ЛІТЕРАТУРНЫЙ КОНКУРЗ

МАРІЇ МАЛЬЦОВСКОЙ

Oд 20. септембра до 10. новембра 2011 Сполок русиньскых писателїв Словеньска  у сполупраці з редакціов  Русин і Народны новинкы і Інштітутом русиньского языка і културы Пряшівской універзіты у Пряшові выписує 1. рочник Літературного конкурзу Марії Мальцовской на найлїпшы творы в области поезії, прозы, есеїв і драмы в списовнім русиньскім языку. Оріґіналны літературны творы (непублікованы) може на адресу  (ПгДр. Кветослава Копорова, Інштітут русиньского языка і културы ПУ, Намістя леґіонарїв ч. 3,  081 48 Пряшів) посылати каждый автор од 18. року віку, жыючій в Словеньскій републі-

цї. Конкурз є анонімный, то значіть, же каждый автор до обалкы з літературным твором вложыть іщі єдну залїплену обалку, в якій буде ёго мено, призвіско і адреса. Обалкы з менами і призвісками будуть розбалены председом пороты по оцїнїню конкурзу. Найлїпшы роботы, выбраны одборнов поротов, будуть оцїнены і опублікованы главно в Русиньскім літературнім алманаху, часть з них таксамо в Народных новинках  і Русинї.

Приправный выбор

Літературного конкурзу  2011.

20.9.2011

• Кінцём октобра 2009, по двох роках од выданя першой части, вышла друга часть публікації 100 вызнамных Русинів очами сучасників зоставителькы ПгДр. Марії Мальцовской і кол. Є то 10. публікація, котру выдав Світовый конґрес Русинів за помочі редакції Русин і Народны новинкы. В споминаній книжцї суть статї о жывотї і дїятельстві А. Біттнеровой, Ш. Біттнера, М. Гиряка, Я. Гриба, Ф. Ґібалы, Ш. Ґойдіча, В. Довговіча, В. Зозуляка, В. Янка, І. Киндї, М. Корбовой, А. Кралицького, М. Ксеняка, Н. Ляша, І. Латты, митрополиты Лавра (В. Шкурла), М. Лучкая, М. Мачошковой, М. Нємцовой, владыкы Николая (Н. Коцвар), Ю. Ставровского-Попрадова, А. Старостовой, Ш. Сухого і Ш. Чепы. Книжку сі мож обїднати на тел. ч.: 0918 732 507.

По третїй раз наставлене глядило

Може якраз стрїча з найвысшым уменём в літературї – з драматічным уменём, отворила Осифови Кудзеёви новы горізонты умелецького приїманя світа, – таку конштатацію высловила русиньска писателька ПгДр. Марія Мальцовска при выданю далшой з публікацій умелецькой літературы автора Осифа Кудзея – збіркы духовной поезії Пацеркы. Самособов, є то лем єден з факторів, котрый быв може на самім початку зроду умелецькой драгы пана Осифа Кудзея з Няґова. Він довгы рокы, так бы повісти, дозрївав, приправлёвав ся на „своє посланя“ на тім світї, жебы як зрїлый автор славив жнива і выдав зо себе тоты найякостнїшы плоды, якы може зародити лем міцный і здравый стром. Минулый рік быв про Осифа Кудзея надміру плодным. По выданю двох книжок баёк змінив жанер і выдав уж спомянуту збірку поезії Пацеркы, котров продовжує уж скорше зачату духовну лінію своёй творчости, а жебы не одставати ани на „другім фронтї“, Осиф Кудзей попрацовав і над далшов – уж третёв серіов баёк. І так того року на світло боже выставив Байкарёвы думы (книжка вышла у выдавательстві Русин і Народны новинкы, Пряшів, 2009).

По першых двох публікаціях баёк уж автор не похыбує, стає ся острїлянїшым, і видить ся, же свої думы на далшу шкалу тем „пущать до етеру“ намного смілїше, як то было в першых двох книжках. Ясно, тадь по першых двох, котры вышли єдна позад другой в куртім часовім інтервалї, успіх мать в кешени. Но предці лем... Міра одповідности ту є, мінімално в тім, жебы не скламати чітателя і выпродуковати пожыву духа кідь не высшой, та бодай лем єднакой уровни. По прочітаню найновшых баёк Осифа Кудзея можеме ся осмілити высловити думку, же автор, хоць ся му цалково не подарило двигнути помыселну граніцю высше, но наставлену вышку з попереднїх двох книжок баёк „перескочів без задыханя“ а видить ся, же сі то і „ужывав“.

далe

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА,

Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, 18.11.2009

Співы русиньского соловя спід Камняной

Під назвов Бескидьскы співы недавно у выдавательстві Русин і Народны новинкы в Пряшові (зоставитель, ґрафічна управа, технічный, языковый і одповідный редактор Мґр. Александер Зозуляк) вышла книжка поезій Штефана СМОЛЕЯ, русиньского народного поета старшой ґенерації, якый жыє і творить в Міджілабірцях.

Бескидьскы співы – є то за шором третя книжка стишків Штефана Смолея. Є то продуктівный автор штодо множества написаного матеріалу. В старобі як кібы ся хотїв наповно выповісти, высповідати. Зато выход каждой книжкы му приносить велику радость і смак выдавати дале.

Народив ся Штефан Смолей 13. 9. 1933 в Рошківцях, окр. Міджілабірцї. Выучів ся за обрабляча желїза, робив в заводї Вігорлат Снина, пізнїше в Міджілабірцях, в Мостарни. Зажыткы з тяжкого дїтства, жывот в русиньскім селї, росповідї старых людей, їх радости і болї, пережываня за їх судьбу – то суть темы, над якыма все роздумовав Штефан Смолей. Довго прагнув выдати свою властну книжку. Писав прос-ты стишкы оддавна, іщі як штудент реалной ґімназії в Жілїнї, кідь быв одорваный од родного дому. Пак в зрілых роках пробовав заганяти свої творы до україньскоязычных выдань в Пряшові, але не все походив, бо там ся народна поезія Русинів не стрїчала з найлїпшым одзывом. Бажыв быти монахом, учітелём, але му то не вышло. Став ся обычайным робітником, але з пером в руках. Чутливым, з порозумінём про другых. Много текстів складовав про знамый женьскый фолклорный колектів Лабірчанка з Міджілаборець, якый, шкода, перервав свою роботу.

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА

Пестра русиньска література

Покы ся зачітаєте до ту публікованых рядків русиньскых авторів, довольте пару словами підкрїпити ці розчірити мысель о красных рядках тых, якы ся траплять на неоранім полю такого русиньского сучасного феному, якым є література. Не впали они з неба. А ніч не взникло лем так самособов. Дакотры авторы мусили перейти довгу путь, покы ся доробили на пожадовану уровень, на таку, яка їх творы задїлює до чітаной літературы і они релатівно сповнюють крітерії, кладжены на сучасне красне писменство. Говориме релатівно, бо в каждій добі ся тоты крітерії можуть міняти. Лемже аксіомов бы мала зістати їх естетічна, емоціонална, познаваюча а, може, ай выховна функція.

Од р. 1989, кідь настала силна ерупція русиньского націоналного самочувства, ай красне писменство, умелецька література як єден із основных знаків екзістенції і розвоя народа, давала о собі знати. По взнику часопису Русин, Народных новинок ся першыраз мали можность нашы писателї презентовати як умелецькы єдиніцї – без якогось языкового обмеджіня. Дістали нелем слободу слова, але ай слободу умелецькых засоб, мали можность ся наповно реалізовати як поеты, прозаікы, створёвати язык, выглядовати стародавны, забыты слова своёй матери і нянька, а тоты давати до вжытку шыршій чітательскій громадї. Самособов, створёвати новы слова, неолоґізмы.

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА

Осиф Кудзей (1952) – новый матурітный вопрос

Як церьковный історік єм пересвідченый, же Осиф Кудзей з Няґова (окр. Міджілабірцї) дякуючі своїм стишкам і байкам раз ся стане матурітным вопросом на середнїх школах. Жебы правда была на місцю, хотїв бы єм обернути увагу на неточность в статї опублікованій в Народных новинках ч. 41 – 44/ 2008, стор. 2 – 3 під назвов Як кібы ся росторгнув міх з книжками русиньской поезії, де ся находить така інформація: „В роцї 1997 го [Кудзея] ословив єромонах В. Й. Кундрат, ЧСВВ, уж благой памяти, ці бы не писав до василіаньского Благовістника, де быв того часу шефредактором єромонах Й. В. Тімковіч, ЧСВВ. Пристав на то. „Од того часу до часопису реґуларно пишу поезію і прозу...“ (Позн. ред.: Множество опублікованых стишків у часописї Благовістник і в іншых часописах, новинках і календарях є єдно дїло, а выданя самостатных зборників поезії – друге. Также, думаме, же ту не є нияка неточность.)

