Про русинство зробив фалаток роботы

„Мої рокы...“

Акцептація норматівности в русиньскій публіцістіцї в Словакії

Не дочекав єсь ся далшой книжкы. Перебач.

Одышов мій добрый сполупрацовник

Уж не прийде до редакції з новым матеріалом,..

15 РОКІВ РУСИНА І НАРОДНЫХ НОВИНОК:

15 років правды в дзеркалї часу і добы

Редакчна квітка і по 15 роках жыє

На многая сторінок і благая пер!

Роль русиньскых періодік при формованю русиньского языка

Проблем выдаваня русиньскых новинок не мав бы Русинів роздїлёвати

„Пробудьте ся, Русины, жебы вашы сынове і дївкы не пропали, жебы гробы вашых отцїв не плакали!“

Сила материньского слова

Пятнадцять років мало, ці велё?

Дякую вам – Народны новинкы

На початку быв РУСИН

Юбілуючі русиньскы Народны новинкы

Голос Русинів переріс до Русина і Народных новинок

Были сьме молоды і мали сьме амбіції...

На платформі азбукы і незалежности

Дїло зачате Василём Турком іщі не є скінчене

Пару слов к нашому і Вашому юбілею

Новинкы – тварь жывота Русинів

Маме здатных дописователїв

Єм вдячна за почливость...

Хвала Богу, же уж є ту нова ґенерація!

Aдрeсaрь русиньскыx нoвинoк і чaсoписів

Нaрoдны нoвинкы   /рoкы 2001-4 суть нa: http:/narodny-novynky.presov.sk/ 

Русин   /рoкы 2001-4 суть нa: http:/rusyn.presov.sk/

Про русинство зробив фалаток роботы   До русиньского руху Александер Зозуляк ся запоїв такой по нїжній револуції 1989 року, іщі як быв шефредактором україньскых новинок „Нове життя“, де ёго заслугов была створена єдна, пізнїше веце сторінок під назвов Голос Русинів. Іщі на тій функції ся став у 1990 роцї єдным із закладателїв нового часопису Русин і єдночасно ёго шефредактором. Потім ся став і шефредактором Народных новинок, котры зачали выходити по одходї ґрупы редакторів із „Нового життя“ і „Дружно вперед“ до новой редакції русинськых періодічных і неперіодічных выдань. Од другой половины 1991 року до днешнїх днїв редакція під ёго веджінём выдала стовкы чісел новинок і десяткы чісел часопису, котры ся стали новодобов кроніков історії і сучасности Русинів нелем на Словеньску, але і за ёго граніцями. Членове редакції ся подїляли і на приправі і выданю вшыткых учебників русиньского языка і літературы, многых книжок красной літературы в русиньскім языку (до днешнёго дня є їх 87 тітулів). Были барз хосенныма у дїлї кодіфікації русиньского літературного языка на Словеньску в 1995 роцї, правила якого ся снажать у писаній формі дотримовати. ● Юбілант – Мґр. Александер Зозуляк, лаврeат Премії за вызначне дїло про русиньскый народ, котру удїлює Карпаторусиньскый научный центер у США і фінанцує русиньскый філантроп із Торонта – Штефан Чепа (справа). Обидвоє на фотцї з минулорічного 9. Світового конґресу Русинів у Мараморош Сіґетї в Румуньску. Фотка: А. П. Окрем свого главного дїятельства, котрым є публіцістічна творчость і веджіня редакції, він зробив про русинство фалаток роботы як бывшый довгорічный таёмник Русиньской оброды на Словеньску. Тогды (але і пізнїше) заступав Русинів Словеньска у пораднім орґанї ці колеґіумі міністра културы, быв членом рады влады СР про народностны меншины. Як сучасный выконный секретарь (з вынятком років 2001 – 2003, кідь быв председом) Світовой рады Русинів (СРР) як выконного орґану Світового конґресу Русинів (СКР), у тій функції од 1991 до днешнїх днїв орґанізовав і вів многы з девятёх конґресовых засїдань ці засїдань СРР у розлічных країнах. Він є закладателём Академії русиньской културы в Словеньскій републіцї, єй ґубернатором про світьску область і редактором єй інтернетовой сторінкы www.rusynacademy.sk. Быв і при зродї Словеньской асоціації русиньскых орґанізацій, єй першым председом, теперь є єй підпредседом, і заслужыв ся, жебы тота орґанізація ся стала вєдно з Русиньсков обродов на Словенську членьсков орґанізаціов СКР у роцї 2007. Стояв при зродї Музею модерного уменя Енді Варгола і Сполочности Енді Варгола в Меджілабірцях (є єй віцепрезідентом), стояв і при зродї Музею русиньской културы в Пряшові і став ся членом єй научной і одборной рады. Є членом і далшых русиньскых орґанізацій, в котрых тыж одробив своє і так поміг, жебы русинство і Русины нелем на Словеньску, але і за ёго граніцями встали „з попілю як байный Фенікс“ і дале ся успішно розвивали. А не треба забыти, же він тыж ся занимать вытварнов творчостёв і орґанізованём выставок той творчости, а ту зась не забывать, жебы то были выставкы русиньскых малярїв, котрых приправив дакілько на Словеньску, але і за ёго граніцями. Но а чом то вшытко перераховлюєме? Зато, же є час на меншу сумарізацію зробленого, бо А. Зозуляк, кідь дасть Бог, так 6. апрїля ся дожыє своёй пятьдесятпяткы. При тій нагодї сьме му дали пару вопросів. далe За розговор подяковала: Кветослава КОПОРОВА, фотка: А. П., 28.3.2008

Уж не прийде до редакції з новым матеріалом,..

... усміхнутый, повный оптімізму, зо жартом, што нас все розвеселило і створило добру атмосферу, в котрій ся лїпше робило. Уж не принесе обіцяный рукопис другого тому книжкы о Корятовічови, уж з ним не поговориме о білых місцях в історії Русинів, котры ся снажыв одкрывати і потім у нашых выданях о тім публіковати. Уж не учуєме ёго жарты, веселый спів, не увидиме ёго танець з нашыма колеґынями, при якім нихто бы му тогды не гадав, же мать на плечах тілько хрестиків, кілько мав, не єдного молодого своёв енерґіёв нелем у танцї, але і в научній роботї і публіцістічнім дїятельстві міг заганьбити. А хоць і він мав, главно в послїднім часї, здравотны проблемы, николи о них не говорив, не скаржив ся, хоць уж ходив до редакції чім дале рідше і рідше, хоць уж не жартовав тілько, але гунцутьскы іскеркы іщі все му грали в очах. Кідь сьме мали в редакції або у природї якесь славностне посиджіня, все з ним было весело, а тогды сьме і фіґлёвно го поступно меновали спершу „маёром русиньскых войск“, пізнїше сьме го повышыли на „плуковника русиньской кавалерії“, уж сьме не встугли го особно повышыти, уж...

Теперь так робиме ін меморіам, повышуєме Тя, ПгДр. Михале ПОПОВІЧУ, на „ґенераля історії Русинів“.

