу у даній школї і можность высокошкольского штудія даного предмету. Акція є адресована будучім штудентам той середнёй школы і їх родічам. Родічі потенціалных штудентів (многы з них походять з русиньскых сел і міст выходного Словеньска) з інтересом выслухали презентацію, в рамках котрой ся дізнали нелем о русиньскім языку, але і о другых актівітах русиньской народностой меншины на Словеньску, котра  свою народно-будительску роботу розвивать в пятнадцятёх  орґанізаціях.  Про многых з них то были цалком новы інформації,  многы родічі были несподїваны і задавали вопросы главно оглядом штудія русиньского языка на педаґоґічній академії.  Інтерес збудив факт, же тот язык мож штудовати нелем як материньскый язык, але і як выберовый в рамках понукы  чуджіх языків.

● Бесіда з родічами і учітелями Основной школы в Пчолинім, Сниньского окресу, котра ту была 12. фебруара 2008 і на якій говорили о потребі навчаня русиньского языка як повинного предмету і о можностях ту створіня школы з навчалным языком русиньскым: (справа) шефредактор Русина і Народных новинок Мґр. А. Зозуляк, старостка села Інж. З. Ґайдошова, директорка школы Мґр. А. Миндошова і асістентка Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты ПгДр. К. Копорова (не є на фотцї, бо фотоґрафовала).

Кус інакшой сорты была презентація русиньского языка в Основній школї в Пчолинім (окр. Снина) 12. фебруара 2008.  Пчолиньска ОШ патрить ку невеликому чіслу тых, в котрых ся уж пару років учіть русиньскый язык як неповинный предмет. Наша презентація ся дотыкала можности переходу даной школы на штатут народностной школы, в котрій бы ся русиньскый язык учів як материньскый.  І ту родічі сі з інтересом выслухали, што бы про їх дїтей значів факт, кібы ся зачали учіти русиньскый язык як материньскый і якый бы то быв принос і про школу.  Як нам повіла старостка села Інж. Зузана Ґайдошова, по нашій навщіві ся в селї роспрудила жыва діскузія на тоту тему.  Старостка і директорка школы Мґр. Анна Миндошова, на котрых лежыть одповідность за  ход школы і котры боюють за кажду коруну, порозуміли окрем іншого і фінанчный принос про школу з такой зміны,  зато підпорили таку думку. Но розгоднутя є на родічах, котрым, віриме, наша навщіва  поможе при вырїшіню того важного кроку.

Подобной сорты презентації про середнёшколаків планує Оддїліня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій ПУ реалізовати і  в будучности, але  намного масовіше, жебы ословити чімнайвекше чісло штудентів.  Од того календарьного року працовници оддїліня бы хотїли зачати орґанізовати за помочі проєктів предложеных до ґрантового сістему Міністерства културы СР акцію День отвореных дверей на Пряшівскій універзітї. В рамках той акції будуть штудентам, переважно ґімназій, але і другых середнїх школ  северовыходного Словеньска, презентовати можности штудія русинького языка і културы нелем в рамках Словеньска, але  і в шыршім европскім контекстї. Будучі матуранты – потенціалны штуденты высокых школ – на тых акціях дістануть тыж комплексный образ о пореволучнім розвитку Русинів і їх возроднім процесї нелем на Словеньску і в сусїднїх штатах – в Польску, Мадярьску,  на Українї, але  дізнають ся і о актівітах Русинів в Сербії, Хорватьску, Румуньску, Чеську, як і о краянах в Америцї і Канадї.  Такый комплексный образ, котрый буде одразом нелем актівіт в области языка, але і далшых, не менше важных компонентів културно-сполоченьского жывота  Русинів як малого народа  Европы,  наісто  буде приносом нелем про самотных молодых  Русинів, але і про Словаків, котры жыють  з Русинами  в сполочній державі а може мало о своїх найблизшых сусїдах знають.  Презентації, віриме, поможуть нелем пробудити інтерес о штудіум русиньского языка і културы, але і зближыти молодых людей,  взаємно  ся порозуміти і толеровати єден другого в їх културных розлічностях.

Кветослава КОПОРОВА, фоткы авторкы, 3. 3. 2008

 

Вышов довгоочекованый препотребный словник,..

 

... конкретно публікація під точнов назвов Русиньска лексіка на основі змін у правилах русиньского языка про основны і середнї школы з навчалным
русиньскым языком і з нав-чанём русиньского языка
і з підназвов (Правописный і ґраматічный словник). Тым ся до істой міры завершыла (ай кідь робота над словником нїґда не є скінчена) высше двойрічна нелегка робота трёх авторів, працовників Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты в Пряшові – доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н., ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД., і ПгДр. Кветославы Копоровой під веджінём языкового редактора В. Ябура і одповідного редактора Мґр. Александра Зозуляка.

Рецензентами той препотребной публікації были лінґвісты: проф. ПгДр. Осиф Сіпко, ПгД. із Пряшівской універзіты і проф. Др. Михал Капраль, к. н. із Нїредьгазькой высшой школы, котры словник оцїнили позітівно.

Так на Словеньску вышов уж другый словник: першый під назвов Орфоґрафічный словник русиньского языка (Русиньска оброда, Пряшів 1994, 304 стор.) а теперь Ґраматічный і правописный словник (Русин і Народны новинкы, Пряшів 2007, 348 стор.) Першый послужыв як єдна з публікацій про кодіфікацію русиньского языка на Словеньска 27. 1. 1995, другый є поправленый подля змін у правилах русиньского правопису, котры суть платны од 1. 9. 2005. Першый помістив у собі высше 40 тісяч слов, тот другый на основі прінціпу творїня словниковых гнїзд – скоро 70 000 (!) Словник послужыть вшыткым тым, котры ся занимають русиньскым літературным языком актівно, но і тым, што пасівно, або іщі лем хотять ся го учіти.

Словник стоїть 980,- Ск, але в редакції го мож купити за 500,- Ск в обмедженій кількости. Зато не вагайте і выужыйте таку можность купити за выгодну цїну потребный словник русиньского языка! Обїднавкы приїмаме на адресї: Rusνn a Όudovι noviny, Duchnoviθovo nαm. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, на мобілнім телефонї: 0905 470 884 або на і-мейловій адресї: rusyn@stonline.sk. БУДЕ ТО ЄДНОЧАСНО ДОБРЫЙ І ХОСЕННЫЙ ДАРУНОК.

А. З., 14. 12. 2007

 

Занимали ся устнов подобов русиньского языка на Словеньску

 

● Главныма протаґоністами другой части семінаря Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, котра служыла главно практічным поужывателям того языка в говореній подобі – русиньскым учітелям і новинарям, главно радія, были доц. ПгДр. В. Ябур, к. н., і ПгДр. К. Копорова.

 

14. децембра 2007 року была друга часть семінаря під назвов Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, котру приправив Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты.

Перша часть научного семінаря  была 27. – 28. септембра 2007 і мала міджінародный характер. Ёго участници – языкознателї, але і учітелї ОШ і люде, котры нарабляють з  русиньскым языком ці уж в устній або писаній подобі зо Словеньска, але і споза граніць, представили дакотры проблемы, з котрыма ся стрічають у своїй практіцї. Заєдно были назначены конкретны візії, як  дотеперь скодіфікованы  варіанты „скапчати“ до єдиной, цїлорусиньской нормы – коіне, котра бы мала быти сполочнов про вшыткы державы, де жыють Русины, так як то было плановане на першім языковім конґресї  у Бардіовскых Купелях у р. 1992.

Друга часть споминаного семінаря была заміряна лем на словеньскый варіант русиньского языка – а то на ёго устну подобу. Зато ся ту зышли учітелї русиньского языка, але і тоты, котры хоць не учать русиньскый язык як предмет у школах, але приправлюють русиньскы дїти на вшелиякы конкурзы – у співі, у декламації і т. д. Участниками были і редакторы русиньского высыланя радіа Патрія.

Три рефераты лекторїв доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н. і ПгДр. Кветославы Копоровой наісто были приносныма главно в тім, же векшына з участників ся русиньскый язык учіть „за походу“ і не суть професіоналами-русиністами. Зато сі реферуючі приправили тематіку лекцій такым способом, же розаналізовали найчастїше порушованы нормы у высловности і на конкретных прикладах  вказали, як справно высловлёвати нелем ґрупы споїнь гласных і согласных в єднотливых словах і словных споїнях, але і де класти в єднотливых словах притиск, жебы то было справно – подля нормы, были їм высвітлены  і зміны в правилах, котры вступили до платности oд 1. 9. 2005 року.

Такы семінарї мать інштітут в планї орґанізовати сістематічно і поступно приправлёвати темы нелем з области фонетікы, але і морфолоґії, лексіколоґії і сінтаксісу, жебы поужывателї русиньского языка (холем тоты, што з ним нарабляють на професіоналній уровни) выступали як професіоналы, жебы знали хосновати справны слова, справны конштрукції речінь, жебы їх язык быв култівованый.          

К. КОПОРОВА, фоткы А. З., 19.12.2007

 

ПгДр. Анна ПЛЇШКОВА, ПгД., Iнштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты

 

Списовный язык як інштрумент етнічной орьєнтації Русинів

 

Културны потребы каждого народа в сучасній Европі уж дакілько сторіч  успокоюють нелем етнічны языкы,  але і єдна з вышшых форм їх екзістенції – списовный язык. У звязи з конштітуованём нового славяньского языка – карпаторусиньского на зачатку 20. ст. сьме были свідками настолёваня вопросу: ці в сучасній Европі і в сучасных Славян є можный взник новых списовных языків? Знаме, же у звязи з русиньскым языком такый вопрос ся розумів – холем в карпатьскім ареалї – як барз делікатный, бо ту од 50-х років 20. ст. тоталітны режімы прокламовали „дефінітівне вырішіня“ етнічно-языкового вопросу Русинів. Але факты з културно-языкового жывота і іншых Славян, нелем Русинів, документують, же в них є много неосвітленых міст, на якых за приязных условій ся можуть вытворити новы списовны языкы. Формованя карпаторусиньского списовного языка поважуєме за єден з позітівных прикладів повідженого.

Вывой списовного языка карпатьскых Русинів має довгу історію і свої шпеціфічности, выплываючі з абсенції властной штатной формації. Але ани в условіях  іншонародных штатных формацій Русины як етнічна меншина нїґда не перестали боёвати за свої етнічны і языковы права. Но аж на кінцю 20. ст. в звязи з демократізачным процесом посттоталітных країн вывой їх языка  міг досягти найвышшу форму екзістенції – кодіфікацію на основі жывой бісїды Русинів, а їх языковы права – практічной реалізації  в подобі функціонованя в розлічных сферах жывота.

Література о історії языкового вопросу карпатьскых Русинів документує, же  вшыткы пробы вытворити списовный язык в 17. – 20. ст. ся  операли о штирї основны языковы основы: церьковнославяньску, (велико)руську, україньску, карпаторуську, респ. в сучасній термінолоґії карпаторусиньску.

далe

 

Доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к. н., Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты

 

Зближованя ґрафікы і орфоґрафії єднотливых варіантів русиньского языка
 

(Реферат у секції Проблематіка вытворіня цїлорусиньской нормы на ІІІ. Міджінароднім конґресї русиньского языка, Краков, 15. септембра 2007.)


 

Проблематіка єднотливых варіантів русиньского языка, далшого їх самостатного розвиваня, детайлнїшый опис єднотливых языковых ровин (уровней), просаджованя до норм тых языковых ровин лем явів тіпічных про діалект ці говор, котрый є основов вытворїня кодіфікачной норматівной подобы даного варіанту – то є путь збівшованя роздїлів міджі нима. Є і друга путь – робити якысь компромісы на пути зближованя, што треба дефінітівно ці в позітівнім або в неґатівнім змыслї чім скорїше рішыти. Треба сі выяснити, ці в своїх нормах (в нормах свого варіанту языка) брати огляд і на т. зв. цїлорусиньскы языковы явы, або інакше повіджене – на другы варіанты русиньского языка. Бо хто добрї познать нашы правила правопису (як першы, так і другы), так знає, же мы там маєме дакілько одказів на тзв. цілорусиньскый аспект. Кідь го не будеме брати до увагы, роздїлы міджі нашыма варіантами ся будуть збівшовати. Лемже мы чім дале тым веце пересвідчены, же Русины бы мали мати снагу ся в языковій области зближовати, а писомный прояв (писомна реч) є к тому найпригоднїшый. Зато бы сьме ся могли і мали догоднути спочатку хоць лем на єднакій ґрафіцї, жебы роздїлны знакы (т. є. роздїлны буквы) уж в азбуцї (а наслїдно в писомнім текстї) не сіґналізовали роздїлы міджі єднотливыма варіантами. Азбука бы мала быти єднотна і што до наслїдованя ці розложіня букв в становленім порядку, што во вшыткых варіантах можеме позоровати як неєднотне. Ясно, же тото потім має вплив на порядок розложіня слов у словниках, в одказовых зазначках, в порядку жрідел, в порядку скорочіня і т. п. Зближінём а може і зъєдночінём азбукы бы ся поступно на основі того могла зачати зближовати і орфоґрафія. Ясно, же ани єден, ани другый процес не буде простый і не можеме чекати, же рішінём даякого конґресу ці даякой научной конференції од якогось терміну будуть мати вшыткы Русины єднаку ґрафічну сістему або єднакый правопис. Тот процес зближованя мусить быти поступный, не нанученый, мусить выплынути з діскузії одборників-лінґвістів. Бо як справно твердить професор Г. Фонтаньскі „ідея єдиного русиньского языка є єдна річ, але конкретна реалность – друга. Тот вопрос мусять рішыти Русины – то значіть поужывателї языка.“1 На зачатку мож раховати нелем з уніфікаціов алфавіту, але і з уніфікаціов в одборній термінолоґії, напр. ґраматічній, літературній, методічній і т. п., але бісїдовати о єднотній формі цїлого языка є іщі скоро. Даякы спробы треба зробити уж теперь і почекати, яка буде реакція на практіцї. Язык має служыти на комунікацію а нанучовати людём якесь готове койне і выголосити го за літературный язык вшыткых Русинів не може принести ніч добре. Зато зближованя єднотливых языковых ровин мусить быти поступне, але єднотный язык – то є задача мінімално єдного наступного поколїня, а скорїше веце наступных поколїнь.

далe

 

Мґр. Александер ЗОЗУЛЯК, шефредактор Русина і Народных новинок, одповідный редактор неперіодічных выдань в русинькім языку в Словакії

 

Акцептація норматівности в русиньскій публіцістіцї в Словакії

 

(Реферат на міджінароднім научнім семінарї під назвов Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку, Пряшів, 27. 9. 2007.)

 

 

К даній темі єм приступив як каждоденный поужыватель русиньского літературного языка в писаній подобі, не як теоретічный лінґвіста, хоць без знаня теорії ся нияк не заобыйдеме, зато ся на ню буду і часто операти. Міру акцeптації норматівности русиньского літературного языка у русиньскім писаній публіцістіцї єм увів на конкретных прикладах із русиньской періодічной пресы в Словакії, конкретно з културно-сполоченьского тыжденника Русинів СР – Народны новинкы, културно-хрістіаньского часопису Русин, iнформачного місячника Русинів Словеньска – InfoРусин, „θasopξsu Obšθestva sv. Joana KrestξteΎa“ – Artos, Русиньского народного календаря, Русиньского літературного алманаху і Grekokatolξc΄koho rusξςskoho kalendar΄a / Ґрекокатолицького русиньского календаря.

Мож спомянути дость много проблемів, котры ся обявляють в русиньскій писаній публіцістіцї, але я ся зосереджу главно на штирї, подля мене, важны проблемы:

 

1. проблем: ПОУЖЫВАНЯ БУКВ „Ё“ І „Ї“ В РУСИНЬСКОЯЗЫЧНІЙ ПУБЛІЦІСТІЦЇ НА ОСНОВІ СУЧАСНОЙ  ПЛАТНОЙ НОРМЫ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА В СЛОВАКІЇ

 

Як на єднім боцї редакторы Народных новинок, Русина, Русиньского народного календаря, Русиньского літературного алманаху, Artosa i Grekokatolξc΄kоho rusξςskohoj kalendar΄a дотримують поужываня буквы ё у вшыткых позіціях, так редакторы InfoРусина прінціпіално ні, а в дакотрых припадах і в алманасї є непослїдовность в єй поужываню, котра выходить наісто лем із непрецізной текстовой коректуры. В InfoРусинї не поужывають ґрафему ё, але споїня букв  й + о у словах: його, йойкати, мойов, войовати, крайовый, Йолкін, Соловйов і т. д., але в єдній статї Русиньского літературного алманаху слово ёго ся поужывать правилно з ё, але тыж неправилно з є або е на зачатку того слова. InfoРусин не поужывать на місцї, де мать быти подля нормы ґрафема ё, але споїня мнягкого знаку і о (ьо) у словах по парных по твердости і мнягкости согласных т, д, н, л, з, р, ц, дз на означіня мнягкости согласных, напр.: мальовати, кральовати, цукрьованый, теперішнього, переціньовати, трьох, од нього і т. д. У норматівнім русинськім языку в Словакії ся в спомянутых прикладах всягды пише йотована ґрафема ё. Суть і выняткы, де ся ё не пише, а то є зафіксоване в найновшых правилах русиньского правопису (Ябур, В., Плїшкова А.: Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка, Русин і Народны новинкы, Пряшів 2005). Іде главно о чуджоязычны (перевзяты) слова, де як на зачатку слова, так по гласных місто єдной ґрафемы ё ся пишуть дві: й + о, напр.: йоґін, йоґурт, йод, йодоформ, Йоркшір, йотація,  йон, йоносфера, Йоан (але і Іоан), Йоакім (але і Іоакім), Йозеф ці Йосиф, майонеза, майор  і ін.

далe

 

ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты

 

Гляданя консензу при формованю койне на прикладЇ переКЛАду тексту книжкы „Народ нивыдкы“

 

(Реферат у секції Проблематіка створіня общорусиньской нормы на ІІІ. Міджінароднім конґресі русиньского языка, Краков, 15. септембра 2007.)