Публікачны зачаткы русиньского поета і байкаря Осифа Кудзея были такы: 4. авґуста 1996 р. на єпархіалнім одпустї на свято Преображенія Господнёго на василіаньскій Буковій Гірцї перед архієрейсков Божов Службов вісемрічна Мірослава Барткова задекламовала як привітаня про єпіскопа-редемпторісту Мілана Хаутура русиньскый стишок Привітаня. Стишок быв барз шумный, зато єм собі од кураторів го выпросив і вернув ся назад до Літмановой, де сьме з єромонахом Василём Й. Кундратом, ЧСВВ і єромонахом Ґораздом А. Тімковічом, ЧСВВ (1959) вєдно бывали на фарї. Із своёв поетічнов „ловлёв“ єм ся похвалив сполубратам. Тогды мі о. Кундрат (1957 – 1996) повів, же автором того Привітаня є способный русиньскый поет Осиф Кудзей, і жебы єм го підписав під стишок як автора. Стишок быв публікованый в септембровім Благовістнику в р. 1996.

По тім, як о. Василь Й. Кундрат навщівив Осифа Кудзея мі повів, же він має велё стишків написаных і ниґде непублікованых, а же як буду хотїти, кідь другыраз піде до Няґова, навщівить пана Кудзея і мі їх принесе на публікованя. Першы стишкы О. Кудзея мі принїс в децембрї 1996 р. тїсно перед тым, як ся стала траґічна автогаварія за Чірчом (окр. Стара Любовня), при котрій єромонах Василь Й. Кундрат 20. децембра 1996 траґічно загынув.

Другый стишок О. Кудзея До нового року быв у Благовістнику опублікованый в януарї 1997 р. вєдно із справов о траґічній подїї, яка постигла єромонаха Василя Й. Кундрата. У фебруарї 1997 р. были в Благовістнику опублікованы два стишкы О. Кудзея: За отцём Василём і Хворота, а в слїдуючіх чіслах много далшых стишків і баёк.

Зато к інформації у высшеуведже-ній статї з Народных новинок як бывшый шефредактор Благовістника в р. 1995 – 1999 додаю: Є правда, же єромонах Василь Й. Кундрат, дасть ся повісти, обявив талентованого русиньского поета і байкаря Осифа Кудзея з Няґова, але не є правда, же Кудзея спонуковав писати стишкы в р. 1997 (тогды уж быв на правдї Божій), але было то уж в роцї 1996.

 Зато посылам тоту познамку на публікованя до Народных новинок, жебы кідь раз ся дїти будуть учіти о русиньскім поетови Осифови Кудзеёви, абы мали правдивы інформації.

Владимір ТІМКОВІЧ, Кошіцї, 10.04.2009

БЕСКИДЬСКЫ СПІВЫ

Під назвов Бескидьскы співы недавно у выдавательстві Русин і Народны новинкы в Пряшові. (зоставитель, ґрафічна управа, технічный, языковый і одповідный редактор Мґр. Александер Зозуляк) вышла книжка поезій Штефана СМОЛЕЯ, русиньского народного поета старшой ґенерації, якый жыє і творить в Міджілабірцях.

Бескидьскы співы - є то за шором третя книжка стишків Штефана Смолея. Є то продуктівный автор што до множества написаного матеріалу. В старобі, як кібы ся хотїв наповно выповісти, высповідати. Зато выход каждой книжкы му приносило велику радость і смак выдавати дале.

• Писатель Штефан Смолей із Міджілаборець мав, окрем презентації у своїм  містї, малу презентацію найновшого ёго поетічного зборника Бескидьскы співы споєну з автоґраміадов і в редакції Русина і Народных новинок, де тоту книжкы  выдав і де ся охотно підписав 24. новембра 2008 вдячным ёго чітателям: (справа) ЮДр. П. Крайнякови, А. Седлачковій, Мґр. Г. Бескидови,  ПгДр. М. Мальцовскым і ін.  Фотка: А. З.

Народив ся Штефан Смолей 13. 9. 1933 в Рошківцях Міджілабірьского окресу. Выучів ся за обрабляча желїза, робив в заводї Вігорлат, пізнїше в Міджілабірцях, в Мостарни. Зажыткы з тяжкого дїтства, жывот  в русиньскім селї, росповідї старых людей, їх радости і болї, пережываня за їх осуд – то темы, над якыма все роздумовав Штефан Смолей.  Довго прагнув выдати свою властну книжку. Писав просты стишкы оддавна, іщі як штудент реалной ґімназії в Жілїнї, кідь быв одторгнутый од родного дому. Пак в зрілїм віцї пробовав заганяти свої творы до україноязычных выдань в Пряшові, але не все походив, бо там ся народна поезія Русинів не стрічала з найлїпшым одзывом. Бажыв быти монахом, учітелём, але му то не вышло. Став ся обычайным робітником, але з пером в руках. Чувственным, з порозумінём про другых. Много текстів складовав про знамый женьскый фоклорный колектів Лабірчанка з Міджілаборець, якый, шкода, перервав свою роботу.    

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА, 26.12.2008

Осиф Кудзей і ёго очіста чоловіка

Осиф Кудзей (1952) – новый феномен в новодобій русиньскій літературї. Поступно ся приправляв, а проявив ся, главно того року, кідь му у выдавательстві Русин і Народны новинкы вышли року 2008 три книжкы. Знали сьме го іщі в 70-х роках як артіста-аматера, якый уж тогды на Фестівалї драмы і умелецького слова в Міджілабірцях проступляв, толочів дорогу свому русиньскому языку. Колектів, в якім грав, де были самы талентованы люде, быв інакшый на україньскім фестівалї тым, же грав по русиньскы, а тведро одстоёвав, обгаёвав фарбы русиньского діалекту перед тзв. україньсков поротов. Осифа сі памятаме, главно як комеділаного артіста. Як знаме, аматерьскому театру присвятив 15 років свого жывота. Може, якраз тота стріча з найвышым умінём в літературї, з драматічным умінём, му ай отворила новы горізонты умелецького приїманя світа. Може якраз тоты комічны ролї, сміх через слызы, ся стали передобразом ёго баёк. І хоць, правда, байкы тяжко порівновати з гуморныма творами, бо суть то высоко критічны, выкрывалны стишкы, якы пасують жывот звіряток, речей і розлічных нежывых предметів до ролї чоловіка, ёго характеру.

• Поет, байкарь, автор штирёх тогорічных властных книжок – Осиф Кудзей із Няґова (другый справа) є і добрым хрістіаном, і кантором, співать зо своёв женов (перша злїва), кантором і старостом села Серґеём Сметанком (третїй злїва) і ёго женов (четверта злїва) нелем в домашнїй церькви, але і поза нёй на різных церьковных святах.

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА, 26.12.2008

З богатов крошнёв творчого жывота

(К 75-цї Миколая КСЕНЯКА)

Миколай Ксеняк, сучасный русиньскый писатель, од року 2008 председа Сполку русиньскых писателїв Словакії, лавреат міджінародной Премії Александра Духновіча за русиньску літературу, яку удїлює Карпаторусиньскый научный центер в США і фінанцує ю знамый меценаш русиньской културы, освіты і літературы Штефан Чепа з Торонта, 4. децембра 2008 року ославив свій красный юбілей – 75 років плодотворного і хосенного в русиньскім дїлї жывота.

Народив ся в р. 1933 в селї Камюнка, Старолюбовняньского окресу, в сїмчленній бідній русиньскій родинї. На обалцї ёго першой русиньской книжкы О камюньскых майстрах (Пряшів, 1994) ся пише: „Так, як іншы ґаздове в тім краю, і отець Миколая Ксеняка часто мусив охабляти родину і выбрати ся до далекого світа на дрітарьку. Дїти, міджі нима і Миколай, помагали своїй матери, як знали“. І хоць условія жывота были тяжкы в тім краснім, але біднім замаґурьскім краю, Миколай тужыв по познаню світа, по освітї. Скінчів Руську ґімназію в Пряшові, Інштітут руського языка і літературы в Празї. Став ся учітелём, спочатку основной школы в Ружобмерку, пак директором ґімназії в тім містї, де робив аж до пензії.

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА, 23.12.2008

Новы книжкы

Конець календарьного рока є часом, коли ся звыкне кінчіти много ґрантовых проєктів, выслїдком якых суть книжны выданя. Самособов, уж сьме собі звыкли, же книжкы з русиньсков проблематіков і по русиньскы справила выходять почас цілого рока і їх выдавателї к ним звыкнуть орґанізовати презентаційны акції. Є то добрї нелем про пропаґацію каждой новой книжкы і єй автора, але так само про розвиток нашого русиньского дїла, бо кажда книжка собі так скоріше може найти свого чітателя і послужыти призначеному цілю.

В тых днях світло світа збачіла научна публікація під назвов Русиньскый язык меджі двома конґресами (Пряшів, 2008, 240 с.). Є то зборник рефератів з ІІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка, котрый ся одбыв 13. – 16. септембра 2007 в польскім Кракові. В зборнику є опублікованых 28 рефератів, якы прозвучали на конґресї в пятёх секціях (І. Статус русиньского языка од ІІ. Меджінародного конґресу русиньского языка в 1999 роцї очами вызначных славістів; ІІ. Актуалны проблемы русиньскых кодіфікованых варіантів; ІІІ. Русиньскый язык в окремых функціоналных сферах; IV. Русиньскый язык в едукаційній сістемі поєдных держав; V. Проблематіка створіня цілорусиньской нормы), Вступне слово зоставителькы зборника Анна Плїшковой, і Резолуція з ІІІ. конґресу русиньского языка. Публікацію ґрафічно управив Александер Зозуляк. Зборник вышов вдяка Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї, ёго выдавателями суть Світовый конґрес Русинів і Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові.