По такім „фаміліарнім“ вступі к некролоґу за Михалом Пововічом, к якому сьме ся осмілили по довгорічных цалком фаміліарных контактах, хочеме додати, же небогый історік ся народив 25. 9. 1922 у Брутовцях, зато было красно, же з ёго родного валалу на послїдню розлучку з ним 27. 12 2006 на пряшівскый цінтерь пришли родаци, родина і староста того села, котрый над гробом помершого бісідовав о нїм із великов почливостёв і  высоко оцінив ёго роботу,  міджі іншым, же написав історію родного села Брутовце, котра была выдана при недавнім юбілею того села. Была то послїдня ёго выдана публікація, але мы з почливостёв  і вдяков споминаме на нёго за многы іншы публікації, котрыма были, наприклад, Князь Корятовіч – русиньскый войвода ці Пыхнї. Тоты дві книжкы были і нашов заслугов выданы по русиньскы, але основу роботы, фундамент, положыв Др. Михал Поповіч, довгорічный сполупрацовник редакції русиньской періодічной і неперіодічной пресы...

Але вернийме ся кус дозаду, к дакотрым біоґрафічным даным М. Поповіча. Молодый Михал все ся любив учіти, также не было великым чудом, же успішно абсолвовав штудії на Ґімназії в Левочі, на Універзітї Яна Амоса Коменьского в Братїславі ці універзітї в Белеградї. Кажу, не было чудо, бо быв способный, мыслячій, любив ся учіти, але было то чудо в тым змыслї, же обычайный хлопчіско з Брутовець выріс так высоко, же ся став так высоко школованым, нелем став ся добрым історіком, але і добрым знателём дакількох языків – латиньского, нїмецького, французького, анґліцького, сербского, руського... Самособов, як Словак (хоць призвіско ёго свідчіть о выходославяньскім коріню), знав добрї і по словеньскы, але мав барз добре одношіня к русиньскому языку,  Русинам, як і вообще к Славянам, ку православній церькви, што было мож одчути в ёго научных публікаціях і статях на історічны темы, хоць сам быв римокатоликом, отець духовный такой церькви го і пришов выпровадити на послїдню ёго путь. Не буду выраховлёвати вшыткы ёго научны роботы і статї, было їх дость на єден жывот. Не буду говорити о ёго педаґоґічній роботї на середніх і высокых школах, няй о нім говорять, споминаючі на нёго, ёго штуденты. Я го зажыв як дописователя і сполупрацовника іщі в україньскых новинках „Нове життя“, уж там сьме ся спознали і поступно зачали сполупрацовати. А поступно сьме встановили, же обидвоме сьме наладжені на єднакых волнах: і він привітав із великым натхнутём і надіёв нїжну револуцію, а з нёв і возродный процес Русинів, до котрого приспів своїм дїлом як історік-публіціста. Дякуєме Ті, Михале, за тото Твоє натхнутя і надїю, котру єсь переносив на нас, а мы може, на Тебе. Дякуєме Ті, Михале, за Твою научну і публіцістічну роботу, главно тоту, што ся односила к Русинам. Хоць єсь быв Словаком, але про одкрываня русиньской історії, єй білых місць єсь зробив веце як будь-котрый із Русинів, ці русиньской, або україньской орьєнтації. Уж тым єсь ся в нашых очах уж за свого жывота став ґенералём русинства.

Кідь недавно зачали ся вертати Народны новинкы і Русин із Твоёй адресы назад до редакції, мали сьме таке передчутя, же Ты хворый або десь у домові доходцїв. Пробовали сьме Тя контактовати, але марно...

Но не мали сьме ся скоро вздавати і дізнали бы сьме ся, же ты в Домові доходцїв на Цемятї при Пяшові. Може, ты не хотїв, жебы сьме ся то дізнали, бо уж єсь быв барз хворый, не хотїв єсь своїма проблемами никого затяжовати, як цілый свій жывот. А, може, же так добрї, бо сьме сі Тя запамятали такого, якым єсь быв цілый жывот – все повный оптімізму, хоць жывот Ті приносив і болячі моменты. Наперек вшыткому, кідь ся Твої найближшы, бывша жена, двоє сынів і двоє дївчат, як і мы, Твої сполупрацовници, дізнали, же єсь 23. 12. 2006 выдыхнув послїдній раз, каждого то зранило, хоць бы што было перед тым. Просто, Твоя страта нас вшыткых зранила і вшытлым нам выпала слыза великого смутку за Тобов. Зато не дивно, же вшыткы тоты пришли ся з Тобов розлиучіти на пряшівскый цінтерь.

Ты пішов у вічность, але Твоя робота зістала ту, на земли, буде служыти нам, Русинам, а і нашым потомкам. Ты одышов, але мы на Тебе не забудеме, в нашых споминах будеш все – жартуючій, оптімістічный, а кідь было треба, та і донеконечна арґументуючій о історічных фактах односно Русинів. Вічная Тобі память!

Александер ЗОЗУЛЯК,

Твій „сполубоёвник“ на земли

Обалка нултого чісла РУСИНА, котре вышло в юни 1990 а выдала го Сполочность Енді Варгола в Міджілабірцях під веджінём Михала Бицка.

15 років правды в дзеркалї часу і добы

Наперек тому, же каждый нормалный чоловік є гордый на свої коріня, походжіня..., з часу на час ся стане, жебы то попер. Недавно єм ся стрітив із професором теорії умень з Канады а тот мі „при пиві“ повів: „Вы мате вшытко таке прекрасне, інетересне..., ай жены, але страшно тунє!“ Самособов, же ся ня то доткло і опоновав єм му, же тунёсть і взацность суть сі барз подобны як у Канадї, так і у нас. Не порозумів єм, мав веце арґументів. Нажаль.

Наша „народна тунёсть“ ся онтоґенезов нашого народа не отупує, але наопак мутує, набалює ся о новы неґатівны сполоченьско-економічны „маніры“ трансформуючого ся сістему. Морална простітуція ся стала нормалнов, а кібы сьте ся нагодов чудовали, чом то так є, сьте у вшыткых принайменшім чудны. Матірь історія приступом „научных“ персон ку нїй ся мінить подля потребы моци або дочасной перевагы. Просто статус кво днешнїх днїв і „ґво вадіс Рутенія?“

Перед 15 роками в очах многых днешнїх „обродарїв“ Русинів „блазны“, істы панове Зозуляк, Калиняк, Ґуба, Інж. Біцко, Інж. Рогач, Цепко, Хомча, Фецура, Бицко, о. Крайняк, Др. Турок..., „здумали собі“ в опарі „Нїжной“ попробовати забринькати на моралне і народне усвідомлїня і чутя „Руснаків“. В часі, кідь іншы (і многы днешнї „обродарї“) роздумовали, як тых панів „повішати за...“, они стояли в морозі і снїгу і верейно з ріском мінімално дістати по..., высловлёвали думкы о захранї письма, речі, звыків і традіцій Русинів. Нїт, жадный америцькый професор, жадный словеньскый професор, доцент і под. Нихто з них не высунув голову „споза бука“, жебы верейно повів, хто сьме, але терпезливо, дома в папучах позерав на телевізор, што ся з того „То є оно!“ наконець выклює, ці дашто бодай не буде і про нёго, а кідь нїт, та не быв єм при тім, рукы суть чісты. Слїпа демокрація в побобі одвару анархії, хаосу..., як ниґда перед тым дала можность вшыткым, ай той послїднїй людьскій „сволочі“ блиснути ся верейно як позітівум добы. Добы нечітательной, злой, хаотічной, добы як мутна вода, в котрій ся найлїпше їмають рыбы. Но а тоты скуточны панове „револуції“ якбы заспали і ани не збачіли, же мох фарізейства, переблїканя кабатів і под. їх обріс, а же все платить: „зыйде з очей, зыйде мыслї“, забыло ся на них. Так, як забыла панї Мадярова, директорка Музею модерного уменя Енді Варгола, котра тыж з нагоды 15 років музею собі не спомянула ани на єдного з єй закладателїв, якбы музей быв на тім світї лем од тогды, одколи была менована за директорку, а притім і музей ся родив у єдній „пеленцї“ з ВПН, Русиньсков обродов, часописом Русин... Єднако, як істый канадьскый професор, котрый до енціклопедічной славы „згорнув“ мена декого, але многых із тых, котры, ріскуючі самы собов і своёв родинов, дали чомусь основы. І так, жебы єм холем кус приспів к погляду нашой „тунёсти“, хочу в часі народенин часопису Русин, мам на то право, докінця повинность повісти: 