 

● На краковскім конґресі русиньского языка ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., выступила з двома рефератами у двох секціях і вела секцію Русиньскый язык в едукачнім сістемі окремых штатів.

Фотка: А. З.

У процесї возроджованя русиньской ідентіты пріорітне місто од самого зачатку належало вырішіню вопросу літературного языка. З ним ся по р. 1989 пасують Русины у вшыткых посткомуністічных країнах, де жыють – в Польску, на Словеньску, на Українї, в Мадярьску. Вырішіня вопросу літературного языка найвеце выжадовала практіка выдаваня періодічной пресы, книжок і іншых публікацій, заведжіня выучованя русиньского языка до школ, електронічных медій, ёго вжываня в церьквах і под. Кодіфікачны роботы, котры ся реалізовали в розлічных штатах, спочатку были ізолованыма творчіма скутками індівідуалных авторів, выслїдком чого быв взник розлічных норм – в залежности од кількости авторів, якы писали по русиньскы, зоставователїв, редакторів.

Внести порядок до языкового хаосу было цілём Першого міджінародного конґресу русиньского языка в Бардіовскых Купелях 6. – 7. новембра 1992, на якім ся діскутовало о теоретічных проблемах языкового сістему тзв. малых народів і о практічных способах коордінації кодіфікачных робот. Рішінём конґресу было прияти тзв. „романшскый модел“ творіня літературного языка, подля котрого ся мали розвивати штирї русиньскы нормы (уж екзістуюча в бывшій Югославії, і новы на Словеньску, в Польску, на Україні, евентуално і в Мадярьску), якы в далшій етапі бы ся мали зближовати, жебы вытворити основу про „пяту“ – сполочну про вшыткы реґіоны русиньску літературну норму – койне. І хоць діскузії о єдиній правописній русиньскій нормі ся зачали іщі в самых зачатках возродного процесу, в 1991 – 1992 р., по резолуції приятій на 1. языковім конґресї ся перерушыли, і вшытка енерґія ся концентровала на приправу окремых реґіоналных норм. Аж по веце як 12 роках тот самый вопрос є настоленый знова. До жывота го навернули практічны потребы – в подобі сполочных русиньскых проєктів, де ся выжадує мати єдину, респ. сполочну русиньску правописну норму, яка бы, окрем іншого, презентовала Русинів як єднотный цілок.

Проблем сполочной правописной русиньской нормы быв у послїднїх двох роках главнов темов двох акцій, орґанізованых у двох країнах: 5. – 6. юла 2005 в Празї (Чеська републіка) была конференція під назвов Русины у новій Европі: Єдина Европа – єдине русиньске писмо, яку орґанізовало Общество Русинів у Чеській репуб-ліцї і Выскумный центер карпатістікы, якый дїє при Выдавательстві В. Падяка в Ужгородї, а 13. – 14. юла 2005 в Ужгородї (Україна) было далше робоче засіданя к даній проблематіцї, ініціатором якого быв тот самый выскумный центер.

Очівісно, то не є нагода, же праві выдавателї русиньскоязычной літературы суть мушены ініціовати діскузії о русиньскім правописї, – і самы до них актівно вступати (лем недавно сьме спід пера В. Падяка чітали інтересну аналітічну статю Закарпатя (Підкарпатьска Русь): проблемы і шпеціфічности фунґованя русиньского літературного языка в контекстї націоналного возроджіня, І., Русин 1, 2007; ІІ., Русин 2, 2007)) – бо каждоденна робота їх, властно, к тому прямо вызывать. Часто мусять конштруктівно рішати орфоґрафічны проблемы, главно кідь іде о неустояны воды правописных норм, чого русиньскый язык скоро у вшыткых русиньскых варіантах є найлїпшым прикладом. A на Підкарпатю – як на найроссяглїшій русиньскій теріторії – окреме, што выпливать як з діалектных діференціацій, так з якойсь „конкуренції“ міджі прихылниками выходных (марамороськых), централных і западных (ужаньскых) діалектів. Єдным з основных проблемів, якый не доволять стабілізації нормы, очівісно, є ту ай абсенція професіоналных філолоґів.

 

далe

 

 Проф. ПгДр. Юрій ВАНЬКО, к. н.

Формуваня койне з літературных штандардів

 

(Реферат у секції Статус русиньского языка од ІІ. Міджінародного конґресу русиньского языка в 1999 роцї очами вызначных славістів на ІІІ. Міджінароднім конґресї русиньского языка,  Краков, 14. септембра 2007.)                            

● Проф. ПгДр. Юрій Ванько, к. н., на ІІІ. Міджінароднім конґресі русиньского языка 14. – 16. септембра в Кракові выступив з єдным рефератом і мав пару діскусных выступів.

Фотка: А. З.

Назва мого реферату назначує, же то буде лінґвістічна рефлексія з амбіціов указати, як ся на базї пару діалектів вытварять койне як сполочный язык, в якім ся стерають діалектны роздїлы на хосен явів сполочных векшому чіслу діалектів. Но думам, же нас, участників конґресу русиньского языка, інтересує конкретнїша тема, а то головно як койне, котре ся стало основов русиньского літературного языка, фунґує в русиньскім языковым контекстї на выходнім Словеньску. Коротко – нашым замыслом є в кондензованій подобі рефлектовати став русиньского літературного языка на выходнім Словеньску і скусености з ёго хоснованя. В тым контекстї бы было треба дослїдити і одношіня ёго поужывателїв як носителїв різных діалектів к свому новому літературному языку.

Тото одношіня є важным феноменом: Русины на выходнім Словеньску уж 12 років мають свій літературный язык, а тым ся про лінґвістіку, головно тоту­, яка ся інтересує о новы словяньскы языкы, отварять нова тема: як фунґує русиньскый літературный язык в языковій практіцї ёго поужывателїв, якы патрять к двом основным діалектным ареалам – выходному і западному. Тот вопрос, на жаль, в моїм рефератї не може быти в повній мірї зодповіданый, бо на то нам хыблять соціолінґвістічны даны.

В історії языкознательства ся міджі найстаршыма знамыма припадами взнику різных тіпів койне уваджать ґрецькый языковый світ, де ся од половины І. тісячроча перед н. е. зачало проявляти міджінарічове вырівнованя у формі різных тіпів койне. Тоты языковы формы взникали обычайно на основі даякого ужшого політічного, господарьского або културного споїня. Такый розвой в послїднїх сторочах перед н. е. кулміновав взником геленістічного койне, якого основов ся став атіцькый язык перемішаный із дакотрыма ёньскыма елементами; до певной міры в нїм нашов місце і неґрецькый вплив, головно в словнім фондї (чуджі елементы абсорбовав геленістічный ґрецькый язык у новых містьскых центрах Еґіпта, Сірії і Малой Азії). Тото койне мож згруба датовати до періоду Александровых выправ у 4. ст. перед н. е. по владу Юстиніана в 6. ст.

З історії розвоя славяньскых і неславяньскых літературных языків мож увести веце прикладів документуючіх подобный процес створёваня койне обычайнї на базї теріторіално векшого наріча, якого елементы експандовали до другых діалектів, то значіть, же таке наріча надобывало наддіалектну платность.

На першый погляд ся нам може здати, же скусености з розвоя головно близкых славяньскых літературных языків мож хосновати і в процесї планованя (языкового менежменту) русиньского літературного языка (головно) на Словеньску, но на другій сторонї собі усвідомлюєме, же познаткы выпливаючі з вывоя єдного языка не мож механічно переносити на другый язык, бо скоро каждый язык ся розвивав в інакшім соціолінґвістічнім контекстї. То значіть, же ёго формованя і ёго етаблованя в данім народнім сполоченстві было детерміноване цілым рядом шпеціфічных сполоченьско-політічных і културных факторів. Но шпеціфічность літературного языка не є в роспорї зо сполочныма рисами, якы видиме в розвої літературных языків. На основі сполочных і роздїлных знаків ся робить тіполоґія літературных языків а становлїня приналежности літературного языка к даному тіпу мать значный вызнам і при рішіню конкретных проблемів даного літературного/списовного языка, головно в области нормы і кодіфікації.

далe

 

Доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к. н., Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты

 

Орфоґрафічны проблемы і корекції в русиньскім языку в Словакії

 

(Реферат у секції Актуалны проблемы русиньскых кодіфікованых варіантів на ІІІ Меджінароднім конґресі русиньского языка, Краков, 14. септембра 2007.)

 

● Доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н., на ІІІ. Міджінароднім конґресі русиньского языка в Кракові 14. – 15. септембра выступив із двома рефератами.

Фотка: А. З.

 

.

 

Як є многым участникам конґресу знаме, языкова комісія при Оддїлїню русиньского языка і културы Інштітуту
реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты вырішыла реалізовати в правилах правопису з 1994-го року дакотры зміны од 1-го септембра 2005 року.

Уж од самого зачатку, т. є. од кодіфікації языковых норм 1995 року сьме просили вшыткых чітателїв русиньскых текстів розлічного характеру, слухателів русиньского говореного слова, вшыткых тых, што люблять русиньске слово, русиньскый язык, абы нам заганяли свої припоминкы, свої рекомендації на зміны, вылїпшованя нашого варіанту языка, бо все сьме говорили, же кодіфікаціов лем зачінать властна серьёзна робота над языком. О тім, же інтерес з боку ужывателїв языка є дость великый, свідчіть і факт, же пришло выше пятьдесять припоминок главно к области ґрафікы, орфоґрафії, формотворіня, словотворїня і ужываня лексікы як термінолоґічной, так і общого характеру.

Може сьме не были (главно я) цалком пересвідчены, ці є 10 років уж дость на тото, жебы ся робили в правилах правопису зміны. Чекали сьме главно на реакцію молодшого поколїня, про котрых властно тоту норму твориме. Акурат в роцї 2005 быв закінченый цікл учебників од першой аж по девяту класу основных школ і про першу аж четверту класу середнїх школ, де сьме нашы правила овірёвали а погляды молодых сьме до увагы брали, бо бы сьме хотїли, жебы ся їм наш і їх язык любив. Ясно, же сьме овірёвали фунґованя правил і у штудентів одбору русиньского языка, з якого уж быв удїленый маґістерьскый тітул веце як 15-ём з них.

Довєдна было зроблено коло 30 змін в языковій нормі, што є дость великый засяг до дотеперїшнїх правил. Треба признати, же сьме мали приготовленых іщі веце алтернатів змін, але повностёв сьме ся на них не уєднотили і будеме чекати на далшу реакцію. Кідь будуть і надале жаданы, при далшій змінї правил їх будеме реалізовати. Реакції на зміны были і суть як позітівны, так і неґатівны. Дякуєме за єдны і другы, бо з того видно, же людём не є єдно, якый язык поужывають.

При єднім з послїднїх розговорів в Народных новинках ся ня редактор позвідав, якый є мій погляд главно на крітічны припоминкы на дакотры із змін в правописных нормах. Одповідь на такый вопрос не є проста, зато єм одповів кус діпломатічно: каждый ужыватель русиньского языка, котрый є нашым народным языком, має право высловити ся к ёго норматівній подобі уж хоцьбы лем зато, же літературный язык бы мав быти найдоконалїшов формов народного языка. Як є каждому знаме, каждый кодіфікованый літературный язык бы мав діспоновати двома комунікачныма нормами: говоренов (бісїднов) і ґрафічно (писомнов). Я як автор норм ґрафічной (писомной) подобы языка не можу і не хочу никому заказовати ся к тым нормам высловлёвати, главно тогды, кідь їх чоловік высловлює із заміром, же тыма крітічныма припоминками поможе вылїпшыти даны правописны нормы. Припоминкы писаны або высловлёваны з такым заміром приїмам вдячно, бо з них видно, же їх авторам проблематіка языка не є чуджа, же їм не є єдно, як пишеме

Лемже суть і припоминкы высловлёваны з іншакым заміром, котры мають за цїль ранити, зосмішнити, уразити, а то нелем мене як автора, але іщі і моїх краянів із сниньской, убляньской ці уліцькой долины, якобы я через них, хоснуючі даякы явы їх говорів, не вылїпшовав, але засмічовав (!) русиньскый язык. А може іщі веце ня гнївать факт, же дакотры з крітіків нароком не дотримують літературны нормы, бо суть уразены, же не были акцептованы при змінах правил їх пропозіції. Нащастя, такых припоминок не є много.

далe

 

Жебы ся Русин не ганьбив за свій язык

 

Мы, Русины, терьпиме єднов хворотов. Лем што сьме в сполочности Словаків (при отворіню выстав русиньскых малярїв, семінарїв о русиньскім языку, русиньскых фестівалів), росколыше ся наше народне усвідомлїня до такой міры, же гнедь маме тенденцію перейти на словеньску комунікацію з высвітлінём, жебы нам притомны Словаци розуміли. Дасть ся то похопити, кідь є на акції притомна векшына Словаків, або суть то културно-сполоченьскы акції словеньского характеру, орґанізованы словеньскыма културныма інштітуціями, але не розумлю справованя нашых Русинів на нашых – русиньскых културных акціях або в сполочности, де є евідентно перевага русиньского жытельства.

Тот факт свідчіть о чутю меншецінности, малого самоусвідомліня, ганьбы за свій язык, но много раз є то спрічінене і недоконалым знанём материньского языка, што выкликує у бісідуючого чутя неістоты в русиньскій комунікації. Суть то, самособов, асімілачны прічіны, де під впливом словеньского языкового оточіня Русины переходять у своїй денній комунікації на словенчіну і так страчають русиньскы комунікачны способности.  А треба повісти, же многы Словаци внимаюти Русинів як „другокласну“ народностну  меншину, з нижшым ступнём културного розвитку, з языком, котрый є немодерный, може і збыточный, як ся высловив на адресу своїх русиньскых вірників єден прословеньскый священик. Бо ту предці платить правило: „На Словеньску – по словеньскы!“ Так ся Русины ганьблять, затаюють своє походжіня, поєдны ся снажать быти векшыма Словаками як самотны Словаци. На пути к народному усвідомлїню нас Русинів чекать іщі предовга путь, многыма спохыбнёвана, одмітована. Без выучованя русиньского языка в школах, без церькви, котра бы підпоровала своїх русиньскых вірників, без народностного радія, телевізії, але і особной статочности, ку котрій бы мали вести родічі своїх дїтей, не буде мож двигнути народну свідомость Русинів до такой міры, жебы Русин зістав Русином все і всягды.

Др. Петро КРАЙНЯК, Пряшів. 9. 10. 2007

 

„Языкова култура і языкова норма
в русиньскім языку“

 

Научный семінарь під уведженов назвов 27. – 28. септембра 2007 у высокошкольскім ареалї Пряшівской універзіты зорґанізовав Інштітут реґіоналных і народностных штудій ПУ в Пряшові з фінанчнов помочов Міністерства културы Словеньской републікы і Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї. Семінарь быв заміряный на проблематіку функціонованя русиньского списовного языка на Словеньску і в остатнїх країнах, де Русины жыють як народностна меншина і де хоснують свої варіанты русиньского языка в розлічных сферах – в Сербску і Хорватьску, в Польску, Мадярьску і на Українї.

 

● Міджінародный научный семінарь „Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку“ 27. септембра 2007 на Пряшівскій універзітї (ПУ) своїма выступами одкрыли: (злїва) научный секретарь Інштітуту реґіоналных і народностных штудій ПУ ПгДр. М. Гавріла, ПгД. і проректорка ПУ про загранічны одношіня доц. ПгДр. І. Ковалчікова, ПгД. В першый день семінаря з научныма рефератами выступили: (злїва) Мґр. В. Падяк, к. н., ПгДр. А. Плїшкова, ПгД.,  Мґр. Н. Кушко, проф. Др. М. Капраль, к. н., Мґр. Г. Медєші, Мґр. М. Хомяк і проф. Др.  П. Р. Маґочій.

Проєкт приправити  семінарь з языковов проблематіков на споминанім інштітутї, і конкретно на Оддїлїню русиньского языка і културы ІРНШ ПУ,  взникнув з потребы сістематічнїшых і шыршых діскузій о проблемах списовных варіантів русиньского языка і о проблемах языковой културы практічного хоснованя списовного языка окремыма поужывателями, самособов з акцентаціов на русиньскый варіант у Словакії.  Цілём першого проєкту  было представити актуалны языковы проблемы словеньского варіанту русиньского языка не ізоловано, але в цілорусиньскім контекстї, представити дакотры можности рішіня тых проблемів у другых варіантах і  іншпіровати ся ефектівныма способами, котры бы ся дали практічно схосновати і в нас. А так само указати пути, через якы бы ся дав реалізовати процес зближованя окремых варіантів, о чім ся зачало зась діскутовати на базї предложеного Мґр. В. Падяком, к. н. з Ужгорода прикладу койне (переклад тексту книжкы „Народ нивыдкы, ілустрована історія карпоаторусинів“ автора П. Р. Маґочія) на 3. Міджінароднім конґресї русиньского языка в Кракові (13. – 16. 9. 2007), на котрім была обновлена ай робота інтерреґіоналной языковой комісії. З рішіня краківского языкового конґресу лоґічно выплинув єден з практічных цілїв про пряшівскый семінарь – скликати засіданя містной языковой комісії, яка од року 2000 дїє як порадный орґан при ІРНШ ПУ, і зоставити план роботы, якый бы мав корешпондовати тыж з цілорусиньскыма інтересами, представленыма в Резолуції краківского языкового конґресу.

 

У згодї зо становленыма цілями проєкту быв побудованый і проґрам научного семінаря під назвов „Языкова култура і языкова норма в русиньскім языку“. Семінарь отворили вступным словом научный секретарь ІРНШ ПУ ПгДр. Марек Гавріла, ПгД. і проректорка ПУ про загранічны одношіня Доц. ПгДр. Івета Ковалчікова, ПгД. Вступный реферат о дїятельстві інштітуту в роках 1999 – 2007 і русиньского оддїлїня в в ёго рамках прочітала ведуча оддїлїня ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., яка представила історічный контекст взнику інштітуту до року 1998, сучасну ёго позіцію в рамках Пряшівской універзіты і указала на роль інштітуту в розвитку школства, окреме высокошкольской освіты, Русинів в СР, представила актівіты Оддїлїня русиньского языка і културы в  сферї старостливости о язык  і участь єй робітників у научных проєктах, а накреслила тыж дакотры перспектівы того оддїлїня, якы суть звязаны в першім рядї з реалізаціов высокошкольского штудійного проґраму русиньскый язык і култура в комбінації предметів на ПУ.  