Книжку за 210 корун (7 евр) мож купити в редакції Русин і Народны новинкы або обїднати на поштовій адресї редакції, респ. на і-мейловій адресї rusyn@stonline.sk.

Далшы дві новы книжкы суть з дїлнї Общества святого Йоана Крестителя (ОСЙК).

Першов є Grekokatolîc’kyj rusîň-skyj kalendar’ / Ґрекокатолицькый русиньскый календарь на рік 2009, новодоба традіція якого в тых днях наповнила свій скромный юбілей – пять років выдаваня. На тоту тему в календарю говорить у Вступнім слові выдавателя о. Ярослав Поповець, председа ОСЙК, і шефредактор о. Франтїшек Крайняк в рубріцї Словко шефредактора, де окрем іншого припоминать, же і тогорічный календарь зістає вірным своїй штруктурї, заужываній з попереднїх років – т. зн. є в нїм „з каждой темы дакус“. Суть ту статї на теолоґічны темы з поучныма пригодами зо жывота, якы уж здобыли у чітателїв і дописователїв успіх, зато і в тогорічнім выданю календаря мають достаточный простор. Але тото културно-реліґійне выданя не обходить ани темы, котры не мусять быти „на дяку псіхіцї днешнёго чоловіка“, як є конфлікт інтересів моралности чоловіка з конзумным аж нігілістічным способом жывота, якый не обходить ани хрістіанів, проблемы інтеррупцій, гомосексуаліты, педофілії, евтаназії і под. Традічным проблемом календаря, очівісно, зістає недостаток статей на історічны темы або темы зо жывота русиньскых сел, зато ёго выдавателї вызывають авторів-історіків не обходити ани тото выданя, яке є адресоване в першім рядї русиньскому народу, якому може помочі зорьєнтовати ся як в церьковных, так і в народных дїлах. А то є в сучасности – перед списованём людей наша велика сполочна задача, рїшіня якой выдаватель календаря ясно назначує на послїднїй сторінцї обалкы.

І тот календарь, якый вышов на 152 сторінках, має традічно добре технічне оформлїня, під якым ся підписав технічный редактор, о. Мартін Костїлник, парох в Гунківцях.

Віриме, же і тогорічный календарь найде собі своїх чітателїв. Обїднати собі го мож на адресї редакції: Gr. kat. farský úrad, 065 32 Kamienka 140, ч. тел. 052/4321557.

Далшов книжков ОСЙК є тогорічна уж третя книжка автора Йосифа Кудзея з Няґова під назвов Duchovny pisňi. З назвы выданя видно, же зборник духовных пісень, якый ґрафічно оформив о. Мартін Костїлник, вышов латиніков, очівісно з цілём бівшой доступности про якнайшыршый круг чітателїв. Духовны піснї автор роздїлив до пятёх частей: Піснї на свята почас року, Піснї на рождественны свята, Піснї на час великого посту, Піснї на великодный час, Розмаїты піснї. Довєдна в зборничку є опублікованых 46 духовных пісень, якы собі можуть найти адресатів міджі Русинами старшой і молодшой ґенерації.

Зборник собі мож обїднати на адресї: Spolok sv. Jána Krestiteľa, Gr. kat. farský úrad, 065 42 Čirč 145.

Четверта нова публікація під назвов Pohrib – Parastas v cer’kovnoslavjaňskim i v rusîňskim jazyku, выдана „про духовну потребу Русинів“, є з дїлнї Словеньской асоціації русиньскых орґанізацій. Нукать вірникам і священикам тексты, якы ся вжывають при погробных одправах традічно в церьковнославяньскім языку, в двох языках, т. є. ай в церьковнославяньскім, ай в русиньскім. Переклады зробили о. Франтїшек Крайняк, Йосиф Кудзей і о. Ярослав Поповець, технічный редактор о. Мартін Костїлник, языкова коректура – Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові.

Публікацію мож обїднати на адресї: Gr. kat. farský úrad, 065 32 Kamienka 140, ч. тел. 052/4321557.

Новым книжкам і їх авторам і творцям жычіме много чітателїв і віриме, же ся стануть вгодным дарунком під рождественну ялічку.

-ап-

Успішны презентації найновшых

книжок Ш. Смолея і О. Кудзея

ЧОМ СЯ У СМОЛЕЁВЫХ СВІТИТЬ ЦІЛУ НІЧ?

21. новембра 2008 року в Міджілабірцях на Основній школї на уліцї Коменьского дїточкы мали свято. Завитав к ним писатель. Не быв то нихто іншый як Штефан Смолей, родак з Рошковець, якый жыє в Міджілабірцях, а рад прияв позваня на школу міджі школярів, абы представив свою найновшу книжку стишків Бескидьскы співы. Тїшыв ся на тоту стрїчу, бо міджі дїтми было много такых, котры ся під веджінём учітелькы Іветы Мельничаковой учать русиньскый язык.

Директор школы Мілан Баяй вшыткых привитав, наперед писателя Штефана Смолея, пак Александра Зозуляка, выдавателя книжкы, і писательку і літератку Марію Мальцовску, яка розаналізовала творчость Штефана Смолея.

• 21. новембра 2008 року в Міджілабірцях на Основній школї на ул. Коменьского была презентація найновшой книжкы Штефан Смолея – Бескидьскы співы (злїва), якый наконець подаровав свої нижкы з властноручным підписом главно школярям, котры ся ту учати русиньскый язык під веджінём учітелькы Іветы Мелнічаковой. Другов презенатціёв того дня в залї засіданя Сільского уряду в Няґові была презентація тогорічой третёй книжкы Осифа Кудзея – Пацеркыі. І тота акція ся скінчіла подарованём родакам найновшой книжкы з підписом автора.

Штефан Смолей є писателём-самоуком. Пише главно народным штілом а додесь му вышли три книжкы поезій (Чудны думкы, Не ганьб ся, Русине!, Бескидьскы співы) і єдна книжка прозы Юрковы пригоды. Автор приравує далшы книжкы. Як сам повів на бісїдї, доднесь написав 1450 пoeзій і прoз, з котрых многы іщі не были опублікованы. Хоць спочатку школярї были несмілы, по часї ся роскрутила бісїда і вопросам не было кінця-края. Дїтей у першім рядї інтересовало – коли зачав автор писати, якый є ёго наймилїшый стишок або книжка, коли ся му найлїпше пише. Пан Смолей одповідав, же найлїпше ся му пише вночі, кідь є всягды тихо. Зато ся сусїдове нераз інтересовали, же чом то ся у Смолеёвых вночі світить. Аж теперь вышла правда наверьх.

далe

ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА, фоткы: А. З., 6.12.2008

Першый зборник Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівскoй універзіты

Тыма днями вышов з друку першый зборник научных і научно-популарных матеріалів о Русинах по новембровій револуції 1989 року. Зборник, котрому зо-ставителька ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. дала назву Rusínska kultúra a školstvo po roku 1989 (вышов по словеньскы, причім є наплановане і ёго русиньске выданя) мать амбіцію ословити нелем Русинів, але і їх сусїдів – Словаків, котры ся інтересують русиньсков народностнов меншинов.

Мотіваціов к выданю зборника быв проєкт День отвореных дверей на Пряшівскій універзітї  авторкы ПгДр. Кветославы Копоровой, з котрым ся як Пряшівска універзіта (ПУ), так і нововзникнутый Іншітут русиньского языка і културы успішно запрезентовали міджі штудентами середнїх школ северовыходного Словеньска. Проєкт потвердив гіпотезу, же молода ґенерація мать барз мало інформацій о історії Русинів, о актуалнім поставлїню русиньской народностной меншины в рамках Словеньска, але і в рамках другых держав карпатьского ареалу, о проблематіцї русиньского языка в минулости, але главно по кодіфікації в роцї 1995. Якраз на тоты темы, але і на много далшых з области културно-сполоченьского жывота Русинів (область выдавательской роботы, народностного школства, театру, русиньскых сполків і орґанізацій, церьковного жывота, музея, молодежной роботы) сі колектів одоборників на дану проблематіку приправив презентацію про штудентів, котрым научно-популарным способом представив кажду зо спомянутых областей русиньского народностного жывота. Вшыткы темы потім были спрацованы в спомянутім зборнику (самособов, русиньскы актівіты тым не были вычерьпаны), котрый, подля нас, стане ся репрезентатівнов публікаціов научно-популарного характеру про шыршый круг інтересуючіх ся русиньсков проблематіков. Про уціленїшый погляд на Русинів, як народ жыючій в окремых державах карпатьского ареалу, были до зборника вміщены і матеріалы загранічных авторів, котры представили дакотры аспекты жывота Русинів у Мадярьску, Польску, Сербії, Хорватьску і на Українї і їх розвиток по роцї 1989.

Такы або подобного характеру зборникы мать в планї Інштітут русиньского языка і културы выдавати реґуларно і поступно в них презентовати далшы, може менше знамы або і цалком новы темы. Самособов, кажде выданя буде споєне і з презентаціов, жебы о Русинах і їх жывотї знав якнайшыршый круг в першім рядї молодой ґенерації, нелем вузкый круг шпеціалістів, а главно, жебы молода ґенерація Русинів і такым способом была мотівована к актівній народностній роботї і продовжовала зачате дїло возродного процесу Русинів. Зборник ся зато буде експедовати як до тых середнїх школ, котры взяли участь на тогорічнім першім річнику проєкту День отвореных дверей на ПУ, так до іншых школ в Пряшівскім краю, але і до розлічных інштітуцій (містной самосправы і штатной справы і ін.) в реґіонах, де жыє компактно русиньска народностна меншина на Словеньску.