РУСИНЫ най уж сьте з „рыбы“, „щукы“ або „рака“, „з дефісом“ ці „без дефісу“ (тото названя в лабках уваджам, мотівованый днешнїм розділёванём ся Русинів на „громадкы“, з котрых помалы не буде НІЧ!!!), інтеліґенты, обычайны, дурны (Боже, одпусть їм, але всяды суть і дурны), ґрекокатолици, православны, атеїсты..., ПРАВДА Є ТАКА. Вшытко, што мать днесь продовжованя в подобі Русиньской оброды, Русина, Народных новинок, InfoРусина..., взникло в Міджілабірцях в часі „Нїжной“. Ту ся поклали фундаменты у тім найлїпшім слова смыслї і з умыслом на хосен Русинів, їх културы, віры, языка... Ту ся „кули“ планы як ся, днесь уж успішной асімілації, выгнути, як собі заховати азбуку, школу... Тоты панове, котрых єм спомянув, стояли при тім. Єм, хвала Богу, затля все жывым свідком того і передавам образ правды такый, якый быв. Ай кібы днесь хоцьхто хотїв вшытко вывернути і писати простітутну історію Русиньской оброды і под. по „Нїжній“, правда є лем така. Поперайте в собі хоцьшто, кідь уж ніч інше, так наперек вшыткому зістанете лем як нашы телеґоны, бо то, што творить ґро вшыткого русиньского на Словеньску, і у вашім діятельстві (добрім, можно, і менше добрім...), є плодом думок і одвагы новембровых днїв, вечорів і ночей по роцї 1989. Інше, як єм написав, може быти уж лем то, на што єм забыв, зато ся допереду оправдую (але не дістав єм такый простор выповідї, жебы єм быв детаілно точный), но повів єм „пілір“ правды з главныма „носныма конштрукціями“ візуалу взнику нелем часопису Русин... Дякую вшыткым за то ДОБРЕ, што ся зробило про Русинів і крітізую тых за то, што ся могло, але не зробило (і самокрітічно!!!). В каждім припадї завергую вшытко умеле, параноідне і неправдиве, котре комусь служыть як позлатко ку властній славі, часто і на укор понижіня того або тых правых „божых боёвників“.

Желам редакції часопису Русин (і кус так своїй дїтинї, бо і тот выник у Міджілабірцях і быв єм при тім), много чітателїв, якостнїшый і култівованїшый обсяг часопису, менше „жабомышачіх воєн“ на ёго сторінках і веце інтелектуалного духа, шырокоспектралной културы і уменя, жебы сьме ся презентовали світови як досправды люде, котры мають духа, розум, културу, уменя, науку...

Др. Михал БИЦКО, ПгД.,

єден із закладателїв часопису Русин і выдаватель

ёго нултого чісла як председа Сполочности Енді Варгола

21.8.2006

Тітулна сторінка першого чісла Народных новинок, котры вышли 21. 8. 1991.

Тітулна сторінка святочного чїсла з нагоды 15 років Русина і Народных новинок, котре вышло 21. 8. 2006

Редакчна квітка і по 15 роках жыє

(А ТО НАПЕРЕК ВШЫТКЫМ ПЕРІПЕТІЯМ, ПЕРЕШКОДАМ І НЕЖЫЧЛИВЦЯМ)

Чом така назва і підназва статї? Хто чітать Народны новинкы, тот знать о чім є реч. Перед пятьма роками к десятьрічному юбілею у вступній статї під назвов „Бублина“ ани за 10 років іщі не праскла“ („бублинов“ назвали нашы і Вашы Народны новинкы і часопис Русин при їх зродї тзв. Русины-Українцї) єм писав: „Не будете мі вірити, але вчера єм позерав на мапу Ґрецька і ёго островів а в морі міджі Кретов і Турецьком єм нашов малый островик, котрый называють Карпатос. Такой зо жартом собі говорю, же ту бы сьме мали піти мы, Русины спід Карпат, бо маме много проблемів із нашыма „близкыма“ Русинами-Українцями або Українцями. Ту бы сьме конечно мали покій, могли бы сьме вольнї робити, а дома бы сьме охабили і тых Русинів, котры остатнїм Русинам не помагають, але гамують їх і шкодять їм. А то ся тыкать дакотрых і з рядів Русиньской оброды ці Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска...“ А тоты слова суть на половину актуалны і при святкованю 15-річного юбілею спомянутых русиньскых періодічных выдань. Чом на половину? Бо з тзв. Русинами-Українцями ці Українцями уж не маме жадны проблемы, уж нияк з нима „не боюєме“, они роблять своє, а мы – тыж своє. Но друга часть цітованого конштатованя є все актуална, докінця ся іщі выострила сітуація в дїлї „шкодцїв“ з боку дакотрых челных представителїв Русиньской оброды на Сло­веньску і зо Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска. А то є траґічне в русиньскім русї, но, може, закономірне, бо кідь не є „вонкашнёго неприятеля“, з котрым „боюєте“, наставать бой внутрї руху (а нелем русиньского), взаємно міджі собов. Так ся то стало явным за послїднїх пять років, кідь бой нашых „шкодцїв“ ся став інтензівнїшым і ся вы­острив, з чого можуть мати радость нашы „бывшы неприятелї“, дакотры челны представителї з рядів Русинів-Українцїв або Українцїв. А то іде на шкоду нелем нам, нашій редакції, теперь уж ай обчаньскому здружіню – Русин і Народны новинкы, але і цілому русиньскому руху, Русинам на Словеньску вообще. Не хочу заходити до детайлів, бо о многых сьте мали можность прочітати і ді­знати ся на сторінках Народных новинок. Хочу лем конштатовати то, же сьме дошли аж до штадія, кідь нашы неприятелї, „шкодцї редакчной квіткы“, дошли аж так далеко, же ся з нашым обчаньскым здружінём судить Русиньска оброда на Словеньску на челї з главным орґанізатором того дїла, „главным шкодцём“ із чела Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, котрый выужывать на свої особны цілї-бої „меншых шкодцїв“ з Русиньской оброды на Словеньску, ку котрым прибыли далшы „шкодцї-штефанівцї“ з чела Руського клубу – 1923, теперь і Надації Руського клубу 1923 у Пряшові...