 

● Другый день семінаря зачав ся выступами: (злїва) ПгДр. П. Мікулы зо Секції меншиновых култур Міністерства културы СР, директора Інштітуту реґіоналных і народностных штудій (ІРНШ) ПУ проф. ПаедДр. Ш. Шутая, Др. н., ведучой Оддїлїня русиньского языка і кулитуры ІРНШ ПУ А. Плїшковой за участи домашнїх і загранічных гостїв семінаря. Наконець семінаря было перше засіданя обновленой Інтерреґіоналной рады русиньского языка, якого єй члены ся сфотоґрафовали на памятку, а то: (справа) В. Ябур, М. Лявинець, Г. Медєші, М. Капраль, А. Плїшкова (зволена на тім засіданю за коордінатора рады), М. Хома,  В. Падяк, і С. Пю.

Першу часть проґраму семінаря отворив професор Торонтьской універзіты Др. Павел Роберт Маґочій – новым поглядом на кодіфікацію русиньского языка в Словакії. Выкреслив факты, внаслїдку якых дошло ку кодіфікації языка і вказав на місто окремых особ і субєктів в тім процесї. Мґр. Надїя Кушко з Торонтьской універзіты говорила о літературных штандартах русиньского языка в історічнім контекстї і в сучасній сітуації. Далшы выступы лінґвістів з окремых країн были заміряны на проблемы фунґованя русиньскых языковых варіантів, а то: у Сербії – з рефератом професора Др. Михайла Фейсы з Новосадьской універзіты о правописных проблемах і корекціях Правописного словника Миколы М. Кочіша выступила Мґр. Гелена Медєші; в Польску – з рефератом професора Др. габ. Генріка Фонтаньского зо Шлезькой універзіты в Сосновцю выступила Мґр. Мірослава Хомяк; в Українї – о языковій сітуації на Підкарпатьскій Руси говорив Мґр. Валерій Падяк, к. н. з Выскумного центра карпатістікы в Ужгородї; і в Мадярську – о замірах кодіфіковати свій варіант русиньского языка говорив  Др. Михал Капраль, к. н., професор Нїредьгазькой вышшой школы.

 

Друга часть семінаря была присвячена функціонованю русиньского списовного языка на Словеньску із часточным теоретічным і практічным замірянём на зближованя окремых русиньскых языковых варіантів, о чім у своїм рефератї говорив главно Доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н. з ІРНШ ПУ, котрый ся заміряв на можности зближованя в першім рядї в ровинї ґрафікы і орфоґрафії. Проблематіков перебераня чуджіх слов до літературных штандартів і цілково іншоязычныма впливами на русиньскый язык ся занимали у своїх рефератах професор Сент-Ендрюськой універзіты в Шкотьску Др. Стефан Пю і Мґр. Алена Блыхова з Оддїлїня русиньского языка і културы ІРНШ ПУ. На конкретных прикладах порушованя норматівности русиньского языка і културу речі выбраных медій у своїх рефератах представили: професор ПгДр. Йосиф Сіпко, ПгД. з Інштітуту русістікы, україністікы і славістікы ФФ ПУ, дале Мґр. Александер Зозуляк, шефредактор Русина і Народных новинок – на прикладах друкованого слова в рамках публіцістічной сферы, і ПгДр. Кветослава Копорова з Оддїлїня русиньского языка і културы ІРНШ ПУ – на прикладах  говореного слова у выбраных пєсах професіоналного Театру А. Духновіча в Пряшові.

 

В другый день семінаря было на Пряшівскій універзітї засіданя Языковой рады як порадного орґану ІРНШ ПУ. На засіданя были позваны репрезентанты вшыткых медій, котры в Словакії практічно хоснують русиньскый списовный язык і суть одповідны за їх языкову  редакцію, але і гостї з Мадярьска, Україны, Сербії, Хорватьска і ін. Добісідовали ся, же в будучности ся буде рада  сходити в ужшім і в шыршім зложіню: в ужшім зложіню суть люде, якы ся з теоретічного боку занимають русиньскым языком, а в шыршім суть заступлены і репрезентанты медій одповідны за їх языкову сторону. Інтерес о сполочны засіданя проявили і загранічны гостї, главно з Мадярьска і Україны.

 

Научный семінарь присвяченый културї русиньского языка быв першым зо серії семінарїв, якы ІРНШ ПУ планує в будучности орґанізовати сістематічно. Окрем языка, поступно темов далшых з них бы мали література, култура, історія і іншы аспекты жывота Русинів. З того научного семінаря з підпоров МК СР до кінця рока 2007 буде выданый зборник рефератів.

А.П., 8. 10. 2007

 

Зложіня языковой рады як порадного орґану Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты:

 

УЖШЫЙ КРУГ (лінґвісты):

ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. (коордінатор),

доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н.,

Мґр. Алена Блыхова,

ПгДр. Кветослава Копорова,

проф. ПгДр. Юрій Ванько, др. н.,

доц. ПгДр. Юрій Панько, к. н.,

проф. ПгДр. Йосиф Сіпко, ПгД.,

ПгДр. Марія Хомова

ШЫРШЫЙ КРУГ:

о. Мґр. Мілан Ясик (Артос),

о. ТгЛіц. Франтїшек Крайняк (Ґрекокатолицькый русиньскый каленрарь),

Мґр. Штефанія Левканічова (Радіо Патрія),

Ярослава Саболова Сисакова (Словеньска телевізія),

Мґр. Анна Кузмякова (ІnfoРусин),

Мґр. Александер Зозуляк (Русин і Народны новинкы),

Йосиф Ткач (Театер Александра Духновіча),

Мґр. Штефан Сухый (Методічно-педаґоґічный центер),

ПгДр. Марія Мальцовска (за лавреатів Премії Александра Духновіча за русиньску літературу),

Ян Гриб (за авторів русиньскых учебників),

Мґр. Марек Ґай (за учітелїв русиньского языка).

 

На конець двойденного міджінародного научного семінаря в Пряшові было перше засіданя Інтерреґіоналной рады русиньского языка, де были доповнены члены той рады, а то:

ПгДр. Анна Плкїшкова, ПгД. коордінатор (Словеньско),

Др. Маріанна Лявинець (Мадярьско).

 

В Кракові быв ІІІ. Міджінародный конґрес русиньского языка

 

Русиньске койне – утопія?­!

 

Світовый конґрес Русинів, Педаґоґічна академія в Кракові, Фундація на підпору лемківской меншины „Рутенiка“ в Польщі были главныма орґанізаторами ІІІ. Міджінародного конґресу pусиньского языка, якый у просторах спомянутой академії быв од 13. до 16. септембра 2007 року.

 

● ІІІ. Міджінародный конґрес русиньского языка у Кракові  ся зачав 13. септембра 2007 вернісажов першой выставкы русиньскоязычных книжок, котры вышли в роках 1989 – 2004, доповненов фаребныма фотоґрафіями з акцій споєных з русиньскым языком і літературов. Кураторков книжковой части выставкы была одборна працовнічка Штатной научной бібліотекы в Ужгородї Лариса Ільченко (перша злїва), вєдно з нёв ся к участникам на выставцї приговорили Др. Олена Дуць-Файфер (главный орґанізатор конґресу), председа Світовой рады Русинів (СРР) проф. Павел Роберт Маґочій і заступця директора Яґелоньской бібліотекы, де є експозіція выставкы, Др. Андржей Обремскі.

 

Перед 15 роками ся одбыв першый міджінародный русиньскый научный языковый форум у Бардіовскых Купелях – ку кодіфікації русиньского языка, де были прияты засады, же за основу  русиньского языка треба взяти жывый народный русиньскый язык, же ся буде поужывати азбука і мають ся розвивати штандарты русиньскых языків в окремых країнах. В 1999 роцї ся одбыв ІІ. Міджінародный конґрес русинського языка в Пряшові, де ся конштатовав ренесанс русиньского языка і главнов темов была приправа публікаціν Русиньскый язык в едіції „Najnowsze dzieje jκzykσw s³owinaρskich“, котра наконець вышла (Opole: Uniwersytet Opolski – Institut Filologii Polskiej, 2004, 2. выданя 2007, 476 стор.). Од 1989 до 2004 року было выдано выше 260 русиньскых періодічных і неперіодічных выдань, в многых країнах ся учіть русиньскый язык, він ся хоснує в церькви, в радію, в телевізії.

Конґресу передовала выставка сучасных русиньскоязычных выдань, котрой вернісаж была 13. септембра 2007 у просторах знамой Яґелоньской бібліотекы в Кракові і де до 12. октобра 2007 было выставленых коло  250 тітулів выданых творів у русиньскім языку за послїднїх 15 років. Выставка была збогачена фотопортретами в жывотній великости вшыткых дотеперішнїх лавреатів Премії Александра Духновіча за русинську літературу, фотоґрафіями з літературных русиньскых акцій і з навчаня русиньского языка в окремых країнах. Кураторами выставкы были Александер Зозуляк (за фотоґрафічну часть) і Лариса Ільченко (за книжкову часть).

На ІІІ. Міджінародный конґрес русинського языка до Кракова было позваных 40 учітелїв і директорів школ із семох країн, де ся учіть русиньскый язык. Якый быв ёго ціль? Проф. Павел Роберт Маґочій у своїм вычерьпнім вступнім рефератї коншатовав належну уровень окремых приятых штандартів русинського языка, котры были кодіфікованы по роцї 1989: у р. 1995 на Словеньску а р. 2000 у Польску, але і перебераня слов із штатных языків, як і то, же на Підкарпатьскій Руси не быв приятый єдотный штандарт языка, є там пару варіантів, котры ся шырше не хоснують, а в дакотрых країнах панує офроґрафічный хаос. Як дале увів, треба зробити вшытко про то, ай діпломатічны крокы, абы прияты штандарты нашли свою шыроку підпору і жебы проблемы коло языка дати на праву міру. Він высоко оцінив Педаґоґічну академію в Кракові, де ся учіть лемківскый язык (Олена Дуць-Файфер). Академія  прихылила конґрес під свою стрїху, дала ёго участникам страву і уквартелёваня, за што їй треба щіро подяковати.

 

● На другый день ся зачав языковый конґрес, на якім, окрем іншых із своїма рефератами выступили і одборници з окремых сфер зо Словеньска: (злїва доправа)  проф. ПгДр. Юрій Ванько, Др. н.,  Мґр. Алена Блыхова, о. ТгЛіц. Франтїшек Крайняк і ПгДр. Кветослава Копорова

 

Як повів в першый день конґресу (14. 9. 2007 р.) проректор Педаґоґічной академії у Кракові проф. Др. габ. Тадеуш Будревіч, є про нёго честёв привітати вшыткых участників русиньского языкового конґресу на теріторії Педаґоґічной академії, бо ту ся учіть лемківскый язык, а задачов академії є підпоровати розвиток і русиньского языка. Як підкреслив, він сам ся занимать лемківсков літературов. Вєра Сандовіч-Бонковска за надацію „Рутеніка“ высловила радость з того, же конґрес ся орґанізує в Польску, де споминана надація выдавать книжкы про лемківскы дїти, учебникы і под.

В тот день ку темі Штатут русиньского языка од ІІ. Міджінародного конґресу русиньского языка в 1999 р. очами знамых славістів  прозвучало пять рефератів. Окрем споминаного академіка, проф. Др. П. Р. Маґочія з Торонтьской універзіты в Канадї, выступили зо своїма рефератами проф. Др. Юрій Ванько, Др. н.,  на тему Формованя койне з літературных штандартів, і проф. Др. Роберт Ротштейн із США, якый говорив на тему Романьскы і нероманьскы алфавіты в модернім світї. Проф. Стефан Пю зо Шкотьска представив проблематіку заводжованя чуджіх слов до літературных языків. Він то продемонштровав на книжцї Марії Мальцовской Зелена фатаморґана. Вызначный славіста проф. Др. Александер Дуліченко, др. н. з Естонії говорив на тему Пережытя мікроязыків у модернім світї. Він уваджать такых 18 языків, з котрых много має свою кодіфікацію, міджі нима і карпаторусиньскый, якый задїлює до катеґорії розвивающіх ся языків. Языкознатель ся дотулив і етічного, і языкового сепаратізму, котрого ся боять великы языкы. Він то поважує за звеличованя, а тот процес треба аналізовати.

 

● На святочн ій рецепції конґресу єден із кодіфікаторів русиньского языка на Словеньску доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н., вєдно з автором і сполуавтором высше 20 русиньскых пореволучных учебників Яном Грибом зо Словакії із рук председы СРР П. Р. Маґочія перевзяли нову Премію Кіріла і Мефодія за розвиток русиньского языка у формі бронзовой плакеты і фінанчной одміны з Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї.

 

Далшов темов, котра ся розоберала на конґресї была тема Актуалны проблемы русиньскых кодіфікованых варіантів. Ку тій темі як першый із рефератом выступив проф. Др. габ. Генрік Фонтаньскі з Польщі з темов Актуалны проблемы лемківского языка, де ся зосередив на шпеціфічности варіантів у лемківскім языку. Доц. Др. Василь Ябур, к. н. із Пряшівской універзіты говорив на тему правил русиньского языка на Словеньску, де обернув увагу на зближованя русиньского языкового варіанту на Словеньску з іншыма русиньскыма варіантами. Мґр. Валерій Падяк, к. н.  із Підкарпатя на Українї говорив о тяжкій языковій  практіцї на Підкарпатю, де не є єдности при хоснованю русиньского языка, наперек тому, же ту были створены мінімално три языковы нормы. Проф. Др. Михал Капраль, к. н. із Нїредьгазькой высшой школы ся занимав актуалнов языковов сітуаціов Русинів у Мадярщінї, де правилино підкреслив, же не мала бы ся неґовати ґрупа корінных жытелїв Русинів у Мадярщінї на укор пришедшых Русинів із Підкарпатя. Старожылы мають свій язык, якый треба брати до увагы і выходити з нёго. Іде, главно о жытелїв такых сел, як Комлошка і Мучонь. О актуалных проблемах войводиньского варіанту русиньского яыка в Сербії сьме ся дізнали з реферату проф. Др. Юліана Рамача з Новосадьской універзіты, якый прочітав проф. Др. Михал Фейса.

Ведучім темы Русиньскый язык в окремых функчных сферах быв проф. П. Р. Маґочій. Проф. Михал Фейса із Сербії говорив о русиньскім языку в урядній сферї, Др.Олена Дуць-Файфер ся занимала языком сучасной русиньской літературы в Польщі, Мґр. Александер Зозуляк проаналізовав акцептацію норматівности в русиньскій публіцістіцї на Словеньску і підкреслив розбіжности в окремых русиньскых редакціях новинок і часописів на Словеньску односно дотримованя кодіфікованого русиньского языка. Так само крітічно говорила і ПгДр. Кветослава Копорова з Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты (ІРНШ ПУ) о языковій уровни перекладів у репертоарї професіоналного русиньского Театру А. Духновіча в Пряшові, де є мало сінонімічных варіантів, часто замірна словакізація текстів і под. О. ТгЛіц. Франтїшек Крайняк із Словакії розаналізовва русиньскый язык в конфесійных текстах а лінґвістічны проблемы при перекладах із чуджоязычной красной літературы простерла перед участниками конґресу Мґр. Алена Блыхова з .

В суботу, 15. септембра, в тематічній секції Русиньскый язык в едукачнім сістемі окремых країн, котру вела ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., ведуча Оддїлїня русиньского языка і културы ІРНШ ПУ, выступила Др. Ева Міхна, яка порівновала кашубскый язык і карпаторусиньскым. Язык є найглавнїшый про каждый народ. Важна є ту роль родины при формованю языка меншин. Лекторка припустила велику асімілацію споминаных языків з боку векшиновых народів. Інформацію о актуалній сітуації в навчаню русиньского языка і културы на Словеньску подала ПгДр. Анна Плїшкова. ПгД. Проф. Др. габ. Януш Гензел із Польщі реферовав о навчаню руського і русиньского языка на Педаґоґічній академії в Кракові, де привів і своїх штудентів, штудовав выбраны дідактічны проблемы выучованя лемківского/русиньского языка. На тему двоязычных школ у Войводинї в Сербії говорила Мґр. Марія Сакач-Фейса. Мґр. Мірослава Хомяк, авторка і сполуавторка 11 лемківскых учебників, популарного проєкту Лемківскый язык з компютером, поповідала о учіню лемківского/русиньского языка за помочі учебных помічників про учітелїв русиньского языка. Тема ся продовжовала выступами Мґр. А. Блыховой, котра прочітала реферат Мґр. Марека Ґая із Словакії К проблемам навчаня русиньского языка на І. і ІІ. ступню основных школ у Словакії. Інтересну тему собі выбрала учітелька русиньского языка з Мукачева Мґр. Марія Лендєл, а то Мотівація к навчаню русиньского языка на Українї. Она конштатовала, же на Підкарпатю є 40 недїльных школ, в котрых ся учіть русиньсыкй язык. Як кажда учітелька, і она прагне, абы наконець быв кодіфікованый єдиный русиньскый язык і на Підкарпатю. Інтересно говорила і лемківска учітелька Мґр. Марія Брода о сітуації і перспектівах навчаня лемківского языка в Польщі, а так істо Мґр. Любіця Нярядї о навчаню русиньского языка на середнїх школах Сербії, яка конштатовала, же у них не суть такы проблемы, як в іншых державах, із недостатком школярїв, ці фінанцій. Дале выступила Мґр. Наталія Гнатко, котра інформовала участників конґресу о пролемах выучованя материньского языка Русинів у Хорватії. Др. Маріанна Лявнець выступила з рефератом Русиньскый язык в школах у Мадярщінї.