 ПгДр. Кветослава КОПОРОВА,

Інштітут русиньского языка і културы ПУ в Пряшові, 6.12.2008

Выдав третю книжку про дїти – Незабудку

Хто? Штефан СУХЫЙ із Стащіна, нар. 24. 5. 1946 у Не-хваль Полянцї.

Ш. Сухый основну школу выходив у роднім селї, середню в Гуменнім а высоку у Пряшові, де закінчів штудії на Філозофічнiй факултї Універзiты П. Й. Шафаріка. Потім робив як редактор пряшівского радія, од р. 1973 як учітель україньского і словеньского языка на строярьскім учіліщу в Снинї. Од другой половины 90-х років ХХ. ст. аж дотеперь робить методіка русиньского языка на Методічно-педаґоґічнім центрї в Пряшові. Є автором дакількох русиньскых учебників: Літературна выхова про 5. класу ОШ (2001), Літературна выхова  про 6. класу ОШ (2002), Русиньска література про 3. класу СШ (2004) і Русиньска література про 4. класу СШ (2005). Писати віршы зачав  як штудент высокой школы, а то по україньскы.  В тім языку выдав і зборникы поезії Гірська вишня  (1982) і Сонячна композиція (1987), в якых ся вертать до свого родного краю, к своїм родакам, вертать ся к темам, якыма жыє сучасный світ.

В р. 1994 р. выходить перша по русиньскы написана книжка поезій автора – Русиньскый співник, яков ся запрезентовав як єдна з найвыразнїшых  особностей у літературї Русинів Словеньска в сучасности. Свої поезії і публіцістічны творы реґуларно друкує на сторінках Народных новинок, єй прилог Поздравлїня Русинів і Русалка, Русина, в колектівных зборниках, календарях і ін. Він є автором і далшых русиньскых зборників поезій про старшых – Енді сідать на машыну вічности (1995) і Аспірін (2006), зборників стишків про дїти: Азбукарня (2004), Слон на Кычарї  (2007), а теперь ся вам діставать до рук далшый – Незабудка. Выдав і єден зборник гуморно-сатірічных повідань під назвов  Як Руснакы релаксують (1997). Окрем того, приправив пару драматізацій гер про радіо і театер, з якых розгласовы были і реалізованы а у слухачів здобыли великый успіх.

Як видно, поет, прозаік, драматурґ і пулісціста Штефан Сухый є плодным автором,  але досяг і певный ступінь якости своёй творчости, за што быв оціненный найвысшов міджінароднов Преміов Александра Духновіча за русиньску літературу в р. 2000. Віриме, же нас несподївать іщі не єднов інтереснов книжков... Вшыткы авторовы учебникы і книжкы красной літературы в русиньскім языку приправила на друкованя і выдала редакція Русин і Народны новинкы, ці як часть Русиньской оброды, або як сучасне самостатне обчаньске здружіня. Тоты учебникы і книжкы суть нелем добрыма приятелями про дорослых, але і про школярїв, жебы могли розвивати русиньскый літературный язык. Найновшу ёго книжку – Незабудку выдав Сполок русиньскых писателїв Словеньска, причім на єй выданю сьме тыж брали участь. Теперь праві з той книжкы сьме выбрали пару стишків про русиньскы дїти, котры ся їх можуть научіти рецітовати, або лем так їм їх прочітать про радость учітелька. А тоты старшы, што ся учать русиньскый списовный язык,  наісто уж самы ся пустять до їх чітаня.

А. З.

Европскый центер Коппет представив і Русинів

• Обалка книжкы „Le Milan“ Александра Блока, де суть переклады той поезії в многых языках, враховано русиньского під назвов Ґая.

Замок „Coppet“ (у Швейцарії область коло Женевского озера) дякуючі своїй історії і звучным менам вызначных особностей, котры в нїм побывали, вошов до міджінародного контексту културной Европы. На переломі року 1 800 быв „Coppet“ тым місцём, де ся навколо Жермен де Стеловой, Беньяміна Константа, Жана-Шарла-Леонарда де Сісмонді і Авґуста Вілгелма Шлеґла формовала Европа у вшыткых своїх дімензіях. Гостї того замку зограли вызначну роль в процесї формованя модерного европского думаня.

Европскый інштітут Женевской універзіты ту зрядив европскый центер, котрый з підпоров філозофічной факулты, юрідічной факулты і факулты сполоченьскых і економічных наук мать, окрем містных актівіт, амбіцію просадити ся і на міджінародній уровни. Коппетьскый центер застрішує і обсерваторій Европы і Европскый документачный центер. Їх інфраштруктура ся выужывать на орґанізованя колоквій, творивых дїлень і стріч, як і на утримованя дінамічности швейцарьского міджінародного научного контексту.

Центер розвивать інтензівну роботу в области Женевского озера, зъєдинять высокошкольскых педаґоґів і выскумных працовників універзіты і Федералной політехнічной школы в Лозан, орґанізує розлічны актівіты в кантонї Вод. Розвивать партнерство з універзітами в Ношател і Фрайбурґу.

При центрї робить „Platforma Eurocité“, котра хоче припомочі лїпшій інформованости о европскых вопросах і вытварять условія на демократічну діскузію о Европі. Женевска універзіта так заєдно з научнов і педаґоґічнов роботов повнить і веце цілїв: зъєдинять універзіту, обчаньску сполочность і державу в сполочнім проґрамі дїятельства в области інформатікы, выховы молодых людей і едукації учітелїв.

Коппетьскый центер Европского інштітуту Женевской універзіты помагать універзітї в першім рядї розвивати такы актівіты, котры будують єй ідентіту і потверджують єй позіцію центра ексцелентности.

 (Подля вебовой сторінкы Европского інштітуту Женевской універзіты.)

далe

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, 3.12.2008

Успішна презентація книжкы Maрії Ґіровой

Русин і Народны новинкы з центром у Пряшові, Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска у Братїславі і Русиньске културно-освітне общество А. Духновіча в Пряшові, Окресна орґанізація у Снинї партіціповали на выдареній акції, на презентації книжкы Марії Ґіровой-Васьковой Родне гнїздо. Выданя книжкы ініціовала, помогла приправити до друку і была єй зоставительков авторка тых рядків. О выданя ся постарало выдавательство Русин і Народны новинкы на челї з ёго шeфредактором Александром Зозуляком, якый книжку ґрафічно і умелецькы оформив.

Представлёваня першой книжкы Марії Ґіровой-Васьковой (нар. 1943) ся одбыло в Снинї, в тзв. „Новім Геркулесї“, за участи єй родаків із села Руського і стариньской долины вообще (учітелї, културно-освітны дїятелї, писателї і ін.). Проґрам вела сама авторка книжкы, яка привітала предностку Містьского уряду в Снинї Інж. Яну Росічову, делеґацію з Пряшова: за выдавательство Русин і Народны новинкы Мґр. Александра Зозуляка, выконного таёмника Світовой рады Русинів, за Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты ёго директорку ПгДр. Анну Плїшкову, ПгД, за Музей русиньской културы Словацького народного музею ёго директорку ПгДр. Ольґу Ґлосікову, докторку наук, за Русиньске културно-освітне общество А. Духновіча ёго председу Мґр. Гавриїла Бескида і члена выбору того общества Інж. Димітрія Крішка. Каждый із споминаных людей выступив і поздравив авторку з выходом єй книжкы і поповідав о проблематіцї інштітуцій і здружінь, котры представляли. Главным акцентом їх бісїды была захрана і утримованя русинства, школства, музейных скарбів, выходного обряду, а самособов русиньской літературы і пресы, писаных в азбуцї, яку треба пестовати і прискіплёвати молодым людём. Выдаваня русиньскых книжок, новинок, їх популарізація міджі людми тому дїлу помагають.

далe

Марія МАЛЬЦОВСКА, фоткы А. З.,10.11.2008

„Як кібы ся розторгнув міх із книжками русиньской поезії“

То ня напало в послїднїм часї, кідь выходить єден зборник за другым. Теперь вышли скоро нараз три: зборник світьской поезії про старшу молодеж і дорослых Штефана Смолея – Бескидьскы співы, зборник про дїти передшкольского і молодшого школьского віку Штефана Сухого – Незабудка і зборник духовной поезії Осифа Кудзея – Пацеркы. Суть то далшы зрїлы колоскы тогорічных русиньскых літературных жнив, што нас може лем радовати, бо тїшиме ся каждій книжцї красной літературы в русиньскім языку, котра збогачує наш русиньскый літературный язык і русиньску културу вообще. Книжкы Смолея і Кудзея были выданы за спонзорьскы пінязї обчаньскым здружінём Русин і Народны новинкы, книжка Сухого – Сполком русиньскых писателїв Словеньска, яка была фінанцована в рамках ґрантового проґраму МК СР – Култура народностных меншын 2008. На а што конкретного повісти о окремых авторах о їх книжках?