Але не хоче ся мі днесь, кідь славиме юбілей Народных новинок і Русина, розоберати тоту сітуацію, котрій непрямо помогли і челны представителї Міністерства културы СР, котры алібістічно ся ставляють к нїй, же то наше дїло, же то сі самы выріште або так сьте сі самы вырішыли (ту думам главно на рішіня комісії про русиньску народностну меншину як порадного орґану міністра културы, котра давать пропозіцію на роздїлїня штатной дотації про розвой русиньской културы). Гей, „вырішыли“ сьме собі як вырішыли, скоріше мож повісти, же не вырішыли... Но наперек недоброму ґрунту, наперек шкодцям, редакчна квітка все жыє, росте, цвине. А то є заслуга нелем імунности той квіткы, але і помочі тых, котры час од часу тоту квітку по­ліють і пригноять, жебы могла дале рости і цвити. Ту мам на думцї Вас, нашы вірны чітателї, передлатителї, дописователї, сполупрацовници і добродителї, котрым патрить велика вдяка, же сьте не дали редакчній квітцї загынути. Квітка жыє, робить своїм жывотом многым жыливцям – радость, но многым нежычливцям – старость! Але, як сьме сполочнї тоту квітку выпестовали, така буде, не змінить ся, ці ся то дакому любить, або нїт. Жебы сьте ся нёв могли дале любовати, то залежыть од жывотаспособности нас, але і од старостливости Вас.

Як єм редакцію з єй працовниками і сполупрацовниками при 10-річнім юбілею назвав МАЛЫМ ОСТРОВИКОМ РУСИНСТВА, так теперь ня напала думка аналоґії з КВІТКОВ. Но ці зрод ОСТРОВИКА, або зрод КВІТКЫ, факты зістають фактами, также кус зайдеме до минулости. А зясь не повім ніч нове, лем то, што при десятцї, же ОСТРОВИК ці КВІТКА ся зродили „іщі на „українській земли Нового життя і Союзу Русинів-Українцїв Чеxо-Словaччини“, де по револучній волнї року 1989 зачала выходити сторінка, пізнїше і веце сторінок по русиньскы – Голос Русинів, тогды в Лабірцї вышло і нулте, і перше чісло Русина, а то і за помочі нас, русиньскых рыб у „басейні української річки“. За то верьховны рыбы СРУЧС мі выткли, же не можу сидїти на двох стільчіках – на україньскім і на русиньскім, хоць сьме вшыткы были єдного  русиньского роду, лем дакотры не похопили, же доба ся змінила – уж нам нихто ніч не буде приказовати... (тогды ся думало на веджіня СРУЧС, теперь то актуалне односно веджіня РОС і ЗІРС).

Так сьме ся дістали до немилости і не было помилованя, лем требало оддїлити русиньску плевелну рыбну ґрупу з „чістої згарї“ україньского рыбства. Оддїлили, а мы сьме їм за то вдячны, бо так скоріше на стоячій і затухнутій водї ся леды проломили. (То мож в часї послїднїх пятёх років повісти односно Русиньской оброды, лем з тов змінов, же „чістов зграёв“ русиньского рыбства остала тота орґанізація, холем так сі о собі думать єй веджіня, а мы сьме дале „плевелна рыбна ґрупа“, котру треба знищіти!

Так зясь думають „рыбы“ з Русиньской оброды на Словеньску і „жралок Янко“.) Але жебы сьме ся стали і были тов ріков ці тым островиком (ці квітков), то нелем заслуга колектіву редакції, але і дакотрых „рыб русиньскых вод“... Наісто не можеме обыйти (в добрім слова розуміню) і вшыткых дотеперішнїх нашых сполупрацовників, дописователїв і чітателїв, главно тых, котры нам помагали будовати і розвивати островик русинства (ці выпестовати квітку русинства), што нам зістали вірны в найтяжшых часах, і аж доднесь. Свою заслугу на утриманю і росцвітї островика (квіткы) мають главно члены нашого маленького редакчного колектіву. Но не в послїднїй мірї і тоты русиньскы подникателї, котры нас підпоровали і підпорують фінанчно. А жебы то быв комплет, та треба спомянути коли-яку добру підпору штату, главно Міністерства културы Словеньской републікы, без дотацій котрого бы сьме уж давно были рыбы на суші (або высхнутов, загынутов квітков).

ТЫМ ВШЫТКЫМ ХОЧУ ДНЕСЬ ОД СЕРДЦЯ ПОДЯКОВАТИ І ПОПРОСИТИ ВАС – НЕ ДОВОЛЬТЕ АНИ ПО ДАЛШЫ РОКЫ, ЖЕБЫ СПОМЯНУТЫЙ ОСТРОВИК РУСИНСТВА БЫВ ВЫМАЗАНЫЙ ІЗ МАПЫ НАРОДНОСТНОЙ КУЛТУРЫ РУСИНІВ НА СЛОВЕНЬСКУ І У СВІТЇ“ (ЦІ, ЖЕБЫ РЕДАКЧНА КВІТКА СЯ ДІСТАЛА ДО КНИЖКЫ ВЫГЫНУТЫХ РОСЛИН).

То Вам хотїв повісти в тот святочный день

Александер ЗОЗУЛЯК. шeфрeдaктoр

21.8.2006

На многая сторінок і благая пер!

Робити про народ – то святе дїло. Так думали ай русиньскы редакторы на зачатку девятдесятых років минулого стороча, кідь зачали выдавати Народны новинкы і часопис Русин перед пятнадцятёма роками. Не є то давно, але біланція приносить потїху.

Редакторьскый колектів за тоты рокы ся персонално не мінив, але Народны новинкы і часопис Русин ся своїм обсягом у бігу тых років здоконалюють якостёв публікованых матеріалів. Быв вытвореный літературный додаток Поздравлїня Русинів, створіня котрого єм перед высше десятьрочом предложыв шефредакторови А. Зозулякови, а він тото дїло охотнї зреалізовав. Шкода лем, же літературна сторінка выходить часово дость нерівномірно.

Народны новинкы і Русин ня гнедь од зачатку змобілізовали на ідею, абы ай я зачав писати русиньскым языком, і так ся штоскоро стало. Народна бісіда каждоденного ужываня, з яков єсь зробив першы крокы до світа – то є твій мыслёвый і речовый феномен. Подумав єм собі: Попробуй го ужыти як настрой літературной комунікатівности. І так єм ся літературнї по другыраз народив. Ай зато треба бечаловати Народны новинкы і Русин.

Чоловік собі порядно усвідомить, яка шкода ся му стала, много раз аж тогды, кідь ся му помине надобытый старунок. А жебы го не стратити, та ся о много треба старати. Таку питну надію покладам на пана Зозуляка і на цілу редакцію. Чіньте свою роботу з такым завзятём, абы сьме вас не мусили сановати, але обдивляли.

Гіршы рокы ся чередують з лїпшыма, а уж было і так, же редакція на свій ход не дістала за рік од штату ани коруну. Требало глядати спонзорів, а Саша Зозуляк із своїм колектівом  ходив як даколи апостолы по Святій земли. Од дверей до дверей. Ганьбу – набік, тадь ай Хрістос моцовав своїх учеників: Клёпкайте, та вам отворять, просьте, і дадуть вам. А новинкы і часопис были захранены. Правда, легше ся гварить, як скуткує, але вшыткы доказали, же ся знають затяти. За добрый помысел, котрый в послїднїм наслїдку є піднимачом народной русиньской културы.