Ці не найвекшу діскузію выкликала тема Проблематіка створіня цілорусиньской нормы, тзв. койне, котру вела Др. Олена Дуць-Файфер, як домашня, душа ІІІ. Міджінародного конґресу русиньского языка в Кракові. На тоту тему выступили: Доц. Василь Ябур, к .н.,  професор Др. габ. Генрік Фонтаньскі, Мґр. Мірослава Хомяк і ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. Послїдня з них ся занимала можностями консензу при формованю койне на прикладї русиньского перекладу Мґр. Валерія Падяка тексту книжкы „Народ нивыдкы“ проф. П. Р. Маґочія. Як повів професор ПгДр. Юрій Ванько, к. н. із Словакії – койне є процес. Треба глядати єднакы знакы. Є їх много. В каждім припадї ся треба операти о народный ґрунт. З другого боку, о койне як о утопії говорила Др. Олена Дуць-Файфер.

Наконець была вытворена інтерреґіонална рада русиньского языка (єй зложіня публікуєме в резолуції, приятій на самый конець конґресу). Рада буде рішати нелем сучасны проблемы в розлічных варіантах русиньского языка, але буде робити і над формованём койне, респ. зачне реалізовати поступны конкретны крокы к зближованю окремых варіантів русиньского языка.

Кібы єм мала говорити за свою особу, тыж бы єм ся придала к Оленї Дуць-Файфер, же русиньске койне – то утопія, бо собі думам, же варіанты русиньского языка не суть іщі розвинуты на такій высокій уровни, абы вычерьпали свої можности, главно, кідь ся їднать о підкарпатьскы варіанты, де не є єднота. Але приближовати ся ід ідеалови є все доволене, а є ай потребне. Лем абы ся так не стало, же інакше будеме выжадовати од обычайных людей, інакше од учітелїв, інакше од научных працовників. Уж ту были пробы в часах тзв. „русского“ напряму, кідь ся поужывав руськый яык в карпатьскім варіантї, а тогды ся пропаґовало, абы в основных школах ся говорило доступным народным языком, а в середнїх школах і в научній средї высшым научным штілом. Што то была за кастація народа? На малых і великых? На глупых і мудрых? По 1989 роцї, главно по кодіфікації русиньского языка в 1995 роцї, дошло к демократізації условій. Од того часу ся уж не раз доказало, же русиньскый язык може обогосподарёвати публіцістічну, научну і літературну сферу културного жывота без проблемів. Вышла, наприклад, антолоґія Муза спід Карпат, ряд літературных творів, книжкы поезій і прозы, множество учебників. Нам є близкый підкарпатьскый русиньскый язык, але ёго роздрібненость, неєднотность му не дає шансу быти зверьхованым русиньскым языком. Прихылям ся к словеньскому варіанту русиньского языка, якый є близкый і мадярьскій, лемківскій, войводиньскій, підкарпатьскій русиньскій бісідї. Сьме доступны каждому. А при дотримованю орфоґрафії можеме ся приближовати ку койне. То є мій погляд як практічной особы, писателькы, публіцісткы, яка створює язык в діалоґах, монолоґах, авторьскых поступах, в розлічных жанрах... Не быти публіцістічных і літературных творів, не буде аналізів, буде лем мертвый язык, якый буде хосновати лем пару людей із научной сферы. Думам сі, же русиньскый язык має высшы амбіції. Має возродну функцію. Треба му вернути то, што му взяли. Ёго красу, богатство і достойность. О то ся подля своїх можностей усиловав і ІІІ. Міджінародный конґрес русиньского языка в Кракові.

Марія МАЛЬЦОВСКА, фоткы А. З.

8. 10. 2007

 

(Позн. шефредактора: Решпектую погляд нашой колеґынї на русиньске койне, зато є i опублікованый. Але нелем я, но і векшына в діскузії к тій темі выступаючіх участників конґресу в Кракові была іншого погляду – створіня цілорусиньской нормы (койне) не поважовали за утопію, але за можный выслїдок процесу зближованя окремых варіантів русиньского языка, на конкретных прінціпах якого в окремых языковых ровинах ся дасть добісідовати, бо іде о шпеціфічны знакы русиньского языка як такого, котры лем з розлічных субєктівных прічін не функціонують єднак во вшыткых. Але  хоць то буде выжадовати много часу, много сил, є надїй, же в ниякім припадї ся не може повторяти історія, жебы сполочне койне ся стало мертвым языком, одорваным од людей. Одпорує тому уж лем єден основный факт: кодіфікація русиньскых варіантів є зроблена на базї жывого языка, также і зближованя буде проходити н тій базї. Самособов, акцептація сполочной нормы, як і єй формованя, буде довгый процес. Але без зачатку не є кінця. Робота то буде сізіфовска, але не недосягнутельна. Ведь ай перед нецілыма тринадцятьма роками мало-хто собі подумав, же буде кодіфікованый русиньскый язык на Словеньску. Вшыткы то брали за утопію. Але она ся сталa реалностёв!)          

 

Почінаючі ІІІ. Міджінародным конґресом русиньского языка (Краків, 2007), ся з Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї зачінать удїлёвати Премія Кіріла і Мефодія  за розвой русиньского языка (плакета і фінанчный дар). По першыраз нёв были оцінены тоты лінґвісты  і учітелї русиньского языка:      

 

Доц. ПгДр. Василь  Ябур, к. н. і Ян Гриб зо Словакії

Василь Сарканич і Михайло Алмашій iз Україны

Др. Олена Дуць-Файфер і Мірослава Хомяк iз Польщі

Проф. Др. Юліан Рамач зо Сербії

 

Вшыткым ґратулуєме і жычіме много здоровя і сил в далшій роботї над русиньскым языком.

 

Резолуція

із ІІІ. Міджінародного конґресу русиньского языка, Краків, 13. – 16. 9. 2007

 

 

АКТУАЛНЫ ПРОБЛЕМЫ РУСИНЬСКЫХ КОДІФІКОВАНЫХ ВАРІАНТІВ:

 

1. До ІV. Міджінародного конґресу русиньского языка кодіфіковати літературный язык на Підкарпатьскій Руси (теперішня Закарпатьска область Україны) і зачати роботы на знормованю літературного языка Русинів у Мадярьску.

2. Кодіфікованы варіанты русиньского языка розвивати на прінціпі лексічной поліваріантности і зо захованём шпеціфічных знаків (фонетічных, морфолоґічных, сінтаксічных, словотворных і под.) карпатьскых русиньскых діалектів.

 

РУСИНЬСКЫЙ ЯЗЫК В ОКРЕМЫХ ФУНКЦІОНАЛНЫХ СФЕРАХ:

 

3.  Старати ся в конкретных функціоналных сферах русиньского языка дотримовати прияты правила орфоґрафії і орфоепії. З тым цілём орґанізовати   языковы конзултації русиньскых лінґвістів з робітниками окремых сфер, хоснуючіх списовный русиньскый язык в писмовій (друкованы медії, веб-сайты) і устній подобі (театер, радіо, телевізія).

4. Выдати сінонімічны і перекладовы словникы в окремых варіантах русиньского языка про розлічны сферы поужываня того языка.

 

РУСИНЬСКЫЙ ЯЗЫК В ЕДУКАЧНІМ СІСТЕМІ ОКРЕМЫХ ШТАТIВ:

 

5.  З цілём підвышіня уровни навчаня і росшыріня кількости клас, респ. школ, з навчанём русиньского языка заміряти ся на мотівацію к выучованю русиньского языка:

а) школярїв – через доступны масмедії, главно через єствуючі або і через новы – шпеціалізованы – інтернетовы сторінкы заміряны на выучованя русиньского языка; через орґанізованя олімпіад з русиньского языка і русиньскых културно-історічных реалій; через выдаваня зборників школярьскых робот, через выдаваня авдіо- і відеозаписів із правилнов высловностёв у каждім варіантї русиньского языка;

б)  родічів – через прямый контакт з нима і сістематічну освітну роботу з цілём пересвідчіти їх о потребі їх дїтей учіти ся язык предків;

в) учітелїв – через орґанізованя інтерреґіоналных методічных семінарів, взоровых годин русиньского языка і културы; через выдаваня про них методічных матеріалів в єствуючій русиньскій пресї, респ. в шпеціалізованім русиньскім педадоґічнім часописї, якого бы были сполутворцями; через інтереґіоналну выміну учітелїв і штудентів універзіт, на котрых мож штудовати русиньскый язык (Пряшівска універзіта, Яґелоньска універзіта, Новосадьска універзіта, Нїредьгазька высша школа).

6. Створити інтерреґіоналну раду учітелїв і каждорічно орґанізовати інтерреґіоналны учітельскы конференції.

 

ЗАДАЧА СТВОРІНЯ ОБЩОРУСИНЬСКОЙ НОРМЫ:

 

7. З цілём зближованя окремых списовных варіантів русиньского языка зачати ся занимати створінём єднотного алфавіту і  прінціпу правопису: властных назв, главно мен, призвіск, і ґеоґрафічных назв. Створити сполочну норму перепису русиньского языка з азбукы до латинікы, заміряти ся на єй єднотне поужываня в інтернетї.

8. Першыма практічныма кроками в створіню койне має быти створіня сполочной научной термінолоґії і сполочного ґрафічного сістему.

 

ІНТЕРРЕҐІОНАЛНА РАДА РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

 

9. З цілём ефектівного і конштруктівного рішаня настоленых языковых проблемів ІІІ. Міджінародный  конґрес  русиньского  языка обновлює роботу Інтерреґіоналной рады русиньского языка, до котрой были єдноголосно зволены в першій ґрупі лінґвісты-славісты: проф. Др. Юрій Ванько, к. н., проф. Др. Александер Дуліченко, др. н., проф. Др. Стефан Пю, проф. Др. Роберт Ротштейн і проф. Др. габ. Генрік Фонтаньскі, а в другій ґрупі за окремы реґіоны-країны:   проф. Др. Михал Капраль, к. н. (Мадярщіна), Мґр. Валерій Падяк, к. н. (Україна), Мґр. Демко Трохановскый (Польща),  проф. Др. Михал Фейса (Сербія), Мґр. Марія Хома (Хорватія) і доц. Др. Василь Ябур, к. н. (Словакія). 

 

Участници ІІІ. Міджінародного конґресу русиньского языка у Кракові 13. – 16. 9. 2007 перед будовов Академії педаґоґічній, де проходив тот конґрес.

Фотка: А. З.

 

Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты в Пряшові

 

орґанізує

міджінародный научный семінар

 

Языкова култура і языкова норма

в русиньскім языку

 

Пряшівска універзіта, 27. – 28. 9. 2007, класа ч. 97

 

Проґрам

 

8.30 – 9.00 –  Реґістрація участників

 

9.30  –  13.00

 

Отворіня:  

доц. ПгДр. Івета Ковалчікова, ПгД., проректорка ПУ про загранічны одношіня

ПгДр. Марек Гавріла, ПгД., научный таёмник ІРНШ ПУ

ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., ведуча Оддїлїня русиньского языка і културы  ІРНШ ПУ

Місто Оддїлїня русиньского языка і културы ІРНШ ПУ в розвою русиністікы

(1999 – 2007)

 

Тема: Актуалны проблемы русиньскых кодіфікованых варіантів

проф. Др. Павел Роберт Маґочій, Торонтьска універзіта, Канада

Кодіфікація русиньского языка очами історіка

Надїя Кушко, Торонтьска універзіта, Канада

Літературны штандарты русиньского языка: історічный контекст і сучасна сітуація

проф. Др. Михайло Фейса – Мґр. Гелена Медєші, Новосадьска універзіта, Сербія

Правописны проблемы русиньского языка в Сербії і корекції  Правописного словника Миколы М. Кочіша

проф. Др. габ. Генрік Фонтаньскі – Мґр. Мірослава Хомяк, Шлезька універзіта в Сосновцю, Польща

Актуалны проблемы лемківского языка в Польску

Валерій Падяк, к. н., Выскумный  центер карпатістікы в Ужгородї, Україна

Языкова сітуація на Підкарпатьскій Руси: проблемы і перспектівы

проф. Др. Михаіл Капраль, к. н., Нїредьгазька вышша школа, Мадярьско

Якый язык мають кодіфіковати мадярьскы Русины?

 

Діскузія

 

13.00 – 14.30  – Обід

 

15.00 – 18.00

 

Тема: Сучасна русиньска списовна норма на Словеньску i процес зближованя трёх варіантів русиньского языка

доц. Др. Василь Ябур, к. н., Пряшівска універзіта, Словеньско

Орфоґрафічны проблемы в русиньскім языку на Словеньску з орьєнтаціов на  зближованя варіантів русиньского языка

проф. Др. Стефан Пю, Універзіта в Ст. Ендрью, Шкотьско

Перебераня чуджіх слов до літературных штандартів

Мґр. Алена Блыхова, Пряшівска універзіта, Словеньско

Норматівность і іншоязычны впливы

Мґр. Александер Зозуляк, Русин і Народны новинкы в Пряшові, Словеньско

Акцептація норматівности в русиньскій публіцістіцї на Словеньску

проф. ПгДр. Юрій Ванько, к. н., Універзіта Конштантіна Філозофа в Нїтрї, Словеньско

Проблематіка формованя койне з єствуючіх списовных  штандартів

проф. ПгДр. Йосиф Сіпко, ПгД., Пряшівска універзіта, Словеньско

Проблемы нормы і културы речі

ПгДр. Кветослава Копорова, Пряшівска універзіта, Словеньско

Проблемы акцентолоґії русиньского языка з погляду норматівности і практікы

 

Діскузія

 

18.30 – Вечеря

 

Акція ся реалізує з підпоров Міністерства културы Словеньской републікы і Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї

 

 

СВІТОВЫЙ КОНҐРЕС РУСИНІВ ІЗ ЦЕТРОМ У ПРЯШОВІ

ПЕДАҐОҐІЧНА АКАДЕМІЯ У КРАКОВІ

ФУНДАЦІЯ НА ПОМІЧ ЛЕМКІВСКІЙ МЕНШИНЇ „РУТЕНІКА“ У ВАРШАВІ

  

орґанізують

 

ІІІ. Міджінародный конґрес русиньского языка

 

ПЕДАҐОҐІЧНА АКАДЕМІЯ, Краків, 13. – 16. 9. 2007

 

Проґрам:

 

Четверь, 13. 9. 2007

 

приxoд участників i уквартелёваня в гoтeлї „ЗА КОЛЮМНАМИ”, ул. Армії Краёвой 9

 

19.00 – ВЕРНІСАЖ Выставкы русиньскоязычных книжок в яґeлоньскій бібліотецїураторы выставкы: Лариса Ільченко, Александер Зозуляк)

 

Пятніця, 14. 9. 2007

 

8.30 – Реґістрація участників – главна будова педаґоґічной академіі, ул. подхоронжых 2 (перед главнов аулов ПA) 

9.30 – 10.00 Святочне отворіня ІІІ. Міджінародного конґресу русиньского языка – главна аула педаґоґічной академіЇ

10.00 – 13.00 Пленарне засіданя (аула ПA), ведучій проф. Др. габ. Генрик Фонтаньскый

 

Тема: Статус русиньского языка од II. Міджінародного конґресу русиньского языка в 1999 роцї ОЧАМИ вызначных славістoв

 

Выступлять:

проф. Др. Павел Роберт Маґочій, Канада

Цілї ІІІ. Kонґресу русиньского языка

(Goals of the Third Language Congress)

проф. Др. Юрій Ванько, к. н., Словакія

Формованя койне з літературных штандардiв

(The Creation of koinιs for Literary Standards)

проф. Др. Роберт Ротштейн, Споєны штаты америцькы

Романьскы і нероманьскы азбукы в модернім світї

(Roman and Non-Roman Alphabets in the Modern World)

проф. Др. Стефан Пю, Велика Брітанія

Проблематіка вводжіня чужіх слов до літературных языків

(The Problem of Foreign Loan Words in Literary Standards)

проф. Др Александер Дуліченко, Естонія

Тырваня мікроязыків у модернім світї

(The Survival of Micro-Languages in the Modern World)

 

ДІСКУЗІЯ

 

14.30 – 18.30 – РОБОТА В СЕКЦІЯХ:

 

1. СЕКЦІЯ – ведучій проф. Др. Роберт Ротштеін

 

ТЕМА: АКТУАЛНЫ ПРОБЛЕМЫ РУСИНЬСКЫХ КОДІФІКОВАНЫХ ВАРІАНТІВ

 

Выступлять з ОКРЕМЫХ ШТАТІВ:

проф. др габ. Генрик Фонтаньскый, Польща

Актуалны проблемы лемківского языка

доц. Др. Василь Ябур, к. н., Словакія

Орфоґрафічны проблемы і корекції в русиньскім языку в Словакії

Мґp. Валерій Падяк, к. н.,  Україна

Аналіза ґраматічной практікы на Підкарпатьскій Руси: проблемы і перспектівы

проф. Др. Михаіл Капраль,  Мадярщіна

Актуална языкова сітуація Русинів в Мадярщінї

проф. Др. Юліян Рамач, Сербія

Актуалны проблемы войводиньского варіанту русиньского языка

 

15.30 – 16.20 – ДІСКУЗІЯ

 

2. СЕКЦІЯ – ведучій проф. Др. Павел Роберт Маґочій

 

ТЕМА: РУСИНЬСКЫЙ ЯЗЫК В ОКРЕМЫХ ФУНКЦІОНАЛНыХ СФЕРАХ

 

ВЫСТУПЛЯТЬ:

проф. Др. Михал Фейса, Сербія

Русиньскый язык в урядній сферї

Др. Олена Дуць-Файфер, Польща

Язык сучасной русиньской літературы

Мґр. Александер Зозуляк, Словакія

Акцептація норматівности в русиньскій публіцістіцї в Словакії

Др. Кветослава Копорова, Словакія

Язык  професіоналного русиньского театру

о. ТгЛіц. Франтїшек Крайняк, Словакія

Русиньскый язык в конфесійных текстах

Мґр. Алена Блыхова, Словакія

Лінґвістічны проблемы при перекладах із чужоязычной красной  літературы

 

17.40 – 18.30 – ДІСКУЗІЯ 

 

19.00 – ВЫСТАВКА „ПУТЁВ НЕЕКЗІСТУЮЧІХ ЛЕМКІВСКЫХ СЕЛ“ – выставна сала Воєвoдьской ПублІчнoй Бібліотекы в Кракові

 

СУБОТА, 15. 9. 2007

 

9.00 – 13.00

ТЕМА:  РУСИНЬСКЫЙ ЯЗЫК В ЕДУКАЧНІМ СІСТЕМІ ОКРЕМЫХ ШТАТІВ – ведуча Др. Анна Плїшкова, ПгД.