Штефан СМОЛЕЙ (Міджілабірцї, нар. 13. 9. 1933 у Рошківцях)

Отрошынкы з богатой стишковой творчости (дотеперь написав коло 1 200 поезій) русиньского народного поета Штефана Смолея сьме могли найчастїше чітати на сторінках русиньскых періодік, як Народны новинкы, в прилозї Поздравлїня Русинів, часопису Русин, Русиньского народного календаря і іншых. Потім ёго стишкы ся дістали і до двох зборників русиньской поезії – Муза спід Карпат (Пряшів, 1996) і Тернёва ружа (Пряшів, 2002), а першым ёго самостатным зборничком были Чудны думкы (Міджілабірцї, 2005). Наслїдно потім ОЗ Русин і Народны новинкы выдало зборник ёго патріотічной поезії під назвов Не ганьб ся, Русине! (Пряшів, 2005). Але автор в меншій мірї пише і короткы прозы, выбір із котрых вышов книжно у зборнику Юрковы пригоды (Пряшів, 2007).

далe

А. ЗОЗУЛЯК

Невычерьпный студник жывой воды

(Рецензія на два зборникы баёк Осифа Кудзея: Мудрость жывота і Байкы-забавляйкы)

Хоць писатель Осиф Кудзей з Няґова належить ку тым скорше народженым (24. 2. 1952), своёв другов збірков баёк, котра вышла з друку перед пару днями під назвов Байкы – забавляйкы і є якбы продовжованём першой книжкы баёк – Мудрость жывота (мімоходом, може требало дакус довше подумати над назвов другой серії баёк, бо в порівнаню з першов – Мудрость жывота, назва другой книжкы баёк могла быти сформулована так, жебы поставила другу публікацію кідь не на высшый, та холем на єднакый „ґарадич“ у творчости автора) вказав, же ёго писательскый талент довгы  рокы тлїв десь на днї душы, жебы в зрілім віцї автора выбухнув силов міцного і невычерьпного жрідла. Жідла жывотодарной воды, котра є в днешнїм світї така потребна, як в прямім, так і в перенесенім розуміню слова, бо нелем нашы тїла суть затоксікованы од каждоденного напруженого жывота, але главно наше внутро прягне по ласкавім погладжiню од сприязненой душы.

Такым погладжінём, порозумінём близкых краян в їх каждоденнїй трапезї, але і наладжінём на веселу струнку, одлегшінём проблемів і старостей ласкавым гумором, тым вшыткым обдарив Осиф Кудзей своїх чітателїв, краян, Русинів.

далe

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА,

Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, 10. 10. 2008

Выдарена акція Русина і Народныx новинoк

В мултіфункчных просторах Музею русиньской културы у Пряшові 24. септембра 2008 была презентація двох книжок баёк автора Осифа Кудзея. Книжкы вышли в куртім часовім одступі (єдна під назвов Мудрость жывота зачатком юна 2008, друга такой за три місяцї позад нёй, під назвов Байкы-забавляйкы).

„Байкы Осифа Кудзея суть погладжінём, порозумінём близкых краян в їх каждоденній трапезї, але і наладжінём на веселу струнку, одлегчінём проблемів і старостей ласкавым гумором,“ характерізує у своїй рецензії новы книжкы в родинї сучасных русиньскых публікацій ПгДр. Кветослава Копорова з Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты. Споміджі десяток публікацій, котры по новембровій револуції зачали по русиньскы выходити, байкы Осифа Кудзея суть може найрепрезентатівнїшым одразом жывота Русинів зо вшыткыма аспектами їх сучасных проблемів і старостей, котры автор выядрив найпростїшым і заєдно найкуртшым способом. Видить ся, же якраз жанер байкы набывать в днешнїй добі свою ренесанцію, бо о Кудзеёвы книжкы баёк проявляють Русины, а нелем Русины, але і Словаци необычайный інтерес.

Тото было видно і на презентації, котру зорґанізовало обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы у сполупраці зо Словеньсков асоціаціов русиньскых орґанізацій і Музеём русиньской културы в Пряшові. Но до істой міры партіціповало на нїй і Общество св. Йоана Крестителя, бо Осиф Кудзей є нелем успішным байкарём, але свій талент, котрым, як то повів о. Франтїшек Крайняк „го обдарив Господь Бог, жебы писав на славу Божу,“ він выужывать і при роботї з церьковнославяньскым текстом, перетлумачує го до русиньского языка, і сам пише духовну поезію.

Але і так сьме о Осифови Кудзеёви не знали іщі вшытко. На презентації несподївав своїм прекрасным голосом і вєдно із своїма краянами з Няґова, з котрыма співать в церьковнім хорї, ся запрезентовали фраґментами з акафісту, котры автор сам зложыв на честь священомученика, благореченого Павла Петра Ґойдіча. Няґівчане просто вказали, же і они в селї жыють актівным културно-народностным жывотом, за што їм можеме лем щіро подяковати, бо кібы сьме мали такых актівных Русинів по нашых селах веце, не мусили бы сьме ся страховати о нашу будучность.

Віриме, же байкы Осифа Кудзея рознесуть народностный дух по многых русиньскых селах і містах і „збудять“ многых Русинів.             

- кк -, 6.10.2008

Мать дар од Господа Бога
 

Так бы сьме могли сміло повісти о Няґівчанови Осифови Кудзеёви (24. 2. 1952), котрый є літературным саморостом без даякого языкового школованя, але мать природный дар слова. Обдарованый є і талентом доброго позорователя жывота навколо нёго, і то знать выстижно дати на папірь у стислій формі, на што бы іншому не стачіло ани пару сторінок. А далшыма дарами од Бога, котры были даны „обычайному“ сільскому хлопцёви, є ёго гумор і сатіра. Также то вшытко были передусловія, жебы ся став байкарём. Але покы ся так стало, перешло дость часу, кілько раз він запохыбовав о змыслї того, што творить, і ці то вообще мать даяку ціну. Кілько раз він „зашмарив перо“, но наконець зась го взяв до рук і продовжовав. А добрї зробив, бо так бы новодоба русиньска література пришла о доброго байкаря. Ёго байкы час од часу ся зъявляли на сторінках нашых Народных новинок, главно в їх літературній прилозї Поздравлїня Русинів, або в часописї Русин, также сьме видїли, же то є талент, все сьме їх чітали з інтересом. Также было природным рішінём, же сьме ёго першу книжку світьской поезії, книжку баёк у віршах – Мудрость жывота пририхтовали як проєкт до ґрантового сістему Міністерства културы СР і были сьме рады, же быв схваленый. Уж ніч не бранило тому, жебы сьме выдали тоту книжку. Стало ся так точно 1. юна 2008, што было свято нелем про нас, але і про автора. Тота книжка была такым силным імпулзом, же автор ся зактівізовав, і такой принїс нам на выданя рукопис далшого зборника баёк у віршах під назвов Байкы-забавляйкы, причім здобыв і спонзорьскы фінанції, также на зачатку септембра 2008 вышла тота друга книжка. Віриме, же теперь автор-байкарь наісто уж не перестане творити, бо видить, же то мать змысел, же ёго зборникы людей заінтересовали і многы ся на їх адресу высловили барз позітівно. То сьме чули і на презентації тых книжок 24. септембра 2008, котру в Музею русиньской културы у Пряшові приправило наше обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы. Теперь, милы чітателї, предкладаме Вам пару баёк з обидвох книжок, жебы сьте ся самы пересвідчіли о талентї од Бога, а, може, ся рішыте тоты книжкы купити у нашій редакції по 200 Ск, контактуючі ся телефоном на чіслї 0905 470 884 або на інтернетовій адресї: rusyn@stonline.sk.

далe

А. ЗОЗУЛЯК, одповідный редактор обидвх зборників, 6.10.2008

O роднім ся пише найлїпше,..

...бо то „іде прямо зо сердця“. А така є ціла поетічна творчость далшого русиньского літературного саморосту, знамой русиньской културно-освітной дїятелькы – Марії Ґіровой (за слободна Васькова) зо Снины, котра ся народила 11. септембра 1943 у селї Руське, Сниньского окресу, яке было выстяговане зато, же в тім реґіонї было наплановане будованя стариньской гати. Тот момент є єднов із найчастїшых тем поетічной творчости авторкы, бо родный край не мож „выоперовати зо свого сердця“! Далшыма темами творчости авторкы суть материньскый русиньскый язык, звыкы і традіцї нашых предків, културна дїдовизна Русинів на Словеньску. Тото вшытко нашло свій одзыв у зборнику поезії М. Ґіровой-Васьковой – Родне гнїздо, котрый недавно выдало обчаньске здружіня Русин і Народны новинкы, яке ся орьєнтує на выдаваня русинськой періодічной і неперіодічной пресы, як і учебників русиньского языка і літературы, на бісїды з русиньскыма писателями, презентації їх книжок і бісїды зо школярями і їх родічами о потребі навчаня русиньского літературного языка. Зато нас тїшить, же вышов першый зборник М. Ґіровой-Васьковой, бо дотеперь сьме єй творы чітали лем спорадічно у русиньскій пресї. Радуєме ся з нёв і віриме, же нас авторка порадує іщі далшов книжков у близкій будучности і же возьме участь на бісїдах по школах, де ся учіть русиньскый язык і література. Віриме, же як добрым імпулзом до далшой творчой роботы было выданя той книжкы і єй перша презентація у редакції Русина і Народных новинок у Пряшові 1. авґуста 2008, так далшым імпулзом буде друга презентація той книжкы 17. октобра 2008 у Снинї. І як пише народна поетка у тім зборнику, „Не є і не буде / Покы лем світ буде, / Одправіку Русин / Жыв ту, й жыти буде! // ... Як соловей в лїсї / Щебоче, черькоче, / Своє родне гнїздо / Знищіти не хоче. // Хоць дїточкы ёго / Порозлїтали ся, / До гнїздочка свого / З ласков вертають ся...“ І наш русиньскый народный соловей – Марія Ґірова-Васькова няй лем дале поетічно „щебоче“ на радость, потїху нас, чітателїв єй стишків, на радость нас Русинів, котры не забываме на родне гнїздо, як не може нїґда забыти на родне Руське авторка. І першу книжку Марії Ґіровой мож собі купити в нашій редакції, стоїть 200 Ск. З выданого зборника сьме тыж выбрали пару стишків, може Вас заінтересують, потїшать, примусять задумати ся...      