Раз, кідь Русин і Народны новинкы будуть славити пятдесятку своёй фундації, та наслїдници днешнїх редакторів будуть споминати на їх  народолюбны скуткы. Новинкы будуть мати высокый тіраж, властну друкарню, технічны необходительности і высланых редакторів де-кады. Будуть про них маловатыма днешнї условія редакторьской роботы, но не буде ся высмівати з них ани єден наслїдник. Зато ай мы, сучасници, дайме тым людём учтивость, што їм наіснї принадлежыть.

На многая сторінок і благая пер, братя і сестры!

Мґр. Штефан СУХЫЙ, писaтeль і мeтoдік русиньскoгo языкa,

лавреат Премії A. Дуxнoвіча за русиньску літературу

21.8.2006

Роль русиньскых періодік при формованю русиньского языка

Каждый юбілей є доводом к задуманю ся з єдного боку над успіхами, заслугами, але і тым, што ся могло зробити лїпше в сферї чінности юбіланта, а з другого боку над тым, што бы му было треба пожелати до будучности, де бы мав орьєнтовати свої далшы крокы, жебы выслїдкы ёго вплыву на заміряну область были іщі омного векшы і жебы принесли плоды успокоїня нелем юбілантови, але главно тым, кому має служыти. Так є тому і з 15-річным юбілеём Народных новинок і часопису Русин. Оцінёвати выслїдкы своёй роботы буде нелем редакція, але наісто главне слово буде дане чітателям (так повісти „цілёвым конзументам“ продукції редакчного колектіву), без котрых бы екзістенція тых періодік стратила змысел.

Подля мене, каждый з чітателїв буде ся задумовати над наповнёванём обсягу тых періодік із свого особного погляду, з погляду своїх інтересів, свого професіоналного заміряня, етнічной і языковой орьєнтації, свого духовного пересвідчіня і т. д. То значіть, як з боку той „ёго“ тематікы повнять юбілуючі періодікы свій ціль, своє назначіня.

Такый замір маю і я. Як єден з чітателїв і дописователїв ся од самого зачатку екзістенції тых періодік орьєнтую на область русиньского языка і школьской проблематікы зато, бо по професії єм учітель і лінґвіста.  Але першыраз ся отворенї признаю, же тов першов прічінов, котра ня выпровоковала в 1992 роцї одповісти на вопрос – чом русиньскый язык, были Народны новинкы, зрозумітельнїше – реакція на їх „вольный“ язык (пиш як знаєш і як хочеш) і дакотры статї к проблематіцї вытворяня норм. Поступно ся якыйсь „гнїв“ змінив на залюбу, на замір помочі сітуацію змінити к лїпшому і быти напомічный при вытваряню норм русиньского языка. Также Народным новинкам приписую главну „заслугу“ на змінї моёй научной і педаґоґічной орьєнтації з русістікы на русиністіку.

Позераючі на функцію і значіня юбілуючіх періодік з аспекту літературного языка, такой на зачатку треба увести, же єдно і друге было, є а буде і надале велике, в дакотрых моментах рішаюче. Такой на зачатку русиньского возроджіня ся природно выявив проблем норматівного літературного языка. Спочатку ся в юбілуючіх періодіках реалізовала з боку языка діалектна горізонтала, то є реалный діалектный простор, одражаючій цілу пестрость языковых єдиніць, їх діалектну варіантность. Але тота тенденція ся поступно (іщі давно перед кодіфікаціёв) нівелізує главно заслугов друкованых періодік, редакторы котрых зачінають (веце або менше усвідомлено) вытваряти языкову вертікалу у формі наддіалектного языка з уніфікованыма нормами на вшыткых языковых уровнях. Якраз друкованый текст періодічных выдань підтримовали уніфікацію ґрафічных, фонетічных, морфолоґічных, сінтаксічных і лексікално-словотворных форм русиньского языка, што барз помогло (а може же то было і рішаючім) при творіню норм літературного языка.  Юбілуючіма періодіками была  тыж назначена оптімална діалектна основа, котра ся стала основным істочником і выходным пунктом формованя літературных языковых норм.

Высоко треба оцінити і можности публікованя полемічных лінґвістічных статей, в котрых ся выяснёвали в кодіфікачнім періодї проблемы ґрафікы, орфоґрафії, формотворіня, термінолоґії, словотворіня, лексікы і многы іншы вопросы.  Давав ся ту простор і на публікованя обсяглых штудій доказуючіх особливости карпаторусиньскых (русиньскых) діалектів в порівнанї з остатнїма выходославяньскыма діалектами, де ся підкреслёвало їх право на створіня свого літературного языка. А як не спомянути і не оцінити публікованя цілого проєкту Правил русиньского правопису (НН 26 – 27/94), ку якым ся потім могли высловити вшыткы чітателї, што помогло авторови к реалізації многых змін обсягового і штілізачного характеру. О великім значіню выдань Народных новинок і Русина при формованю норматівного языка і ёго вылїпшованю бы ся дало увести много далшых прикладів і доказів. Говорили сьме о них в многых научных зборниках і часописах. За тоту превелику роботу в области русиньского языка ся хочу з цілого  сердця щіро подяковати цілому (бывшому і теперішнёму) колектіву редакції, котры робили і роблять не про себе, але про нас вшыткых.

Ясно, же в области языка періодік бы ся дало высловити і пару крітічных припоминок, главно што до ужываня множества нерусиньской лексікы, недослїдности в дотримованю орфоґрафічных і іншых языковых норм і др. Але юбілей не барз вгодный на якусь велику крітіку, скоріше на якусь раду як дале, на што бы ся было потребне орьєнтовати в періодіках в области языка в будучности. Зато, же проблематіку теорії языка, языковой сістемы ці норм єднотливых языковых уровней має на старости уж інша шпеціалізована інштітуція (мам на мысли Оддїліня русиньского языка Інштітуту реґіоналных і народностных штудій), редакції друкованых періодік (і другых комунікачных средств) бы ся могли скоріше орьєнтовати на область соціолінґвістікы (ці соціолоґії языка).

Лем про ілустрацію чітателїв (бо о тім малохто знає) треба спомянути, же уж при зродї думкы, якым способом кодіфіковати єднотливы реґіоналны варіанты русиньского языка, на першім конґресї русиньского языка у 1992 роцї выступив світознамый америцькый соціолонґвіста Йошуа  Фішшмен, роботы котрого суть высоко цінены в цілім світї і є поважованый за основателя єдного із  смеровань соціолінґвістікы. Не заходячі до подробностей, хотїв бы-м редакціям рекомендовати таку тематіку в назначеній области:

– пропаґовати ідею русиньскости і візії єй утримованя і росшырїня,

– декларовати знакы своёй спеціфічности (як етносу так і языка, але без екстрему ізолації і замкнутости),

– посилёвати мотівацію і заінтересованость про ідею русиньскости і волю зістати особитнов народностёв із своїм літературным языком, то значіть посилёвати антіасімілачну етно-языкову пропаґацію,

– пропаґовати правны нормы прав меншин і меншиновых языків,

– пропаґовати етнічне усвідомлїня і позітівне одношіня к языку,

– будовати престижность языка і шырїня комунікації в нїм в різнах доменах,

– языкову політіку і языкове планованя орьєнтовати главно на освітну область,

– пропаґовати пошырїня ужываня языка в уряднім контактї (там, де то доволює закон),

– пропаґовати меншинову културу (а тым і язык) міджі маёрітным обывательством (нелем фолклор, але і театер, популарну музику, може і філм в русиньскім языку і т. д.),

– пропаґовати можность ужываня русиньского языка і в области економікы ( напр. в містных подниках, в обходованю в пригранічных реґіонах і т. д.),

– главне смерованя пропаґації русиньской народности і русиньского языка орьєнтовати на молодеж, жебы забезпечіти міджіґенерачне передаваня языка, културы і гордости на свою народность.