 

ВЫСТУПЛЯТЬ:

Др. Ева Міхна, Польща

Моделы філолоґічной едукації в одношіню к малым етнічным языкам

Інж. Катаріна Ондрашова, Міністерство школства, Словакія

Можность розвоя етнічных языків в едукачнім сістемі Словеньской републікы

проф. Др. габ. Януш Гензель, Польща

Выбраны дідактічны проблемы навчаня лемківского/русиньского языка

Мґр. Марія Сакач-Фейса, Сербія

Проблемы двоязычных школ у Войводинї

Мґр. Мірослава Хомяк, Польща

Учебны помічникы про учітелїв русиньского языка

 

10.00-10.30 – ДІКУЗІЯ

 

Продовжіня темы:

 

Выступлять з ОКРЕМЫХ держав:

Мґр. Марек Ґай, Словакія

О проблемах навчаня русиньского языка на І. і ІІ. ступнї  основной школы в Словакії

Мґр. Марія Лендєл, Україна

Мотівация до навчаня русиньского языка на Українї

Мґр. Марія Брода, Польща

Сітуація і перспектівы навчаня лемківского языка в Польщі

Др.  Яков Кишюгас, Сербія

Навчаня русиньского языка в середнїх школах Сербїі 

Мґр. Наталія Гнатко, Хорватія

Проблемы навчаня материньского языка Русинів у Хорватії

Др.  Маріанна Лявинець, Мадярщіна

Русиньскый язык в школах у Мадярщінї

о. Василь Бойчук, Румунія

Формованя русиньской школы в  Румуніі

 

12.30 – 14.00 – ДІКУЗІЯ

 

14.30 – 18.00

ТEMA: ПРОБЛЕМАТІКА СТВОРІНЯ ОБЩОРУСИНЬСКОЙ НОРМЫ – ведуча Др. Олена Дуць-Файфер

 

Выступлять:

доц. Др. Василь Ябур,  Словакія

Зближіня ґрафемікы і орфоґрафіі окремых варіантів русиньского языка

проф. Др. габ. Генрик Фонтаньскый, Мґр. Мірослава Хомяк, Польща

Русиньска лінґвістічна термінолоґія

Мґр. Мірослава Хомяк, Мґр. Штефан Сухый, Польща, Словакія

О проблемах методічной термінолоґіі русиньского языка

Др. Анна Плїшкова, ПгД.,  Словакія

Гляданя консензу при формованю койне на прикладї перекладу тексту книжкы Народ нивыдкы

 

ДІСКУЗІЯ

(На основі першой пробы русиньского койне – перекладу тексту книжкы Народ нивыдкы.)

 

НЕДЇЛЯ, 16. 9. 2007

 

9.00 – 11.00

ПриЯтя РезолуцІй Із засідань окремых секцІй – ведучій Мґр. Александер Зозуляк

 

11.00 – 14.00

Засіданя Світовой рады Русинів

 

15.00 –  ОДХОД участників конґресу дoмів

 

Цінный учебник про середнї школы, але ай універзіту

 

Найновшым русиньскым учебником на Словеньску, котрый вышов тїсно перед 3. Міджінародным конґресом русиньского языка у Кракові (13. – 16. септембра 2007),  є Русиньскый язык про 1. – 4. класы середнїх школ із навчалным русиньскым языком і з навчанём  русиньского языка (288 стор., Пряшів 2007) реномованых авторів, научно-педаґоґічных працовників Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты – доц. ПгДр. Василя Ябура, к. н., і ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД. Є то 79. публікація приправлена перед тым редакціов, теперь і обчаньскым здружінём під назвов Русин і Народны новинкы. Учебник буде добрым помічником нелем про штудентів середнїх школ, але і Пряшівской універзіты, котры штудують або вырішыли штудовари русиньскый язык.

Тот цінный учебник у малій кількости маєме у редакції, де го мож купити за 400 Ск. Контакт: Rusνn a Όudovι noviny, Duchnoviθovo nαm. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, tel.: 00421-905-470 884, e-mail: rusyn@stonline.sk.

- аз – 31. 8. 2007

 

Далшы три учебникы про основны школы

 

 

В авґустї 2007 вышли у Пряшові на Словеньску три новы учебникы про 3. класу основных школ із навчалным русиньскым языком і з навчанём русиньского языка, а то Русиньскый язык і Чітанка автора векшины русиньскых учебників про ОШ по роцї 1989 – Яна Гриба, і Робочій зошыт із русиньского языка нового автора (минулого року быв першыраз автором Робочого зошыта про 2. класу ОШ), єдного з першых двох абсолвентів росшыреной формы штудія русиньского языка на Педаґоґічній факултї Пряшівской універзіты, теперь учітеля русиньского языка в ОШ у Радванї над Лабірцём – Мґр. Марека Ґая.

Суть то далшы три русиньскы учебникы з новой серії (з якой минулого року вышли першы три про 2. класу ОШ), а то нелем про основны школы з навчанём русиньского языка, але і з навчалным русиньскым языком. Учебникы суть написаны на основі змін правил русиньского правопису, котры суть офіціално платны од 1. септембра 2005. Выдав їх Русин і Народны новинкы як свої 19. – 21. публікації (або 76. – 78. публікації приправлены редакціов під таков істов назвов). Русиньскый язык і Чітанка суть ілустровцаны русиньсков малярьков Аннов Ґаёвов. Віриме, же тоты новы красны учебнькы будуть добрі служыти все векшій кількости учнїв основных школ, котры ся рішыли учіти русиньскый язык, респ. їх родічі порозуміли, же про їх дїтину є потребне знати язык своїх предків.

Тоты найновшы учебникы у малій кількости маєме у редакції, де мож їх купити по 300 Ск. Контакт: Rusνn a Όudovι noviny, Duchnopviθovo nαm. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, tel.: 00421-905-470 884, e-mail: rusyn@stonline.sk.

- аз –  31. 8. 2007

 

Русиньскый язык як предмет інтересу світовых лінґвістів

 

● Проф. Др. Штефан ПЮ, ПгД., із Універзіты св. Андрія у Шкодьску, котрый ся взяв написати ґраматіку русиньского языка по анґліцькы.

Кодіфікація русиньского списовного языка і ёго акцептація як четвертого выходославяньского языка привернула позорность світовых лінґвістів а само собов  главно тых, котры ся занимають выходнов групов славяньскых языків. Русиньскый язык привів на северовыход Словеньска і  выкладача із Шкотьской Універзіты Святого Андрія (із міста Sant Andrew)  проф. Др. Штефана ПЮ, Пгд.  При тій нагодї сьме пану професорови дали пару вопросів односно ёго перебываня на історічній теріторії народа, котрый є предметом ёго інтерсу.

Пане професоре, за походжінём сьте  Америчан, коренї вашых родичів суть в Европі, но не суть славяньскы. Наперек тому сьте професором руського языка і занимате ся славяньскыма языками вообще. 15 років сьте робили на Універзітї в містї Дургам в Северній Каролінї, теперь сьте тринадцятый рік в Шкотьску на Універзітї Святого Андрія.  Выдали сьте першу із серії історічных ґраматік славяньскых языків – фонолоґію, де сьте залучіли уж і русиньскый язык, збирате ся выдати далшы два томы   – морфолоґії.  Як ся вам в тім дїлї дарить і чім вас збогатило перебываня на северовыходї Словеньска, де тот мікронарід із своїм мікроязыком пережывать?

–         Про науковця є природне, же ся пересувать з місця на місце, навецей мій отець быв

діпломат, часто сьме перебывали і в Европі, де єм спознавав языкы і културы европскых народів. Так єм властно одмала мав зафіксованый тот способ жывота.  Што ся тыкать Універзіты Святого Андрія, котра ся находить в невеликім містечку за таков істов назвов, была то про мене выгодны робоча понука, бо тота універзіта є найстаршов в Шкотьску – была заснована в 1411. роцї і мать добру традіцію. Она є меджінародного характеру, то значіть, же на нїй штудує може вецей штудентів з цалого світа, як самотных Шкотів.  Што ся тыкать моїх публікацій історічной ґраматікы, того року в маю мі вышла перша книжка під назвов A New Historical grammar of the East Slavic Languages. Vol. 1: Introduction  and Phonology в нїмецькім накладательстві Лінком в Мнїхові як 27. серія той едіції (Lincom Studies in Slavic Linguistics).  Як сьте спомянули, приправую іщі далшы два томы морґолоґії – мали бы в собі містити склонёваня і часованя.  Што ся тыкать перебываня на Словеньску, кус єм скламаный, бо ниґде ся не мож дістати ку русиньскій одборній літературї, мімо Інштітуту народностных і реґіоналных штудій, котрому хочу тов путёв подяковати  за вшыткы книжкы, котры мі подаровали.  Походив єм і по книгкупецтвах, і по антікваріятах... Хоць в єднім єм нашов недавно выдану книжку Русиньской оброды під назвов Материне слово гріх забывати. Быв єм з того зачудованый, же така книжка не є в книгкупецтві, хоць вышла у недавно, але у антікваріатї. А Пряшів, то є културный центер Русинів, ту  бы мала быти в першім рядї література о Русинах доступна. Походив єм і по ґрекокатолицькых книгкупецтвах, бо мав єм інтерес і о історію набоженьского жывота, але по русиньскых публікаціях ани слїду...

 

● Ці задумуєте і до якой міры закомпоновати выслїдкы вашой публікачной роботы о русиньскій історічній ґраматіцї до плану вашой педаґоґічной роботы?

–         Наісто задумую, не знам іщі до якой міры, але видить ся мі, же до части філолоґічногo

курсу. В нашім штудійнім проґрамі маме наприклад закомпонованы такы дісціпліны в рамках вшыткых груп славяньскых языківяк наприклад семестер польского языка, білоруського языка і т. д.  Може буде інтересно закомпоновати до той понукы і русиньскый язык. А в рамках історії выходославяньскых языків наісто лекції о русиньскім языку в конфронтації з далшыма трёма будуть мати своє місце.

● На третїм меджінароднім Конґресї русиньского языка выступите з темов Проблематіка перебераня чуджіх слов до списовных языків. Як ся вы позерате на проблем інтернаціоналізмів, котры проникають до славяньскых языків, треба їх акцептовати, або створёвати  свої властны еквіваленты?

–         Свого часу мав, а може і доднесь мать тенденцію створёвати сі властны еквіваленты

польскый язык, но видить ся, же  тот модел ся не барз освідчів, бо часто выникали слова, котры ся у практічнім жывотї мало хосновали (познаме многы фіґлї тіпу: знаш, як ся повість по польскы...– позн. ред.). Зато сі думам, же дарьмо будуть лінґвісти „выдумовати“ вшелиякы новы слова, респ. можуть выдумати, але важне буде то, што прийме векшына поужывателїв даного языка, а то є процес спонтанный і не мож го допереду надіктовати, мож лем понукнути алтернатіву, порадити.  А што ся у жывім языку  прижыє, тото буде платне і мусять то  акцептовати і лінґвісти. 

На кінце свого перебываня пан професор завитав і до русиньскых сел на Снинщінї, жебы захопив  бісіду  жытелїв русиньскых сел.  Вірьме, же ся му пощастило і такых нашов, бо у многых русиньскых селах своїм материньскым языком комунікує уж лем найстарша ґенерація Русинів.  О то налїгавішый ся вказує вопрос выучованя русиньского языка і културы в школах.

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА

20. 8. 2007

 

Іншпірованый Народныма новинками

 

Чітав єм Народны новинкы в кошіцькых бібліотеках. Теперь уж мі ходять домів. Довольте мі высловити свою думку к дакотрым їх актуалітам.

При чітаню статї Посланець з Ялинкы (Народны новинкы, ч. 13 – 16, 18. апріля 2007)  ся говорить, же пан посланець парламенту СР є охотный помочі, што є барз миле. Думам собі, жебы было добрі, кібы окрем фолклору, памятав, наприклад, на наше школство, од котрого, подля мене, в многім залежить наша будучность.

Редакторка Марія Мальцовска реаґовала на посланцёву думку замінити азбуку про Русинів латиніков і справно повіла, же Русины суть оріґіналны і тым, же ся не росплынуть в латиноязычнім морю. То істе ся, подля мене, дотыкать і церьковнославяньского языка в нашім реліґійнім жывотї, якый є оріґіналным про ґрекокатолицьку і православну церьков так, як латиньскый про римокатолицьку церьков.

Далшым проблемом є, подля нас, наш каждоденный словник з множеством словакізмів, котры ту в минулости не были, або без котрых ся наш язык обыйде, а найдуть ся і ґерманізмы і гунґарізмы. Знаю, же такы слова, як велё, валал, волам, немоцніця і много іншых уж так ся в нашім языку закорінили, же їх буде тяжко без школьской выховы выкорінити.

Позераючі ся лаічным поглядом до области языкознаня, видить ся мі, же ту можуть помочі годины русиньского языка у школах, нашы редакторы і модераторы, котры у своїх выступах в пресі і медіях, а тыж в діалоґах з нашыма людми, притримують ся літературного языка.

Беручі до увагы то, же в днешнїй добі прім грають світовы языкы, ку котрым належить і нам близкый руськый язык, думам, же будованя нашого літературного языка  на основі нашых діалектів за помочі руського  і літурґічного – старославяньского, змодернізованого днешнїм жывотным  проґресом, могло бы помочі родічам і дїтём ходити на годины русиньского (карпаторуського) языка. Тым бы сьме ся приближыли к історії і к традіції, чім бы сьме ся може порівнали з карпатьскыма Нїмцями і нашыма Українцями, котры учать ся і чітають на літературнім языку, а притім дома говорять на своїх діалектах.

Наконець думам, ці бы нашы новинкы  і календарї не могли помочі научіти ся азбуку тым, жебы в каждім чіслї приносили высвітлїня к пару друкованым і писаным буквам.

Александер ЖАТКОВІЧ, Кошіцї, 8.8.2007

 

Материньскый язык не може быти заосталым

 

Недавно ся мі скаржыла єдна моя знама, популарна співачка русинськых народных співанок, же в єй роднім селї є вшытко пословакізоване, в церькви ся служыть по словеньскы, в школї не є інтерес о навчаня русиньского языка, по русиньскы бісідують лем старшы люде, молоды о материньскый язык не мають інтерес. Тоты, котры бы мали вести людей к народному возроджіню – священици, учітелї, русиньска інтеліґенція – парадоксно арґументують, же русиньскый язык є немодерный, заосталый, про жывот в днешнїй добі збыточный! Накілько познам проблем словакізації в русиньскім реґіонї і в ґрекокатолицькых парохіях  (дотыкать ся то і парохій православных), над скаргов моёй знамой єм ся ани барз не зачудовав, скоріше то зміцнило мій погляд, же кідь ся нашы люде не спамятають і не будуть ся бранити асімілачному тиску,  русиньскый язык зістане лем у фолклорі, в співанках, на фестівалах.

Скоріше ня несподївала прімітівность арґументу, же русиньскый язык є немодерный, заосталый, збыточный. Думам сі, же немодерны, заосталы суть тоты, котры такы погляды росшырюють. Материньскый язык предці не може быти заосталый, немодерный. Є то язык матери, котра ня привела на світ, язык моїх предків, цілого народа, через материньскый язык чоловік спознає світ, дозрівать і розвивать свій інтелект. Материньскый язык не підлїгать трендам модерности ці немодерности. Хто заверже свій материньскый язык, тот чоловік якбы заверг свою матірь, своїх родічів, своїх предків. О заосталости і немодерности можеме говорити лем в области економікы, моды, моралкы..., але не односно будь-якого языка на світї. Русины ся можуть презентовати многыма вызнамныма особностями на полї наукы, културы, сполоченьского і політічного жывота, котры репрезентують свій народ нелем дома, але і за граніцями нашой отчізны. Зато не є прічіна на чутя малости, меншецінности, збыточности. Хто то не розумить, кривдить свому народови, зраджує своїх предків, своє коріня, минулость свого народа.

Няй собі такы люде памятають – од своїх одбігнуть, але к чуджім не добігнуть, як говорить  єдна народна пословіця. Чоловік ся не може збавити свого коріня, народной ідентіты. Снага тото змінити є немодерна і заостала!

Др. Петро КРАЙНЯК, Пряшів, 22.1.2007


Найвышшый час, історічна шанса

 

На стрічі з медіями і представителями русиньскых културных орґанізацій в Іінштітутї реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты главне слово мали: (злїва) директор того інштітуту Проф. ПаедДр. Штефан Шутай, Др. н. і  одборна асістентка Оддїлїня русиньского языка і културы  ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД.

 

18. януара 2007  в просторах Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты была стріча  директора споминаного інштітуту, професора ПаедДр. Штефана Шутая, Др.н., і працовників Оддїлїня русиньского языка і културы  ПгДр. Анны Плїшковой, ПгД. і  Мґр. Алены Блыховой  з  представителями русиньскых масмедій (радія, пресы). Участниками стрічі были і представителї русиньскых културно-сполоченьскых орґанізацій: за Русиньску оброду: председа Владимір Противняк, таёмнічка Феодосія Латтова, председа дозорной рады Інж. Павел Дупканіч і председа медіалной рады Федор Віцо; за Русин і Народны новинкы і за  Русиньскый културно-освітный сполок А. Духновіча ПгДр. Марія Мальцовска; за Сполок русиньской молодежи Петро Крайняк, мол., котрый зарівно быв єдным з ініціаторів акції. Главна тема стрічі была: Проблематіка русиньского школства і выучованя русиньского   языка на Пряшівскій універзітї і можности єй медіалізованя.