далe

А. З.

Русиньскый выдаватeльскый унікат

Унікатом є книжка баёк Няґівчана Осифа Кудзея – Байкы-забавляйкы. Вышла на зачатку септембра 2008, причім перша ёго книжка під назвов Мудрость жывота вышла лем зачатком юна 2008, то значіть, же міджі першов а другов книжков перешли лем три місяцї! То є рекорд у новодобій русиньскій літературї і русиньскій выдавательскій роботї. Першу книжку автора сьме выдали за помочі фінанцій Міністерства културы СР, другу зась за помочі спонзорьскых фінанцій, котры роздобыв автор. І то є істый унікат.

Осиф Кудзей (24. 2. 1952) зачав писати дость нескоро, а то у 1997 роцї, як поезію, так прозу, котра ся публіковала у церьковных выданях: у василіаньскім місячнику Благовістник, од р. 2005 у кварталнику Артос і в Ґрекокатолицькім русиньскім календарю, а, самособов, публіковав і в нашых Народных новинках і часописї Русин. Першов ёго надрукованов книжочков церьковного характеру є Акафіст священомученикови П. П. Ґойдічови (2006), а першов книжков світьского характеру – Мудрость жывота.

Затоже перша Кудзеёва книжка мала валикый успіх, автор ся рішыв такой выдати другый зборник баёк – Байкы-забавляйкы, котрый мать дві части. В першій части під назвов Свіжы забавляйкы суть опублікованы новы байкы, котры іщі не были ниґде публікованы. В другій части Забавляйкы не так давны суть быйкы, якы были публікованы лем раз у русиньскій пресї. Перша книжка баёк мать, попри поучіню, веце гумору як тота друга, але обидві суть уціленым выбіром баёк. В другій книзї, як то робить часто байкарь Миколай Ксеняк, послїднїй стопчік є выслїдным поучінём на основі попереднёго тексту. Але ці бы не было лїпше, жебы собі тото поучіня чітатель нашов „міджі рядками“ сам, як кідь му го байкарь дає „на лопатї“?!

Вірю, же далша книжка баёк О. Кудзея буде іщі веце „пережута“ а аж так дана чітателям. Але, Осифе, не забывай на свій прекрасный гумор і сатіру...

Наісто ай друга книжка баёк, котра мать 96 сторінок, є найновшов із кухнї Русина і Народных новинок (33. самостатна публікація або 90. приправлена редакціов під таков істов назвов) і мож ю ту дістати за суму 200 Ск на горї уведженых контактах, заінтересує многых чітетелїв.

ПРИЄМНЕ ЧІТАНЯ, НОВЫ ЗНАНЯ І ДОБРЕ ПОУЧІНЯ ЖЕЛАМЕ ВШЫТКЫМ, КОТРЫ БУДУТЬ ЧІТАТИ НАШ РУСИНЬСКЫ УНІКАТ!           

А. З. , 11.09.2008

Двоїта радость Марії Ґіровой

● Наша юбілантка, русиньска писателька, родачка із Руського, Сниньского окресу, што жыє у Снинї – Марія Ґірова. Фотка: А. З.

Днесь в русиньскім културно-освітнім і літературнім жывотї у Словакії ся не мож скаржыти на недостаток талентів. Хвалабогу. Скоро двадцятьрічный період по „нїжній“ револуції року 1989 є про Русинів приязный што до обявлёваня новых розмірів на тім горізонтї. А Марія Ґірова є того прикладом. Є інтеґралнов частёв нашого културно-літературного процесу. Як особа аґілна, темпераментна своїм характером, все єй тїгало там, де суть люде. Култура – все была єй домена. Далшов єй ласков была і є поезія. І Выслїдком єй снажіня є єй перша книжка поезій Родне гнїздо (выдаватель: Русин і Народны новинкы в Пряшові), на реалізації якой сьме мали можность брати участь. К першій своїй книжцї уж Марія Ґірова-Васькова (позн. ред. – призвіско Васькова, уведжене на тітулї книжкы, є дївоче призвіско авторкы) дістала не єдну ґратулацію, а як видно, мала з нёй велику радость. Тадь хто бы ся не тїшыв своїй першій літературній дїтинї?! А ту сьме при корїню дїла. Бо радость была споєна ай з єй юбілеём.

Марія Ґірова 11. септембра 2008 року ославить свій жывотный юбілей. А выход книжкы є як кібы подарунком на єй юбілейный щедрый стіл. Інтересный збіг подїй, якы мали на думцї ай реалізаторы книжы, жебы помножыти радость авторкы. Стало ся то, а вшыткы ся довєдна тїшыме. Главно з того, же панї Ґірова выданём своёй першой кнжкы в краснім юбілейнім роцї зобщіла свої дотеперішнї актівности. У книжцї зась пережыла свій жывот і вказала новый розмір русиньского думаня. Стишкы суть просты і зрозумілы, а дакому, може бы ся ся видїли аж барз. Але така Маря Ґірова є. Пряма, щіра, як на долони. Треба видїти єй в цілости, не забывати на то, же реґістер єй жывотных скусеностей ся одрізнять од іншых авторів. Была позначена тым, же жывот єй родного села, Руського, пристановища, де каждый чоловік приходить ці вже замолода або на старости лїт, быв перерваный выстягованём жытелїв, родны гнїзда котрых заплавили воды стариньской гати у 80-ых роках 20. стороча. Таке чоловіка позначіть на цілый жывот. Не є ся што чудовати. Нащастя, свої пережываня Марія перелляла до свого актівного жывота на полю културы, пізнїше до своїх поетічных і прозовых творів. Такой як настала можность, зачала ся пуліковати в русиньскій пресї, в Народных новинках, Русинї, Русиньскім народнім календарю, але і в зборнику Тернёва ружа (зост. Анна Плїшкова, Пряшів: Русиньска оброда, 2002), пак в Літературнім алманасї, InfoРусинї.

далe

Марія МАЛЬЦОВСКА, 11.09.2008

Moлодый шістдесятник – Юрко Харітун

• Наш юбілант, поет, збератель русиньского фолклору, педаґоґ і културно-освітный дїятель – Юрко Харітун із Кежмарку, родак із Остружніцї.

Многы го познають як зберателя русиньского фоклору, другы як русиньского поета, далшы як учітеля і културно-освітного працовника, іншы і як председу Сполку Русинів Спіша, не мож забыти, же він і музикант. Довєдна – то наш Юрко-юбілант в єдній особі.

Народив ся 17. юла 1948 року в Остружніцї, Сниньского окресу, де пережыв і красне дїтинство. Основну школу выходив в Остружніцї а потім в Старинї а середню скінчів у Снинї, де уж тогды зачав писати стишкы і учів ся грати на гуслях в музичній школї. Потім пішов штудовати до Пряшова на педаґоґічну факулту а по скінчіню высокошкольскых штудій од 1970 зачав учіти в Основній школї у Лендаку, Попрадьского окресу. Главно почас середнёшкольскых штудій зачав записовати русиньскый фолклор: народны співанкы, дїтьскый фолклор, пословіцї, приповідкы... і творити поезію, што го тримле доднесь, кідь на плечах уж мать шість хрестиків.

Потім про нёго і ёго родину настав жалостный час, бо із родной Остружніцї в першій половинї 80-ых років минулого стороча требало ся выстїговати про ставбу стариньской гати. Тот момент, як і спомины на родне село, ся потім обявляють в не єдній ёго поезії, кідь він уж жыв із своїма родічами, женов і дїтми аж у далекім Кежмарку, одкы походить ёго жена:

„Нераз жалї сердце стиснуть,

слызы в очах ся заблиснуть.

В містї тїсно

і в тых мурах,

чоловік бы їх аж збуряв.

Мати крыла як у орла,

лїтав бы я понад села.

Лемже вода над селами,

впали церькви із крижами (...)

А в преградї над Стружніцёв

плаче в водї блїдый місяць.“

далe

Вышла пeрша книга Марії Ґірoвoй

Точно 1. авґуста 2008 вышла перша книжка нашой юбіланткы, знамой народной поеткы і културно-освітной працовнічкы – Марії Ґіровой із Снины, родачкы з Руського. Є то зборник позезій під назвов Родне гнїздо, котрый выдав Русин і Народны новинкы. З того приводу малый колектів працовників і сполупрацовників редакції привітав 6. авґуста 2008 авторку (пята злїва) і передав єй букету квіток і першы екземпларї новой книжкы. Заґратуловати єй пришли: (злїва) Г. Бескид, П. Крайняк, А. Седлачкова, языкова редакторка публікації А. Плїшкова, Д. Крішко, єй муж Антон, літературна редакторка М. Мальцовска. Фоткa: А. З.