При реалізації даных тем в комунікатівных медіях треба памятати, же в сучасній добі (главно в Европі, але і в остатнїм світї) шырока тема етнічности і етнічных меншин в области людьскых прав ся дость зужує, бо чім дале, тым веце ся пересувать на вопросы языковых прав меншин. Є то зато, же язык меншины є основным знаком етнічности.

А наконець іщі моє пожеланя редакції Народных новинок і Русина: жычу вам много здоровя, максімалне фінанчне забезпечіня, много інтересных тем, плановану періодічность выдаваня а главно – много вірных чітателїв, котры бы з великым нетерпінём чекали на кажде найближше чісло.

Доц. ПгДр. Василь ЯБУР, к. н.,

єден із кодіфікаторів русиньского літературного языка на  Словеньску, екстерный працовник Оддїлїня русиньского языка і културы Інштітуту реґіоналных і народностных штудій Пряшівской універзіты.

21.8.2006

Проблем выдаваня русиньскых новинок

не мав бы Русинів роздїлёвати

З нагоды 15 років од взнику Народных новинок хочу поґратуловати їх редакції і зажелати редакчному колектіву много здравя, особного щастя, творчіх сил, а тыж велё актівных і вірных чітателїв і дописователїв.

Я ся тїшу на кажде нове чісло Народных новинок, бо знам, же з їх обсягу ся дознам тоты найактуалнїшы інформації з русиньского жывота, але найду там ай статї к найдіскутованїшым проблемам, котры Русинів траплять. Єм пересвідченый, же Народны новинкы мають своє незаступне місце в русиньскій пресї на Словеньску! А кідь суть погляды, же тоты новинкы не суть потребны, не согласный єм з тыма, што так говорять. Думам собі, же місце в русиньскій пресї мать ай місячник InfoРусин, ай часопис Русин. А кібы дахто зачав выдавати далше серьёзне і фундоване періодікум, не было бы то на шкоду дїла. Конкуренція в днешнїй добі є потребна і не треба одсуджовати жадны актівіты і ініціатіву когось, хто є охотный і способный робити в тім напрямі про Русинів. Проблем выдавня будьякых новинок бы не мав Русинів роздїлёвати.

Народны новинкы взникли в часї заложіня Русиньской оброды на Словеньску а суть неоддїлнов частёв єй історії. Народны новинкы помагали просаджовати інтересы Русиньской оброды од єй заложіня, реалізовати єй цілї а презентовали погляды нас, Русинів, перед нежыливцями русинства і тыма, котры хотїли в зачатках Русиньску оброду зліквідовати. Народны новинкы пережыли 15 років у нелегкых фінанчных условіях, але выходили як жывотаспособна преса. А было і щастём, же сьме Народны новинкы мали, бо просаджовати погляды Русиньской оброды, ідеї і цілї русиньского руху без новинок, без верейного медія бы ся рівнало бісідї „до люфту“. Главну заслугу на 15-річній екзістенції Народных новинок мать їх редакчный колектів, а главно їх шефредактор Мґр. Александер Зозуляк. На ёго плечах все была главна тярха і одповідность за утриманя новинок і выданя каждого чісла. Говорить ся, же хто ніч не робить, не може ніч попсути, а хто робить, робить ай хыбы. Платить то в общім, платить то і на адресу роботы редакції Народных новинок. Є што направляти і злїпшовати в їх дїятельстві, ці уж ся то тыкать обсягу новинок, векшой пестростри статей, множества інформацій зо жывота Русинів. Наісто то знають працовници редакції і сам шефредактор. Самособов, же много залежыть і од фінанцій, але тото дїло мож овплывнити лем часточно. Надїєме ся, же нова влада і новый приправлёваный закон о фінанцованю народностных меншин внесуть позітівны зміны ай до рішіня  проблему выдаваня Народных новинок.

Покы іде о будучность Народных новинок, єм оптіміста і вірю в їх далшу успішну екзістенцію на хосен народностного, културного і сполоченьского жывота нас, Русинів.

Др. Петро КРАЙНЯК, дoписoвaтeль

21.8.2006

„Пробудьте ся, Русины, жебы вашы сынове і дївкы не пропали, жебы гробы вашых отцїв не плакали!“

Недавно єм взяла до рук послїднє чісло хрістіаньского часопису Благовістник, а перше речіня, котре мі впало до ока, было: „Пробудьте ся, Русины, жебы вашы сынове і дївкы не пропали, жебы гробы вашых отцїв не плакали!“

З такыма, або подобныма словами може даколи взникали першы новинкы в русиньскім языку, з думков підняти а потримати свій народ, жебы не пропав.      

Днесь перешло 15 років од основаня Народных новинок і Русина, є ту час рекапітулації, час обернути ся а посмотрити назад, до зачатків не лем редакторской роботы, кілько было планів, дякы до роботы. Быв ту колектів людей, котры тягали не лем за єден конець, но і до єдного боку.

Істо, не было легке зачінати з нічого, од нулы, лем з ентузіазмом а радостёв з роботы про народ. Але може праві зато ся  зробило так много позітівной роботы.

Про народ є добре а барз важне, же новинкы выходжають; же є можне чітати друковане слово в материньскім языку; же дїти, школярї ся можуть учіти і чітати по русиньскы і дяковати Народным новинкам і їх прилозї Русалка; же штуденты ся мають де реалізовати а можуть творити і писати по русиньскы. Є то велике дїло, котре ся не дасть заплатити, а і кідь ся то даколи не видить, є то робота тяжка, котра ся часто не обыйде і без вшелиякых проблемів. Треба підкреслити, же од початку то была перша а єдина преса, котра отворенї, без цензуры, писала а боёвала протїв словакізації в церькви, о чім ся не писало, і не інформовало, докінця ани в офіціалных незаінтересованых медіах. З редакції вышло много книжок (одборных і умелецькых), выходили учебникы, книжкы про дїти. Од самого зачатку то было місце, де ся сходила русиньска інтеліґенція і штуденты, а де ся все дашто творило а робило.

Не дасть ся спомянути вшытко, но за тых 15 років ся зробило велё доброго, што видно у вшыткых сферах русиньского руху.

Но кідь ся гварить А, не треба забыти повісти і Б. Гварить ся, же плане чоловік часом забуде, а в памяти остане лем тото добре. Но зо вшыткого планого ся треба поучіти, жебы сьме нe заспали на ваврінах. Бо Русины мають в натурї  єдну плану хыбу: будуть ламентовати, доокола бісідовати, што было, або што бы требало зробити, но міджі тым засплять а не зроблять ніч, але жывот іде дале, а на то, коли ся Руснаци пробаторять, не буде нихто чекати.

Є правда, же до теперь ся ту не спало, но і так треба мерьковати. Не треба забывати на вшытко добре, што было, но главнї не треба забывати жыти а думати допереду. Зато слова: „Пробудьте ся, Русины, жебы вашы сынове і дївкы не пропали, жебы гробы вашых отцїв не плакали!“ няй будуть на поучіня нам вшыткым. Суть то може тверды слова, но суть то слова, котры выстигують днешню сітуацію в русиньскім руху. А в непослїднїм рядї, то суть слова самых Русинів (простых людей, не ученых), котры  відять і чують, што ся коло них дїє, котры суть як апатыкарьскы вагы, а реаґують і на найменше порушаня, і на найменшый вітор в кругах інтеліґенції. Повіла бы єм, же є то крічаня народу на раты.