Як знаме, Русины на Словеньску можуть першый академічный рік штудовати свій материньскый язык на высокій школї, бо по успішній акредітації штудійного проґраму  Русиньскый язык і література на Пряшівскій універзітї , 28. юна 2005 міністер школства СР признав Пряшівскій універзітї  право придїлёвати академічный тітул „бакаларь“, абсолвентам денной і екстерной формы штудія. Дякуючі тому, од академічного рока 2006/2007 штудійный проґрам Русиньскый язык і література ся може на Пряшівскій універзітї штудовати з 12 акредітованыма комбінаціями на пятёх факултах, о чім ся мож веце дізнати  як в тім чіслї НН, с. 1, так на вебсторінцї універзіты: www.unipo.sk,  і на www.rusynacademy.sk,  або мож прямо контактовати Інштітут реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універіты, п. А. Плїшкову,  Нам. леґіонарів 3, 08001 Пряшів, тел.: 0907629127.

Першый академічный рік фунґованя бакаларьского штудійного проґраму на стрічі з новинарями розаналізовала Анна Плїшкова, яка зарівно обернула увагу на потребу перетрансформованя выучованя русиньского языка з катеґорії неповинных до катеґоріїї повинных предметів, а то в згодї з леґіслатівов, подля якой в  школах в реґіонах, де 20 процент жытельства ся голосить за Русинів, на жадость родічів ся так може стати. Покы є вшытко на доброволній базї, што не все веде к ефектівным выслїдкам.

Професор Штефан Шутай  обернув увагу на процес ревіталізації русиньского школства, де незаступиму роботу повинен зробити третїй сектор, т. є. обчаньскы здружіня. Цілём актівізації Інштітуту реґіоналных і народностных штудій ПУ є аспект педаґоґічный, якый бы забезпечовав выхову кваліфікованых кадрів-русиністів, і аспект научный, што бере до увагы розвиток кодіфікованого русиньского языка, ёго зміны, як і сполупрацу з вызначныма научныма інштітуціями, якым є Языковедный інштітут Людовіта Штура в Братїславі і ін.. Директор інштітуту привітав актівіты і третёго сектора, русиньскых обчаньскых здружінь, якы бы мали быти на помочі розвоя школства, од матерьскых школ жа по высоку, а главно мали бы зогравати вызначну роль в освітній роботї міджі Русинами, а тым і у выкликованю інтересу о выучованя русиньского языка.

Як повіла А. Плїшкова, русиньске школство ся буде належно розвивати лем тогды, кідь буде контінуалне, т. є., буде ся учіти од матерьской школкы по высоку школу, і кідь ся буде учіти як повинный предмет. Покы так не є, навыше, перестав ся учіти і на єдиній середнїй школї в реґіонї, в лабірьскій Ґімназії, причім у вшыткых припадах фіґурує лем як неповинный предмет. Тот проблем бы ся мав леґістлатівно дотягнути в сполупраці з Міністерством школства СР, але інтерес і ініціатіва на ёго вырішіня мусить іти „здолы“, т. є. од самых Русинів.

Як сьме ся дізнали, є значный інтерес штудовати русиньскый язык екстерно, але покы ся не дорішить проблем плачіня за екстерну форму штудованя, доты факулты го не будуть отваряти, лем кідь бы быв надмірный інтерес о дакотрый, переважно єднодборовый проґрам. Але жебы успокоїти ай інтересуючіх ся о екстерну форму штудованя русиньского языка, то як можне рішіня ся споминало, же адепты штудія бы ся могли приголосити на денну форму штудія а по приятю пожадати деканат о схвалїня  індівідуалного штудійного проґраму. Іншу алтернатіву в тім часї не мають.

Треба высоко квітовати, же сполупрацу з Оддїлїнём русиньского языка і културы поважує за потрібну і сучасный председа Русиньской оброды на Словеньску Владимір Противняк, якый закликав на зъєдночіня русинськых сил в области розвоя русиньского  языка і културы. „Сьме на єдній лодї. Цалком акцептуєме, абы ся то робило на академічнїй теріторії.  Треба то підпорити, треба злучіти силы,“ – повів В. Противняк. 

Своїма особныма і патріотічныма позіціями підпорили діскузію  о проблематіцї русиньскоого школства: знамый карікатуріста Федор Віцо,  режісерка Словеньского розгласу Яна Трущіньска-Сива, бывша редкаторка розгласу Феодосія Латтова, писателька, лавреатка Премії А. Духновіча  Марія Мальцовска, бывшый говорця РОС ЮДр. Петро Крайняк, Петро Крайняк, мол., і остатнї участници стрічі.

Дорогы Русины,є найвышшый час, жебы і Вы підпорили процес возроджованя народнострного школства Русинів на Словеньску, і жебы сьте свою дїтину, внучку, записали на русиньскый язык. Русиньска проблематіка – поле неоране, а як знаме, русинство є великым бумом у світї.  Вдяка своїй обявности, молодости, атрактівности  і способу реалізації молодых Русинів в розлічных сферах културно-освітного, научно-языкового і літературного жывота.

Шанса є в нашых руках. Історічна шанса, яка была тяжко выбоёвана. Свідомы Русины і Русинкы, матерї, нянькове, дїдове і бабы, знамы і незнамы прихыленцї  Русинів, тоты, што кінчіте середнї школы – вшыткы ся о то причіньме, абы нас было веце в русиньскых класах. До половины фебруара 2007 проходять записы дїтей до основных школ, а до кінця марца 2007 року мож давати приглашкы на высоку школу. Іщі є час. Выужыйме го, абы сьме мали чісте сумлїня і не мусили ся ганьбити за то, же сьме не были в правім часї на правім місцю. Даколи ся тоты шансы не мусять повторити.

Така была ідея стрічі на Інштітутї реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты, Одділїня русиньского языка і културы з представителями русиньскых масмедій і обчаньскых здружінь.

Вірьме, же плоды садовины ся укажуть в яри.

М. МАЛЬЦОВСКА, фоткы П. Крайняк, мол., 22.1.2007


Обгаєна перша докторьска робота у світї  написана русиньскым списовным языком

 

Минуле десятьроча принесло великый нарост інтересу научных працовників о історію і културу карпатьскых Русинів. Дакілько талентованых молодых научных працовників із розлічных країн, якы акцептують погляд, же карпатьскы Русины суть самостатным народом, здобыли докторат на вызнамных універзітах, обгаївши дізертації з історії, языкознательства, літературознательства, музикознательства і соціолоґії. Міджі нима треба спомянути такы мена: Олена Дуць-Файфер (обгаїла дізертацію на Яґелоньскій універзітї в Польску 1997 року), Ленора Декарло (Флорідьска штатна універзіта, США, 1998), Александер Тойч (Гайделберьска універзіта, Нїмецько, 2001), Ева Міхна (Яґелоньска універзіта, Польско, 2001), Марк Штеґерр (Універзіта Лудвіґа-Максіміліана у Мнїхові, Нїмецько, 2002) і Боґдан Горбаль (Вроцлавска універзіта, Польско, 2005).

Недавно  до той компанії  прибыла ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД., котра 30. новембра 2006 року, по успішнім абсолвованю пятьрічного (2000 – 2005) екстерного докторандьского штудія в  Славітічнім інштітутї Яна Станїслава Словеньской академії наук у Братїславі, обгаїла дізертацію на русиньску тему в научнім одборї Славістіка – Славяньскы языкы на Універзітї Яна Амоса Коменьского в Братїславі. Анна Плїшкова, котра од 1999 року учіть на Пряшівскій універзітї русиньскый язык і културу як одборна асістентка Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій (до 2005 року Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків), є тыж штіпендістков Штіпендії Штефана Чепы в области русиньского выскуму при Торонтьскій універзітї в Канадї. Єй дізертація  Списовный язык карпатьскых Русинів: проблемы становлїня, кодіфікації, акцептації і сфер фукціонованя была написана під веджінём вызнамного славісты, універзітного професора, ПгДр. Яна Дорулї, Др. н.

Дізертачна робота докторкы Анны Плїшковой є унікатнов нелем у тім, же є о русиньскім языку, але главно в тім, же є то перша у світї дізертація написана в цілім россягу русиньскым  літературным языком. Тота научна робота є нелем тріумфалным особным успіхом, але і історічным  моментом, якый демонштрує, же научный світ узнавать Русинів як самостатный народ а русиньскый язык як повноцінный інштрумент про научны публікації. Бесспорно, докторка Анна Плїшкова указала вшыткым молодым научным працовникам нелем можность реалізації научных проєктів на русиньскы темы, але і опублікованя їх выслїдків на русиньскім языку.

Проф. Др. Павел Роберт МАҐОЧІЙ, ПгД.,

Торонтьска універзіта, Канада, 10. 1. 2007


Основны сферы функціонованя кодіфікованого русиньского языка на Словеньску

 

Кодіфікація русиньского языка на Словеньску (1995) была основным предположінём на офіціалне заведжіня языка до розлічных функціоналных сфер. До 1995 року діалекты Русинів окрем того, же были основным комунікатівным средством в родинній сфері, значіть в сфері  каждоденного жывота Русинів, вжывали ся в ненорматівній подобі в медіалній,  літературній, сценічно-театралній і в конфесійній сфері.

В медіалній сфері русиньскы діалекты доміновали главно в дакотрых релаціях радія як штатной інштітуції – спочатку, од 1945 року Україньского штудія Чеськословеньского розгласу в Братіславі, од 1948 року в Пряшові, од 1989 р. Русиньско-україньской редакції Словеньского розгласу в Пряшові, од 2002 року Главной редакції народностно-етнічного высыланя Словеньского розгласу в Пряшові, од 2003 року в Кошіцях – заміряных на фолклор і село, як. напр. „Подорожування кумів“, пізніше „Бесіда кумів“, яка праві вдяка зрозумілым діалектам належала к найслуханішым і найоблюбенішым релаціям меджі Русинами. З друкованых медій то быв тыжденник „Нове життя“, якый выдавав од 1951 року Крайскый выбор Комуністічной партії Словеньска в Пряшові, од 1959 року „Центральний комітет Культурного союзу українських трудящих“ в Пряшові, а од 1990 року аж доднесь „Союз русинів-українців“ в Пряшові. Редакція вела рубрику „На діалекті“  перерывано в роках 1965 – 1968, 1969 – 1970 а повну сістематічность вытримала в роках 1973 – 1977 (порів. Фоллріх, 1985). Выдаваня сторінкы на діалекті під назвов „Голос русинів“ редакція назад обновила аж в 1990 році. Выходила лем рік, покы в Пряшові в авґусті  1991 року не зачав выходити самостатный тыжденник про Русинів Народны новинкы, якый зачав публіковати статі в діалектах Русинів северовыходного Словеньска подля інтерных редакчных правил, сформованых на базі діалекту Лабірьской области, яка зачатком 1990 року ся стала центром русиньского возродного руху в бывшім Чесько-Словеньску.