Ціна А. Павловіча за рік 2007 –

Мірoславі Лацовій-Губцей

У Клубі словеньскых писателїв у Братїславі 19. юна 2008 передавали ся літературны ціны і премії за рік 2007, котры удїлює Літературный фонд – выбор Секції про первістну літературу – за найлїпшы творы в минулім роцї. Ціну Александра Павловіча за первісный твір у русиньскім языку здобыла Мірослава Лацова-Губцей за зборник поезії Авра (Братїслава: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2006). В рамках той ціны ся удїлює і премія, котру здобыв Миколай Ксеняк за переклады із словеньского до русиньского языка баёк із зборника Байкы (Братїслава: Сполок русиньскых писателїв Словеньска, 2005).

М. Лацова-Губцей уведжену ціну здобыла за зборник модерной поезії з продуманов композіціов віршів респ. їх ціклів, котрый є прикладом взацной єдности обсягу вірша і ёго формы. З погляду поетічного майстровства авторка успішно нараблять із словом і ёго скрытыма выразами. З формалного боку поужывать техніку вольного вірша попереткаваного римованыма всувками, котры якбы пригамовлёвали ёго дінаміку, але єдночасно го поетічно збогачують і здоконалюють. Світ чутя і порывы душы молодой жены, яка жыє в добі повній роспорів, нашли в авторцї доброго інтерпрета, котрый все глядать правду о жывотї і о своїм місцю в нїм.            

- ЛФ -

Вышла довгоочекована перша книжка баёк О. Кудзея

Зачатком юна 2008 Русин і Народны новинкы выдав як свою 27. публікацію (або 84. публікація приправлена редакціов під таков істов назвов), а то выбір з баёк Осифа Кудзея під назвов МУДРОСТЬ ЖЫВОТА (Пряшів 2008, 88 стор.).

Мено Няґівчана Осифа Кудзея (нар. 24. фебруара 1952 у Няґові) в русиньскій културї, а окреме в русиньскій літературї, не є цалком незнаме, бо главнї ёго байкы, котры зачали выходити в Народных новинках і в часописї Русин по роцї 1989, не мож не поперечітовати.

В сферї културы спершу ся хопив того, што ся в тім часї дало – аматерьского театру. Было то в 70-ых роках 20. стороча як зачав із непрофесіоналным няґівскым театром, із котрым ходив вы­ступати в рамках міджілабірьского Фестівалу драмы і умелецького слова по селах і містах нелем на выходї Словеньска. Театер мав цалком добрый звук, жав успіхы нелем на лабірьскій сценї. Самособов, грав на діалектї, зато го люде приїмали так позітівно. Театру присвятив коло 15 років.

До писаня ся Осиф Кудзей довго не пущав, хоць то десь на днї душы тлїло. Як сам повів, по україньскы то якось не ішло, по словеньскы він – гордый Руснак з Няґова – писати не хотїв. А на діалектї якось не мав одвагу. Зміну принесли два моменты, по котрых му ёго внутро пошептало: зроб то, буде то мати змысел. Важным фактом были пореволучны зміны, котры принесли кодіфікацію русиньского языка, но перед тым імпулз про творїня в русиньскім языку му дав отець духовный Франтїшек Крайняк. Він пришов до Міджілаборець як священик і занедовго збачів чутливу душу і талент О. Кудзея. Міморядно духовно заложеный чоловік зачав вєдно з о. Крайняком робити над перекладами до русиньского языка старославяньскых церьковных текстів – євангелій і апостолів. Окрем того, сам зачав писати тексты церьковных співанок і акафіст. Другым полом творчости О. Кудзея є світьска поезія, з котрой найвыпуклїшы суть байкы. Байкы – то є властно одраз жывота автора як гуморісты, чоловіка з позітівным наглядом на світ і на жывот. З гумором ёму властным прозрадив, же найлїпше ся му пише у пятніцю – по сповіди, кідь є „чіста душа і голова“. А одкы приходить іншпірація?

У векшыны ёго баёк мож такой на першый погляд дешіфровати народны фіґлї або і повіданя старшых людёй, котры суть невычерьпным жрідлом мудрости. Стачіть лем „хопити думку“, потім уж вшытко іде само. Но не все ся так дарить, бо автор мать амбіцію в байцї нелем переповісти першопланову думку, але хоче, жебы тота „ мудрость жывота“ была переповіджена і гуморным способом, жебы ся засміяв і побавив нелем він сам при єй творїню, але і чітатель. А тогды ся слова родять тяжко, треба їх довго передумовати, выберати, пасовати єдно ку другому, жебы ефект быв доконалый.

Книжка баёк О. Кудзея, котра мать дві части: З БАЙКАРЬСКОГО ЗАПИСНИКА (іщі не публікованы новы быйкы) і БАЙКЫ ВСЕ АКТУАЛНЫ (публікованы главно в часописї Русин і Народных новинках) є писана простым, некомплікованым шті­лом, зрозумілым каждій ґрупі і каждій віковій катеґорії, зато будуть наісто гляданов пожывов про шырокый круг русиньского чітателя.

Публікацію мож обїднати або купити на адресї: Rusín a Ľudové noviny, Duchnovičovo nám. 1, 081 48 Prešov, Slovensko, тел.: 0905 470 884, імейл: rusyn@stonline.sk. Єй ціна: 200 Ск  із забалїнём і поштовным в рамках Словеньска: 250 Ск.

ПгДр. Кветослава КОПОРОВА, 7.7.2008

Сполок русиньскых писателїв мав членьску громаду

30. мая 2008 на в Малій салї Театру Александра Духновіча в Пряшові была вырочна членьска громада Сполку русиньскых писателїв Словеньска (СРПС). Громаду отворив Валерій Купка, член выбору, якый привітав писателїв, членів сполку і гостїв. Наслїдно слово взяв председа СРПС – Василь Хома, якый розаналізовав роботу сполку за минулый рік. Говорив о выдаваню Русиньского літературного алманаху, де ся публікують творы русиньскых авторів – проза, поезія, драма, літературна крітіка, говорив о літературных конкурзах, якы сполок орґанізує, о Літературній цїнї Александра Павловіча, яку того року дістала Мірослава Лацова за книжку Аура. Председа сполку ся высловив за потребу русиньско-словеньского і словеньско-русиньского тлумачного словника, к приправі якого бы требало, подля нёго, запросити Словеньску академію наук. Дотулив ся і вопросу удїлёваня Премії Александра Духновіча за русиньску літературу, яка є фінанцована з Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї, і членом одборной комісії на удїлёваня якой быв спершу В. Хома, в сучасности є то В. Купка.

По выступлїню В. Хомы наслїдовала діскузія, в якій выступили Николай Шкурла, Димитрій Крішко, Михал Шмайда, Николай Ксеняк (ёго выступ публікуєме в тім чіслї НН), Юрій Цігра, Феодосія Латтова, Штефан Смолей, Марія Ґірова, Марія Мальцовска і ін. Выступаючі ся дотулили актуалных проблемів русиньской културы і літературы, говорили о актівізації русиньской громады перед списованём людей у роцї 2011, в чім і писателї можуть зограти свою роль, кідь будуть ходити актівно міджі людей, на школы міджі дїтей і учітелїв.

На проґрамі писательской громады были і персоналны вопросы, в першім рядї вольбы нового выбору СРПС і председы, де функцію председы сполку зложыв Василь Хома. Але до закінчіня того чісла новинок сьме не дістали інформацію о тім, жебы ся писателї добісїдовали на новім веджіню орґанізації.

-ка-, 7.7.2008

Такых бы веце творчіх подарунків...

(Выступ на членьскій громадї СРПС 30. 5. 2008 в Малій салї ТАД у Пряшові)

Сполок русиньскых писателїв Словеньска має евідованых 29 членів. Хочу підкреслити, же маме і далшых актівных людей, котры не суть членами нашого сполку. Може пришов час вчленити і їх до нашых рядів, доповнити наш супис. Їх публікованы творы нас к тому ведуть. К ним, окрем іншых належить і Квета Мороховічова-Цвик, Ленка Лаврінцова, Мірослав Піндрох, Петра Семанцёва, Павел Янцура, Петро Крайняк, Марія Червенякова, Марія Гомолёва, Івана Ковалёва, Марія Костова, Еріка Костова, В. Михалчік, М. Уфнарь, Ірина Гунярова і іншы. Видите, же то не єдна особа. Є то уж ґрупа. А они, при справнім веджіню – можуть ся стати боёвым оддїлом на нашій літературній ниві, што нас барз тїшить.