Зато жычу цілій редакції велё силы до далшой роботы, велё ентузіазму і одвагы, а іщі, жебы не заспала, но жебы з радостёв продовжовала започате дїло на славу Господа Бога і на благо своёго народа. „...жебы нашы дїточкы не пропали, жебы гробы нашых няньків не плакали.“ Бо дїло іщі не є докінчене, іщі сьме фурт лем на зачатку а роботы є іщі много.  А робота про народ нїґда не была, ани не буде легка.    

Алена БЛЫХОВА,

председкыня Сполку русиньской молодежи Словеньска

21.8.2006

Сила материньского слова

Лем тот, хто пише, хто ся своїм словом пригварять шырокій громадї, може прожыти і почувствовати ёго силу, ёго вплыв на того, ку кому ся пригварив, ці уж писаным або говореным словом. Неодлучнов частёв споїня чоловіка з чоловіком, окрем іншых медій, суть, бесспорно, новинкы і часописы. В нашім припадї піде бісіда о нашыx русиньскых Народных новинках і о часописї Русин. Пятнадцять років ся своїм писаным словом пригварям нелем Русинам Словеньска, але і цілого світа. За тоты рокы ся новинкы намагають помочі Русинам, абы ся зорьєнтовали у своїй самобытности і ідентічности. Наводять, радять і помагають. Доднесь не перестали, і хоць суть крітізованы і лем-лем же не зліквідованы...

Кым? Думам собі, же нежычливцями, так само людми, котры бы хотїли давати „розумы“ нашым Русинам, але притім забывають на дуже важну річ, а то є, же кідь хтось хоче писати або пригваряти ся Русинам Словеньска і світа, хоче быти на їх челї, мав бы в першім рядї знати норматівный, літературный русиньскый язык, якый быв кодіфікованый в 1995 роцї, а так сам бы мав своїм писаным словом вплывати в родній азбуцї, а не в латиніцї. Тадь так то было приято на кодіфікації, а покы знам, нова офіціална кодіфікація не была. Покы тото такы люде не знають, не мають право засяговати і нападати людей, котры пятнадцять років помагають нашым Русинам і зістали вірны нашій родній азбуцї!!!

К пятнадцятым народенинам жычу нашым Народным новинкам і Русину, котры про мене много значать, абы і надале помагали Русинам дома і за граніцями в їх народностнім жывотї, в шыріню прекрасных русиньскых традіцій і утримованю великого богатства, котре нам зохабили нашы предкы.

Не дайме сі тото никым взяти і зніщіти!

Марія ҐІРОВА,

підпредседкыня Русиньского културно-освітного oбщества Александра Духновіча

21.8.2006

Пятнадцять років мало, ці велё?

Пятнадцять років є то час, за котрым ся оплатить поpозерати і поспоминати. Своє перше писмо єм до Вашой редакції несміло писав у новембрі 1991 року і чекав, што буде дале. В писмі єм послав стишок „Не забудьте, дїти“. Стишок быв опуб­лікованый в НН, а я мав велику радость, бо то быв мій першый стишок, публікованый в нашыx новинках. Писав єм статі стишкы, котры поступно были публікованы в НН і v Русинї. Так даяк ся зачала моя дописовательска робота з Вами. В тогдышнїм часї по 1989 роцї наш русиньскый народ быв опущеный, як бездомовець, без нiчого. А праві Ваша нововзникнута редакція зачінала повнити своє велике посланя. Зачінали сьте выдавати нашы Народны новинкы і часопис Русин. В них ся писало по нашому, по русиньскы. Быв то великый дар про нашыx людей. Хоць самы сьте боёвали з великыма проблемами і недостатками, главно хыбили пінязї. Вы ся не піддавали, через великы вашы жертвы сьте продов­жовали і продовжуєте служыти нашому народови, за што Вам належить велика вдяка і глубока поклона.

Поступно ся став росшырёвати округ чітателїв. Народны новинкы і часопис Русин ся вылїпшовали і поступно вылїпшують. Стали приносити і неперестанно приносять інформації із розлічных областей жывота Русинів нелем на Словеньску, але споза граніцї, де жыють Русины. Зачали повнити, і вірю, же іщі довго будуть повнити своє велике посланя. Пятнадцять років мало, ці велё? В жывотї чоловіка то не є много, але в жывотї вызнамного русиньского друкованого слова, є то красный вік. До далшой пятнадцяткы  вінчую вшыткым в редакції велё здоровя, щастя, много сил при Вашій нелегкій, але зодповіднiй роботї про вшыткых Русинів.

Штефан СМОЛЕЙ, пoeт і дoписoвaтeль

21.8.2006

Дякую вам – Народны новинкы

Іста народна пословіця говорить, же не тот, хто дїло зачне є великым, но справды тот, хто в дїлї надале і через розлічны комплікації і періпетії продовжує. Подобно так бы сьме могли повісти і о історії першых пореволучных выдань про Русинів на Словеньску під назвами Русин і Народны новинкы. Є то уж 15 років што своїм дїятельством тоты выданя збогачують народно-освітну роботу про наш народ.

З нагоды того вызначного юбілею нашых Народных новинок і Русина єм рішыв накурто ся задумати над моїм одношінём к спомянутым выданям. Мав єм велике щастя, кідь єм ся як штудент на высокій школї дізнав о дїятельстві редакції Народных новинок і Русина. Сімпатічный редакторьскый колектів мене многораз привітав милым словом і радов. Через Народны новинкы єм дістав можность пробовати публіковати в своїй материньскій бісідї і тов путёв єм ся стрічав із кодіфікованов подобов русиньского языка. Думам, же велике місце і значіня мали Народны новинкы при будованю мого народного усвідомлїня. Дякую вам зато – Народны новинкы, же і через вас єм спознав хто справды єм.

Окрему капітолу в історії Народных новинок наісто представлять выдаваня кварталной прилогы про дїти і молодеж під назвов Русалка. Про русиньску молодеж ся отворила нова можность, алтернатіва, через котру дістала простор нелем чітати, але і штось властного сотворити. І як видиме, чісло молодых писателїв є все бівше. В Русалцї і днесь можете найти інтересны статї, задуманя, стишкы, зажыткы, росповідї, авторами котрых суть нашы молоды. І кідь од свого початку Русалка была многым тереном в оцї, выходить доднесь і має все дописователїв, што свідчіть о тім, яке мать Русалка про молодых значіня. Я ся снажу публіковати в каждім чіслї Русалкы і к писаню статей і стишків веду і своїх школяриків на годинах русиньского языка. Писаня статей, котры собі нескорше можуть прочітати в Русалцї є і про них мотівуюче, подобно як то было колись про мене.

Велику одповідность за дїятельство і выдаваня Народных новинок має на плечах редакторьскый тім під веджінём Александра Зозуляка, котрый треба похвалити за то, же Народны новинкы вєдно сохранили і наперек вшыткым проблемам аж доднесь. Лем дякуючі їм так можеме теперь вєдно славити їх 15. народенины. Вірю, же творча робота редакції буде все перспектівна і же єй веджіня не буде нїґда забывати на простор про молодых. Бо лем од них ся буде одвивати наша будучность, і так, як єм увів на початку, будуть продовжовати в дїлї про русиньскый народ.