дале

3.11.2006


Юбілуючій вызнамный русиньскый лінґвіста
 

Єден із двох першых научных працовників (вєдно з доц. ПгДр. Юріём Паньком, к. н.,), котры ся придали к працовникам нашой редакції і зачали научно робити над кодіфікаціёв русиньского літературного языка на Словеньску, другый ведучій Інштітуту русиньского языка і културы при Русиньскій обродї (по Ю. Панькови), ведуча особность покодіфікачного процесу в теоретічнім розвитку русиньского норматівного языка, перед тым інтерный правцовник Оддїлїня Інштітуту народностных штудій і чуджіх языків Пряшівской універзіты, теперь екстерный працовник Інштітутуту реґіоналных і народностных штудій ПУ, высокошкольскый учітель русиньского языка, родак із Стащіна – доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к. н., 28. октобра 2006 ославить свої 70. народенины. З той нагоды сьме з ним зробили про нашы новинкы інтервю.
27. януара 2006 перешло 11 років од кодіфікації русиньского языка на Словеньску, о яку сьте ся значно заслужыли. Як оцінюєте став розвитку кодіфікованого русиньского языка од того часу по сучасность в окремых сферах ёго фунґованя?
– Єденадцяты народенины в людьскім жывотї, в жывотї малого дїтвака іщі лем барз маленько назначують, якый чоловік ся сформує з той дїтины, што можеме од нёго чекати, кідь выросте. Тым веце то мож твердити о языку, котрый офіціално зачав фунґовати іщі лем єденадцять років тому. Бо хоць твердиме, же язык, як і жывый орґанізм, ся формує і дозрівать поступно з віком, але на своє формованя і дозріваня потребує омного довшый час, як єден цілый жывот. Зато оцїнёвати став розвитку кодіфікованого русиньского языка (лїпше повіджено – нашого варіанту того языка) в окремых сферах ёго фун-
ґованя не є легко. Може бы ся дало скоріше говорити о тім, де, в котрій сферї ся ёго кодіфікована подоба вже уяла і зачала там фун-ґовати, а де фунґує не в цалком кодіфікованій подобі і треба зробити вшытко, жебы ся так стало якнайскорше.
Кідь бы сьме могли сміло твердити, же русиньскый язык у своїй кодіфікованій подобі уж обслугує вшыткы тоты сферы, де бы міг і мав фунґовати, так бы то было барз приємне і радостне тверджіня. Але так далеко сьме ся іщі не дістали, чекать нас вшыткых іщі много роботы і довгый час. Кідь будеме мочі повісти, же норматівна подоба языка наповно фунґує там, де бы могла і мала фунґовати, же даны сферы обслугує такый літературный язык, котрый ся ёго ужывателям любить і хотять го ужывати. О фунґованю русиньского языка в єднотливых сферах бы єм ту не хотїв подробнї говорити, бо уж веце раз о тій проблематіцї єм ся высловлёвав як у пресї, так і в научных зборниках, ці в іншых публікаціях. Іщі подробнїше о сферах фунґованя русиньского языка ся можеме дочітати в статях ПгДр. А. Плїшковой, як напр. у публікації Русиньскый язык (Ополе 2004), так в многых далшых статях.
Курта одповідь на тот вопрос бы могла быти така: ноорматівна подоба русиньского языка фунґує в приятелній подобі в школьскій сферї (учебникы і іншы доповнюючі ці помічны школьскы тексты), в періодічных выданях у сферї журналістікы, в неперіодічных выданях у сферї научной і умелецькой літературы і в конфесній сферї. В остатнїх областях є фунґованя русиньского языка лем часточно норматівне, хоць офіціално є веджене як русиньске.
Якый є Ваш погляд на крітічны припоминкы дакотрых Русинів односно потребы істых змін у правилах русиньского правопису, котры набыли платность од 1. септембра 2005 року? Суть такы, што твердять, же не требало ниякы зміны, іншы зясь, же тоты зміны суть недобры, далшы, же треба цалком іншы правила. Што Вы на то?
– Одповідь на так поставленый вопрос не є проста. Зато одповідати зачну кус діпломатічно: каждый ужыватель русиньского языка, котрый є нашым народным языком, має право высловити ся к ёго норматівній подобі уж хоцьбы лем зато, же літературный язык бы мав быти найдоконалїшов формов народного языка. Як є каждому знаме, каждый кодіфікованый літературный язык (враховано русиньского) мусить діспоновати двома комунікачныма нормами – говоренов (бісїдов) і ґрафічнов (писанов). Я як автор норм ґрафічной (писаной) подобы русиньского літературного языка не можу і не хочу никому заказовати ся к тым нормам высловлёвати, главно тогды, кідь чоловік высловлює ся із заміром, же тыма крітічныма припоминками поможе вылїпшыти правописны нормы. Припоминкы писаны з такым заміром приїмам вдячно, бо з них видно, же їх автором проблематіка літератрурного языка не є чуджа, же їм не є єдно як пишеме.
Лемже суть і припоминкы высловлёваны з інакшым заміром, котры мають за ціль ранити, зосмішнити, уразити, а то нелем мене як автора, але іщі і моїх краянів із сниньской, уліцькой ці убляньской долины, хоць тоты за ниякы правила не суть зодповідны. А тото уж мі приходить як погляд діскріміначный. Такы речі з надглядом і з іронічным усміхом приїмам од людей, котры хоць із себе роблять лінґвістів і пишуть о языку, теорії языка ани кус не розуміють (як приклад такого „зналця“ хочу увести автора статї в „InfoРусинї“, ч. 10/2004, на послїдній сторінцї, котрый твердый і мнягкый знак поважує за кінцёву морфему (!) і на основі того будує цілу свою теорію). Інше є, кідь такы ганливы слова на мою адресу і адресу Русинів із тых долин поужыє рецензент-русиніста. Цітую: „Накілько єден із співавторів Правил є родаком з убляньско-уліцького реґіону, то він снажыв ся внести (вносити) ґраматічны і лексічны елементы до русиньского языка уж од зачатку робот над підготовков ку кодіфікації, котры часто засмічують (!!!) чістоту языка ікаючого реґіону, наприклад, такыми: чотыри, вуха, вочі, мнягкый, няй, верни, хлопчиско, радіё (!), маєме; формы Ґ. Д. Л. назывників: гусяти намісто – гусятя, гусятю, о гусяті... форма „го“ од „він“ в Ґ. єд. чісла..“ (порівнайте Русиньскый літературный алманах на 2005 рік, с. 122). Не позераючі на то, же слово радіо не походить з улицько-убляньской долины (о чім знає уж і першокласник (ОШ), я го в подобі радіё нїґда не писав і не рекомендовав писати (порівнайте 1. Правила русиньского правопису, 1994, с. 19 – 20, де є уведжене як приклад в правилї в подобі радіо (!), подобно і Токіо, шпіонаж і т. д.; 2. Русиньскый язык в зеркалї новых правил... 2005, с. 19 – радіо, Токіо...). Остатнї ним уведжены приклады (окрем чісловника чотыри), кваліфікованы рецензентом як засмічованя русиньского языка, суть характерістічны і про говор области взятый за речову кодіфіковану подобу языка, о чім ся можеме каждый (включно рецензента) пересвідчіти в атласї В. Латты ці в іншых публікаціях. Мене на словах рецензента не заразило аж так тото, же сі не провірив своє тверджіня в научній літературї (бо я у нёго на тото звыкнутый), як неґованя факту, же лем русиньска народна бісїда, вшыткы русиньскы діалекты суть тов жылов, тым жрідлом, котре може утримати язык при жывотї, бо лем на основі них ся може літературный язык розвивати і здоконалёвати. Я бы ся нїґда не одважыв повісти, же слова або формы з даякого русиньского реґіону або діалекту засмічують русиньскый язык. О тім, же крітік-рецензент не познать основну літературу о русиньскых діалектах, свідчіть о. і. і іронічна аж зосмішнююча припоминка к єдному подобному прикладу, цітую: „За наґатівный яв для русиньского языка поважам... ужытя слова як прикладу „заушніця“ (ці в смыслї тім, же Русины мають наушніцю „за ухом“?) – є без далшого коментаря.“ (порівнайте цітовану рецензію на с. 123). Лемже, пане рецензенте, то сі далшый коментарь жадать! Бо кідь бы сьте сі дали тоту намагу а попозерали ся до „Атласу українських говорів Східної Словаччини“ В. Латты, так там бы сьте нашли на мапі №131 і в коментарю к нїй на с. 44 – 45, же тото слово як приклад фунґованя суфіксів -іца / -іця / - іца / - іця в подобі завушніца/ завушніця/ заушнїца/ заушнїця є записане і картоґрафоване нелем в области взятій за основу кодіфікованой подобы языка, але всягды (!). Окрем того фунґує і в подобі за(в)ушнічка / заушнїчка / заушничка /, мн. ч. за(в)ушнічкы / - їчкы / - ичкы а поужывають го Русины нелем у нас, але тыж на Лемковинї (порівнайте J. Rieger. „Slownictwo i nazewnictwo lemkowskie“, Warszawa 1995, s. 73) і на Підкарпатю (порівнайте Й. О. Дзендзелівський. „Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області“, с. 163; Й. О. Дзензелівский. „Українсько-західнослов янські лексичні паралелі“, Київ 1969, с. 60 – 61; Д. Сидор. „Граматика русинського языка“, Ужгород 2005, с. 93 і іншы). Хто має добру дяку, найде тото слово скоро во вшыткых русиньскых словниках, котры вышли як у нас, так і інде во світї. А высмівати ся з такых слов може лем худобный духом.
Гнївать ня іщі єден факт у споїню з новыма правилами правопису. Не суть то припоминкы, але писмо, копію котрого єм дістав із Міністерства школства СР. На тото міністерство го загнали председове трёх русиньскых орґанізацій а в нїм твердять, же авторы не были компетентны написати правила правопису. Покы знаю, так дотеперь іщі нихто другый окрем мене правила русиньского правопису не написав, так чом єм нараз некомпетентный?! А хто то посудить? Ортопед, літературознатель і адміністратівный працовник? Так то были приклады того, што ся мі на дакотрых припоминках не любить.
А теперь іщі курто о тім, ці были потребны зміны в правилах правопису. Одповідь мож найти в статях у Русинї (ч. 5 / 2005, с. 1 – 2) або в Народных новинках (ч. 35 – 41 / 2005, с. 2). Кідь маю повісти цалком честно а кідь бы то цалком залежало лем од мене, так я бы быв із змінами іщі даякый час почекав.
Якы актуалны вопросы в сучасній подобі кодіфікованого русиньского языка треба, подля Вас, у сучасностни рішыти?
– Актуалных проблемів у области русиньского языка, котры чекають на скоре рішіня, є барз много і могли бы сьме їх роздїлити до дакількох областей. Спомяну курто лем дакотры з них:
1. Треба якнайскорше выдати:
– норматівный сістемный опис звуковой ровины языка, котрый бы обсяговав фонетіку, фонолоґію і орфоепію (т. зн. правила высловнос-ти, дотримованя котрых бы мало мати таку саму платность в устній речі, як у правописї в писанім прояві);
– норматівный сістемный опис ґраматічной ровины языка, котрый бы обсяговав морфолоґію і сіснтаксіс русиньского языка;
– норматівный сістемный опис лексічной ровины русиньского языка.
2. Треба якнайскорше выдати учебник русиньского языка про штудентів бакаларьской формы штудованя русиньского языка хоцьлем у формі скріпт, котрый бы послужыв як основна штудійна література єднотливых языковых дісціплін даного акредітованого штудійного проґраму.
3. Єдночасно зо спомянутым учебником (або скріптами) треба зложыти і выдати зборник вправ про єднотливы языковы дісціпліны.
4. Жебы ся штудованя русиністікы дістало на желану научну уровень, така можность уж є вытворена дякуючі успішній акредітації даного проґраму. Є то далшый успішный крок на досягнутя желаного ціля вырівнати ся остатнїм славяньскым языкам у приправі высококваліфікованых одборників в области языка. Тоту можность треба штонайлїпше выужыти, же ся будуть єднотливы дісціпліны обсаджовати кваліфікованыма шпеціалістами хоцьлем із близкых одборів, покы не перейдуть научнов приправов нашы молоды абсолвенты.
5. На основі того треба забезпечіти, жебы формов докторантуры ся росшырила приправа молодых научных працовників-русиністів респ. будучіх высокошкольскых учітелїв русиньского языка, бо інакше настане велике вакуум і буде проблем забезпечіти одборну ґаранцію языковой приправы штудентів.
6. Жадало бы ся зачати робити над перекладовым русиньско-словеньскым і русиньско-ан-ґліцькым словником і над куртым выкладовым словником русиньского языка. Барз бы ся придав орфоґрафічный школьскый словник (робота над котрым уж фінішує), але і іншы курты термінолоґічны словникы.
7. Треба ускорити роботу над проблематіков тзв. цілорусиньскых языковых явів у вшыткых языковых ровинах, бо інакше то стримує розвой єднотливых варіантів русиньского языка.
З уведженого є видно, же роботы є много, лем треба до нёй притягнути іщі веце молодых людей, приправити їх на таку роботу і вытворити їм на роботу условія. Бо без запаленых і научно підготовленых молодых людей ціле дїло зачате нами в 1995-ім роцї пропаде.
В послїднїм чіслї нашых новинок у статї Мать амбіції стати ся єднов із найактівнїшых... Др. Петро Крайняк пише о недавно створеній Русиньскій языковій радї при Русиньскій обродї на Словеньску і о неминучости надвязаня сполупрацы з Оддїлїнём русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты. Якый мате на то погляд і ці то мать перспектіву і накілько споминана рада може і є компетентна зробити дашто хосенного в далшім розвитку русиньского кодіфікованого языка?
– Тяжко мі ці уж позітівно, або неґатівно реаґовати на такый вопрос, бо я не познам зложіня той рады, ани єй заміры і цілї. Має правду доц. М. Сисак у тім, же в Пряшові є великый інтелектуалный потенціал Русинів, же ту быв і є сполоченьскый і реліґійный центер Русинів. Не мам ніч ани протїв заміру потребы здоконалёваня русиньского кодіфікованого языка на Словеньску і ёго як правописных (орфоґрафічных), так і ґраматічных (т. є. морфолоґічных і сіснтаксічных) правил (ку чому бы-м додав іщі правила орфоепічны т. зн. высловностны і штілістічны). Я не єм ани одпорця сполупрацованя Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій ПУ з Русиньсков обродов на Словеньску. Але... Тота сполупраца бы мусила быти конштруктівна і обидві стороны бы мусили найскорше дойти к заключіню, же мають сполочный ціль. Я як пензіста і нечлен РОС бы-м сі знав представити сполупрацу з Др. Ю. Цігром, бо ёго рекомендації суть обоснованы, лем бы сьме мусили одступити од (подля ёго слов) „лабірцізмів і цілорусинізмів“. Тогды бы ся може вылїпшыв наш варіант языка, але барз бы сьме ся оддалили од остатнїх варіантів. Інакше як бывшый председа такой комісії Русиньской оброды (покы єм быв єй членом) мушу сугласити з коментарём А. З. в споминаній статї.
Рекомендую: няй ся представителї обидвох сторон стрітять і выдіскутують сі форму і обсяг сполупрацованя. Кідь ся згоднуть на основнім замірянї діскузії о даній проблематіцї, няй таке стрітнутя ініціують. Я особно як пензіста уже бы єм не хотїв до того процесу засяговати, няй ся догоднуть молодшы, котрым бы мав язык у будучности служыти.
28. – 29. септембра 2006 у Пряшові засідав інтерреґіоналный Проґрамовый выбор 3. Міджінародного конґресу русиньского языка, котрый на будучій рік буде в Кракові і на котрім, як ся выбор договорив на споминанім засіданю, буде єдным із найглавнїшых пунктів проґраму проблематіка цілорусиньской нормы языка. Сьте пересвідченый, же то мож досягнути і в якім часовім горізонтї, як і што главного в тім дїлї треба зробити?
– Проблематіка єднотливых варіантів русиньского языка, далшого їх самостатного розвоя (а тым і збівшованя роздїлів міджі нима) або робити якысь компромісы в напрямі зближованя – то є проблем реалізації ці нереалізації змін, котрый вывставав і вывстає (а мусили сьме сі го і перед теперїшнїма змінами выяснити, ці брати до увагы тзв. цілорусиньскый язык, інакше повіджене – ці брати огляд на іншы варіанты русиньского языка (підкарпатьскый і лемківскый), або позерати на нашу норму лем з нашого аспекту. Бо хто добрї познать нашы правила правопису, так знає, же мы там маєме дакілько одказів на тзв. цілорусиньскый аспект. Кідь го не будеме брати до увагы, роздїлы міджі нашыма нормами ся будуть збівшовати. Лемже мы чім дале тым веце пересвідчены, же Русины бы мали мати снагу зближовати ся а писомный прояв є к тому найприроднїшый. Зато бы ся могли і мали догоднути спочатку хоцьлем на єднакій ґрафіцї, жебы роздїлны знакы (роздїлны буквы) уж в азбуцї не сіґналізовали роздїлы міджі єднотливыма варіантами. Азбука бы мала быти єднотна і што до наслїдованя ці росположіня букв у становленім порядку, што має вплыв на росположіня слов у словниках. Поступнї бы ся на основі того могла зачати зближовати і орфоґрафія, хоць то бы было кус тяжше, але догода бы была і ту можна. Догода бы была можна і при зъєдночованю правопису ґеоґрафічных назв (штаты, міста, рїкы і т. п.), термінів в едукачнім сістемі і другых. Інтересны суть позорованя і рекомендації многых русиністів, літературознателїв, історіків і другых науковцїв (порівнайте статю П. Р. Маґочія Русиньскый язык: дотеперь досягнуты выслїдкы і задачі до будучности (Русин ч. 1 – 2 / 2006. с. 24 – 27). Подробнїше о приправах 3. Міджінародного конґресу русиньского языка ся можете дочітати в статї А. Плїшковой (Народны новинкы, ч. 39 – 40 / 2006, с. 1), зато о тій проблематіцї ся не хочу веце росшырёвати. Я пересвідченый, же догода в многых напрямах є можна і потребна. А што к тому треба? Взаємне порозуміня і охоту, ніч веце.
Якы суть, подля Вас, перспектівы розвитку русиньского языка на Словеньску і в цілорусиньскій подобі про Русинів у світї і ці мать то вообще даяку перспектіву?
– Практічне уплатнїня літературного русиньского языка ся уж реалізує:
а) в журналїстіцї, главно в Народных новинках і часописї Русин, в телевізії і в радію;
б) в конфесійній сферї (де бы ся чекало омного шырше ёго уплатнїня);
в) у Театрї А. Духновіча, як в єдинім професіоналнім русиньскім театрї на світї, котрый великов міров припомагать шыріню русиньского языка;
г) в школьскій области (школкы, основны і середнї школы, універзіта), котру поважуєме за найважнїшу од самого зачатку возроджованя русиньской народности і русиньского языка;
ґ) в умелецькій літературї, у вшыткых єй жанрах, котра бы мала омного одважнїше і смілїше розвивати наш язык і не бояти ся сміло зачерьпнути до златого лексікалного фонду нашых діалектів;
д) на сільскых урядах у селах Пряшівского краю, практікуючі закон о хоснованю языків народностных меншин.
А далшы сферы і области на заведжіня ужываня русиньского языка чекають, лем треба веце одвагы і охоты. Лем всягды там, де уж язык функціонує, треба векшу увагу класти на вылїпшованя дотримованя норм.
Пряма одповідь є така: Буде то залежати од того, ці ся нам подарить приправити про реалізацію уведженых думок кваліфікованых і пересвідченых о праведности того дїла людей. То значіть, же вырішалным фактором буде все якнайвеце ученых людей, пересвідченых о тім, же належать ку русиньскій народности і тото своє пересвідчіня будуть передавати далшым ґенераціям, хоснуючі притім вшыткы доступны можности на передаваня културной дїдовизны і етнічной ідетічнос-ти. То значіть, же лем од нас, Русинів, буде залежати, ці русиньскый язык буде жыти і розвивати ся і в новім міленію.
Желаме нашому юбілантови главно міцне здоровя і велику вытримку в ёго про Русинів хоценній роботї.

За розговор подяковав: А. ЗОЗУЛЯК,
фотка автора

25.10.2006


Зачали ся приправы 3. конґресу русиньского языка

 

В історії розвоя языка карпатьскых Русинів по 1989 роцї своє вызначне місце мали два міджінародны конґресы русиньского языка. Обидва были орґанізованы на Пряшівщінї і обидва мали вызначный вплыв на процес кодіфікації варіантів русиньского языка в окремых країнах. Курто собі припомяньме, о чім были.

 

 

● Участників інтеррeґіоналного Проґрамового выбору 3. конґресу русиньского языка 28. септембра 2006 в Інштітутї реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты привітав ёго директор проф. ПаедДр. Штефан Шутай, Др. н. (четвертый злїва). На фотцї дале з ним суть злїва: проф. Др. габ. Генрік Фонтаньскі, Мґр. Мірослава Хомяк з Польска, проф. Др. Михал Фейса зо Сербії і ПгДр. Анна Плїшкова з Мґр. Аленов Блыховов зо Словеньска ● По скінчіню дводенного засіданя выбору, котре проходило в салонику Інтернату Александра Духновіча, ся ёго участници сфотоґрафовали на памятку перед ним. Злїва доправа: доц. ПгДр. Василь Ябур, к. н., А. Плїшкова, жена Г. Фонтаньского Aліця, М. Хомяк, Г. Фонтаньскі, ПгДр. Марія Мальцовска, М. Фейса, А. Блыхова і Мґр. Валерій Падяк, к. н.

Фоткы: А. З.

 

Першый міджінародный конґрес русиньского языка быв зорґанізованый з ініціатівы Світового конґресу Русинів 6. – 7. новембра 1992 року в Бардіёвскых Купелях. Ёго главным орґанізатором была Русиньска оброда в ЧСФР, вєдно з Карпаторусиньскым научным центром в США. Конґрес підпорила тыж Шведьска академія зо Штокголму, Романшска ліґа (Romansch League) зо Швайцарії і Академія діалектных языків з Монака. Ёго цілём было коордіновати зачаты роботы на формованю штандартного русиньского языка. Проходив у двох частях: научно-теоретічній і в практічній, в якых вызначны світовы славісты, соціолоґы й історіци говорили о скусеностях іншых народів з кодіфікації, повіджено словами професора Александра Дуліченка з Естонії, тзв. малых списовных языків. Памятны зістали про нас слова у світї знамого америцького соціолінґвісты професора Джошуа Фішмена (Єшівска і Станфордьска універзіта), бісідуючого о феноменї першых языковых конґресів у 18 народів Европы, Африкы, Америкы і Азії в роках 1849 – 1984, якый підкреслив, же крітеріём успіху першых конґресів не быв ани так їх обсяг, але сформованя на них сталых комісій і іншых орґанів, якы в далшых роках сістематічно робили. Уведжены практічны приклады з кодіфікації языка і ёго фунґованя в школьскій, але і в іншых сферах, малых народів у Европі, як Ретороманів у Швайцарії (проф. Джордж Дармс, Універзіта у Фрайбурґу) і Монеґасків в Монаку (проф. Елейн Молло, Універзіта в Ніс), послужыли як можны пути рішіня языкового проблему карпатьскых Русинів. 12 пунктів Резолуції з першого языкового конґресу свідчіло о тім, же Русины можуть піти путёв подобнов, як скоро 40-тісячова народность Ретороманів, якы понад 50 років хосновали шість варіантів списовного языка (каждый з властнов ґраматіков і словником) а шість варіантів ся тыж учіло в школах. На їх основі аж в 1982 р. сформовали сполочный списовный язык rumantsch grischun, якый од 1996 р. ся став четвертым урядным языком Швайцарії попри нїмецькім, французькім і таліаньскім.

Русиньскый списовный язык ся мав зачати формовати аналоґічно на основі говореных варіантів тых реґіонів (штатів), де жыють Русины, спочатку окреме про каждый з них, а поступно на їх основі ся мав зачати творити єден сполочный, цілорусиньскый, списовный язык. Першый конґрес окрем того, же ініціовав сістематічну роботу над кодіфікаціёв, сучасно вырішыв тыж найважнїшы концепчны вопросы кодіфікації русиньского языка, а то:

1.     кодіфікація русиньского языка бы мала быти основана на жывім языку,

2.     каждый зо штирёх русиньскых реґіонів бы мав узаконити свій властный варіант списовного языка, заснованый на найросшыренїшім діалектї,

3.     русиньскый язык бы мав вжывати азбуку.