А якже, почливы писателї, не тїшыти ся із Стащіньского подарунка в Русалцї, в Народных новинках, як го назвала ПгДр. Марія Мальцовска, в котрім суть творы школярїв 4. – 8. класы Основной школы в Стащінї? Лем припомяну: під веджінём учітелькы русиньского языка Мґр. Камілы Гудаковой, і вдяка директорцї школы ПгДр. Танї Капралёвій не рік і не два ту творять молоды ентузіасты свою поезію, прозу. Лем в Руслацї в Народных новинках (9 – 12/2008) свої творы публіковало 11 молодых авторів-школярїв! Яна Пителёва, Вікторія Келеманова, Елена Ґрундзова, Андреа Габураёва, Патрик Питель, Даньєла Кочанова, Франтїшек Кочан, Михаела Бардзакова, Філіп Соханіч, Катерина Сурова, Никола Гучкова. Дякуєме вам! Слово узнаня належить і Штефанови Сухому, бо Стащіньскый подарунок тихо, терпезливо указує направленость. Кібы ся таке дашто подарило і в іншых нашы селах і другым педаґоґам. Вірю, же такых творчіх подарунків буде веце. Може они напишуть нову сторінку до нашой, але і до іншоязычной літературы. Може, якраз з того погляду буде треба наш літературный конкурз заміряти на молодых і наймолодшых з цїлем підхопити їх і оцїнити.

далe

Николай КСЕНЯК, лавреат Премії А. Духновіча за русиньску літературу, 7.7.2008

Писатель Михал Шмайда – в персоналній енціклопедії ХТО Є ХТО

На пропозіцію Сполочности Енді Варгола в Міджілабірцях  WHO IS WHO CORP., PANAMA, філіялка Personenenzyklopädien AG, Zug у Швейцарії дня 29. апріля 2008 умістнила до своёй персоналной енціклопедії Михала ШМАЙДУ, русиньского писателя, етноґрафа, фоклорісту і антрополоґа міджі особности научного, політічного, господарьского, културного і умелецького жывота сполочности.

Сполочность Енді Варгола поздравлять Михала Шмайду з нагоды того світового успіху і желать му много далшых творчіх успіхів.

Др. Михал БИЦКО, ПгД., Ф. А. Б. І.,

председа СЕВ, 19.05.2008

Іріна Гарді-Ковачевіч – тогорічна лавреатка Премії

Александра Духновіча за русиньску літературу

 Іріна

• На 5. Біенале лемківской/русиньской културы в Криницї (Польско) 24. мая 2008 одбыло ся і переданя Премії Александра Духновіча за русиньску літературу. На фотцї: (злїва) актеры святочного переданя той премії – выконный секретарь Світовой рады Русинів А. Зозуляк, підпредседа СРР Д. Папуґа, поет П. Трохановскый і лавреатка той премії у 2008 роцї – Іріна Гарді-Ковачевіч. Обалка оцїненой книжкы І. Гарді- Ковачевіч – „Єднозложносц“          Фоткы: А. Плїшкова

Може є то кус сімболічне, же першого лавреата Премії А. Духновіча за русиньску літературу з року 1997 із Сербії – Дюру Папгаргая, котрый недавно одышов у вічность, вычередовала в році 2008 далша лавреатка той премії зо Сербії – Іріна Гарді-Ковачевіч. Сьме пересвідчны, же і она є єдным з тых русиньскых авторів, котрому найвысше оцїнїня за русиньску літературу правом належить.

Іріна Гарді-Ковачевіч ся народила 17. септембра 1944 року в Руськім Керестурї – в културнім центрї войводиньскых Русинів. Скінчіла Філозофічну факулту Новосадьской універзіты в 1974 роцї, а од 1965 року робить у выдавательстві „Руске слово“ у Новім Садї, де спершу была новинарьскым сполупрацовником, потім редактором рубрік а пізнїше главным і одповідным редактором тых новинок. Од року 1987 переходить робити до новинок „Дневник“ у Новім Садї, де робить як редактор културной рубрікы. Од року 1988 до р. 1999, коли одходить до пензії, робила як вольный репортер тых найвекшых што до тіражу новинок у Войводинї.

Іріна Гарді-Ковачевіч попри новинарьскій робитї уж од школьскых лїт была актівным літератором, публіковала свої творы в многых періодічных выданях, колектівных зборниках і антолоґіях, нескорше выдавать такы свої самостатны книжкы, як: „На дланї зеренко“ (Новый Сад, 1969), „Тисяч радосци“ (Н. Сад, 1976), „Безмена ява“ (Н. Сад, 1980), „Бависка“ (Н. Сад, 1984), „Куцик мудросци“ (Н. Сад, 1987) і „Єднозложносц“ (Н. Сад, 2004). Якраз за тот послїднїй спомянутый зборник поезії была авторка оцїнена Преміов А. Духновіча за русиньску літературу, котру єй присудила тройчленна порота одборників: проф. Елейн Русинко (Універзіта в Болтіморї, США),  Патріція Крафчік (Еверґріньска універзіта у Вашінґтонї, США) і доц. Др. Валерій Купка, к. н. (Пряшівска універзіта в Пряшові).

„Єднозложносц“ є зборником поезій, котрый авторка приправлёвала пару років. Поетка у нїм обгаює жывотны цїнности не як патетічну катеґорію, але як общественну вартость. Ковачевіч добре познать другы културы і їх цїнности, наперед сербску, в кругу котрой жыє і што часто ї нутить порівновати з русиньсков културов. Русиньскость є фундаментом єй емотівного і менталного єства. Она є тов дорогоцїнностёв, котра ю выносить понад другых. Єй книжка „Єднозложносц“– то кроніка емотівных і  вызначных подїй, котры она пережывать, видить і на свій способ поетічно перетлумачує. Найміцнїшы суть тоты єй поезії, в котрых  блиск жывотного уменя  дає до сувязи зо собов, світом і жывотом як такым.

Віриме, же тогорічна Премія А. Духновіча за русиньску літературу є в добрых руках і авторцї хочеме пожелати, жебы ся єй і надале дарило на нелегкій поетічній пути, на котрій ся снажыть іти до глубины людьской душы. Няй нас потїшыть іщі многыма такым творами, як є єй оцїнена книжка.

Также іщі раз ґратулуєме панї Ірінї в менї редакції Русина, але і в менї пороты, в менї председы Світовой рады Русинів і презідента Карпаторусиньского научного центра в США – професора Павла Роберта Маґочія, і в менї меценаша той премії – Штефана Чепы з Торонта.

А. З., 23. 5. 2008

Пoчливoсть Емілови Кубекови

К 150. річніцї од народжіня (23. новембра 1857) Еміла Кубека выдав Світовый конґрес Русинів як 4. свою публікацію выбране з прозы першого русиньского романописателя на Пряшівскій Руси Еміла Кубека, ґрекокатолицького священика, котрый по перебываню як священик у Гомродї (днешнє Мадярьско), Якубянах, Кремній, Любовцї і Снакові ся переселив до Америкы, де ай вмер і є похованый (1904).

Выбране вышло під назвов Єдна стріча з фінанчнов помочов Фонду Штефана Чепы при Торонтьскій універзітї в Канадї і Сільского уряду в Снакові (староста Інж. Ян Біялко). Зоставителями суть ПгДр. Марія Мальцовска і ПаедДр. Франтїшек Данцак. Модерный, дінамічный переклад  до сучасного русиньского літературного языка, штілістічну і літератрну управу зо змыслом про „духа“ Кубековой прозы зробила ПгДр. Марія Мальцовска. Подобно, чутливо, тексты языково управила ПгДр. Анна Плїшкова, ПгД. Технічну і ґрафічну управу (кошульку) умелецькы дав публікації Мґр. Александер Зозуляк. Предслово з надглядом написав академік Павел Роберт Маґочі з Торонтьской унуверзіты у Канадї, а короткы аналітічный вступ публікують зоставителї. На концї книжкы є словеньске, руське і анґліцьке резуме.Тексты были выданы азбуков. Анотована книжка, треба вірити, же є зачатком перевыданя вшыткых Кубековых творів в Словакії.

Покы іде о самотный переклад, в пердметній книжцї є опублікованый урывок із роману Марко Шолтыс і 8 повідань, міджі нима і повіданя Єдна стріча, котре дало назву тому выбраному. Перекладачцї ся подарило утримати в повіданях ласкавый Кубеків гумор і змысел про реаліту жывота Русинів дома і за великов водов у США.

Вірю, же тото выбране з творів Е. Кубека досправды посилнить народне познаня сучасных Русинів у 21. сторічу, а то в Словакії і в Америцї.

Андрій КАПУТА, Свідник, 28. 3. 2008

Звязали приємне з хосенным

● Участници бесіды з автором книжкы „Odsúdení do raja“ – Николаём Шкурлом (стоїть), котра была в просторах Музею русиньской културы в Пряшові 23. фебруара 2008: (справа) Інж. Димитрій Крішко, котрый вів бесіду, автор книжкы, ёго жена – Інж. Марґаріта Шкурлова і публіка.

23. фебруара 2008 року в просторах Музею русиньской културы в Пряшові была бісїда з писателём Николаём Шкурлом, автором книжкы на тему оптації Русинів – Одсуджены до рая (Odsúdení do rаja), яка вышла у Свіднику іщі в роцї 2004. Треба повісти, же тему оптації отворив автор першыраз по „нїжній“ револуції на сторінках Народных новинок, де тогды опубліковав понад 15 продовжінь того серіалу. І тот факт, як і потреба шыршого роскрытя той темы го іншпіровало к написаню книжкы.

Книга з метафорічнов назвов Одсуджены до рая ся занимать оптаціов Русинів на Україну. Николай Ш