За вшыткых молодых іщі раз жычу Народным новинкам, Русалцї і Русинови много успішных років а редакторам много ентузіазму і терпезливости в їх тяжкій, но про народ хосeнній роботї.

Мґр. Марек ҐАЙ

учітель русиньского языка в ОШ у Радванї над Лабірцём

21.8.2006

На початку быв РУСИН

Святе Євангеліє од Йоана зачінать словами: „На початку было Слово...”  Словом  зачало Боже дїло а словом зачінать і кажде дїло чоловіка. Словом зачала своє дїло  (по Спо­лочности Енді Варгола і Містьскім центрї културы в Міджілабірцях)  і Русиньска оброда перед пятнадцятёма роками, кідь зачала (по Сполочности Енді Варгола і Містьскім центрї културы в Міджілабірцях)  в 1991 роцї сістематічно  выда­ва­ти часопис Русин і Народны новинкы. На початку того дїла єм быв і я. А так собі ­думам, же єм компетентный заспоми­нати...

Міджілабірці, рік 1990. Михал Бицко, о. Крайняк, Михал Турок-Гетеш, фестівал културы і шпорту, нулте чісло Русина...

Над екстраваґантным Ендім на обалцї часопису бы ся днесь уж не чудовав нихто, но тогды, в 1990 р. ся іщі чудовали многы. Но так само ся много людей зачудовало і над самым обсягом часопису. Было то зачудованя доброжычливе і радостне, но дету ся нашли і злобны крітікы, котрых замерзило, же уж і „Русначкове” мають своє...

І мі ся ушло.

Крітіків найвеце мерзив „ґрекокатолицькый дух” статей о Александрови Духновічови, Краснобрідьскім монастырю а „ідея русиньского літературного языка.”

Статя „Вавілоньска вежа в Карпатах” підняла жовч декому... Піднимала пятнадцять років а вызерать, же буде піднимати іщі довгы рокы.

Кідь піднимать неприятелям, няй! Но кідь піднимать „властным”, котрым розвивати літературный язык „не важне дїло, лем кідь маме свої фестівалы”, то уж гірше.

Без літературного языка, русиньскых школ, русиньскых церьковных обрядів, народно умреме! То знать каждый неприятель нашого дїла! Прото хоче з Русинів мати лем дото­ва­ну фестівалову мертволу.

Перед пятнадцятёма роками єм в Русинови написав о Краснобрідьскім монастырю, же є в розвалинах а же там хыбить прекрасный спів отцїв василіянів. Днесь там стоїть красный новый монастырь, но на жаль, прекрасный спів мо­нахів там не чути дотеперь... Дотована могыла...

Жычу Русинови і Народным новинкам жывотворну силу, котра докаже нелем підкріпляти сердця вшыткым Русинам, але і пробуджати тых, котры сплять сном мертвых.

о. Франтїшек КРАЙНЯК

ґубернатор Академії русиньской културы в СР про духовну область і заступця председы Словеньской асоціації русиньскых орґанізацій

21.8.2006

Юбілуючі русиньскы Народны новинкы

Вдяка нїжній револуції в р. 1989 Русины по довгых 40 роках собі усвідомили свою ідентіту, закладають Русиньску оброду, што дало можность взнику русиньскому народному возроджіню. Русины зачали собі усвідомляти, же без свого друкованого орґану не мож успішно проводити возродный процес. І так в 1991 роцї першы ентузіасты закладають свій народный орган з назвов: Народны новинкы. А тоты новинкы дали собі до вінка обовязок, же надвя­жуть на добры традіції русиньскых новинок з минулости.

Народны новинкы од свого зачатку были і суть простором, на котрім Русины жыющі на Словеньску, можуть презентовати ся із своїма поглядами. Вдяка новинкам, можуть чітати, публіковати в кодіфікованім языку, котрый поважують за свій материньскый, можуть го утримовати про будучі поколїня на Словеньску.

Народны новинкы за своїх 15 років давали і дають простор темам, котры Русинів высостно інтересують, або ся їх значно дотыкають а на котры іншы медії, може і словеньскы, бы понукли лем окраёво. Народны новинкы за рокы своёй екзістенції выпрофіловали свою днешну притяжливу тварь і вдяка округу їх ав­торів, сполупрацовників і дописовачів. Од першого чісла русиньскы Народны новинкы інформують шыроку русиньску общественность о найважнїшых актуалностях зо жывота Ру­синів нелем на Словеньску, але ай з іншых штатів, де Русины жыють, приближують інтересны особности з русиньского середовища, не забывають на вызнамных дїятелїв з давнїшой і недавной минулости, їх приклад  про сучасность, котра хоць ґлобалізує, але певно стоїть на ідентічности єдтноливца, але і на інакшости русиньской націоналности. Народностна преса  на Словеньску є низкотіражна, але зогравать дость вызнамну задачу в жывотї людей окремых народностей. В конечнім штадію припомагать к пестрости і културности країны і штату, котрому бы мало залежати на тім, жебы членове каждого народа могли ся єднако реалізовати і мали єднакы можности.

Народны новинкы зограли вызначну задачу у своїй 15-річній історії, в многых про Русинів важных хвілях. Русины собі добрї усвідомляли, же новинкы суть важны на то, жебы были выразителями  тужоб своёй націоналности. Колектів їх творцїв похопив, же без обновы історічной памяти ани єден народ не може ся здраво розвивати. Прото в обсягу тем в новинках обявлёвали ся такы статї, котры бы помагали тоту память обновляти і проглублёвати.

Кажды зачаткы суть тяжкы а такы были і у НН. Было потрібно сформовати здатный – скусеный авторьскый колектів. А за тоту важну піонерьску роботу взяв ся  одважный антузіаст, вірный душов і сердцём, скусеный редактор Мґр. Александер Зозуляк. А тот невеликый  колектів доказав заінтересовати чітачів а з рока на рік росшырити і ряды своїх дописовачів. І так з рока на рік Народны новинкы збогачовали ся розманитостёв тем, своёв притяжливостёв і інтересом в дїлах общіх, націоналных.

Новинкы од самого початку усилують ся формовати і проглублёвати русиньску самоусвідомленость. Своїм обсягом достають ся до душы і сердця вшыткых ґенерацій Русинів – од молодежи аж по найстарше поколіня.

Народны новинкы од початку своёй екзістенції суть притомны всягды, де пулзує жывот нашого Русина, а то на нашых русиньскых селах і містах, де попри остатнїх народностях жыють і Русины. Народны новинкы надвязують на богату історічну і літературну минулость Русинів. Публікують темы (статї), котры суть споєны з русиньсков історіёв і літературов, главнї од конця 18. стороча і першой пол. 19. стороча. А то прото, бо праві на основі того періоду выросли в 2-ій пол. 19. стороча такы вызнамны будителї русиньского народа як Александер Духновіч, Адолф Добряньскый, Александер Павловіч і далшы з церьковных дїятелїв як Осиф Ґаґанець, на традіцію котрых дале надвязали знамы літераторы кінця 19. і зач. 20. стороча. Народны новинкы давали і дають шырокый простор і сучасным русиньскым писателям і поетам. Публікують урывкы з їх творчости. А праві новинкы ініціовали, жебы творчость сучасных авторів обявила ся і в книжній подобі про ру