Вызначным выслїдком першого конґресу было установлїня інтерреґіоналной лінґвістічной комісії, яка в далшых двох роках сістематічно робила над сполочнов языковов термінолоґіёв (попозерай Панько, Ю.: Русиньско-русько-україньско-словеньско-польскый словник лінґвістічных термінів, Пряшов: Русиньска оброда, 1994) і орфоґрафіёв будованов од самого зачатку на прінціпах зближованя реґіоналных варіантів русиньского языка Словеньска, Польска і Підкарпатя. (Тзв. цілорусиньскы знакы як резултат рішіня інтерреґіоналной лінґвістічной комісії з того часу суть захованы в обидвох дотеперь выданых орфоґрафічных правилах на Словеньску, попозерай: Ябур, В., Панько, Ю.: Правила русиньского правопису, Пряшів: Русиньска оброда, 1994; Ябур, В., Плїшкова, А.: Русиньскый язык в зеркалї новых правил про основны і середнї школы з навчанём русиньского языка, Пряшів: Русин і Народны новинкы, 2005.)

Другый міджінародный конґрес русиньского языка з ініціатівы проф. Др. Павла Роберта Маґочія і вдяка фінанчній підпорї Карпаторусиньского научного центра в США, быв зорґанізованый 16. – 17. апріля 1999 на Пряшівскій універзітї у звязи зо взником Оддїлїня русиньского языка і културы в рамках Інштітуту народностых штудій і чуджіх языків ПУ як научно-педаґоґічной інштітуції. Тот конґрес у приятій Резолуції потвердив основны прінціпы прияты на першім конґресї односно будованя языка, і кажда з реґіоналных секцій (Словеньско, Підкарпатя, Польско, Мадярьско) собі поставила за ціль старати ся о росшырёваня функціоналных сфер вжываня окремых варіантів русиньского языка, причім за пріорітну ся становила сфера школьска. Резолуція (в пунктах д, є) підкреслила вызнам нововзникнутой научно-педаґоґічной інштітуції в далшім розвою русиньского языка і културы. Наслїдно Мі­джінародна рада про выскум і выміну (IREX) становила Пряшівску універзіту за освітный центер про академічных працовників, занимаючіх ся русиністіков.

Приправы на Третїй міджінародный конґрес русиньского языка ся зачали в тых днях в Пряшові. Хоць конґрес буде аж на другый рік в польскім Кракові, ёго приправнов фазов – зоставлёванём проґраму – ся занимав інтерреґіоналный Проґрамовый выбор, якый 28. – 29. септембра 2006 засідав у сaлoнику Інтeрнaту A. Дуxнoвічa. Выходячі з актуалного функціонованя окремых варіантів русиньского языка, і з вызначности школьской сферы про народностный жывот Русинів у цілім, ёго членове ся згодли в тім, же далшый конґрес бы мав мати зясь двояке заміряня: як научно-теоретічне, так главно педаґоґічно-практічне. Выбор творили научны і педаґоґічны робітници з каждой країны, де Русины жыють: зо Словеньска – доц. Др. В. Ябур, к. н., Др. А. Плїшкова, Мґр. А. Блыхова, Мґр. М. Ґай, Мґр. Ш. Сухый; з Польска – проф. Др. габ. Г. Фонтаньскі, Мґр. М. Хомяк; зо Сербії проф. Др. М. Фейса; з Україны Мґр. В. Падяк, к. н., Мґр. М Алмашій; з Мадярьска доц. Др. М. Капраль, доц. Др. Ґ. Бенедек (позн. авт. – жаль, не вшыткы могли прийти на засіданя, але свої пропозіції дакотры з них послали). Ёго задачов было за каждый реґіон представити проблемы, з якыма ужывателї окремых варіантів русиньского языка ся стрічають, і запропоновати лінґвістів, котры бы к даным проблемам выступили на третїм конґресї. Споминали ся проблемы главно з переберанём чуджіх слов до русиньского языка і з нима повязаны проблемы їх правопису. Кідьже єднов з тем наступного конґресу буде і проблематіка цілорусиньской нормы, были запропонованы темы зближованя русиньского алфавіту, якы в окремых варіантах не суть тотожны. Окремы варіанты вжывають тыж роздїлну лінґвістічну термінолоґію, а то наперек тому, же словник лінґвістічных термінів з 1994 року быв выслїдком консензу інтерреґіоналной лінґвістічной комісії і быв предложеный як єдна з основных публікацій ку кодіфікації варіанту русиньского языка на Словеньску. Вызерать так, же к дакотрым языковым проблемам, вырішеным уж на минулых конґресах, ся буде зясь вертати і третїй конґрес. Новов буде тема функціонованя русиньского языка в едукачнім сістемі окремых країн, к якій ся будуть высловлёвати главно учітелї русиньского языка од матерьскых аж по высоку школу. Єй цілём буде тыж звoлити поступ зближованя основных методічно-педаґоґічных документів з русиньского языка і літературы, при конціпованю учебників, при выробі учебных помічників і штудійной літературы, з методікы навчаня і под.

Основный корпус запропонованых тем выходив з основных цілїв наступного конґресу, якыма є процес зближованя русиньскых языковых варіантів і зміцнёваня позіції русиньского языка в едукачнім сістемі окремых країн. Рахує ся, же дакотры далшы пропозіції тем прибудуть в процесї приправ конґресу. Нима ся буде поступно занимати Проґрамовый выбор, за вызначный выслїдок засіданя котрого мож поважовати тыж згоду ёго членів продовжыти роботу інтерреґіоналной языковой секції, котра фунґовала перед кодіфікаціёв русиньского языка на Словеньску.  

А. ПЛЇШКОВА, 4.10.2006


В рoцї 2006 вышли далшы 3 русиньскы учебникы

 

В авґустї 2006 Русин і Народны новинккы за фінанчной помочі Міністерства школства СР выдали три новы русиньскы учебникы, а то про 2. класу основных школ із русиньскым языком навчаня і з навчанём русиньского языка. Конкретно: БУКВАРЬ і ЧІТАНКУ знамого автора русиньскых учебників – Яна Гриба і РОБОЧІЙ ЗОШЫТ автора Мґр. Марека Ґая, учітеля русиньского языка в ОШ у Радванї над Лабірцём. Пeршы дві вышли з ілустрaціями Aнны Ґaёвoй, aкaдeмічнoй мaляркы.

 

 


Русиньскый язык: дотеперь досягнуты выслїдкы і задачі до будучности

 

Вступ

 

Русиньскый язык є єдным з новшых славяньскых літературных языків. Вєдно з руськым, україньскым і білоруськым належить до выходославяньской ґрупы славяньскых языків і функціонує як народностный язык карпатьскых Русинів – народа без державы, котрый жыє на теріторії знамій під назвов Карпатьска Русь.

 

Історічна Карпатьска Русь ся роспростерать на землях сучасного юго-западного Польска (Лемковины), северо-выходного Словеньска (Пряшівщіна або Пряшівска Русь), на крайнім западї Україны (Закарпатьска область) і в северо-централнім Румуньску (реґіон Марамуреш). Є тыж дакілько сел, в якых говорять по русиньскы, в северо-выходнім Мадярьску, в севернім Сербску (Войводина) і на крайнім выходї Хорватьска (реґіон Срім). Чісло  людей бісідуючіх по русиньскы і (або) особ ідентіфікуючіх ся як Русины у вышеспомянутых державах є варіабілне – в офіціалных штатістічных документах (выходивши зо списованя  жытелїв у 2001 – 2002 роках) ся уводить чісло 90 500, в неофіціалных – 890 0001.

 

Сучасне поставіня і наслїдуючі задачі, котры ся дотыкають русиньского языка, суть выслїдком комплікованого розвитку Русинів як народа без державы, котрый на кінцю 18. стороча жыв в бывшій Ракусько-Угорьскій монархії, од 1918 року до 1989 року в Польску, Чеськословеньску, Мадярьску, Совєтскім союзі і в Румуньску. Незалежно од того, в якій державі Русины в тім періодї жыли, пробовали найти про себе одповідный літературный язык. З єдного боку тот проблем ся відїв легкый а рїшіня могли быти наслїдуючі: а) створїня літературного языка на базї бісїдного карпаторусиньского діалекту, б) приятя подобного, уж кодіфікованого славяньского літературного языка (руського або україньского). Діскузії о выберї літературного языка суть знамы під назвов „языковый вопрос“, котрый все быв тїсно звязаный з проблемом народностной ідентіфікації. Інакшыма словами, ці суть карпатьскы Русины самостатным народом, або частков руського ці україньского народа?

 

Історічны условія

 

Література о „языковім вопросї“ карпатьскых Русинів є дость обшырна, але о тій темі теперь не буду говорити.2 Но было бы хосенным  припомянути – якы задачі стояли перед Русинами почас пятёх часовых періодів, охоплюючіх час од 1848 року аж по сучасность. Выужыю 1848 рік як початкову точку того періоду і зато, бо од того часу было можне леґалне хоснованя конкретной формы русиньского языка в средствах масовой інформації, освіты в културї а пізнїше – в державній справі. Діскузії серед културных лідрів о языку проходили і до того часу, но по 1848 роцї языковый вопрос вошов у практіку. Кідьже представителї державы акцептовали погляд, же містны языкы потрібно завести до школ і так взникла потреба рїшіня конкретной формы літературного языка, котрый бы быв аплікованый в учебниках і зачав ся выучовати.

 

В першім періодї, од 1848 до 1918 року, коли цїла Карпатьска Русь была під владов габсбурьского Ракусько-Угорьска, взникли дві тенденції рїшіня того проблему.3 В основнім, русиньска інтеліґенція ся приклоняла к приятю руського языка як літературного, но практічно – в учебниках, публікаціях ся хосновав такзваный традічный карпаторусиньскый язык, то значіть, мішанина руського з церьковнославяньскым языком і з елементами русиньскых діалектів. В тім часї мадярьска влада (почас куртого періоду толеранції к етнічным меншинам) рекомендовала хоснованя містного русиньского бісїдного языка як базы на створїня окремого літературного языка.4

 

В другім періодї,  од року 1918 до року   1939, основна маса карпатискых Русинів ся роздїлила до двох держав – Чеськословеньска і Польска. Тот час ся вказав як найпродуктівнїшый в културнім жывотї народа, але тыж найкомплікованїшый про языковый вопрос. В Чеськословеньску, де часть карпатьскых Русинів той державы мала свою автономну провінцію – Підкарпатьску Русь, на приятя за літературный штандарт конкуровали три языкы: руськый, україньскый і підкарпаторусиньскый. В сусіднїм Польску, міджі Русинами–Лемками взникли тыж три языковы орьєнтації, но діскузії міджі їх прихылниками не мали аж такый напятый характер як в Чеськословеньску. Влады тых держав із свого боку ся спочатку намагали быти неутралны односно літературного языка, но од 1930 року зачали ся все вецей приклоняти к підпорї русиньской орьєнтації.

 

Третїй період, од 1939 до 1944 року  в основі припадать на час другой світовой войны. Заселена Русинами Лемковина ся в тім часї стала частёв націстічного Нїмецька, котре офіціално підтримовало україньску орьєнтацію. В Мадярьску, котре анектовало Підкарпатьску Русь, часть Пряшівщіны на Словеньску, реґіон Марамуреш в Румуньску і югославску Войводину, влада офіціално ся одклонила од руського языка, заказала україньскый і підтримовала лем такзваный „угро–руськый“ язык. Тото фактічно значіло признаня русиньскому бісїдному языку статусу літературного языка і ёго хоснованя в державных документах, сполоченьскім жывотї і в школах.5

 

Четвертый період, од 1945 до 1989 року быв характерный домінуючов притомностёв совєтской влады нелем на теріторії Підкарпатьской Руси, котра была анектована Совєтскым союзом і стала ся частёв совєтьской Україны, но і в сусїднїх державах- сателітах СССР – в Польску, Чеськословеньску і в Румуньску, котрым зістали теріторіално меншы часткы Карпатьской Руси. Совєтьскый режім выголосив дефінітівне рїшіня народностного вопросу.6 Вшыткы карпатьскы Русины, незалежно од того, як самы себе называли, были выголошены за Українцїв. Такым способом єдиным літературным языком карпатьскых Русинів лоґічно ся мусив стати язык їх націоналности – україньскый. Але в практічнім жывотї ся сохранила і русофільска орьєнтація (в Чеськословеньску докінця процвітала до 1951 року), бо руськый язык быв домінуючім языком престижности в Совєтьскім союзї і быв повинным предметом в школах сусїднїх комуністічных держав, де жыли Русины. Такым способом русиньска языкова і народностна орьєнтація была заказана у вшыткых державах з єдиным вынятком. Тым вынятком была комуністічна Югославія, котра не приналежала к совєтьскому блоку. Ту Русины были узнаны як самостатный народ і їх войводиньскый (бачваньско-сримскый) варіант русиньского языка ся міг розвивати як самостатный соціолоґічно повноцїнный літературный язык.

 

Пятый період ся зачав у 1989 роцї і тримать доднесь. Револуція у 1989 роцї і роспад діктаторьскых комуністічных режімів ся стали прічінов такзваного третёго карпаторусиньского културного возроджіня. У вшыткых державах, де жыють Русины, они знова дістали можность ідентіфіковати ся як окремый народ. В новых условіях по 1989 роцї часть карпатьскых Русинїв вырїшила вернути ся к народности своїх предків і зачали выдавати матеріалы по русиньскы, хосновати тот язык в сполоченьскім жывотї.

 

Досягнуты выслїдкы од 1989 року

 

Што досягли Русины у сферї языка на початку політічных трансформацій, котры одштартовала Револуція у 1989 роцї?  Языковый вопрос як такый ани по десятёх роках не перестав быти актуалный. Бісїдуючі на русиньскім языку і днесь суть роздїлены на прихылників створїня окремого літературного языка і на тых, котры ся приклоняють к україньскому языку, а іщі все ту суть і сімпатізанты руського языка. Теперь ся попозерайме на выслїдкы і назвийме задачі, котры стоять перед кодіфікаторами, котры доднесь створили і вылїпшують штирї варіанты русиньского літературного языка.

 

Перша задача, поставлена перед кодіфікаторами по 1989 роцї, было становити способ створїня літературного штандарту. Притім єствовало дакілько варіантів: а) приятя уж старшой нормы русиньского языка, напр. той, котра была розроблена в ґраматіках Івана Гарайды (1941), Івана Панькевича (1922) і  Авґустина Волошина (1907, 1927)7; б) створїня нового літературного штандарту на базї основных діалектів єдного реґіону, де жыє векшина Русинів, т. є. Підкарпатьской Руси, в) створїня койне, єдиного штандарту на базї говоровой бісїды вшыткых реґіонів, де жыють Русины. Фактічно ани єден з тых варіантів не быв приятый.

 

Місто того, в новембрї 1992 року ґрупа журналістів, писателїв і языкознавцїв із вшыткых держав, де жыють Русины (з вынятком Румуньска) – з Польска, Словеньска, Україны, Мадярьска і бывшой Югославії зышли ся на зобраню, котре было пізнїше означене як Першый конґрес русиньского языка. Вєдно з русиньскыма і нерусиньскыма языкознателями з другых держав світа конґрес обговорив дакілько теоретічных можностей і прияв практічны методолоґічны прінціпы створїня літературного штандарту. Подля пропозіції професора Павла Роберта Маґочія быв приятый, такзваный романшскый прінціп. Другыма словами, русиньскых кодіфікаторів языка  вызвали наслїдовати приклад народа Романшів у Швайчарьску, котры почас 20. стороча наперед кодіфіковали пять літературных штандартів, а пізнїше сформовали койне, котре было выслїдком зллятя штандартів, призначеных служыти єднотливым реґіонам.8 Аналоґічно Русины повинны были сформовати штирї реґіоналны варіанты языка (підкарпатьскый або закарпатьскый, пряшівскый, лемківскый і войводиньскый). Тоты варіанты ся мали формовати як основа про будучій пятый варіант, т. є. койне про вшыткы реґіоны. Участници Першого конґресу русиньского языка тыж прияли рїшіня, же каждый із чотырёх варіантів ся буде базовати на бісїдній формі языка свого реґіону.9

 

Як была теорія реалізована у практіцї? По перше, треба спомянути факт, же задача, поставлена перед русиньскыма кодіфікаторами языка была злегшена екзістенціёв єдного зо становеных варіантів – войводиньского (бачваньско-сримского) языка, котрый ся уж хосновав як штандартный літературный язык Русинів бывшой Югославії, сучасной Сербії і Чорной Горы в Хорватьску.10 В одношіню к остатнїм трём реґіонам кодіфікаторы языка (не у вшыткых припадах то были професіоналны языкознавцї) вырїшили в процесї штандартізації опубліковати правописы, ґраматікы, словникы і учебникы про школярїв.

 

Першый з новых варіантів русиньского языка быв штандартізованый пряшівскый варіант на Словеньску. Він быв офіціално выголошеный в януарї 1995 року11, по выданю правопису Василя Ябура, орфоґрафічного словника і словника лінґвістічных термінів12. Од того часу было выданых 26 учебників. До днешнёго дня суть на світї учебникы языка і літературы в пряшівскім варіантї русиньского языка про вшыткы класы (од першой по девяту) початковой школы і од першой по четверу класу середнёй школы. Недавно ся обявило перероблене выданя правопису.13

 

Другым літературным варіантом русиньского языка, котрый быв кодіфікованый, є лемківскый варіант в Польску. В роцї 2000 была опублікована ґраматіка лемко-русиньского языка Генріком Фонтаньскым і Мірославов Хомяк.14 Штандарт ґраматікы Фонтаньского-Хомяк послужыв як база про выданя дакількох учебників і лемко-польского словника Ярослава Горощака.15

 

Комплікованїша была путь штандартізації підкарпатьского варіанту русиньского языка в Закарпатьскій области Україны. У 1994 роцї языкова комісія, котра ся складала з чотырёх представителїв містного културного Общества Александра Духновіча, зачала робити над ґраматіков, котра ся мала стати основов реґіоналного штандарту русиньского языка. Написана в основнім Іґором Керчом і Штефаном  Поповічом (ани єден з них не быв професіоналным лінґвістом), підкарпатьска ґраматіка была опублікована у 1999 роцї, но не нашла акцептацію міджі значным чіслом писателїв і публіцістів реґіону, враховано дакотрых предста